Постанова

від 16.04.2020 по справі 823/420/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №823/420/16

адміністративне провадження №К/9901/28092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №823/420/16 за позовом Державного підприємства Підприємство Старобабанівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області №92 до Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДП Підприємство Старобабанівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області №92 звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0004401502, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 90031,95грн за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення у частині. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 скасовано в частині незадоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення про їх задоволення, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уманська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 в частині, що не скасована Черкаським окружним адміністративним судом та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі №823/420/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №823/420/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 16.04.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вказує податковий орган, оскаржуване рішення прийняте з огляду на виявлене камеральною перевіркою порушення позивачем строків сплати узгоджених зобов`язань, за що нормами законодавства передбачена відповідальність у формі штрафу. Відповідач не заперечує наявність допущених механічних помилок у акті перевірки, однак вважає, що вони не спростовують вчинення податкового правопорушення.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований як юридична особа з 29.11.1999 (код ЄДРПОУ 08681063), є платником ПДВ згідно з даними витягу з відповідного реєстру.

Посадовою особою контролюючого органу 07.12.2015 здійснено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ за 2012-2015 роки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.12.2015 №1138/23-05-15-02/08681063, яким встановлено, що позивачем не було дотримано строків сплати відповідних зобов`язань:

до 13.12.2013 згідно з рішенням від 28.02.2013 №30/19-013 - фактично сплачене 25.09.2014, 26.09.2014, 30.09.2014, 14.10.2014, 27.10.2014, 20.11.2014, 23.12.2014;

до 30.12.2014 згідно з рішенням від 30.04.2014 №54/23-05-25-4872 - сплачене 09.04.2015, 10.04.2015, 13.05.2015, 20.04.2015, 13.05.2015, 23.06.2015, 09.07.2015;

до 30.12.2014 - визначене декларацією з ПДВ за листопад 2014 року сплачене 10.04.2015;

до 27.02.2015 - визначене декларацією з ПДВ за січень 2015 року сплачено 09.07.2015;

до 30.04.2015 - визначене декларацією з ПДВ за березень 2015 року сплачене 26.08.2015, 27.07.2015, 09.07.2015;

до 29.05.2015 - визначене декларацією з ПДВ за квітень 2015 року сплачене 24.09.2015, 25.09.2015;

до 30.06.2015 - визначене декларацією за травень 2015 року сплачене 02.11.2015, 28.10.2015, 25.09.2015.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 та пункту 203.2. статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 №0016261702, яким застосовано до позивача штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 90031,95грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП Підприємство Старобабанівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області №92 звернулося з адміністративним позовом, у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

визнати дії головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління юридичних осіб Щербакової Е.В. по проведенню та оформленні результатів камеральної перевірки неправомірними;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12. №0004401502.

Позов мотивовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням встановленого законом порядку: без достатніх правових підстав, без надіслання розрахунку, з використанням документів, які досліджуються виключно під час документальних, а не камеральних перевірок; акт перевірки містить дані щодо порушень позивача за неіснуючими рішеннями та численними арифметичними помилками; оскаржуване рішення містить неправильну інформацію про назву позивача, а розмір зазначеного штрафу не відповідає встановленому та описаному в акті перевірки розміру порушень сплати узгоджених грошових зобов`язань.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 позов задоволено частково.

Частково визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0004401502 на суму 3724,85грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки під час податкової перевірки, результати якої оформлені актом перевірки, не було встановлено і відображено несвоєчасну сплату позивачем зобов`язання, самостійно зазначеного в декларації з ПДВ за листопад 2014 року (сума коштів 18624,25грн.), врахування її для розрахунку штрафу не відповідає підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України і є протиправним. Відтак, безпідставно застосовано для розрахунку 20% штрафу (3724,85грн.) за несвоєчасну сплату вищевказаної суми, а в решті донарахування відповідають вимогам закону, оскаржуване податкове повідомлення-рішення частково є неправомірним та підлягає скасуванню на суму 3724,85грн. При цьому, штраф 20%, розрахований у частині відображеного в описовій частині акту встановленого порушення сплати 431535,50грн., є правомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідній частині (86307,10грн.) скасуванню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 скасовано в частині незадоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення про їх задоволення, скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2015 №0004401502, яким підприємству визначено до сплати суму 86307,10грн. У решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд посилався на нормативне регулювання, яким визначено порядок і підстави проведення камеральної і документальної перевірок. Суд дійшов висновку, що фактично податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку в порядку передбаченому для камеральної перевірки, що призводить до скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У справі, що розглядається, суди встановили, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. За результатами якої складено акт, на підставі висновків цього акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача згідно зі статтею 126 ПК України штрафу за сплату суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість з порушенням строку, встановленого у пункті 57.1 статті 57 ПК України.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Своєчасність сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов`язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а також про визнання дій головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління юридичних осіб Щербакової Е.В. по проведенню та оформленні результатів камеральної перевірки неправомірними.

Судом першої інстанції позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення у відповідній частині, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 в частині незадоволених вимог та постановлення нового рішення про їх задоволення, апеляційний суд дійшов частково помилкового висновку.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

При цьому, слід зауважити, що відповідач наділений повноваженнями на прийняття податкового повідомлення-рішення. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки через свою посадову особу, повноваження якої у позивача не викликали заперечень. У свою чергу, позивач реалізував своє право на оскарження прийнятого рішення та судовий захист шляхом звернення з адміністративним позовом.

Суд касаційної інстанції вбачає підстави для скасування рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними та в цій частині слід залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 в частині задоволення позовних вимог про визнання дій головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління юридичних осіб Щербакової Еліни Володимирівни по проведенню та оформленню результатів камеральної перевірки неправомірними - скасувати, у цій частині залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2016.

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду