Ухвала

від 20.05.2016 по справі 918/1954/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" травня 2016 р. Справа № 918/1954/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судового засідання Шарапі О.В.,

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 217 658 грн. 86 коп.

за участі представника відділу ДВС Рівненського МУЮ: ОСОБА_2 (довіреність від 26.04.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

30.03.2016 року на адресу господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі Відділ), відповідно до якої скаржник просив суд: визнати незаконними дії Відділу у зв'язку із порушенням строків відкриття виконавчого провадження№48907793; визнати незаконними дії Відділу у зв'язку із порушенням строків надсилання постанови від 22.12.2015 р. про повернення виконавчого документу ТОВ "Кофе Груп-А", що визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон); визнати недійсною постанову Відділу про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2015 р. винесену у виконавчому провадженні №48907793; визнати незаконною бездіяльність Відділу щодо ненакладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах в порядку встановленому Законом; зобов'язати Відділ накласти арешт на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах в порядку встановленому Законом.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.03.2016 року скаргу на дії Відділу прийнято до розгляду, призначено до слухання у судовому засіданні на 26 квітня 2016 року.

Ухвалою суду від 26.04.2016 року розгляд скарги відкладено на 20 травня 2016 року.

У судовому засіданні 20.05.2016 року представник Відділу заперечив проти задоволення скарги. Вказав, що відомості про наявність у боржника будь-яких коштів чи рахунків у банківських установах, а також майна, відсутні, всі заходи щодо їх розшуку виявились безрезультатними, у зв'язку з чим державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" (далі Товариство) на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, заслухавши пояснення представника Відділу, оглянувши матеріали виконавчого провадження та дослідивши наявні у справі документи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.2014р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" 158 062 грн. 80 коп. основного боргу, 25 057 грн. 61 коп. пені та 3 662 грн. 41 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення видано наказ від 03.09.2014р. №918/1954/13.

В своїй скарзі Товариство, зокрема, просило визнати незаконними дії Відділу у зв'язку із порушенням строків відкриття виконавчого провадження№48907793; визнати незаконними дії Відділу у зв'язку із порушенням строків надсилання постанови від 22.12.2015 р. про повернення виконавчого документу ТОВ "Кофе Груп-А", що визначені Законом.

При цьому судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відділом здійснювалось виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03 вересня 2014 року у справі №918/1954/13.

Згідно статті 19 Закону підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий документ (у тому числі відповідно до статті 17 Закону - наказ на примусове виконання).

Згідно відмітки про отримання, 01.10.2015 року до Відділу надійшла заява Товариства про відкриття виконавчого провадження та повторного прийняття до виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03.09.2014 року у даній справі. Крім того, заявник просив накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження, а також повідомив про відкриті кримінальні провадження стосовно боржника щодо вчинення останнім шахрайства у великих розмірах та невиконання рішення суду, що заподіяло істотної шкоди інтересам Товариства.

Постановою державного виконавця Відділу Онищук Л.О. від 07.10.2015 року у виконавчому провадженні №48907793 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03.09.2014 року №918/1954/13.

За приписами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим документом надійшла до Відділу 01.10.2015 року та передана до виконання державному виконавцю 05.10.2015 року, що підтверджується титульним листом виконавчого провадження № 788/24 (т. ІІІ, а.с. 64), таким чном, останнім днем для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з урахуванням приписів статті 25 Закону було 08.10.2015 року.

Як вбачається з відмітки про відправлення вихідної кориспонденції, яка міститься на постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2015 року, остання була направлена стягувачу та боржинку 07.10.2015 року.

Враховуючи викладене та те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2015 року винесена в межах строків передбачених ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", тому скарга в частині визнання незаконними дій Відділу у частині порушення строків відкриття виконавчого провадження №48907793 є не обґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Крім того, суд визнає обґрунтованими доводи скаржника в частині визнання незаконними дій Відділу у зв'язку із порушенням строків надсилання постанови від 22.12.2015 р. про повернення виконавчого документу Товариству, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", з огляну на наступне.

22.12.2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону державним виконавцем Відділу Онищук Л.О. наказ господарського суду Рівненської області №918/1954/13 від 03.09.2014 року було повернуто стягувачеві у зв’язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, про що винесено відповідну постанову (том ІІІ а.с. 48).

