Вирок

від 10.12.2007 по справі 1-143/07

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-143/07

Вирок

Іменем України

10 грудня 2007 рокуКомсомольський міський суд

Полтавської області

в складі головуючого суддіОкунь Т.В.

при секретаріГончар С.Т.

з участю прокурораОльховського Б.В.

захисникаОСОБА_1

потерпілоїОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Комсомольську кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, інваліда 3-ої групи, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1984 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 206 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 27.04.85 року по відбуттю строку покарання.

1985 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 196-1 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням 15 % заробітку в доход держави.

1986 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. З ст. 222, ч. 2 ст. 206 ст. 42, 43 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Полтавського обласного суду від 23.04.1986 року вирок змінено, дії засудженого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 106 КК України, ОСОБА_4 засуджено до 1 року 3 місяців позбавлення волі. Даних про звільнення немає.

1987 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 206 КК України до 2 років позбавлення волі. Ухвалою Полтавського обласного суду від 02.03.1988 року вирок змінено, ОСОБА_4 засуджено до 1 року позбавлення волі. Даних про звільнення немає.

06.02.1990 року Полтавським обласним судом за ст. 19, ч. З ст. 140, ст. 208, ч. 1 ст. 229-6, ст. 42, 14 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнився 22.11.95 року по відбуттю строку покарання.

25.02.1998 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 229-6 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 08.08.2000 року по відбуттю строку покарання.

15.04.2003 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 17.09.2005 року по відбуттю строку покарання.

за ч. 1 ст. 115 КК України,

Встановив:

ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин проти життя особи за таких обставин:21 лютого 2007 року близько 12-00 год., ОСОБА_4, знаходячись за місцем свого проживання - в АДРЕСА_1, під час сварки з гр. ОСОБА_5, який знаходився в цій же квартирі, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний наслідок своїх дій, наніс потерпілому удар ножем в область грудної клітини справа, внаслідок чого заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені та серця, що викликало гостру внутрішню крововтрату, і стало причиною смерті ОСОБА_5 Прев"язавши потерпілому рану, підсудний викликав швидку, витяг ОСОБА_5 на сходову клітину, і залишивши його на сходах у під'їзді, з місця події зник. Своєї вини в пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_6 не визнав. Не заперечуючи самого факту нанесення потерпілому удару ножем, суду показав, що ножове поранення заподіяв, перебуваючи в стані необхідної оборони. Підсудний підтвердив суду, що 21 лютого 2007 року, вранці, до нього додому, попередньо узгодивши візит по телефону, прийшов раніше знайомий ОСОБА_7, з яким він підтримував дружні стосунки, інколи разом проводив час і розпивав спиртні напої. На той час він /ОСОБА_4О./ проживав спільно з гр. ОСОБА_8 1.1., і наказав їй впустити потерпілого. Коли прийшов ОСОБА_5, він саме перебував у ванній кімнаті, і почув обурення співмешканки, яка переймалась тим, що

2

потерпілий хватав її за сідниці. Вийшовши з ванної, вступився за ОСОБА_8, і на цьому грунті між ним та потерпілим почалася сварка. Він, /ОСОБА_4О./ зайшов до кімнати, щоби надіти протез /за довідкою хірурга /т.2 а.с. 54/, в дитинстві внаслідок ДТП ОСОБА_4 була проведена ампутація лівої нижньої кінцівки/. Слідом за ним в кімнату пройшов потерпілий, продовжуючи ображати ОСОБА_8, та висловлюючись на її адресу брутальною лайкою. Підійшовши до столу, потерпілий взяв ніж і почав ним розмахувати, штовхнувши його /ОСОБА_4О./ у плече. В цей час він /ОСОБА_4О.І піднявся, вибив у потерпілого і ніж, і захищаючись від його протиправних дій, наніс йому удар в область грудей справа. Обставини нанесення удару не пам'ятає. Після удару потерпілий почав осідати і ОСОБА_8 допомогла йому дістатися дивану. Злякавшись того, що зробив, викликав швидку, перев"язав потерпілого полотенцем і витягнув його у під'їзд. Залишивши ОСОБА_5 на площадці між першим та другим поверхом, разом із ОСОБА_8 на таксі поїхав до своєї матері, повідомив її про те, що від'їжджає на певний час з міста, після чого вдвох із співмешканкою поїхали на її квартиру в м. Кременчук, де був затриманий два дні потому.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_4 саме перебував у ванній кімнаті, коли прийшов ОСОБА_5 Потерпілий почав чіплятися до неї, "хватав за сідниці", вона безумовно обурювалась, і просила не чіпати її. На їх голоси з ванної вийшов ОСОБА_4, і потерпілий почав сваритися з уже з ним. Відчуваючи, що назріває конфлікт, вона декілька разів запропонувала потерпілому піти, проте чоловіки на неї не реагували, і сварка продовжувалася. ОСОБА_4 сів на диван, і намагався пристебнути протез, а потерпілий ходив повз нього, весь час висловлюючись брутальної лайкою на її адресу та адресу ОСОБА_4 ОСОБА_4 та потерпілого розділяв лише журнальний стіл, що стояв вздовж дивану. Вона бачила, як ОСОБА_5 взяв ніж із столу, і почав розмахувати ним перед ОСОБА_4 ОСОБА_9 піднявся і вони "зчіпилися". Через втрату рівноваги обидва упали на підлогу. Як падав ніж, що був в руках у потерпілого, і чи падав він взагалі, вона не бачила. Ніж побачила в руках у ОСОБА_4, коли вони вже стояли один проти одного. ОСОБА_4 стояв до неї спиною і вона бачила лише, як він замахнувся ножем. Помітивши кров на светрі у потерпілого, зрозуміла, що йому було завдано удару ножем. Потерпілий побілів і вона допомогла йому сісти на диван. Злякавшись перебігу подій, почала кричати, і через істерику не змогла найти полотенце, як наказав ОСОБА_4, щоби перев'язати потерпілого. Підсудний власноруч перев'язав потерпілого, викликав швидку, наказав їй одягатися, після чого викликавши таксі, і витягнувши потерпілого у під'їзд, вони поїхали до матері підсудного, а потім на її квартиру у м. Кременчук. Лікар швидкої допомоги ОСОБА_10, яка виїздила в складі бригади за адресою Гірників, 5 показала суду, що по приїзду за викликом між 1 та 2 поверхами на площадці знайшла потерпілого, який знаходився без свідомості. Пульс був слабким, а тиск не визначався взагалі. В області грудей у нього було намотане полотенце, і він лежав в калюжі крові. Сторонні особи допомогли їй та водію швидкої занести потерпілого в автомобіль швидкої допомоги, де вона почала проводити реанімаційні заходи, що виявилось безрезультатним і потерпілий помер, коли машина ще не встигла від"їхати на станцію. Одразу після того, як нею було констатовано смерть потерпілого, вона зателефонувала в міліцію. Згідно карти виїзду швидкої допомоги (т.2 а.с. 109-110) через 40 хв. після виклику швидкої /12-26 год./ була констатована смерть потерпілого /13-05 год/.За висновком судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 136) смерть ОСОБА_5 настала внаслідок проникаючого поранення в праву плевральну порожнину з ушкодженням серця та правої легені, що ускладнилось гострою внутрішньою крововтратою. Після отримання тілесного ушкодження смерть ОСОБА_5 наступила через деякий час, по мірі наростання крововтрати, яке відраховується хвилинами, про що свідчить характер травми. За висновками судово-імунологічних експертиз ( т.1 а.с. 177-180,185-189,195-197) при дослідженні одягу потерпілого, що був вилучений під час досудового слідства ( т.1 а.с.28) була знайдена кров людини, де виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В, яка може походити від ОСОБА_5, і походження якої виключається від ОСОБА_4 За висновком медико-криміналістичної експертизи (т.іа.с.168-173) на представленому кожному шматку з передньої поверхні грудної клітини від трупу ОСОБА_5 виявлене одне проникаюче через всі шари шкіри поранення, що утворилося від дії колючо-ріжучого предмету, клинок якого має лезо з одного боку і найбільшу ширину по продовженню до рівня занурювання 31 мм, яким може бути ніж, представлений на експертизу. По краям ушкодження та на його поверхні виявлене синьо-зелене забарвлення, що свідчить про наявність сполучень заліза. На одязі потерпілого, на передній поверхні майки, джемпера та светра відповідно виявлені по одному колото-різаному ушкодженню, які утворилися від дії клинка ножа, що має лезо з одного боку та обушок з протилежної сторони, і за висновком медико-криміналістичної експертизи могли утворитися від дії ножа, представленого на експертизу (т.іа.с.158-164). Найбільша ширина по продовженню частини клинка ножа, що погрузилася, становить 32 мм. При дослідженні змивів з ванної кімнати (т.1 а.с. 233), зроблених під час огляду місця події (т.1 а.с. 25), та вилученого ножа (т.1 а.с. 26-27) крові не виявлено ( т.1 а.с.226), знайдені поодинокі епітеліальні клітини, непридатні для цитологічного дослідження.

3

Як пояснив суду ОСОБА_9 після нанесення удару потерпілому, ніж завернув у поліетиленовий пакет з-під молока, поклав його в сумку ОСОБА_8, і відвіз його до матері, де їй і передав, пояснивши свої дії тим, що давно обіцяв їй "зробити ніж на віники".

Аналогічні пояснення були надані суду матір"ю підсудного - ОСОБА_11, яка показала суду, що 21 лютого 2007 року в обід її син приїхав до неї додому разом із співмешканкою та повідомив, що від"їжджае з міста на певний час через неприємності, що виникли. Просив подивитись за котом, ОСОБА_8 дістала з пакету згорток, і син повідомив, що це ніж, яким вона може різати на роботі віники. Подробиці вона не розпитувала, ніж забрала на роботу, проте ним не користувалась, де невдовзі він був вилучений працівниками міліції в тому ж кульку, в якому був переданий ОСОБА_8 (т.1 а.с. 26). За висновком криміналістичної експертизи наданий на дослідження ніж (т.1 а.с. 250), вилучений в ході огляду будинку для інвентарю в парку відпочинку в м. Комсомольську, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення та являється клинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії.

Таким чином, аналіз зібраних по справі доказів дає суду підставу дійти беззаперечного висновку, що підсудний на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_5М, умисно завдав останньому удар ножем, який потяг за собою проникаюче поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені та серця, що стало причиною смерті потерпілого, з огляду на що кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України суд вважає вірною, а його вину в умисному вбивстві потерпілого доведеною повністю. Належним чином суд оцінює також і вважає безпідставними показання підсудного щодо суб'єктивної сторони вчиненого ним діяння та його доводів відносно необхідності відвернення незаконного посягання, що мало місце з боку потерпілого ОСОБА_12 аналіз суб'єктивної сторони діяння, вчиненого підсудним, суд виходить з наступного: Відповідно до загальної норми кримінального права, право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави-юридичного факту. Відповідно до ч.1 ст.36 КК України такою підставою є вчинення особою суспільно небезпечного діяння. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про необхідну оборону" посяганням визнаються дії особи, якими вона вже заподіює шкоду, або створює реальну і безпосередню загрозу заподіяння такої шкоди. Дослідивши докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу підсудного, суд встановив наступне:

ОСОБА_12 показання суду, підсудний пояснив, що стан необхідної оборони виник у нього в момент створення ОСОБА_5 реальної загрози заподіяння тілесного ушкодження, яке виразилось в тому, що потерпілий, стоячи над ним, розмахував ножем, що було сприйняте ОСОБА_4 в якості реальної і безпосередньої загрози заподіяння шкоди йому, або його співмешканці. Пояснюючи обставини нанесення ним удару, підсудний показав, що сварка почалася з ініціативи потерпілого, який почав чіплятися до його співмешканки. Обставини нанесення удару він /ОСОБА_4О./ не пам'ятає, але пригадує, як вибив ніж у потерпілого і той "пішов на нього", через що він, захищаючись, побіжно наніс удар потерпілому в праву частину грудної клітини.

Обґрунтовуючи відсутність наміру на вбивство, підсудний зазначив, що за бажання убити потерпілого, наніс би тому значно глибшу рану /при фактично заподіяній довжині раневого каналу 5 см./ і удар наносив би з лівої сторони - там, де знаходиться серце.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні в порядку ст.311 КПК України судово-медичний експерт ОСОБА_13 суду показав, що товщина та масивність клинка ножа в даному випадку створює більший опір з боку тканин тіла, що об'єктивно ускладнює та робить практично неможливим глибше занурення леза ножа у тканини. Крім того, удар певною мірою було пом'якшено через перепону - хрящову тканину 5-го ребра по його верхньому краю, що було виявлено і зафіксовано на фотознімку фрагмента тіла груднини с 4-5 фрагментом ребер від трупа ОСОБА_5М.( т.1 а.с. 171), а також вбачається з дослідницької частини висновку медико-криміналістичної експертизи (т.1 а.с. 169), де зазначено, що лівий кінець ушкодження знаходиться в області прикріплення хрящової тканини до тіла грудини, а нижній кінець в області хрящової частини 5-го ребра по його верхньому краю.

ОСОБА_12, прямим свідченням направленості завданого ОСОБА_6 удару є сам механізм його нанесення, як він був продемонстрований обвинуваченим під час відтворення обстановки і події злочину (т.2 а.с. 7-12). При зрості потерпілого 1.81 см.(т.1 а.с. 135), у співвідношенні із зростом підсудного, який є нижчим від нього майже на 20 см., удар направленістю знизу вверх і справа наліво (т.1 а.с. 136) був нанесений ОСОБА_4 саме в праву частину грудної клітини, в область четвертого між ребер"я, для чого він безумовно підняв руку, що є свідченням спрямованості завданого удару. За висновком судово-медичної експертизи дані, надані підсудним під час відтворення обстановки і події злочину не суперечать по механізму заподіяння тілесного ушкодження даним судово-медичної експертизи трупа (т.1 а.с. 142).

Доводячи суду стан необхідної оборони, в якому перебував під час нанесення удару потерпілому, ОСОБА_4 так і не пояснив суду, які саме дії потерпілого створили реальну загрозу його життю або життю його співмешканки. Як вбачається з показань ОСОБА_8, і не заперечується самим

4

підсудним, нанесенню удару передував певний перебіг подій - сварка між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ніж в руках у ОСОБА_5, бійка на полу, а також та обставина, що після того, як чоловіки піднялися з підлоги, вони певний час знаходились один проти одного, за умови, що ніж уже перебував в руках у ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_8 заперечила суду наявність будь-яких погроз з боку потерпілого, окрім брутальної лайки на її адресу та адресу підсудного. Суду ОСОБА_8 пояснила також, що до неї потерпілий перестав чіплятися одразу, як ОСОБА_4 вийшов з туалетної кімнати, і конфлікт на цьому безпосередньо між нею та потерпілим було вичерпано, що вже само по собі виключає наявність реальної загрози життю ОСОБА_8, як зазначає підсудний. Однією з передумов, що певним чином сприяла сприйняттю ним /ОСОБА_4О./ дій потерпілого в якості реальної загрози його життю, підсудний назвав "неадекватну та агресивну поведінку" з боку ОСОБА_5 та його перебування в "такому стані", в якому він ніколи раніше не перебував. Разом з тим, сам ОСОБА_4 охарактеризував потерпілого, як людину із спокійною вдачею, з якою він неодноразово вживав алкогольні напої і від якої не міг очікувати такої агресивної поведінки, а його дії, в т.ч. під час спільного вживання алкогольних напоїв, завжди були передбачуваними. Під час судово-медичної експертизи трупа при токсикологічному дослідженні крові, виявлений етиловий спирт в концентрації 2,3 промілле, що може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння (т.1 а.с 137). Твердженням відсутності бажання підсудного бути відвертим перед судом, є його позиція на досудовому слідстві, де він по-іншому пояснював спрямованість умислу при заподіянні тілесного ушкодження потерпілому, зазначаючи, що балансуючи під час сварки та поштовху потерпілого в груди, щоб не впасти, "виставив ліву руку вперед і попав у ОСОБА_5, не бажаючи того"( т.1 а.с. 35), аналогічні показання були надані ним експертам Полтавської обласної клінічної лікарні (т.1 а.с. 216-217). Як вбачається з досліджу вальної частини акту психолого-психіатричної експертизи (т.1 а.с. 214-219) при оцінці наслідків підсудним мають місце поверхневість і легковажень суджень, в бесіді легко роздратовується, демонстративний, театральний, дещо манерний. При дослідженні особистісних особливостей виявляє достатню активність темпу психічних процесів і станів, низьку вразливість, імпульсивність, виражену емоційну нестійкість, високий індекс психопатизації зі схильністю до антисоціальних вчинків. За висновком експертизи у момент скоєння інкримінованого злочину ОСОБА_4 не знаходився в стані фізіологічного афекту або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність. Під дію ст.ст.19, 20 КК України не підпадає. Характер своїх показань на досудовому слідстві ОСОБА_4 не вважає такими, що суперечать його показанням в суді, оскільки під час досудового слідства також зазначав, що не мав наміру убивати потерпілого, а удар наніс по необачності, захищаючи своє життя та життя своєї співмешканки. Разом з тим, непослідовність показань підсудного, в т.ч. характер його показань на досудовому слідстві щодо необережності завдання удару потерпілому, розцінена судом, як спроба тлумачити події, що мали місце 21.02.2007 року на свою користь, що має на меті уникнути відповідальності за скоєний тяжкий злочин, а його показання щодо необережності заподіяного удару спростовуються також висновком судово-медичної експертизи, за висновком якої ушкодження було заподіяне дією колючо-ріжучого предмету, що діяв із значною силою, а при дослідженні трупа ОСОБА_5, будь-які сліди, які могли утворитися внаслідок боротьби та самооборони виявлені не були (т.1 а.с.137). Саме характер та локалізація тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, а також обставини, за яких його було заподіяно, на думку суду є свідченням умислу підсудного на вбивство потерпілого. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я" визначальним моментом при відмежуванні умисного вбивства є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, при вчиненні яких настання смерті охоплюється умислом винного. З суб'єктивної сторони убивство може бути вчинене з прямим або непрямим умислом, але в усякому разі винна особа передбачає наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання. Надання допомоги та виклик швидкої дороги після заподіяння удару, як дії, які за обґрунтуванням підсудного є свідченням правдивості його показань щодо небажання убивати потерпілого, не можуть бути свідчення відсутності умислу на вбивство, і є лише свідченням його непрямого умислу під час завдання спрямованого удару ножем в життєво важливий орган людини, при вчиненні якого настання смерті безумовно охоплювалось умислом підсудного. Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на покарання. Суд приймає до уваги, що скоєний ОСОБА_4 злочин є тяжким, і враховує особливу тяжкість необоротних наслідків, що настали Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлені. За висновком ЛКК ОСОБА_4 практично здоровий, перебуває на "Д" обліку у лікаря-хірурга, є інвалідом ІІІ гр. з дитинства, фізична праця показана з обмеженням, примусового лікування від наркоманії та алкоголізму не потребує. Не працює. За місцем попереднього відбування покарання (т.2 а.с.68) характеризується як особа, що допустила 10 порушень вимог режиму утримання, заохочень не має. До роботи ставиться негативно, норми виробітку не виконує. За характером спокійний, врівноважений.

.5

Інші характеризуючі дані на особу підсудного не представлені.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд, враховуючи, що життя людини є: найвищою соціальною цінністю, і ніхто не може свавільно позбавити її життя, приймаючи до уваги ступінь тяжкості і обставини вчиненого злочину, а також тяжкість наслідків, що настали, вважає, що відбувати покарання ОСОБА_4 повинен лише в умовах ізоляції від суспільства.

Термін покарання визначений судом з врахуванням стану здоров'я підсудного.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_2 позову (т.1 ах. 80), суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, витрати. Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" до витрат на поховання віднесені також витрати на ритуальні послуги і обряди. Розмір понесених на поховання витрат доведений потерпілою відповідними товарними чеками і підсудним по суті не заперчується (т.1 а.с. 82,83,85).

Наряду з витратами, понесеними безпосередньо на поховання, до розміру заявленого цивільного позову потерпілою включені також витрати, понесені нею на проведення поминального обіду та закупівлю продуктів, що загалом складає суму 895.21 грн., і підтверджено в матеріалах товарними чеками ( т.1 а.с. 83,84).

Враховуючи положення ст.1201 ЦК України щодо обов'язку винної особи відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження пам'ятника, суд вважає, що витрати, пов'язані з проведенням поминальних обідів не входять до необхідних витрат, пов'язаних з похованням, ритуальними послугами та обрядами, які відповідно до роз'яснень що містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" підлягають до відшкодування, тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

В іншій частині позов про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованим, і підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Згідно із ч.2 СТ.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її дружині, батькам, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, потерпіла зазначила, що ОСОБА_5 був її меншим сином, опорою, проживав разом із нею, і був втіхою у її самотності. Після смерті чоловіка проживає одна, старший син має сім'ю і проживає окремо. Трагічна загибель меншого сина обірвала її надії на майбутнє. Душевний спокій втрачений назавжди, а страждання, які не стають меншими від часу, відчуває до наступного часу. Моральну шкоду оцінює в розмірі 30000 грн.

Висновок щодо протиправності діяння ОСОБА_6 та його вини у скоєному зроблений судом при наданні правової оцінки його діям.

Наявність моральної шкоди обґрунтована потерпілою обставинами, які вона довела суду.

Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер та обсяг страждань потерпілої, позов в частині вимоги відшкодування завданої моральної шкоди суд вважає обгрунтованим повністю, і розмір моральної шкоди, що має бути відшкодованим, визначає в розмірі 30000 грн.

Питання про речові докази вирішене судом відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Судові витрати, пов'язані з проведенням криміналістичної експертизи (т.1 а.с. 251), покладені судом на ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324,328 КПК України, суд,

Засудив:

ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України до десяти років позбавлення волі.

6

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому залишити попередній - тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 23 лютого 2007 року.

Речові докази по справі - змиви з ванної кімнати, одяг потерпілого, полотенце, ніж - знищити.

На користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області стягти з засудженого вартість проведеної криміналістичної експертизи в сумі 94 грн.15 коп.

Позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь завдані матеріальні збитки в сумі 1385 грн.14 коп. та моральну шкоду в сумі 30000 грн.

На вирок суд протягом 15 днів з часу проголошення, засудженим в цей же строк з часу вручення копії вироку може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області.