Постанова

від 18.04.2007 по справі 10/160-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/160-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" квітня 2007 р.                                                            Справа №10/160-НА

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК ТРАНС" м. Хмельницький   

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про скасування податкових повідомлень-рішень №0003002301/0/2280 від 12.07.2006р., №0003002301/1/4073 від 20.09.2006р., №0003002301/2/4951 від 14.11.2006р., №0003002301/3/504 від 24.01.2007р. про визначення позивачу 43059 грн. податкових зобов'язань, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006р., №0003012301/1/4074 від 20.09.2006р., №0003012301/2/4950 від 14.11.2006р., №0003012301/3/503 від 24.01.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нарахування 10307,50 грн. штрафних санкцій

Суддя  Виноградова В.В.                    Секретар судового засідання Матущак В.В.

                           Представники сторін:

від позивача                Кульбачний Б.М.- директор               

                                      Горбань О.В. –за довіреністю від 27.02.2007р.

                                        Дудар Г.К.- за дорученням 29.03.2007р.

від відповідача          Назаренко О.В. –за довіреністю №9780/9/10 від 20.03.2007р.

                              Щур К.О. –за довіреністю №9781/9/10 від 20.03.2007р.

У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.   

Постанова приймається 18 квітня 2007р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

         Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати прийняті ДПІ у м. Хмельницькому податкові повідомлення-рішення №0003002301/0/2280 від 12.07.2006р., №0003002301/1/4073 від 20.09.2006р., №0003002301/2/4951 від 14.11.2006р., №0003002301/3/504 від 24.01.2007р. про визначення позивачу 43059 грн. податкових зобов'язань, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006р., №0003012301/1/4074 від 20.09.2006р., №0003012301/2/4950 від 14.11.2006р., №0003012301/3/503 від 24.01.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нарахування 10307,50 грн. штрафних санкцій вважаючи їх неправомірними та такими, що прийняті із порушенням норм чинного законодавства.

В підтвердження позовних вимог посилається на пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість»якими передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України. Позивач надавав міжнародні транспортні послуги з перевезення багажу та вантажобагажу в квітні 2005 р. - березні 2006 р., що включають в себе перевезення на митній території України та за її межами.

Вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги п. 1.20.1 та 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки , позивач надав відповідачу копії документів, в яких чітко визначено вартість 1 км. по території України та загальну суму послуг по перевезенню вантажів по території України, в т.ч. суми податку на додану вартість (договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом по всіх поставках, заявки замовників по кожній конкретній поставці, додатки до цих договорів). Проте, відповідачем вказані документи не були досліджені .Відповідачем проігноровано факт, що позивачем на кожну окрему поїздку виписувались акти виконаних робіт, в яких чітко вказано вартість проїзду по території України (від місця завантаження на території України до місця перетину кордону - для експорту послуг та від місця перетину кордону до місця розвантаження на території України - під час імпорту послуг) в т.ч. ПДВ 20%, окремим рядком вказано вартість проїзду поза межами митної території України в т.ч. ПДВ за ставкою 0%, загальну вартість послуги, визначену по домовленості із замовником, в т.ч. сума ПДВ.

Крім того, на суму проїзду по території України по кожній конкретній поставці виписувалась податкова накладна, де теж чітко вказано кількість кілометрів по території України, вартість 1 км., загальну суму перевезення, суму ПДВ. Стверджує, що згідно та на підставі вказаних документів (договорів, заявок, розрахунків собівартості послуг) Позивачем визначалась база оподаткування ПДВ та були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до вимог пп.6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вважає безпідставним посилання відповідача на норми законів, які визначають базу оподаткування по ціні не нижче звичайної, оскільки останнім  не досліджувались договірні ціни Позивача на предмет „звичайності”. При цьому Позивач посилається на п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого визначається база оподаткування операцій по поставці товарів (послуг) виходячи із договірної (контрактної) вартості, визначеної по вільних цінах, але не нижче звичайних та п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт , послуг) ,визначена сторонами договору, якщо не встановлено інше, якщо не доведене зворотнє ,вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Стверджує, що Позивачем договірна ціна з замовником визначена та узгоджена, відповідно до цієї вартості послуг нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, тому  для позивача звичайною ціною вартості послуг з перевезення вантажу є ціна, яка узгоджена із замовником шляхом підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, наведена в договорах, додатках до них та заявках замовника (якщо це передбачено умовами договору).Вказує, що позивачем при перевірці були надані всі необхідні документи , що підтверджують собівартість послуг (кожного конкретного перевезення)  