Відповідно до п.1 ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п.4 ст. 47 Закону про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що порушення державним виконавцем строку надіслання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 22.12.2015 року у виконавчому провадженні №48907793 з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03.09.2014 року №918/1954/13 визначеного вищенаведеними положеннями Закону, відтак, скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, скаржник просив визнати недійсною постанову Відділу про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2015 р. винесену у виконавчому провадженні №48907793; визнати незаконною бездіяльність Відділу щодо ненакладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах в порядку встановленому Законом; зобов'язати Відділ накласти арешт на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах в порядку встановленому Законом.

Вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що виконавче провадження проведено відділом з грубим порушенням вимог Закону, заходи примусового виконання у виконавчому провадженні належним чином та в повному обсязі не проведені, самі виконавчі дії здійснені з грубим порушенням вимог Закону та прав стягувача, а бездіяльність Відділу щодо ненакладення арешту на кошти боржника першкоджає належному виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець, має право, в тому числі: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено судом під час розгляду скарги та вбачається з залучених до матеріалів справи документів, державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження ВП№48907793 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03.09.2014 року №918/1954/13 вчинив дії спрямовані на примусове виконання судового рішення.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем були зроблені відповідні запити до реєструючих органів, для виявлення майнового стану боржника, а саме до: Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржника та номери рахунків, відкритих в банківських установах; Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії, ВРЕР ДАІ УМВС України про зареєстровані транспортні засоби; Державної інспекції сільського господарства у Рівненській області, Територіального управління Держгірпромнагляду у Рівненській області про зареєстроване рухоме та нерухоме майно, техніку; одержано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснено вихід за місцем реєстрації боржника для опису майна на яке може бути звернено стягнення. В матеріалах справи наявні також відповіді зазначених реєструючих органів, отримані державним виконавцем в результаті розгляду вищезазначених запитів.

Судом встановлено, що державним виконавцем Відділу Онищук Л.О. вже здійснювалось виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03 вересня 2014 року у справі №918/1954/13 ВП №45060140, однак, 18.06.2015 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону вищезазначений наказ було повернуто стягувачеві у зв’язку з відсутністю майна у боржника, про що винесено відповідну постанову.

Крім того, здійснюючи виконання наказу господарського суду Рівненської області від 03 вересня 2014 року у справі №918/1954/13 ВП №45060140 державним виконавцем Відділу Онищук Л.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що вбачається з інформаційної довідки про виконавче провадження та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том ІІ, а.с. 241-243, том ІІІ, а.с. 68). В матеріалах справи відсутні відомості про зняття арешту з майна боржника.

У відповідності до п. 3.12. Інструкції з організації виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

У відповідності до ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем (зокрема) шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У судовому засіданні 20.05.2016 року державний виконавець Відділу пояснила, що не вбачала необхідності накладення арешту на кошти боржника, оскільки відомості про будь-які наявні рахунки останнього в банківських установах відсутні.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем вжито залежних від ДВС заходів, направлено передбачені законодавством запити для виявлення коштів, рухомого та нерухомого майна боржника.

Оскільки в процесі здійснення виконавчого провадження заходи по виявленню майна, на яке може бути звернено стягнення виявились безрезультатними, майна не виявлено, та в результаті вжитих заходів для виявлення рахунків боржника в банківських установах встановлено відсутність рахунків на які можливо накласти арешт, суд вважає що державний виконавець підставно не скористався наданим йому правом на накладення арешту на кошти боржника та законно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2015 р. у виконавчому провадженні №48907793.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи, що Відділом надано докази вчинення передбачених законом дій по виявленню майна та коштів боржника та інших визначених законодавством дій по примусовому виконання судового рішення, судом не встановлено підстав для задоволення скарги в частині визнання недійсною постанови Відділу про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2015 р., визнання незаконною бездіяльності Відділу щодо ненакладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах та зобов'язанні Відділу накласти арешт на кошти боржника ОСОБА_1, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах. Крім того, згідно з приписами Закону стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, в тому числі надати інформацію про відомі відкриті рахунки боржника в банківських установах.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

На підставі викладеного, скарга на дії Відділу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 121-2, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції щодо порушення строків надсилання постанови від 22.12.2015 р. про повернення виконавчого документу ТОВ "Кофе Груп-А", що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

3. В решті вимог скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Груп-А" на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції- відхилити.

Суддя Пашкевич І.О.