Ухвала

від 03.06.2016 по справі 922/3494/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 червня 2016 року Справа № 922/3494/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, треті особи - ТОВ "Попаснянська глина", ТОВ "Керамейя", ОСОБА_5 та Мале приватне підприємство "АТП-2", про визнання недійним договору та за позовом третьої особи - ТОВ "Попаснянська глина" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ТОВ "Керамейя" та Малого приватного підприємства "АТП-2" про визнання недійсними договорів,

УСТАНОВИВ:

3 лютого 2016 року Приватне підприємство "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" вперше звернулось з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року. Касаційну скаргу повернуто ухвалою Вищого господарського суду України від 3 березня 2016 року на підставі п. п. 4, 6 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

16 квітня 2016 року заявником вдруге подано касаційну скаргу на вказану постанову апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно ч. 2 п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що при зверненні з скаргою судовий збір мав сплачуватись як за одну вимогу немайнового характеру, оскільки у позові заявника заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди навантажувача № 01062014 від 2 січня 2015 року.

Проте, вбачається, що третя особа - ТОВ "Попаснянська глина" звернулось у даній справі з самостійним позовом про визнання недійсними договору оренди навантажувача № 01062014 від 1 червня 2014 року, договору суборенди навантажувача № 05-12/2014 від 5 грудня 2014 року, договору оренди навантажувача № 01062014 від 2 січня 2015 року, договору суборенди навантажувача № 02/01-2015 від 2 січня 2015 року.

Вказаний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним.

Таким чином, у справі розглядались чотири вимоги немайнового характеру, кожна з яких підлягала оплаті судовим збором у відповідності до вимог Закону.

Відповідно до пп. 2) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно пп. 5) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З огляду на викладене, при зверненні з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року у даній справі заявник мав сплатити судовий збір за ставками, розрахованими виходячи із сум судового збору, що підлягали сплаті як за подання первісного, так і за подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Відтак, додана до касаційної скарги Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" квитанція № 0.0.499910189.1 від 3 лютого 2016 року про сплату судового збору у розмірі 1653 гривні 60 коп. не може вважатись належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. 86, п. 4 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-транспортна фірма "Добробут" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 року повернути заявнику, а справу - Господарському суду Харківської області.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова