Рішення

від 04.04.2007 по справі 36/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/140

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.04.07 р.                                                                               Справа № 36/140                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  - Милявський Є.В. - довіреність;

                  від відповідача – не  з'явився ;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом приватного підприємства “Рекламно-Інформаційне агентство “Гольфстрим”,                       м. Донецьк

до підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк”, м. Донецьк

про стягнення  неустойки у   розмірі 37 560  грн.,  збитків  у  розмірі  57 670  грн.  та   40 800грн.,-

                                                                  У  судовому  засіданні  оголошувалась  перерва:

                                                                   з 13.03.2007 р.  до 29.03.2007 р.;

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Приватне підприємство “Рекламно-Інформаційне агентство “Гольфстрим” м. Донецьк  (далі – ПП “РІА “Гольфстрим”), з  позовом  до підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк”  м. Донецьк (далі – АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”), про  стягнення неустойки в розмірі 17 841 грн., збитків  у  розмірі 81 600 грн. в  вигляді  неодержаного прибуток   та збитків в сумі 40 800 грн.

У процесі розгляду справи, заявою №134 від 19.06.2006р., відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, позивач уточнив розмір позовних вимог та просив суд стягнути із відповідача неустойку в розмірі 37 560 грн., неодержаний прибуток в сумі 67 670 грн., збитки в сумі 40 800 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області  від 19.07.2006р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006р., позовні вимоги були задоволені частково з відповідача по справі, Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк” на користь позивача, Приватного підприємства “Рекламно-Інформаційного агентства “Гольфстрим”   було призначено до стягнення збитки в розмірі 33 514 грн. 22 коп., неустойку в сумі 32 865 грн., неотриманий прибуток в сумі 57 670 грн., в іншій частині позову було відмовлено.

        Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2006р. скасовано рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. та справу №36/140 направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

            Справу  було  прийнято  до провадження  та  призначено  на  новий  розгляд.

          19.02.2007 р. позивач  надав  до  суду  клопотання  про  залучення   до  матеріалів  справи  пояснення,  в  яких  він   уточнює  суму  позовних вимог,  просить  стягнути   37 560  грн. – неустойку, 40 800  грн.  – збитки, 57 670  грн. – збитки  у  вигляді  неотриманого   прибутку.

           Заявлене  клопотання  про  зміну  позовних  вимог  суд  задовольнив  у  порядку  передбаченому  ст.22  Господарського  процесуального  кодексу  України.

Представник  відповідача  у  судових  засіданнях  проти  позову  заперечував  з  підстав  викладених  у  відзиві.

           19.09.2007 р.  надав  до  суду  клопотання  про  витребування  у  позивача  додаткових  документів.

            Заявлене  клопотання  суд  задовольнив,  зобов'язав  позивача  ухвалою  суду  від 19.02.2007 р.  надати   додаткові  документі  у  підтвердження  заявлених  позовних  вимог.

           13.03.2007 р.  представник  відповідача  надав  клопотання  про  витребування  в  органах  ДАІ  інформації  щодо  реєстрації  за  позивачем  на  праві  власності  автомобілів ГАЗ-330200-1014  в  період  до 01.04.2006 р.

            Заявлене  клопотання  суд  не  задовольнив,  оскільки,  відповідачем  висловлювалась  думка  щодо  можливого  придбання  позивачем  автомобілів  у  інших  осіб. Крім  того,  у  випадку  наявності  додаткових  автомобілів  у  власності  позивача  ці  обставини   ніяким  чином  не  підтверджує можливості  використання  їх  за  договором  № 07-01БД  від 24.03.2006 р.

           На  підставі  ухвали   заступника  голови  господарського  суду від 01.03.2007 р.  термін  розгляду  справи  було  продовжено на  1  місяць.

           04.04.2007 р. від  представника  відповідача  надійшло  клопотання  про  відкладення  слухання  справи  та  продовження  строку  вирішення  спору.

            Представник  позивача  в  судовому  засідання  проти  продовження  терміну  розгляду  справи  категорично  заперечував.

            Розглянув  заявлене  клопотання,  суд  встановив,  що  позовна  заява  надійшла  до  суду  03.01.2007 р. Відповідно  до  вимог  статті 69  Господарського  процесуального  кодексу  України  спір  має  бути  вирішений  у  строк  не  більше  двох  місяців.

            На  підставі  положень  статті 69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  був  продовжений  на 1 місяць,  таким  чином ,  розгляд  справи  має  бути  закінчений  в  строк  до 03.04.2007 р.

            Враховуючи  викладене,  суд  не  задовольняє клопотання  відповідача про  відкладення  розгляду  справи  та  продовження  її  розгляду.

            На  підставі  положень  ст.75  Господарського  процесуального  кодексу  України  розгляд  справи  закінчений  за  відсутності  відповідача.

          Розглянув  матеріали справи, додатково представлені  документи,  заслухав  пояснення сторін, оцінив  докази за своїм внутрішнім  переконанням,  суд  вважає, що  позов  підлягає частковому задоволенню  з  наступних  підстав.

Судом   встановлено,   що  між сторонами  було  укладено  договір   купівлі-продажу  №11  від  09.02.2006  р., згідно з яким відповідач  (продавець)  зобов'язувався  передати  у   власність позивачу  (покупцю)    автомобілі  рекламні   типу 27840F  на шасі  ГАЗ-3302-1014  у кількості 10 шт.,  вартістю 63 066,67  грн. за одиницю  (без ПДВ), вартість  газобалонного  обладнання з  урахуванням установки – 2141,67  грн. (без ПДВ), а покупець зобов'язувався  прийняти  та  оплатити  ці  автомобілі  (пункт 1.2.)., а  всього 78 250 грн.  за  одиницю (з ПДВ)  з  газобалонним  обладнанням.

Як  убачається  з  пункту 1.3.  загальна    вартість  договору  складає  782 500  грн. (у  тому  числі  ПДВ – 130 416,67  грн.

Відповідно  до  пункту 2.2.1 договору,  сторони  встановили, що  покупець протягом одного  робочого  дня  з  моменту  підписання  договору  перераховує  на  поточний  рахунок  продавця  авансовий  платіж  у  розмірі 30 % від  загальної  вартості  товару  у  розмірі 234 750  грн.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору № 11, після отримання від продавця  повідомлення про поставку (надходження) товару на склад продавця, покупець - ПП “РІА “Гольфстрим” оплачує  70  %  вартості  кожного  автомобіля,  який  надійшов  на склад   продавця - АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”.

Оплата  здійснюється  покупцем  протягом  2-х  робочих  днів  з  моменту  отримання   від   продавця   повідомлення  про  надходження  товару  на  склад.

У разі якщо покупець  здійснив  повну  оплату  товару  або його частини без повідомлення  АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”  про  його  поставку  (надходження)  на свій склад, з  продавця  знімається відповідальність за порушення внаслідок цього строків відвантаження  (передачі)  товару.

АТ “Автоінвестстрой-Донецьк” (продавець) направляє ПП “РІА “Гольфстрим” (покупцю) повідомлення   про  отримання  товару  на  свій  склад  протягом  2-х  банківських   днів  з моменту  його  поставки.

Згідно   пункту  2.6. договору № 11,  продавець  поставляє товар на свій склад до 31.03.2006  р.

Передача  товару  покупцю  здійснюється  протягом 5-ти  банківських  днів  з  моменту  поставки  його  на  склад  продавця,   але  не  раніше  повної  оплати товару.

Як  убачається  з  наданих  суду  документів.  13.02.2006 р. позивач (покупець)  здійснив  передплату  рекламних  автомобілів відповідно  до  договору  № 11  у  сумі  234 750  грн. (арк.18).

29.03.2006 р.   позивач   частково  оплатив   вартість  рекламних   автомобілів   в розмірі  328 650 грн. (арк.19).

01.04.2006 р. АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”,  у  строки, передбачені пунктом 2.6 договору  № 11, поставило  ПП  “РІА “Гольфстрим”  шість  автомобілів  ГАЗ-330200-1014  на суму  454 080 грн. (арк.20). Вказаний  факт  підтверджується  накладною № 374-А  від 01.04.2006 р.  та  по  суті  не  заперечувався  сторонами  у  судовому  засіданні.

          10.05.2006  р.  ПП “РІА “Гольфстрим”  здійснило  доплату  70%  по  договору  № 11   за  4 автомобілі  в  сумі 219 100  грн. (арк.47).

           11.05.2006 р.  покупцю  було  відпущено  чотири  автомобілі  ГАЗ -330200-1014.Вказані  обставини  підтверджуються  накладною  №  604-А від 11.05.2006 р. (арк.45).

Крім  того,  суд  встановив,  що 24.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю  “ТаВи” (замовник)  та  позивачем  по  справі,  ПП  “Рекламно-Інформаційним  агентством “Гольфстрим”  (виконавець),  був  укладений  договір  № 07-01 БД  про надання  послуг  по  розміщенню реклами  на  Бренд-Драйві  (рекламно-транспортний  засіб  типа  27840 F  шасі ГАЗ-3302-1014, відповідно  до  вимог  якого  ТОВ  “ТаВи” доручило,  а  позивач  прийняв  на  себе  зобов'язання в  порядку  та  на  умовах,  визначених  цим  договором,  самостійно  або  із  залученням  3-х  осіб,  надавати  замовнику  (ТОВ “ТаВи”)  послуги  по  розміщенню  зовнішньої  реклами  на плоскостях  Бренд-Драйву  та  здійснювати  технічне  обслуговування  рекламних  зображень,  а ТОВ  “ТаВи” зобов'язалося  в  порядку  та  на  умовах  цього  договору  прийняти  та  оплатити послуги  позивача.

Відповідно  до умов  пунктів 1.2., 1.3.  договору  № 07-01 БД,  кількість Бренд-Драйвів  складає 10 одиниць,  період  експонування   сторони  встановили  з 01.04.2006 р.  по  28.04.2006р.

Як  убачається  з  пункту  3.1.  договору № 07-01 БД, вартість  послуг  виконавця  по  розміщенню  реклами на  плоскостях 1 одиниці  Бренд-Драйва  за  період  експонування  з 01.04.2006 р. по  28.04.2006 р.  складає 20 400  грн.

       У пункті  9.6  договору  № 07-01 БД сторони  встановили  відповідальність  за  порушення  строків  експонування  більш як на 15   календарних   днів  з  початку  експонування,  визначив,  що   виконавець  сплачує  замовнику штрафну  неустойку  в  розмірі 50 %  від  ціни  експонування    за  кожен  Бренд- Драйв.

       27.04.2006 р.  ТОВ  «ТаВи»   та  позивач  по  справі  уклали  додаткову  угоду  до  договору  № 07-01 Б  змінив  зміст п.п.4.1.  та 4.2.  договору  стосовно    порядку   оплати  послуг.

Обґрунтовуючи  позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків у  розмірі 40 800  грн.  та  57 670грн.,  а  також  неустойки  у  розмірі  37 560  грн.,  позивач  посилався  на  порушення  відповідачем  строків  поставки  товару  за  договором  купівлі-продажу  № 11  від 09.02.2006 р., у  підтвердження  розміру  нарахованих   збитків,   позивач   посилається  на    договір  про  надання  послуг по  розміщенню  реклами  № 07-01 БД  від 24.03.2006 р.

            Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

            Відповідно  до  положень  ст.111-12 Господарського  процесуального  кодексу  України  вказівки,  що  містяться  у  постанові  касаційної  інстанції,  є обов'язковими  для  суду  першої  інстанції    під час  нового  розгляду  справи.

            Суд  дослідив  договір  купівлі-продажу  № 11  від 09.02.2006 р.  та  встановив,  що  відповідно  до  пункту 3.1.  сторони  встановили,  що  за  порушення  умов  договору, у  тому  числі: прострочка  поставки  товару  на   склад, прострочку  передачі  або неповну  передачу  товару,  а  також  прострочку направлення  повідомлення  покупцю,  продавець  сплачує  покупцю  штрафну  неустойку  в  розмірі 0,3 %  вартості  несвоєчасно  поставленого  товару  або  вартість  товару  відносно  якого  прострочено  направлення повідомлення,  за  кожен  день  прострочки; крім  того, відшкодовує  покупцю  збитки,  що  виникли  у  нього  за  наслідками  таких  порушень,  у  тому  числі  неотриманий  прибуток.

          Заявляючи  позовні  вимоги  щодо  стягнення неустойки  у  сумі  37 560  грн.,  позивач  посилався  на пункт 3.1.  договору № 11,  порушення  строків  поставки  товару  встановлених пунктом  2.6.  договору  купівлі-продажу,  а  саме  чотирьох  одиниць  автомобілів.

          В обґрунтування позовних  вимог  надав  розрахунок:  78 250 грн. х 4 один. автом. х 40 днів (з 01.04.2006 р.  по 10.05.2006 р.) х 0,3 % = 37 560  грн.

     Як  визначено  положеннями  ст.610  Цивільного  кодексу  України,  порушенням  зобов'язання   є  його  невиконання  або  виконання  з  порушенням  умов,  визначених   змістом зобов'язання  (неналежне  виконання).

      Відповідно  до  статті 611  Цивільного  кодексу  України,  одним  з  правових  наслідків  порушення  зобов'язання   є  сплата  неустойки.

Відповідно  до  положень  ст.230  Господарського  кодексу  України, штрафними  санкціями  визнаються  господарські  санкції  у  вигляді  грошової  суми (неустойка,  штраф,  пеня),  яку  учасник  господарських  відносин зобов'язаний  сплатити  у  разі  порушення  ним правил  здійснення господарської  діяльності,  невиконання  або  неналежного  виконання  господарського  зобов'язання.

    Умовами  договору   (п.3.1.) сторони  передбачили відповідальність за  прострочення  поставки   товару  у  розмірі  0,3 %  від  вартості  несвоєчасно  поставленого  товару.  

     Перевірив  розрахунок  наданий  позивачем  та докази,  на  які  посилався  позивач,  суд  встановив,  що відповідно  до пункту  2.6.  договору  купівлі-продажу   продавець  зобов'язався  поставити  товар  на  свій  склад  до  31.03.2006 р. Відповідно  до  актів приймання-передачі, підписаних  ТОВ “АИС-моторс”  та   відповідачем,  останній  отримав  4 автомобілі  18.04.2006р. Як  убачається з  накладної  № 604-А  покупець (позивач по  справі)  отримав  від  продавця  (відповідача  по  справі)  4 автомобілі  11.05.2006 р.

      Таким  чином, суд  встановив  прострочку  виконання  зобов'язань  по  строкам  поставки  товару.

      В  той же  час,  суд  враховує  положення  пункту  2.6.  договору  купівлі-продажу,  якими  визначено,  що  продавець   передає  (відвантажує)  товар  покупцю  протягом п'яти  банківських  днів  з  моменту  поставки  товару  на  склад.

      На  підставі  викладеного,  суд  вважає, що  порушення строків поставки  товару  відбулось  з  06.04.2006 р.

       Судом  не  приймаються  до  уваги посилання   відповідача  на  оплату  позивачем  4-х  автомобілів   лише  10.05.2006 р. та   положення пункту  2.6.  договору  купівлі-продажу,   якими  визначено,  що поставка  товару  здійснюється  не  раніше  настання повної  оплати  вартості  товару,  оскільки  відповідно  до пункту  2.6.  договору  купівлі-продажу   продавець  зобов'язався  поставити  товар  на  свій  склад  до  31.03.2006 р.

 Крім  того,  порушення  строків  поставки   4-х  автомобілів  АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”  підтверджується   митною  декларацією, з якої вбачається, що автомобілі вантажні, нові, призначені для транспортування рекламних щитів у кількості 4 шт. пройшли митний контроль 18.04.2006 р.

       Що  стосується  заперечень  відповідача на  наявність  повідомлення  № 07 И/06  від 27.04.206 р.,  то  суд  вважає  їх  такими,   що  не можуть  бути  прийняті  як  докази  по  справі,  оскільки,   відповідач  не  надав  до  суду  будь-яких  доказів  того,  що  вказане  повідомлення було  фактично  направлено  на  адресу  позивача.

Враховуючи  викладене,  суд  вважає,  що  позовні  вимоги  щодо стягнення  неустойки  підлягають  частковому  задоволенню, оскільки  право   вимоги   виникло  у позивача   згідно п. 2.6 договору  не  з  01.04.2006  р.,  а з 06.04.2006 р..

 Таким  чином, вимоги позивача підлягають   частковому  задоволенню  в   сумі 32 865 грн.  із розрахунку 78 250 грн. х 4 х 0,3% / 10 х 35 днів = 32 865 грн.).

В  решті  позовних  вимог,  суд  відмовляє.

Розглядаючи  позовні  вимоги  позивача  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі 57 670  грн.,  суд  враховує  наступне.

Позивач  по  справ, ПП  “РІА  “Гольфстрим”  як  на  підставу  своїх   вимог  посилався   на дилерський  договір  від  01.10.2004,  укладений   між  ТОВ  “АИС-моторс”   (Харківська область)  і АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”, згідно з яким  ТОВ “АИС-моторс”  здійснювало  в Україні  реалізацію  автомобілів,  у  тому  числі  АТ  “Автоінвестстрой-Донецьк” (відповідачу  по  справі).

За актами приймання,  підписаними  між ТОВ “АИС-моторс” і відповідачем, останній  отримав 4 автомобілі тільки 18.04.2006р., в  той  час  як  у  строк  до 06.04.2006  р. АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”  повинно   було  передати  ці  автомобілі  ПП “РІА “Гольфстрим”.

           Відповідно до частин першої і другої статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно із статтею 224 Господарського  кодексу  України,  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського  кодексу  України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, віднесено, зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З аналізу наведених частини першої статті 623 Цивільного  кодексу  України і частини першої статті 224 Господарського  кодексу України вбачається, що неодмінною умовою настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків за порушення зобов'язання (за правопорушення у сфері господарювання) є наявність причинного зв'язку таких збитків з порушенням стороною, в даному разі АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”, своїх зобов'язань за договором № 11.

Заявляючи  позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  57 670  грн.,  позивач  посилається  на  неодержаний  прибуток,  який  він  міг  би  отримати  при належному   виконанні  умов  договору № 07-01БД,  а  саме  надання  рекламних  послуг   ТОВ “ТаВи” на 10 автомобілях  у  період  01.04.2006 р.  по  28.04.2006 р.,  ціну  послуг 1-го автомобіля – 20 400 грн.,   порушення строків   поставки  відповідачем  4-х автомобілів. (20 400 грн. х 4 авт. = 81 600  грн.)

Представник  позивача  надав  до  суду  розрахунок  суми  доходу  (стор.90),  який  би  він  міг  реально  отримати  у  випадку  виконання  відповідачем  умов  договору  купівлі –продажу № 11 від 09.02.2006 р.,  за  відрахуванням НДС, податку  на  прибуток  та  інших  витрат,  реальна  сума  доходу  позивачем  визначена  у  розмірі 57 670  грн.

Представник  відповідача  у  судових  засіданнях  проти факту відвантаження позивачу   4  автомобілів  лише  11.05.2006 р.  не   заперечував,  не  надав  будь-яких  заперечень  з  приводу  проведеного  розрахунку  позивача  щодо  валового  доходу.

АТ  “Автоінвестстрой-Донецьк”   було  надано  суду  митну  декларацію, з якої вбачається, що автомобілі вантажні, нові, призначені для транспортування рекламних щитів у кількості 4 шт. пройшли митний контроль 18.04.2006р.

Заперечуючи  проти  позовних  вимог,  відповідач  посилався  на  те,  що  між  сторонами були існують   тривалі  господарські  відносини  та   ПП  “РІА “Гольфстрим”  він   вже поставляв  10 автомобілів, і на момент настання строку експонування ПП “РІА “Гольфстрим” мав у власності  10  автомобілів,  придбаних   за   накладними   від  31.12.2005  р.   № 1970А  (5 штук),   від 31.12.2005  р.  № 1974А  (2 штуки), від 01.04.2006 р.  № 374А (3 штуки).

.

