Постанова

від 03.04.2007 по справі 18/256н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/256н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

                                                                                Справа № .

    Колегія суддів у складі: Корнієнко В.В. (головуючий), Яресько Б.В., Лісовицький А.Є., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лидар», м. Луганськ

до  головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Луганськ

про визнання недійсним постанови про накладення стягнення

за участю представників сторін:

від позивача:                              Соколов В.В. за дов. від 14.06.2006;

від відповідача:                      Слєпцов А.А. за дов. від 01.03.2006;

Гриб Л.В. за дов. від 07.07.2006.

при секретарі Герасименко Р.В.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-          про визнання протиправними дій відповідача по складанню постанови від 10.02.2006 № 000164, якою на позивача накладено штраф у розмірі 10549,77 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів;

-          про визнання недійсною вказаної постанови.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він не порушував законодавство про захист прав споживачів; постанова є незаконною.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач все ж таки порушив законодавство про захист прав споживачів; постанова є законною та обґрунтованою.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою відповідача від 10.02.2006 № 000164 на позивача накладено штраф в сумі 10549,77 грн. за відсутність доступної, достовірної, необхідної та своєчасної інформації про продукцію (меблі), яка реалізовувалася позивачем в його магазині, розташованому за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтская, 20.   

Вказана постанова була винесена відповідачем за результатами перевірки, проведеної відповідачем за заявою громадянина Холода І.С. від 19.10.2005;  проведення первірки оформлено актом перевірки від 02.11.2005 № 001719.

Позивачем заявлено вимоги:

-          про визнання протиправними дій відповідача по складанню постанови від 10.02.2006 № 000164, якою на позивача накладено штраф у розмірі 10549,77 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів;

-          про визнання недійсною вказаної постанови.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в акті перевірки та оспорюваній постанові містяться недостовірні дані, так як перевірка проводилася не в магазині, а у виставочному залі, де продаж товарів не здійснюється.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість доводів позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, яка діяла на момент перевірки позивача) відповідач має право перевіряти у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі якість товарів, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

Указом Президента України від 23.07.1998 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки (п. 1 Указу).

          Державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача (п. 10 Указу).

19.10.2005 до відповідача з письмовою заявою звернувся гр. Холод І.С.

Суть заяви гр. Холода І.С. була в тому, що він придбав у позивача меблі, які, як з'ясувалося після їх придбання, не підійшли йому за розміром; Холод І.С. повернув позивачу ці меблі, а позивач (його директор) пообіцяв повернути сплачені за них кошти; однак, не зважаючи на численні обіцянки, позивач кошти йому не повернув, хоча і не заперечував проти їх повернення; гр. Холод І.С. просив відповідача розібратися в цій ситуації.

Таким чином, заява гр. Холода І.С. стосувалася виключно неповернення йому коштів позивачем.

В заяві гр. Холода І.С. не йшлося ні про порушення його прав споживача щодо доступної, достовірної, необхідної та своєчасної інформації про продукцію (меблі) позивача, ні про інші порушення його прав (лише про неповернення коштів).

Законодавством про захист прав споживачів, яке діяло на дату проведення відповідачем перевірки, не було надано відповідачу повноважень щодо забезпечення повернення грошових коштів споживачам, при неповерненні їх недобросовісними продавцями.

Спірні питання щодо стягнення грошових коштів, відшкодування збитків, тощо, розглядаються судами.

Тобто в заяві гр. Холода І.С. взагалі не було обставин, які б вимагали перевірки та реагування з боку відповідача.

Однак, на підставі вказаної заяви гр. Холода І.С. відповідач здійснив позапланову загальну перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів (тобто не перевірку за заявою гр. Холода І.С., а загальну перевірку).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач здійснив позапланову перевірку позивача без наявності законних підстав, тобто незаконно.

В акті перевірки від 02.11.2005 вказано, що перевірка здійснювалася в магазині позивача за адресою: вул. Совєтская, 20.

          В ході загальної перевірки, з метою контрольної перевірки правильності розрахунку із споживачами, працівники відповідача намагалися здійснити контрольну закупку товару (корзину «Хобі»), в чому їм було відмовлено, так як перевірка проводилася не в магазині, а у виставочному залі, де продаж не здійснювався та були відсутні необхідне устаткування (РРО) та продавці, про що вказано в самому акті перевірки від 02.11.2005 № 0001719 (щодо відмови у продажі).

          Те, що перевірка проводилася не в магазині, а у виставочному залі також підтверджується наказом позивача від 05.03.2005 № 12, договором оренди від 01.03.2005 № 1, постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 18.09.2006.

          В акті перевірки від 02.11.2005 № 0001719 також зазначено, що:

-          в магазині позивача виявлені порушення п. п. 10, 11, 52, 53 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 108 (не оформлений куточок покупця, відсутня книга відгуків та пропозицій та інші порушення, які стосуються торгівельного приміщення);

-          в реалізації знаходились меблі без необхідної, своєчасної та доступної інформації (про назву, виробництво, дату виготовлення тощо), що є порушенням п. 1.6. та п. 2.7. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 № 98 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 379/8978.

Таким чином, перевіркою було встановлено два види правопорушення: невідповідність торгівельного приміщення встановленим нормативам та здійснення реалізації меблів без дотримання Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, зокрема, без необхідної, своєчасної та доступної інформації.

На підставі акта перевірки від 02.11.2005 № 0001719 відповідачем була винесена оспорювана постанова від 10.02.2006 № 000164, якою на позивача накладено штраф в сумі 10549,77 грн.

В оспорюваній постанові вказано, що перевіркою в магазині позивача встановлено реалізацію товарів без необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, яка діяла на момент перевірки позивача) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з цим, сама по собі відсутність вказаної інформації про продукцію ще не є підставою для відповідальності, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону.  

Відсутність інформації повинна бути протиправною, тобто коли необхідність такої інформації передбачена законодавством, однак, ця інформація відсутня, або коли відсутність цієї інформації порушує права споживачів.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання товарів мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Таким чином, правопорушенням, за яке передбачена вищевказана відповідальність, є відсутність вказаної інформації під час придбання, замовлення або використання товарів споживачами.

І в акті перевірки від 02.11.2005 № 0001719, і в постанові про накладення стягнень йдеться про правопорушення, яке полягає у реалізації позивачем товару без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

Тобто оспорюваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за відсутність вказаної інформації саме при реалізації товару, що порушує права споживачів на необхідну інформацію під час придбання товарів.

Разом з цим, вказані в постанові обставини (суть правопорушення) не відповідають дійсності та суперечать акту перевірки від 02.11.2005 № 0001719 на підставі якого вона винесена, так як у цьому акті перевірки вказано, що перевіряючим було відмовлено у продажу товару (тобто при перевірці не було встановлено факту продажу товару).

Доказів того, що в приміщенні позивача (де проводилася перевірка) здійснювалася реалізація товарів (меблів), відповідачем суду не подано.

Вищевказаними матеріалами справи підтверджується, що у приміщенні позивача (де проводилася перевірка) продаж товарів не здійснювався, тобто відповідач не міг порушувати права споживачів на необхідну інформацію під час придбання товарів.

Таким чином, на позивача накладено штраф за правопорушення, яке ним не вчинялося.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за результатами вищевказаної перевірки (проведеної відповідачем) постановою відповідача від 14.11.2005 № 001817 директора позивача Жигунова А.В. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Директор позивача притягнутий до адміністративної відповідальності за вищевказані правопорушення, які зазначені в акті перевірки від 02.11.2005 № 0001719 (не оформлення куточка покупця; відсутність книги відгуків та пропозицій, інші порушення, які стосуються торгівельного приміщення, а також за реалізацію меблів без необхідної інформації).

Директор позивача Жиганов А.В. оскаржив постанову відповідача від 14.11.2005 № 001817 (про притягнення його до адміністративної відповідальності) до Артемівського районного суду м. Луганська.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 18.09.2006 скарга Жигунова А.В. на постанову відповідача від 14.11.2005 № 001817 була задоволена, вказана постанова відповідача була скасована.

В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення Артемівським районним судом м. Луганська було встановлено, що перевірка проводилася відповідачем не в магазині позивача (як вказано в акті перевірки від 02.11.2005 № 0001719 та в оспорюваній постанові відповідача), а у виставочному (демонстраційному) залі позивача, де знаходилися зразки імпортних меблів, факти реалізації яких не були встановлені.

За таких обставин, враховуючи, що:

-          перевірка діяльності позивача проводилася відповідачем без достатніх правових підстав;

-          позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке ним не вчинялося,

позовні вимоги про:

-          про визнання протиправними дій відповідача по складанню постанови від 10.02.2006 № 000164, якою на позивача накладено штраф у розмірі 10549,77 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів;

-          про визнання недійсною вказаної постанови,

підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про законність та обґрунтованість оспорюваної постанови не приймаються судом до уваги в зв'язку з вищенаведеним.

Відповідно до ст. ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати позивача на державне мито в сумі 3,40 грн. та на правову допомогу в сумі 1000 грн., підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними дії головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо складання постанови про накладення стягнень від 10.02.2006 № 000164.

3.          Визнати недійсною постанову про накладення стягнень від 10.02.2006 № 000164 головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лидар», м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 10, ідентифікаційний код 30995323, витрати на державне мито в сумі 3,40 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

03 квітня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ, підписана 10 квітня 2007 р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана сторонами протягом 10 днів з 10 квітня 2007 р. до Луганського апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                           В.В. Корнієнко

Судді:                                                                                                              Б.В. Яресько

                                                                                                                                   А.Є. Лісовицький