Постанова

від 16.05.2016 по справі 823/420/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року справа № 823/420/16

12 год. 57 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (№92)» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (№92)» (далі - позивач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0004401502 (далі - ППР) Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), яким його зобов'язано сплатити штраф у розмірі 90031,95грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв оскражуване рішення з порушенням встановленого законом порядку: без достатніх правових підстав, без надіслання розрахунку, з використанням документів, які досліджуються виключно під час документальних, а не камеральних перевірок; акт перевірки містить дані щодо порушень позивача за неіснуючими рішеннями та численними арифметичними помилками; оскаржуване рішення містить неправильну інформацію про назву позивача, а розмір зазначеного штрафу не відповідає встановленому та описаному в акті перевірки розміру порушень сплати узгоджених грошових зобов'язань. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте з огляду на виявлене камеральною перевіркою порушення позивачем строків сплати узгоджених зобов'язань, за що нормами законодавства передбачена відповідальність у формі штрафу. Представник відповідача визнав наявність зазначених позивачем допущених описок. Однак вважає, що вони не спростовують вчинення податкового правопорушення. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа з 29.11.1999 (код ЄДРПОУ 08681063), є платником ПДВ згідно з даними витягу з відповідного реєстру (а.с.67).

Головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб відповідача ОСОБА_3 07.12.2015 здійснила камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ за 2012-2015 роки, про що складено акт від 07.12.2015 №1138/23-05-15-02/08681063 (далі - акт перевірки) щодо порушення позивачем вимог абз.1 п.57.1. ст.57 та п.203.2. ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). На його підставі відповідач прийняв оскаржуване ППР від 03.10.2013 №0016261702, яким застосував до позивача штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 90031,95грн.

Стосовно доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, суд врахував п.75.1. ст.75 ПК України, яким передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Вона відповідно до п.76.1. ст.76 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Оцінюючи доводи позивача, що відповідач фактично провів документальну перевірку, а не камеральну, оскільки під час її здійснення та оформлення висновків використав рішення про розстрочення сплати позивачем податкового боргу, суд врахував підп.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України, яким встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Суд звернув увагу, що під час проведення вищевказаної перевірки ревізор використав дані електронної системи про дати фактичного надходження сплачених платником коштів з ПДВ і оцінив їх з точки зору дотримання встановлених умовами договорів про розстрочення податкового боргу та відповідно до ПК України деклараціями з ПДВ строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, що відповідає вимогам закону.

На підставі п.100.1 ст.100 ПК України розстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків їх сплати платником податків, а дотримання таких строків є предметом камеральної перевірки.

Доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки суд не врахував, оскільки дії щодо процедури її проведення не є предметом цього спору. Крім того, жодних рішень щодо протиправності дій ревізора стосовно проведення цієї перевірки суду не надано. У цьому контексті суд акцентує, що предметом доведення у позовах про оскарження ППР є наявність або відсутність факту вчинення податкового правопорушення.

Суд також не взяв до уваги для вирішення спору посилання позивача щодо невчинення окремих дій посадовими особами відповідача під час перевірки, у т.ч. щодо не складення розрахунку штрафних санкцій згідно з оскаржуваним ППР, оскільки така бездіяльність не є предметом заявленого спору та не визначена законом підставою для звільнення від відповідальності за вчинення податкового порушення.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач не заперечував пропущення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, відображених у договорах про розстрочення їх сплати та деклараціях з ПДВ.

Водночас посилання позивача на недоліки в оформленні акту перевірки та оскаржуваного ППР під час судового розгляду справи підтвердження знайшли та полягають в наступному.

По-перше, суд встановив неправильне зазначення в описовій частині акту перевірки реквізитів рішень про розстрочення узгоджених зобов'язань, умов щодо строків сплати яких позивачем не дотримано і підтверджується даними зворотнього боку облікової картки з ПДВ.

Так, в акті зазначене порушення терміну сплати до 30.04.2014 встановлене рішенням №46/19, хоча деталізований опис строків та сум фактичної сплати стосувалися рішення від 28.02.2013 №30/19-013. Також щодо пропуску строку сплати терміну до 28.02.2013 зазначене порушення умов рішення №117/23/4873, хоча описані порушення стосуються рішення від 30.04.2014 №54/23-05-25-4872.

Суд з'ясував, що позивачем не було дотримано таких строків сплати відповідних зобов'язань:

до 13.12.2013 згідно з рішенням від 28.02.2013 №30/19-013 - фактично сплачене 25.09.2014, 26.09.2014, 30.09.2014, 14.10.2014, 27.10.2014, 20.11.2014, 23.12.2014;

до 30.12.2014 згідно з рішенням від 30.04.2014 №54/23-05-25-4872 - сплачене 09.04.2015, 10.04.2015, 13.05.2015, 20.04.2015, 13.05.2015, 23.06.2015, 09.07.2015;

до 30.12.2014 - визначене декларацією з ПДВ за листопад 2014 року сплачене 10.04.2015;

до 27.02.2015 - визначене декларацією з ПДВ за січень 2015 року сплачено 09.07.2015;

до 30.04.2015 - визначене декларацією з ПДВ за березень 2015 року сплачене 26.08.2015, 27.07.2015, 09.07.2015;

до 29.05.2015 - визначене декларацією з ПДВ за квітень 2015 року сплачене 24.09.2015, 25.09.2015;

до 30.06.2015 - визначене декларацією за травень 2015 року сплачене 02.11.2015, 28.10.2015, 25.09.2015.

Отже затримка відбувалася понад 30 дні.

Суд врахував, що зобов'язання, зазначені в декларації платника, а також відносно яких укладені договори про розстрочення, на підставі вимог п.54.1.ст.54, п.56.11 ст.56, п.100.2. ст.100 ПК України вважаються узгодженими.

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі затримки більше 30 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання відповідно до абз.3 п.126.1. ст.126 ПК України платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

По-друге, суд встановив невідповідність математичного розрахунку зазначених в описовій частині акту несвоєчасно сплачених позивачем зобов'язань з розміром, зазначеним у його висновку. Так, загальна сума в описовій частині становить 431535,47грн., а у висновку - 450079,80грн. Жодна з цих сум не відповідає 20% застосованого в оскаржуваному ППР штрафу.

Згідно з даними описової частини акту несвоєчасно сплачено згідно з рішенням від 28.02.2013 №30/19-013 - 71087,97грн., тоді як згідно з висновками акту - 71008,00грн. Згідно з даними зворотнього боку облікової картки позивача з ПДВ загальна сума несвоєчасно сплачених коштів за цією підставою 71088,00грн. Отже мала місце явна описка у висновку.

Крім того, в акті перевірки 20.11.2014 в частині порушення строку сплати за рішенням №30/19-013 зазначено сплату 5749,85грн. Однак згідно з даними зворотного боку облікової картки позивача вказаний платіж становить 5749,82грн.

По-третє, суд встановив, що назва позивача в оскаржуваному ППР не відповідає повній його назві. Так, зазначено ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ (№92) , хоча згідно зі статутом і даними ЄДРПОУ позивач має повне найменування - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВO «ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (№92)» .

По-четверте, розмір застосованого штрафу, який згідно з наданим відповідачем суду розрахунком становить 20% від основної суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання, розрахований із суми, що не встановлена актом перевірки.

Зокрема, для розрахунку оскарженого ППР взято 450159,75грн., хоча загальний розмір встановленого і зафіксованого у висновку акта перевірки (з урахуванням встановленої судом явної описки в сумі несвоєчасно сплаченого зобов'язання зі строком необхідної сплати до 13.12.2013) становить 450079,80грн.

Встановлюючи дійсні обставини справи суд встановив, що податкову перевірку проведено з питань дотримання строків сплати узгоджених зобов'язань з ПДВ, вказаних у вищевстановлених рішеннях про розстрочення та деклараціях з ПДВ за листопад 2014року встановлена і зафіксована в акті сума коштів, сплачена з порушенням строку, 10123,75грн., січень 2015 року - 22552,00грн., березень 2015 року - 87811,00грн., квітень 2015 року - 13412,00грн., травень 2015року - 27820,00грн.

Однак, згідно з розрахунком до оскаржуваного рішення (а.с.63), дані якого відповідають даним зворотнього боку облікової картки позивача з ПДВ, взято (крім рішень про розстрочення) дані декларацій від: 19.12.2014, де загальна сума несвочасно сплачених коштів 5749,60грн. (затримка 100 дні - 18624,25грн. і 101день - 10123,75грн.), 20.02.2015 - 2252,00грн., 17.04.2015 - 87811,00грн., 18.05.2015 - 13412,00грн., 18.06.2016 - 27820,00грн.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що в акті не описано та не зафіксовано як в описовій частині, так і у висновку акту, сплату 18624,25грн. із затримкою 100 календарних днів (сплачено 09.04.2015) відповідно до податкової декларації з ПДВ від 19.12.2014 №9073538889.

Підп.54.3.5. п.54.3. ст.54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Тому суд дійшов висновку, що застосування для розрахунку штрафу суми коштів, яка не була виявлена під час податкової перевірки уповноваженим ревізором і не зафіксована в жодному з розділів акту перевірки, не відповідає вимогам закону, а отже є протиправним, з огляду на що у відповідній частині оскаржуване ППР підлягає скасуванню.

Щодо вищевказаних явних описок і явних арифметичних помилок суд врахував правову позицію Вищого адміністративного суду України у постанові від 26.02.2015 №К/800/41805/13, згідно з якою певні недоліки проведення перевірок без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання є видом порушення податкового законодавства і підтверджений під час судового розгляду справи.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки під час податкової перевірки, результати якої оформлені вищевказаним актом перевірки, не було встановлено і відображено несвоєчасну сплату позивачем зобов'язання, самостійно зазначеного в декларації з ПДВ за листопад 2014 року (сума коштів 18624,25грн.), врахування її для розрахунку штрафу не відповідає підп.54.3.5. п.54.3. ст.54 ПК України і є протиправним. Оскільки безпідставно застосовано її для розрахунку 20% штрафу (3724,85грн.) за несвоєчасну сплату вищевказаної суми, а в решті донарахування відповідають вимогам закону, оскаржуване ППР частково є неправомірним та підлягає скасуванню на суму 3724,85грн.

При цьому, штраф 20%, розрахований у частині відображеного в описовій частині акту встановленого порушення сплати 431535,50грн., є правомірним, а оскаржуване ППР у відповідній частині (86307,10грн.) скасуванню не підлягає.

Врахувавши пропорційність задоволених позовних вимог та приписи ст.94 КАС України, суд вирішив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір за подання цього позову в сумі 57,19грн.

Керуючись ст.ст.2, 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (№92)» задовольнити частково.

Частково визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 11.12.2015 №0004401502 на суму 3724,85грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з рахунок бюджетних асигнувань Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПІДПРИЄМСТВО СТАРОБАБАНІВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (№92)» (код ЄДРПОУ 08681063) судовий збір за подання цього позову в сумі 57,19грн. (п'ятдесят сім гривень 19 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 18.05.2016