           При  розгляді  заявлених  позовних  вимог  щодо  стягнення збитків  у  розмірі 57 670  грн.,  суд  враховує  вказівки  Вищого господарського  суду   та  перевірив чи мав  позивач  можливість  у  зв'язку  з  неотриманням  від  відповідача 4-х  автомобілів (із  зазначених 10 одиниць)  замінити  ці 4 автомобілі  в  період експонування  іншими  автомобілями,  зокрема,  отриманими  позивачем  раніше.

На  вимогу  суду,  позивач  надав договір    про  надання  послуг  по  розміщенню реклами  на  Бренд-Драйве  № 05-03 БД  від 01.03.2006 р.,  укладеного  між   ТОВ « РА «Бордо» (замовник)  та  ПП «РІА «Гольстрим ( виконавець),  з  якого  убачається,  що  в  період  з 01.03.2006 р.  по 28.03.2006 р.   виконавець  надає  послуги  з  розміщення  зовнішньої  реклами  на 10-ти рекламних  автомобілях  типа 27840F на шасі ГАЗ-3302-1014.

У  підтвердження  виконання  умов  договору № 07-01 БД  від 24.03.2006 р. (п.2.3.),  позивач  надав  до  суду  Акт  прийому-передачі  від  24.03.2006 р.,  з  якого  убачається,  що  замовник  передав.  а  виконавець (позивач по справі)  отримав: контрольний  макет  рекламного  зображення, рекламне  зображення, документацію  по  сюжету  реклами.

У  підтвердження  своїх  доводів,  що  саме  10 автомобілів,  поставлених  на  договором  купівлі-продажу № 11,  мали  використовуватись  за  договором № 07-01 БД,  позивач  надав пояснення,  в  яких зазначив,  що  автомобілі  придбав  у  період  лютий-березень  2006 р.;  поставку  товару   на  склад  продавця  погодив  до  31.03.2006 р.,  оскільки,  відповідно  до  договору  № 07-01 БД  надання  послуг   з    розміщення  реклами  мав  намір здійснити  у  період  з 01.04.2006 р.(п.1.3.  договору);    визначив,   що  угоду  № 11  уклав  з метою  здійснення  своєї господарської діяльності –надання рекламних послуг та отримання відповідного прибутку, в зв'язку  з  чим  уклав   з ТОВ “ТаВи”  договір про надання  послуг  з  розміщення  реклами  на Бренд-Драйві  від  24.03.2006  р.  №  07-01 БД.

          Крім  того,  як  убачається  зі  змісту  договору  купівлі-продажу  № 11,  позивач   мав  намір   придбати  у   власність   автомобілі  рекламні -  типу 27840F  на шасі  ГАЗ-3302-1014  у кількості 10 шт.,  як  убачається  з  договору  № 07-01 БД позивач  зобов'язувався   надати   послуг  по  розміщенню реклами  на  Бренд-Драйві  (рекламно-транспортний  засіб  типа  27840 F  шасі ГАЗ-3302-1014).

            Відповідно  до  частини 2 статті 22  Цивільного  кодексу  України,  збитками  є  доходи,  які особа  могла б  реально  одержати  за  звичайних  обставин, якби  її  право  не  було  порушено.

Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  щодо  стягнення  збитків  у  розмірі 57 670  грн. у вигляді  втрати  прибутку  який  би  міг  отримати  позивач,  обґрунтовані  та  підлягають  задоволенню.

Що  стосується  позовних   вимог   щодо  стягнення  збитків  у  розмірі  40  800  грн.,  суд  враховує  наступне.

           Як  убачається  з  матеріалів  справи,  з огляду на порушення АТ “Автоінвестстрой-Донецьк” умов Договору № 11, а саме –прострочення поставки 4-х  автомобілів, ПП “РІА “Гольфстрим”,  у  свою  чергу,  порушило  умови  пункту  2.1.2  договору  № 07-01 БД,  оскільки, було  зірвано  “рекламний місяць експонування” і виконання договору  № 07-01БД стало частково  неможливим.

Відповідно  до  умов пункту  9.6 договору  № 07-01 БД  у  разі  неможливості  повного  або  часткового  виконання  цього  договору  з  вини  ПП  “РІА  “Гольфстрим”  воно  сплачує ТОВ  “ТаВи”  штрафну  неустойку  в  розмірі  50  %  ціни  експонування   (така  ціна  становить 20 400 грн.),  що  складає  40 800  грн.  з  розрахунку:  20 400  грн. х  4 один.авт. х  50 % = 40 800 грн.

Позивач  по  справі. ПП  “РІА  “Гольфстрим”, посилається  на  платіжне  доручення  від  11.05.2006  р.  № 2115  (арк.75), згідно з яким  він перерахував   ТОВ “ТаВи”  “штрафну неустойку  у  зв'язку  з  порушенням  умов  договору  №  07-01 БД  від  24.03.2006 р.,  а  саме  пункту  9.6,  в  сумі  40 800 грн.  нараховану   за  період   з  01.04.2006 р. по 28.04.2006 р.

Розглянув  вказані  вимоги  позивача,  суд   враховує  положення  п.2.2.2 договору № 11, якими  визначено,  що  після отримання  від  АТ  “Автоінвестстрой-Донецьк”  повідомлення  про поставку  (надходження)  товару  на  склад,  ПП  “РІА  “Гольфстрим”  оплачує  70 %   вартості кожного автомобіля, який надійшов на склад АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”. Оплата здійснюється  ПП  “РІА  “Гольфстрим”  протягом  2-х  робочих  днів  з  моменту  отримання  від АТ “Автоінвестстрой-Донецьк”  повідомлення  про  надходження  товару  на  склад.

Передача  товару  покупцю  здійснюється  протягом 5-ти  банківських  днів  з  моменту  поставки  його  на  склад  продавця,  але  не раніше  повної  оплати товару.

            Виконуючи  вказівки  Вищого  господарського  суду  України,  господарський  суд  витребував  у  сторін  додаткові  документі  що  стосуються    виконання п.2.2.2. договору  купівлі-продажу  № 11,  а  саме  повідомлення продавця   про  поставку товару.

Будь-яких  додаткових  документів  до  суду  надано  не  було,  в  судовому  засіданні  представник  позивача   пояснив,  що   за    спірний  період  книгу  вхідної  кореспонденції  не  оформлював.

Враховуючи  викладене,  заявлені  позовні  вимоги  щодо  стягнення збитків  у  вигляді  понесених   витрат  у  сумі 40  800  грн.  підлягають  частковому  задоволенню  на  суму 33 514, 22 грн.  за  період  з  06.04.2006р. по 28.04.2006р.

В  решті  позовних  вимог,  суд  відмовляє.

         Судові   витрати   підлягають   віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Керуючись ст.ст.  22, 610,  611,  623  Цивільного  кодексу  України, ст.ст.224,  225,  230  Господарського  кодексу  України,  керуючись ст.ст. 12, 22,  33,  43,   49,  69,  75,   82,  84,  85   111-12  Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

Частково  задовольнити  позовні  вимоги   Приватного  підприємства  “Рекламно-Інформаційне агентство “Гольфстрим” м. Донецьк,  заявлені   до Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк”  м. Донецьк, про  стягнення  неустойки  в  розмірі  37 560 грн., збитки  у  розмірі 57 670 грн. неодержаний прибуток   та  збитків в сумі 40 800 грн.

Стягнути  з  Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 93, ЄДРПОУ 30600477) на  користь  Приватного підприємства “Рекламно-Інформаційне агентство “Гольфстрим” (83076, м. Донецьк, вул. Моцарта, 3-А, ЄДРПОУ 13542004) неустойку  у  розмірі 32 865 грн., збитки  у  розмірі 57670грн. неодержаний прибуток та збитки в сумі 33 514,22 грн.

В  решті  позовних  вимог  -  відмовити.

       Стягнути  з  Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільного товариства “Автоінвестстрой-Донецьк” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 93, ЄДРПОУ 30600477) на  користь  Приватного підприємства “Рекламно-Інформаційне агентство “Гольфстрим” (83076, м. Донецьк, вул. Моцарта, 3-А, ЄДРПОУ 13542004) витрати по сплаті державного мита у  розмірі 1 240,49грн. та витрати по сплаті по слуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 107,61грн.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.

тел.: 305-75-46