Постанова

від 26.04.2007 по справі 3/566-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/566-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 квітня 2007 р.                                                                                   № 3/566-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Меркурій"

на рішення

та постановугосподарського суду Сумської області від 18.12.2006 рокуХарківського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року

у справі за позовомдопроВАТ "Охтирський пивоварний завод"приватного підприємства "Меркурій"стягнення коштів

          В С Т А Н О В И В:

у вересні 2006 року, ВАТ "Охтирський пивоварний завод" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Меркурій" 12 804,53 грн. заборгованості, яка виникла із-за неповної оплати вартості товару, поставленого відповідачу на умовах договору купівлі-продажу продукції від 03.01.2006 року, 29 853,60 грн. на відшкодування вартості неповернутої зворотної тари, а всього - 42 658,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що на виконання договору купівлі – продажу продукції, укладеного з приватним підприємством  "Меркурій" 03.01.2006 року, за накладними №5691/2 від 03.05.2006 року, №7668/2 від 01.06.2006 року, №7792/2 від 02.06.2006 року та №7907/2 від 05.06.2006 року відповідачу поставлена продукція на суму 15 090,08 грн., вартість якої відповідачем сплачена частково і заборгованість становить 12 804,53 грн. Окрім того, відповідачем не повернена і не оплачена тара вартістю 29 853,60 грн. Посилаючись на ці обставини та акт звірки взаєморозрахунків між ВАТ "Охтирський пивоварний завод" і  приватним підприємством  "Меркурій" станом на 01.07.2006 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 42 658,13 грн.

Заявами від 06.12.2006 року та 15.12.2006 року позивач уточнював позовні вимоги, і в останній просив стягнути з відповідача 9 404,82 грн. боргу за поставлену продукцію, 29 020,14 грн. на відшкодування вартості неповерненої тари, 1 608,37 грн. пені та 3 408,97 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.12.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Меркурій" на користь ВАТ "Охтирський пивоварний завод" 9 404,82 грн. боргу за поставлену продукцію, 8 202,60 грн. на відшкодування вартості неповерненої тари, 1 217,73 грн. пені, 1 749,14 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 262,65 грн. судових витрат.

          За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на помилковість висновків, викладених у рішеннях попередніх судових інстанцій, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм і просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що по накладним №5691/2 від 03.05.2006 року, №7668/2 від 01.06.2006 року, №7792/2 від 02.06.2006 року та №7907/2 від 05.06.2006 року та на виконання умов договору купівлі –продажу продукції від 03.01.2006 року відповідачу поставлено продукції на загальну суму 15 090,08 грн., за яку останній, в порушення п.3 договору своєчасно не розрахувався і залишок його заборгованості, на час розгляду спору судом складав 9 404,82 грн., що не оспорюється і в касаційній скарзі, а тому, суд обґрунтовано постановив рішення про стягнення цієї суми і підстав для зміни чи скасування судового рішення в цій частині судова колегія не вбачає.

В той же час, судові рішення в частині стягнення вартості тари, пені та індексу інфляції не можуть залишатися без змін  підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи, в цій частині на новий судовий розгляд.

Постановляючи про часткове стягнення з відповідача вартості тари, суди виходили лише з даних, які зазначені у накладних №5691/2 від 03.05.2006 року, №7668/2 від 01.06.2006 року, №7792/2 від 02.06.2006 року та №7907/2 від 05.06.2006 року.

Проте, погодитись з наведеними мотивами відмови і часткового задоволення позову у цій частині не можна, оскільки, спір розглядався щодо загального обсягу зобов'язань відповідача по договору від 03.01.2006 року, і, з огляду на підтвердження відповідачем в актах звіряння розрахунків свої заборгованості, з урахуванням вартості тари, обов'язок щодо з'ясування дійсних обсягів отриманої відповідачем тари покладався на суд, який повинен був витребувати необхідні для розгляду справи матеріали та, з урахуванням, зокрема, і доводів відповідача про часткове повернення тари до розгляду спору по накладних №13245 від 24.11.2006 року, №13538 від 02.12.2006 року, дати належну оцінку правам та обов'язкам сторін, а тому, посилання суду на право позивача заявити додаткові вимоги у майбутньому, при одночасній відмові у позові, є безпідставним.

Стягуючи з відповідача загальну заборгованість, з урахуванням індексу інфляції, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд не звернули уваги, що нарахування індексу інфляції, відповідно до ст.626 ЦК України, можливе лише щодо грошових зобов'язань, і не може застосовуватись до вартості майна, щодо якого виник спір, а окрім того, у судових рішеннях не наведено даних про час виникнення заборгованості, час прострочення зобов'язання, його обсяг, розрахунок стягненої пені та індексу інфляції.

При такому положенні, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, у цій частині, підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, постановити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

  П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року у частині стягнення вартості тари у сумі 8 202,60 грн., 1 217,73 грн. пені , 1 749,14 грн. індексу інфляції скасувати, і справу у цій частині передати на новий судовий розгляд.

У решті рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2007 року залишити без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М. Борденюк                                                                                                          

                                                                                            В.М. Харченко