Вказує, що Відповідачем не досліджувались та не аналізувались умови поставки по території України, не надано додатки до акту з розрахунком бази оподаткування в розрізі замовників, поїздок та звітних періодів, що не дало можливості позивачу проаналізувати методику визначення звичайної ціни відповідачем .

          Позивач, посилаючись на пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг). Відповідач проводячи перевірку та донараховуючи ПДВ, всупереч закону не зменшив валовий дохід підприємства на суму донарахованого ним податку на додану вартість. Адже згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 на контролюючий орган покладено обов'язок визначити правильну суму податку до сплати, тобто врахувати як факти заниження, так і факти завищення зобов'язань, а оскільки Закон "Про ПДВ" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" взаємопов'язані, то донарахування ПДВ автоматично впливає на зменшення валового доходу підприємства на таку ж суму.

Також вказує, що відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки в акті перевірки податковим органом факти порушень повинні бути викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні та інші документи, зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, підтверджуючі наявність вказаних фактів.

          Відповідач у письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що викладені акті перевірки порушення відповідають фактичним обставинам справи, а оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказує, що в договорах вартість 1 км. перевезення на митній території України не була визначена, а на кожну окрему поставку замовником подавалась заявка на загальну вартість перевезення, а вартість перевезення на митні території України не зазначена. Вказує, що покупцями послуг оплачувалась лише загальна вартість поїздки, що включала в себе вартість послуг як в межах митного кордону, так і за межами митного кордону.

В обґрунтування посилається на п.п.6.2.4 п.6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону Україна, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України, на п.6.1.1 п.6.1. ст. 6 Закону відповідно до якої поставка транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню багажу на митній території України оподатковується за ставкою 20% від бази оподаткування

Вказує, що в порушення вимог п.1.20.1 та 1.20.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” з метою визначення бази оподаткування з перевезень на митній території України при виконанні міжнародних перевезень платником не застосовані звичайні ціни при наявності факту надання ідентичних послуг по автотранспортних перевезеннях на митній території України.

Зазначає, що з метою визначення звичайної ціни на автотранспортні послуги на митній території України податковим органом направлено запит на Хмельницьку митницю 22.06.06р. №16739/9/23-4 щодо надання інформації про вартість 1 км автотранспортних перевезень, що застосовувалася Хмельницькою митницею при визначенні митної вартості товарів. Посилається на лист Хмельницької митниці від 11.07.06р. №18/2-1941, в якому зазначено, що при визначені митної вартості товарів в зоні діяльності Хмельницької митниці застосовуються тарифи на перевезення вантажу в середньому 0,5-1,0 дол. США за 1 км відповідної ділянки шляху. Таким чином, тариф на перевезення за 1 км становитиме в межах від 2,52 грн. до 5,05 грн. (без ПДВ). При цьому, згідно ст.7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” встановлено, що вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції та товарів за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. При формуванні вільних цін та тарифів враховується собівартість послуг (робіт). При цьому, на перевезення вантажів автомобільним транспортом державне регулювання цін не здійснюється.

          Відповідач стверджує, що на перевірку позивачем не надані розрахунки (калькуляції) фактичної собівартості послуги по кожній окремій поїздці для підтвердження бази оподаткування як на митній території України, так і за її межами. При цьому, в наданих договорах позивача із замовниками не вказана вартість 1 км. перевезення та не надані розрахунки фактичної собі вартості послуги по кожній окремій поїздці. Таким чином, база оподаткування податковим органом визначалась на підставі тих документів, які були надані позивачем для перевірки, а саме договорів на перевезення, заявок вартості, актів виконаних робіт, міжнародних товаро - транспортних накладних, подорожніх листів.

          Зазначає, що в ході перевірки база оподаткування ПДВ операцій з поставки транспортних послуг на митній території України при виконання міжнародних перевезень визначена на підставі загальної вартості послуги по міжнародному перевезенню та фактичному пробігу на митній території України .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено  наступне:

ДПІ у м. Хмельницькому проведену виїзну позапланову перевірку ТОВ „КТК Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р. за результатами якої складено акт перевірки   №3120/23-4/32813303 від 04.07.2006р. В акті перевірки зроблено висновки про порушення п.1.18 ст.1 , п.4.1 ст.4 .п.п.6.1.1., 6.2.4 ст.6 Закону України Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено суму ПДВ ,яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 28706 грн. , в т.ч.-травень 2005р.- 8936 грн., серпень 2005р.-10078 грн., березень 2006р.-9692 грн.. завищено  від'ємне значення чистої суми зобов'язань з ПДВ за квітень 2005р. на суму 3701 грн. та в порушення п.1.18 ст.1 , п.4.1 ст.4 .п.п.6.1.1., 6.2.4 ст.6,п.п.7.7.1 ст.7  Закону України Про податок на додану вартість” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 16914 грн. ( липень 2005р. -6909 грн., жовтень 2005р.-10008 грн.)

Актом встановлено (р.3.1.5.) , що ТОВ „КТК Транс" м. Хмельницький надавало замовникам (резидентам та нерезидентам) міжнародні транспортні послуги з перевезення вантажів, що включають в себе перевезення на митній території України (від пункту завантаження (відправлення) на митній території України до пункту перетину зовнішнього митного контролю України: від пункту перетину зовнішнього мінного контролю України до пункту розвантаження (призначення) на митній території України) та за межами державного кордону України (від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України). Із змовниками позивач укладавав типові договори, а саме із  резидентами на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученнях; із нерезидентами на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.

          В договорах в р.3 "платежі та взаєморозрахунки" зазначено, що вартість поставки вантажу визначається замовником в заявці на перевезення вантажу в кожному окремому випадку. В договорах вартість 1 км. перевезення па митній території України не визначена. Згідно платіжних доручень покупцями послуг оплачувалась загальна вартість поїздки, що включала в себе вартість поставок послуг з транспортних перевезень в межах митною кордону України та вартість перевезень за межами митному кордону України.

Податковим органом, зроблено висновок, що в порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” , п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” з метою визначення бази оподаткування з перевезень  на митній території України при виконанні міжнародних перевезень платником не застосовані звичайні ціни при наявності факту надання ідентичних послуг по автотранспортних перевезеннях на митній території України.

Зазначено, що платником для підтвердження бази оподаткування автомобільних перевезень на митній території України та за межами митної території України, не надані розрахунки (калькуляції) фактичної собівартості послуги по кожній окремій поїздці, на підставі якої було розраховано обсяг поставок та відображено в Деклараціях.

Податковим органом , враховуючи те, що платником в договорах із замовниками не вказана вартість 1 км перевезення на митній території та не надані розрахунки фактичної собівартості послуги по кожній окремій поїздці , визначена база оподаткування ПДВ операцій з поставки транспортних послуг на митній території України при виконанні міжнародних перевезень на підставі загальної вартості послуги по міжнародному перевезенню  та фактичного пробігу ( км.) на митній території України, договорів, заявок на перевезення вантажу, шляхових листів, актів виконаних робіт та платіжних доручень, міжнародних товарно-транспортних накладних. Зазначені розрахунки наведено в додатку до акту перевірки.

Таким чином, податковим органом зазначено, що  позивачем в порушення п. 4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1. та п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено базу оподаткування операцій з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню вантажів по митній території України при здійсненні міжнародних перевезень на загальну суму 246297 гри., в тому числі по періодах: за квітень 2005р. - І 8149 грн., травень 2005р. - 44678 грн., червень 2005р. - 34529 грн., липень 2005р. - 22632 грн., серпень 2005р. - 27810 грн., вересень 2005р. - 50039 грн., березень 2006р. - 48460 грн.,  що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 49259 грн., в тому числі, в тому числі: за квітень 2005р. - 3630 грн., за травень 2005р. - 8936 грн., за червень 2005р. - 6906 грн., за липень 2005р. - 4526 грн., за серпень 2005р. - 5562 грн., за вересень 2005р. - 10008 грн., за березень 2006р. - 9692 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у м. Хмельницькому та за результатами адміністративного оскарження до ДПІ у м. Хмельницькому, до ДПА у Хмельницькій області та ДПА України, були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003002301/0/2280 від 12.07.2006р., №0003002301/1/4073 від 20.09.2006р., №0003002301/2/4951 від 14.11.2006р., №0003002301/3/504 від 24.01.2007р., якими позивачу визначено  податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 43059 грн.. з яких 28706 грн. основного платежу та 14353 грн. штрафних санкцій, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006р., №0003012301/1/4074 від 20.09.2006р., №0003012301/2/4950 від 14.11.2006р., №0003012301/3/503 від 24.01.2007р., якими зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нараховано 10307,50 грн. штрафних санкцій.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Нормами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.6.2.4 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” операції з  поставки    транспортних  послуг  автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно п.6.1.1.вищевказаної статті поставка транспортних автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) до меж державного кордону України та від меж митного кордону України до пункту призначення  на митній території України,  між пунктами на митній території України оподатковується за ставкою 20% від бази оподаткування .

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3,4 ст. 190 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV передбачено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990р. №507-XП зазначено, що вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товари, послуги за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів.  

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались замовникам транспортні послуги з перевезення вантажів на митній території України та за межами митного кордону України у відповідності до договорів, умовами яких передбачалось, що ціна є договірною , при цьому вартість послуг визначалася  та узгоджувалась сторонами в заявці на перевезення в кожному конкретному випадку, зазначалася в актах приймання-передачі виконаних робіт, в додатках до договорів визначалась вартість перевезення із розрахунку за 1 км.. На кожну поїздку на території України виписувалась податкова накладна.

Таким чином, позивачем транспортні послуги по перевезенню вантажів у перевіряємий період надавались саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні у відповідності до вищевказаним норм , а тому доводи податкового органу про порушення підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими.

При цьому  у відповідності до п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Судом враховується, що податковий орган не мав правових підстав, передбачених п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв у спосіб, який не передбачений Законом.

Податковим органом ні в акті перевірки, ні в судових засіданнях не наведено та не надано доказів щодо обґрунтованості та підтвердження  визначення ним ціни на транспортні послуги, які б відповідали звичайній ціні у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому судом враховується, що згідно з п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних , виїзних планових та позапланових перевірок  з питань дотримання податкового, валютного

та іншого законодавства (затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. N 327) факти  виявлених  порушень  податкового,  валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

         Отже висновки податкового органу не відповідають обставинам справи , а оспорювані податкові повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

         Доводи відповідача спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 71 КАС України в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову ,позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно ст.94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з урахуванням уточнення суми позову. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КТК „ТРАНС” м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень №0003002301/0/2280 від 12.07.2006р., №0003002301/1/4073 від 20.09.2006р., №0003002301/2/4951 від 14.11.2006р., №0003002301/3/504 від 24.01.2007р. про визначення позивачу 43059 грн. податкових зобов'язань, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006р., №0003012301/1/4074 від 20.09.2006р., №0003012301/2/4950 від 14.11.2006р., №0003012301/3/503 від 24.01.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нарахування 10307,50 грн. штрафних санкцій  задоволити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0003002301/0/2280 від 12.07.2006р., №0003002301/1/4073 від 20.09.2006р., №0003002301/2/4951 від 14.11.2006р., №0003002301/3/504 від 24.01.2007р. про визначення позивачу 43059 грн. податкових зобов'язань, №0003012301/0/2279 від 12.07.2006р., №0003012301/1/4074 від 20.09.2006р., №0003012301/2/4950 від 14.11.2006р., №0003012301/3/503 від 24.01.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 20615 грн. та нарахування 10307,50 грн. штрафних санкцій  

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК ТРАНС" м. Хмельницький (вул. Заводська, 155/2, код 32813303) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      В.В. Виноградова

Постанову складено та підписано в повному обсязі 19.04.2007р.

Віддруковано 3 примірники 1 до справи 2 позивачу3 відповідачу