Постанова

від 28.11.2016 по справі 910/6605/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/6605/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Залізняк І.І., Гетьман Т.В., Якимчук А.В. - за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився.

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача,: представник Григоренко І.В. - за довіреністю.

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача,: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року

у справі № 910/6605/15-г (суддя: Мудрий С.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне

дорожнє управління" Відкритого

акціонерного товариства "Державна акціонерна

компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача,- Регіональне відділення Фонду державного майна

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача,- Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія

"Автомобільні дороги України"

про розірвання договору оренти та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" про розірвання Договору № 7-98 від 10.12.1998 року оренди нежитлових приміщень та зобов'язання знести самочинно збудовані збірно-розбірні та капітальні споруди боксів.

В обґрунтування позовних вимог Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилається на те, що Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 корпорації Укравтодор (правонаступником якої є ДП "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"), як орендодавцем, було передано відповідачу в оренду нежитлові приміщення на підставі Договору № 7-98 від 10.12.98 на оренду нежитлових приміщень. Однак, в порушення п.4.4. Договору, орендар не здійснив страхування орендованих приміщень, та в порушення п.4.5. Договору без дозволу орендодавця та без правовстановлюючих документів встановив збірно-розбірні та капітальні споруди боксів, побудовано літній майданчик, орендоване майно використовується не за цільовим призначенням. У зв'язку з цим, позивач просить суд розірвати договір оренди нежитлових приміщень та зобов'язати відповідача знести самочинно збудовані збірно-розбірні та капітальні споруди боксів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №910/6605/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 по справі № 910/6605/15-г скасовано, та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" задоволено частково, а саме постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі №910/6605/15-г - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 року прийнято справу № 910/6605/15-г до провадження та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/6605/15-г у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що на листі відповідача з проханням погодити встановлення збірно-розбірних гаражних боксів неможливо встановити особу, яка поставила свій підпис після слів «погоджено, не заперечую», оскільки відсутня посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка поставила свій підпис, а також печатка позивача.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

У додаткових письмових поясненнях апелянт зазначив, що власником об'єкта оренди, що передане на праві господарського відання Дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" є не держава, а Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

27.07.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

Проте, судова колегія не вбачає підстав для доцільності її проведення, у зв'язку з чим відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Касан" у задоволенні вказаного вище клопотання про призначення судової експертизи.

Публічним акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано письмові пояснення, в яких воно вимоги апеляційної скарги підтримало.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" та Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткових письмових пояснень та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши думку присутніх представників учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.1998 року між Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Касан" (орендар) укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 7-98, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення площею 207 кв.м., вартістю 271 000 грн., що розташовані на території загальною площею 1500 кв.м, і які знаходяться на балансі державного підприємства "Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639". Приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське Шосе, 46, і надаються для використання під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Відповідно до Плану прилеглої території та нежитлових приміщень, переданих в оренду згідно договору № 7-98 від 10.12.1998 року, що є додатком до договору, до даних нежитлових приміщень площею 207 кв.м. належать:

- офіс та продмагазин - площею 110,89 кв.м.

- їдальня - площею 20,5 кв.м.

- майстерня - площею 76,5 кв.м.

У п 7.1 договору передбачено, що цей договір діє з 10.12.1998 року по 31.12.2001 року.

Згідно з п. 7.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судовою колегією встановлено, що договір неодноразово продовжувався і на сьогоднішній день він є чинним.

Відповідно до п. 5.3 договору реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України №228 від 02.08.1993 р. та Акту приймання-передачі від 01.09.1993 р. Шляхово- експлуатаційній дільниці № 639 (в Акті це ДЭУ-639) було передано майно, зокрема, і об'єкт, переданий в оренду відповідачу (п.6 Акту приймання-передачі).

Частинами 1-6 ст. 73 ГК України передбачено, що під державним унітарним підприємством слід розуміти підприємство, яке утворене компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління, в своєму найменуванні містить слова «державне підприємство», не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить. При цьому, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Отже, на час укладення договору оренди об'єкт оренди перебував у державній власності та був закріплений за державним підприємством «Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639».

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про реорганізацію державних підприємств дорожнього комплексу у Київській області» від 01.08.2001 р. № 518 Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639 була реорганізована шляхом приєднання до Київського обласного управління по будівництву, ремонту і експлуатації автомобільних доріг (Київський облавтодор).

Згідно з наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг «Про реорганізацію державних підприємств дорожнього комплексу у Київській області» від 03.08.2001 р. № 192 Київському облавтодору було передано усе майно Шляхово-експлуатаційній дільниці № 639.

В подальшому, на виконання Указу Президента «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» від 08.11.2001 р. № 1056, Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002 р. № 221, Наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в АРК, областях і м. Севастополі» від 05.03.2002 р. № 93 створено Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що відповідно до Статуту Компанії та вказаного наказу є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного капіталу Компанії.

У відповідності до Наказу Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 09.04.2002 р. № 156, як рішення вищого органу управління Засновників, засновуючись на власності Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», створено дочірні підприємства Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», у тому числі Дочірнє підприємство «Київський облавтодор», якому було передано майно державного підприємства Київський облавтодор.

Встановлено, що наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) «Про структурні зміни в управлінні та передачу основних засобів» від 07.06.2004 р. № 354 створено Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ДП «Київський облдорупр», позивач у справі) із статутним фондом 1 000 000 (один мільйон) грн., а також передано частину майна ДП «Київський облавтодор» до ДП «Київський облдорупр», зокрема, ДП «Київський облдорупр» було передано і нежитлові приміщення, які є об'єктом оренди. Дані приміщення були закріплені за філією позивача - філією «Київське ДЕУ», що підтверджується наказом ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 36 від 30.11.2004 р. та Актом № 30 приймання-передачі основних засобів від філії Київське ДЕУ» ДП «Київський облавтодор» до філії «Київське ДЕУ» ДП Київський облдорупр» від 30.11.2004 р.

Таким чином, єдиним засновником і власником дочірніх підприємств, у тому числі і Дочірнього підприємства «Київський облдорупр» є Компанія.

Відповідно до п. 5.1 Статуту Компанії її засновником та акціонером є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

Виходячи з п. п. 6.1, 6.3 вказаного Статуту, Компанія є правонаступником майнових прав та інших активів державних дорожніх підприємств, майно яких передано до статутного фонду Компанії. Компанія є власником майна, переданого їй Засновником до статутного капіталу.

Крім того, згідно із листом Фонду державного майна України від 16.09.2002 р. № 10-16-11524 щодо передачі в оренду майна, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України», майно, що увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства, не є державним, воно належить товариству.

Наведене свідчить про те, що Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» не є державним унітарним підприємством у розумінні ст. 73 Господарського кодексу України, а враховуючи те, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, належить їй на праві власності, ДП «Київське обласне дорожнє управління» створене на базі власності Компанії, яка є засновником.

Згідно з положенням ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України, товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність до статутного капіталу.

Отже, Компанія є власником майна та створила дочірні підприємства на своїй власності і передала їм частину свого майна у господарське відання.

Крім цього, зазначене вище підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002 р. № 221, якою у державній власності закріплено 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що, передаючи майно до статутного капіталу акціонерного товариства, держава в особі уповноваженого державного органу втратила право на володіння, користування і розпорядження таким майном, здобувши натомість державні корпоративні права, якими вона управляє в особі уповноваженого органу і на підставі Закону України «Про управління об 'єктами державної власності».

Окрім цього, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України питання управління Державною службою автомобільних доріг об'єктами державної власності» від 23.11.2011 р. № 1221-р, яким затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, ні Компанія, ні її дочірні підприємства не увійшли.

Вказаним вище розпорядженням, також визначено Державну службу автомобільних доріг органом, що здійснює управління корпоративними правами Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України підтримав вимоги апеляційної скарги, погодився з її доводами та пояснив, що з урахуванням зазначених вище письмових доказів власником об'єкта оренди, що передане на праві господарського відання Дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Враховуючи встановлені вище обставини та норми чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку про те, що власником об'єкта оренди, що передане на праві господарського відання Дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" є не держава, а Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що, на думку позивача, в порушення п.4.4 договору, орендар не здійснив страхування орендованих приміщень, та в порушення п.4.5 договору без дозволу орендодавця та без правовстановлюючих документів встановив збірно-розбірні та капітальні споруди боксів, побудовано літній майданчик, використовує майно не за цільовим призначенням, що є порушенням істотних умов договору та підставою для його розірвання в судовому порядку.

За приписами ст.285 ГК України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Відповідно до п.4.1. Договору орендар має права та зобов'язується використовувати орендоване приміщення відповідно до його призначення, визначеного статутом підприємства, та умов цього договору.

Пунктом 1.1. Договору оренди передбачено, що орендоване приміщення надається для використання під офіс, магазин, підсобні приміщення та приміщення для зберігання транспортних засобів, номерних агрегатів, проведення передпродажної підготовки та сервісного обслуговування.

Згідно з п. 4.5. Договору орендарю надано право з дозволу орендодавця робити переобладнання та перепланування приміщення у встановленому законом порядку.

З Акту комісійного обстеження території та нежитлових приміщень, переданих в оренду від 23.04.2015р. вбачається, що в порушення вимог Договору відповідачем без дозволу позивача встановлені збірно-розбірний павільйон, капітальні споруди гаражів в кількості 5 шт., побудований літній майданчик, станція технічного обслуговування.

У зазначеному вище Акті комісією було встановлено, що відповідач використовує будівлі фактичною площею 758.09 кв.м та територію загальною площею 1 870.09 кв.м., що значно перевищує площу, зазначену у п.1.1 Договору - площу нежитлових приміщень 207 кв.м., територію загальною площею 1500 кв.м.

Таким чином, позивач вказує на те, що в результаті даних порушень позивачем недооторимано дохід та понесено збитки, оскільки відповідач встановив капітальні споруди гаражних боксів самовільно, без правовстановлюючих документів на будівництво.

В силу ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Частиною 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Проте, належних та допустимих доказів погодження позивача на встановлення збірно-розбірного павільйону та капітальних споруд боксів в матеріалах справи не міститься, оскільки на листі відповідача з проханням погодити встановлення збірно-розбірних гаражних боксів неможливо встановити особу, яка поставила свій підпис після слів «погоджено, не заперечую», оскільки відсутня посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка поставила свій підпис, а також печатка позивача.

Судова колегія не приймає до уваги лист відповідача до Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 № 30 віл 17.02.1997 року, на якому зазначено, що Шляхово-експлуатаційна дільниця № 639 не заперечує проти встановлення збірно-розбірних гаражних боксів, оскільки зазначений лист було надіслано 17.02.1997 року, тоді як спірний договір укладено 10.12.1998 року, тобто більш ніж через півтора року

Крім цього, позивач стверджує про те, що в порушення п.4.4. Договору, орендар не здійснив страхування орендованих приміщень.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна та відповідальності перед третіми особами №2020/258/000068 від 17.06.2014 року, з якого вбачається, що він набуває чинності з 03.07.2014 року.

Тобто, орендоване майно було застраховане відповідачем, однак, через шістнадцять років, після укладення спірного договору оренди, оскільки інших доказів страхування орендованого майно відповідачем не надано.

Проте, судова колегія приходить до висновку, що вказаний вище довід позивача про порушення відповідачем п.4.4. Договору є необґрунтованим, оскільки на час звернення до суду з позовом у вересні 2015 року відповідачем було застраховане орендоване майно.

За приписами ч.1 та ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що розмір орендної площі та площі території є істотною умовою договору оренди, судова колегія приходить до висновку про те, що не отримання дозволу на зміну орендної площі до 758.09 кв.м та території загальною площею до 1 870.09 кв.м., що значно перевищує площу, зазначену у п.1.1 Договору лощу нежитлових приміщень 207 кв.м., територію загальною площею 1500 кв.м. є істотним порушенням умов договору, що значною мірою позбавляє орендодавця дооторимати дохід та наносить йому збитки, оскільки відповідач встановив капітальні споруди гаражних боксів самовільно, без правовстановлюючих документів на будівництво та є достатньою підставою для задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору № 7-98 від 10.12.1998 року оренди нежитлових приміщень.

Як передбачено п. 7.5. Договору, дія цього договору припиняється на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших прідстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про розірвання договору № 7-98 від 10.12.1998 року оренди нежитлових приміщень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" знести самочинно збудовані збірно-розбірний павільйон та капітальні споруди боксів судова колегія зважає на наступне.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вже було встановлено вище, позивач, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за відповідачем, який здійснив самочинне будівництво збірно-розбірного павільйону та капітальних споруд боксів на його земельній ділянці та враховуючи задоволення позовної вимоги про розірвання договору № 7-98 від 10.12.1998 року, позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" знести самочинно збудовані збірно-розбірний павільйон та капітальні споруди боксів, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у позові.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у даній справі - скасуванню, позов Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2016 року у справі № 910/6605/15-г скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3. Розірвати Договір № 7-98 від 10.12.1998 року на оренду нежитлових приміщень, укладений між Шляхово-експлуатаційною дільницею № 639 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Касан".

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Касан" знести самочинно збудовані збірно-розбірний павільйон та капітальні споруди боксів за адресою: м. Київ, Харківське Шосе, 46.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Касан" (02160, м. Київ, Харківське шоссе, 46, ЄДРПОУ 19120296) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. за подання позовної заяви та 2679,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 910/6605/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська