Рішення

від 05.04.2016 по справі 910/6605/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016Справа №910/6605/15-г

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Касан"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Лещенко Н.С. - представник за довіреністю № 223 д від 16.11.2015 р.;

від відповідача: Янушевський О.М. - представник за довіреністю № б/н від 07.04.2015 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 корпорації Укравтодор (правонаступником якої є ДП "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), як орендодавцем, було передано відповідачу в оренду нежитлові приміщення на підставі Договору № 7-98 від 10.12.98 на оренду нежитлових приміщень. Однак, в порушення п.4.4. Договору, орендар не здійснив страхування орендованих приміщень, та в порушення п.4.5. Договору без дозволу орендодавця та без правовстановлюючих документів встановив збірно-розбірні та капітальні споруди боксів, побудовано літній майданчик, орендоване майно використовується не за цільовим призначенням. В зв'язку з цим, позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлових приміщень та зобов'язати відповідача знести самочинно збудовані збірно-розбірні та капітальні споруди боксів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/6605/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 по справі № 910/6605/15-г скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано договір № 7-98 на оренду нежитлового приміщення від 10.12.1998, укладений між Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 та товариством з обмеженою відповідальністю "Касан" Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Касан" знести самочинно збудовані збірно-розбірні та капітальні споруди боксів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" на користь позивача 2 436,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1218,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі №910/6605/15-г - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/2277 від 24.12.2015 року, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/6605/15-г.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/6605/15-г передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2016 року прийнято справу № 910/6605/15-г до провадження, розгляд справи призначено на 02.02.2016 року, залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, зобов'язано сторін надати письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року.

У судовому засіданні 02.02.2016 року оголошено перерву до 16.02.2016 року.

У судове засідання 16.02.2016 року представники позивача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 21.01.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2016 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 21.03.2016 року.

У судове засідання 21.03.2016 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.01.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36586480.

Представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року розгляд справи відкладено на 28.03.2016 року.

28.03.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав доповнення до відзиву.

Представник третьої особи заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання.

Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача подав додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 28.03.2016 року оголошено перерву на 05.04.2016 року.

05.04.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала пояснення по справі.

В судове засідання 05.04.2016 року представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.03.2016 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.12.1998 року між Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Касан" (орендар) укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 7-98, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення площею 207 кв.м., вартістю 271 000 грн., що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі державного підприємства "Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639". Приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське Шосе, 46, і надаються для використання під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до Плану прилеглої території та нежитлових приміщень, переданих в оренду згідно договору № 7-98 від 10.12.1998 року, що є додатком до договору, до даних нежитлових приміщень площею 207 кв.м. належать:

- офіс та продмагазин - площею 110,89 кв.м.

- їдальня - площею 20,5 кв.м.

- майстерня - площею 76,5 кв.м.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір діє з 10.12.1998 року по 31.12.2001 року.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На підставі даного пункту договір неодноразово продовжувався і на сьогоднішній день він є чинним., що підтверджується позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п. 5.3 договору реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення договору.

Згідно наказу Міністра транспорту України від 01.08.2001 року №518 Шляхово- експлуатаційна дільниця №639 реорганізована шляхом приєднання до державного підприємства Київське обласне управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор).

Наказом ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України'' від 27.04.2004 року №110 та наказом ДП „Київський облавтодор" ВАТ „Державної акціонерної компанії „Автомобільні дороги України" від 18.06.2004 року №3 майно реорганізованого ДП Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор) закріплено за філіями ДП „Київський облавтодор" ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що в порушення п.4.4 договору, орендар не здійснив страхування орендованих приміщень, та в порушення п.4.5 договору без дозволу орендодавця та без правовстановлюючих документів встановив збірно-розбірні та капітальні споруди боксів, побудовано літній майданчик, використовує майно не за цільовим призначенням, що є порушенням істотних умов договору та підставою для його розірвання в судовому порядку.

Зі змісту статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Підприємства, установи, організації можуть бути орендодавцями лише щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Подібна норма також міститься у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, де також вказано, що орендодавцем щодо державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

В постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року у справі №910/6605/15-г встановлено, що оскільки з 1 січня 2004 року ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" втратило право бути орендодавцем нерухомого майна, що перебуває у державній власності, право на звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення належить саме регіональному відділенню Фонду державного майна України .

У вищезазначеній постанові зазначено, що судами не досліджено чи пред'являючи даний позов ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", діяло від імені відповідного регіонального відділення та було наділено належними повноваженнями.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року у справі №910/6605/15-г, судом встановлено, що на думку позивача він є власником майна, яке передане до його статутного капіталу. А тому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Фондом державного майна України було уповноважено заявника на подання даного позову щодо розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.

У зв'язку з вищезазначеним, у дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відсутні підстави, в якості орендодавця за спірним правочином, заявляти вимоги про розірвання договору №7-98 на оренду нежитлового приміщення від 10.12.1998 року.

Обґрунтовуючи вимоги про знесення самочинно збудованих об'єктів позивач зазначає, що відповідач без дозволу орендодавця та без правовстановлюючих документів встановив збірно-розбірні та капітальні споруди боксів, побудував літній майданчик.

Частиною 1 статті 275 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що відповідач користується нежитловими приміщеннями на підставі договору №7-98 на оренду нежитлового приміщення від 10.12.1998 року.

Відповідно до ст.796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, на якій розміщено орендовані приміщення використовувалася для досягнення мети найму, а саме для здійснення підприємницької діяльності відповідача.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Згідно із частиною 7 вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Так, відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п. 5 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), визначено, Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивачем не надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розміщені спірні будівлі та споруди.

А надана виписка з бази даних міського земельного кадастру від 14.05.2015 року не свідчить про те, що позивач є власником земельної ділянки.

Оскільки, позивачем не доведено належним чином те, що він є власником (користувачем) земельної ділянки, на якій здійснене самочинне будівництво, а тому він не має права заявляти вимоги про знесення самочинного будівництва та у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.04.2016 року.

Суддя С.М.Мудрий