Постанова

від 28.02.2007 по справі 3/566-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/566-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2007 р.                                                           Справа № 3/566-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Дульської Ю.В.-дов.,

відповідача –Шляхецький Л.В. –дов., Бова Р.А. –дир.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 225С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18 грудня 2006 року по справі № 3/566-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод», м. Охтирка Сумської області

до  Приватного малого підприємства «Меркурій», м. Тростянець Сумської області

про  стягнення 42658,13 грн.

встановила:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Охтирський пивоварний завод», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов‘язати відповідача повернути грошові кошти за отриману продукцію на суму 12804,53 грн., сплатити вартість отриманої разом з продукцією тари на суму 29853,6 грн., держмито на суму 554,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118 грн. Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за продукцію в розмірі 9404,82 грн.,  борг за тару з ПДВ в розмірі 29020,14 грн., пеню в розмірі 1608,37 грн. та індекс інфляції в сумі 3408,97 грн., які нараховані станом на 01.12.2006 р., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Рішенням господарського суду Сумської області від 18 грудня 2006 року по справі № 3/566-06 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного малого підприємства «Меркурій» на користь Відкритого акціонерного товариства «Охтирський пивоварний завод» борг за продукцію в сумі 9404,82 грн., борг за тару в сумі 8202,60 грн., пеню в сумі 1217,73 грн., індекс інфляції в сумі 1749,14 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 205,74 грн. та 56,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

      Відповідач, Приватне мале підприємство «Меркурій», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (після уточнення вимог апеляційної скарги) просить змінити рішення господарського суду Сумської області від 18 грудня 2006 року по справі № 3/566-06, стягнувши з відповідача на користь позивача 2404,82 грн. основного боргу, 4976 грн. вартості неповернутої тари, 944,76 грн. пені та 799,24 грн. індексу інфляції. В апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Відповідач вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано часткової сплати відповідачем боргу та повернутої тари, прийняті за основу невірні розрахунки пені та інфляційних втрат, не досліджено, що у накладних на відпуск товару вартість зворотної тари вказана з ПДВ та не застосовані положення Закону України «Про податок на додану вартість», які регулюють включення у базу оподаткування вартості зворотної тари.

      Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Охтирський пивоварний завод», заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає викладені відповідачем у апеляційній скарзі доводи безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Одночасно, у відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що він також не згоден з рішенням суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, проте, в установленому законом порядку позивач рішення суду у цій частині не оскаржив.

      В судовому засіданні 07 лютого 2007 року оголошена перерва до 19 лютого 2007 року для надання сторонами додаткових доказів в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

       Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення фактичних обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

      предметом позовних вимог позивача є стягнення заборгованості по чотирьом накладним: № 5691 від 03.05.2006 р., № 7668 від 01.06.2006 р., № 7792 від 02.06.2006 р., № 7907 від 05.06.2006 р.

     По накладній № 5691/2 від 03.05.2006 року відповідач отримав від позивача продукцію ( пиво) на суму 5112,74 грн. (з ПДВ) та зворотної тари на суму 5920 грн. (без ПДВ) , у тому числі 4400 пляшок 0,5 л тип ХА на суму 1100 грн., 220 ящиків п\е 20 гн. №5 на суму 1320 грн., 10 кег 30 л на суму 3500 грн.

      По накладній № 7668/2 від 01.06.2006 року відповідач отримав від позивача продукції ( пиво) на суму 1031,76 грн. ( з ПДВ) та зворотної тари ( 20 кег 30 л) на суму 7000 грн. (без ПДВ).

      По накладній № 7792/2 від 02.06.2006 року відповідач отримав від позивача продукції (пива) на суму 4595 грн. ( з ПДВ) та зворотної тари на суму 7230 грн. ( без ПДВ), у тому числі: 3600 пляшок 0,5 л. тип ХА на суму 900 грн., 180 ящиків п\е 20 гн. № 5 на суму 1080 грн. та 15 кег 30 л на суму 5250 грн.

      По накладній № 7907/2 від 05.06.2006 року відповідач отримав від позивача продукції (пива) на суму 4351,32 грн. (з ПДВ) та зворотної тари на суму 5645 грн. (без ПДВ), у тому числі: 3900 пляшок 0,5 л. тип ХА на суму 975 грн., 195 ящиків п\е 20 гн. № 5 на суму 1170 грн. та 10 кег 30 л. на суму 3500 грн.

      Загальна сума отриманої по вищезазначеним накладним продукції складає 15090,82 грн. (з ПДВ), вартість отриманої тари – 25795 грн. (без ПДВ).

      Поставка по вказаним накладним здійснювалась на виконання вимог укладеного між сторонами договору купівлі-продажу продукції від 03.01.2006 р., умовами якого передбачено, що при відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов‘язується у термін 5 календарних днів повністю оплатити отриману продукцію (п.2 ч. 3).

      Умовами договору також передбачено, що кеги, пляшки та ящики є зворотною тарою (п.3 ч.2). Покупець зобов‘язаний повертати продавцю зворотні пляшки у розмірі 98% від поставленої кількості, кеги, ящики – 100%. При цьому, вся зворотна тара повинна бути повернута покупцем продавцю в термін не більше 30 діб з дня отримання продукції, а кеги – в термін не більше 20 діб (п.8 ч. 2). Вся неповернута тара повинна бути оплачена з ПДВ (п. 8 ч.3).

      У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

      Факт отримання продукції та тари по вищезазначеним накладним підтверджений  матеріалами справи та не заперечується відповідачем.    

      В уточненнях до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 9404,82 грн. заборгованості, яка залишилася несплаченою на дату прийняття оскаржуваного рішення суду. Однак, доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості за отриману продукцію саме по накладним, що є предметом позову, жодною із сторін надано не було. В  платіжних дорученнях на оплату, які додані відповідачем  до відзиву на позов та у додаткових доказах, що надані апеляційному господарському суду  не вказано, що оплата здійснена за продукцію, отриману по накладним, зазначеним позивачем у позовній заяві.

      Разом з тим, враховуючи, що чинним ГПК України (ст. 22) передбачено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити свої позовні вимоги, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за отриману продукцію до 9404,82 грн.

      Що стосується заборгованості за тару: у позовній заяві та уточненнях до неї позивачем заявлено до стягнення 29020,14 грн. (з ПДВ) оскільки відповідачем своєчасно у встановлені договором строки ця тара не була повернута. При цьому, позивач посилається на акт звірки між стронами ( а.с. 23) від 20.10.2006 року, з якого вбачається, що відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем по тарі в загальній сумі 24183, 46 грн. без ПДВ, що з урахуванням ПДВ складає суму 29020,14 грн.

     Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем саме по чотирьом накладним, зазначеним в позовній заяві, а по цим накладним відповідач отримував лише три види тари : пляшки 0,5 л тип ХА, кеги 30 л та ящики п\е 20 гн. №5, то решта видів тари, зазначених в акті звірки, не має відношення до предмету спору у даній справі.

     Відповідно до матеріалів справи, по накладним, що є предметом позову відповідач отримав 11900 шт. пляшок та не надав належних доказів повернення цих пляшок. З урахуванням умов договору відповідач повинен повернути позивачу 11662 шт. пляшок (98%). Оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачеві 11662 пляшок 0,5 л тип ХА, позовні вимоги про стягнення їх вартості з урахуванням ПДВ на суму  3498,6 грн. є обгрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

      Також, матеріалами справи підтверджений факт неповернення відповідачем позивачу 595 ящиків п\е 20 гн. № 5, вартість яких з урахуванням ПДВ становить 4284 грн.

      Факт неповернення вказаної кількості пляшок та ящиків підтверджений також актом звірки між сторонами та не заперечується відповідачем.

      Таким чином, місцевим господарським судом обгрунтовано стягнуто з відповідача вартість отриманої та несвоєчасно повернутої тари: пляшок та ящиків.

      Щодо позовних вимог в частині стягнення вартості отриманих та не повернутих своєчасно кег у кількості 55 штук: як вбачається із наданого позивачем акту звірки між сторонами (арк. справи 23), сторони засвідчили факт неповернення лише однієї кеги вартістю 350 грн. (без ПДВ). У судових засіданнях апеляційного господарського суду представник позивача також підтвердив, що відповідачем не була повернута одна кега. Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості 1 кеги в сумі 420 грн. (з ПДВ) є такими, що обгрунтовано задоволені місецвим господарським судом.

      Місцевим господарським судом вірно зазначено, що решта видів тари, зазначена в актах звірки взаєморозрахунків сторін, не відпускалася позивачем по чотирьом вищезгаданим накладним, та така заборгованість не є предметом спору у даній справі, а тому, позивач безпідставно посилається на вказаний акт звірки  у цій частині. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача по решті видів тари, зазначеної у актах звірки, надавши суду докази відпуску відповідачеві таких видів тари ( відповідні накладні).

       П.1 розділу 5 договору передбачено сплата відповідачем пені за прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання .

      Позивачем заявлена до стягнення пеня, розрахована станом на 01.12.2006 р. за весь час прострочки (з врахуванням шестимісячного терміну позовної давності). При цьому, її розмір позивачем при здійсненні розрахунків вираховувався з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ. Позивачем до стягнення заявлено 1217,73 грн. пені за порушення строків оплати продукції та 390,94 грн. пені за порушення строків повернення тари.

     Матеріалами справи встановлено, що розрахунок пені за порушення строків оплати продукції здійснений позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію у розмірі 1217,73 грн. є обгрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

      Пеня за прострочення терміну розрахунку за неповернену тару договором не передбачена, тому, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 390,64 грн. пені за тару місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив позивачеві.

       Також, місцевим господарським судом зроблені вірні висновки щодо того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню частково, а саме : в сумі 1749,14 грн.

       З розрахунку індексу інфляції, наданого позивачем, судом правомірно виключені суми вартості 54 кег, оскільки відповідач не повернув позивачеві лише 1 кегу з отриманих 55 кег.

       Колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем в обгрунтування вимог апеляційної скарги контррозрахунок сум пені та інфляційних зроблений з порушенням вимог чинного законодавства стосовно строків визначення періоду прострочки, відповідачем не надано належних доказів часткової оплати продукції, а тому такий контррозрахунок є безпідставним та не приймається апеляційним господарським судом.

        На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

      На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської  області  від  18 грудня 2006 року у справі  № 3/566-06 прийнято без порушень норм матеріального  та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

      З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 18 грудня 2006 року у справі  № 3/566-06  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.    

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді