Ухвала

від 03.03.2016 по справі 922/3494/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 березня 2016 року Справа № 922/3494/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи - ТОВ "Попаснянська глина", ТОВ "Керамейя", ОСОБА_5 та Мале приватне підприємство "АТП-2", про визнання недійним договору та за позовом третьої особи - ТОВ "Попаснянська глина" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ТОВ "Керамейя" та Малого приватного підприємства "АТП-2" про визнання недійсними договорів,

УСТАНОВИВ:

Подана 3 лютого 2016 року касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до пп. 2) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно пп. 5) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Водночас, за ч. 2 п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вбачається, що у справі розглядались вимоги про визнання недійсними договору оренди навантажувача № 01062014 від 1 червня 2014 року, договору оренди навантажувача № 01062014 від 2 січня 2015 року, договору суборенди навантажувача № 05-12/2014 від 5 грудня 2014 року та договору суборенди навантажувача № 02/01-2015 від 2 січня 2015 року, кожна з яких підлягала оплаті судовим збором у відповідності до вимог наведених норм.

Разом з тим, згідно доданої до касаційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" квитанції № 0.0.499910189.1 від 3 лютого 2016 року судовий збір сплачено заявником у розмірі 1653 гривень 60 коп.

Відтак, подана квитанція не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 та ч. ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вимоги наведених норм не враховані заявником.

Подана Приватним підприємством "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" касаційна скарга не містить суті порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а її зміст фактично зводиться до викладення та аналізу обставин справи, необхідності переоцінки доказів у справі, їх додаткової перевірки, що не може бути здійснено судом з огляду на визначені вказаними нормами межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.

За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Однак, положення, встановлені ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України, не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями апеляційного господарського суду, зокрема, щодо вирішення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 86, п. п. 4, 6 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року повернути заявнику, а справу - Господарському суду Харківської області.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова