Рішення

від 02.03.2016 по справі 761/10026/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10026/15-ц

Провадження №2/761/1926/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Нечипорук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом громадської організації Самооборона в Київській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь борг за договором позики в сумі 470 189,84 грн., відсотки за користування позикою в сумі 246 849,67 грн., три проценти річних розмірі 10 579,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_3 надала в борг ОСОБА_1 20000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 3,5 % в місяць від суми позики (42% річних), оплата процентів в розмірі 700 доларів США здійснюється не пізніше 23 числа кожного місяця. Договір позики укладений за згодою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка надала письмову розписку-угоду на укладення договору позики. Відповідач ОСОБА_1 жодного разу не сплатив ОСОБА_3 проценти за користування позикою. 16.02.2015 року між ОСОБА_3 та новим кредитором ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги, про що ОСОБА_1 було надіслано повідомлення. 25.02.2015 року між ОСОБА_4 та новим кредитором Громадською організацією Самооборона в Київській області був укладений договір про відступлення права вимоги, про що ОСОБА_1 було надіслано повідомлення. Відповідач ОСОБА_1 не сплатив новому кредитору заборгованість за договором позики, відсотки за користування позикою та три проценти річних. За таких обставин позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_3 надала в борг відповідачу 20000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 3,5 % в місяць від суми позики (42% річних), оплата процентів в розмірі 700 доларів США здійснюється не пізніше 23 числа кожного місяця (а.с. 8).

Згідно розписки про отримання позики від 23.12.2013 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 в сумі 20000 доларів США (а.с. 9).

16.02.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги, про що ОСОБА_1 було надіслано повідомлення (а.с. 16-18).

25.02.2015 року між ОСОБА_4 та Громадською організацією Самооборона в Київській області був укладений договір про відступлення права вимоги, про що ОСОБА_1 було надіслано повідомлення (а.с. 19-21).

На даний час відповідач свої обов'язки за договором позики не виконав, кошти не повернув.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 зауважив, що згідно розписки про отримання позики, ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 20 000 доларів США за договором позики від 19.12.2013 року, тоді як матеріали справи такого договору не містять, при цьому розписки про отримання коштів за договором позики від 23.12.2013 року до суду не надано.

Так, у відповідності до розписки про отримання позики ОСОБА_1 отримав 23.12.2013 року від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 9).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що був присутнім при передачі коштів від ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_1, яка відбулась 23.12.2013 року. Зазначив, що ОСОБА_1 при отриманні коштів їх перерахував, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розписалися у розписці про отримання коштів. Про укладення інших договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідкові не відомо.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що наприкінці грудня 2013 року був присутнім при передачі коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1, помітивши, що дата підписання розписки відповідала даті передачі коштів. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перерахували гроші і свідок почув цифру 20 . Після цього останній підписав розписку про отримання позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення ОСОБА_1 відносно отримання грошових коштів за договором позики від 23.12.2013 року не знайшли свого підтвердження, оскільки, допитані у судовому засіданні свідки підтвердили отримання суми у розмірі 20 000 доларів США саме 23.12.2013 року. При цьому, існування жодних інших договорів, що укладені між тими ж сторонами, судом не встановлено.

У відповідності до п. 4.1 Договору позики від 23.12.2013 року за цим Договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 3,5 % в місяць від суми позики (42 % річних).

Таким чином, проценти за користування позикою становлять: 20 000 * 3,5 % * 15 місяців (строк користування коштами) = 10 500 доларів США.

Станом на 07.04.2015 року (день подачі позову до суду) офіційний курс гривні до долару США становив: 1 дол. США = 23,45 грн.

За таких обставин еквівалент суми процентів за користування позикою у гривнях за офіційним курсом НБУ станом на 07.04.2015 року становить 246 225 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, три проценти річних від суми простроченої позики нараховуються від дня, коли сума позики мала бути повернена, до дня звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до договору позики строк повернення позики - 23.06.2014 року, отже кількість днів прострочення за період з 24.06.2014 року по 24.03.2015 року складає 289 дні, а тому три проценти річних від суми простроченої заборгованості становить 457,07 доларів США (сума заборгованості 20 000 доларів США * 3 % * 289 дн. / 365 дн. / 100 % = 457,07 доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на 07.04.2015 року еквівалентно 10 718,29 грн.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики тим, що не повернув позивачу грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що еквівалентно 469 000 грн., 10 500 доларів США процентів за користування позикою, що еквівалентно 246 225 грн., а також 3 % річних у сумі 457,07 доларів США, що еквівалентно 10 718,29 грн.

Разом з тим, позивач як на підставу солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка є дружиною останнього, посилається на надання нею згоди на укладення між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_1 договору позики, що підтверджується розпискою від 22.12.2013 року (а.с. 10).

Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, а відтак така вимога задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 виступає поручителем за виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1 або доказів отримання позики останньою від ОСОБА_3

Обставина надання згоди ОСОБА_2 на укладення між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_1договору позики не свідчить про зобов'язання нести цивільну відповідальність за повернення грошових коштів її чоловіком, а відтак ОСОБА_2 не є солідарним боржником нарівні з ОСОБА_1

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 526, 625, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 57-60, 62, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов громадської організації Самооборона в Київській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н НОМЕР_1) на користь громадської організації Самооборона в Київській області (код ЄДРПОУ 39161240) грошові кошти за договором позики в розмірі 469 000 грн., проценти за користування позикою в сумі 246 225 грн., три проценти річних в сумі 10 718,29грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654,00 грн., а всього підлягає стягненню 729 597,29 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: