Ухвала

від 26.05.2016 по справі 903/844/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

26 травня 2016 року Справа № 903/844/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Коломис В.В. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Німчук А.М.

за участю представників:

Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області: ОСОБА_1 (довіреність №6 від 18.02.2016 року)

арбітражний керуючий: ОСОБА_2 (посвідчення №308 від 12.03.2013 року)

кредиторів: не з'явились

боржника: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.04.2016 року у справі №903/844/15 (суддя Шум М.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05 квітня 2016 року у справі №903/844/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марлін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" про банкрутство було затверджено представлений суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (вул.Лідавська, 2, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37425007), ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (вул.Лідавська, 2, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37425007), зобов'язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (вул.Лідавська, 2, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37425007). Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сирна компанія" (вул.Лідавська, 2, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 37425007) було припинено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05 квітня 2016 року у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року у справі №903/844/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ, призначено дату судового засідання на 26 травня 2016 року та відстрочено сплату судового збору до закінчення перегляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 квітня 2016 року у справі №903/844/15.

Від ліквідатора - ОСОБА_2 надійшов відзив №17 від 24.05.2016 року на апеляційну скаргу, у якому остання зазначає, що ухвала господарського суду Волинської області від 05.04.2016 року є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.04.2016 року у справі №903/844/15 слід припинити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та арбітражного керуючого, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 статті 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 106 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013 року), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 23 Закону особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Тобто, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи, щоб попередити необґрунтоване втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до абзацу 7 статті 1 Закону, визначено термін "кредитор", як юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Таким чином, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків, окрім як в якості кредиторів, Законом не передбачені.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з вимогами частини 1 статті 210 Господарського кодексу України, і чинне законодавство не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, 20 серпня 2015 року ухвалою господарського суду Волинської області було порушено провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Українська сирна компанія", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 06 жовтня 2015 року.

21 серпня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство цього боржника.

13 жовтня 2015 року, ухвалою господарського суду Волинської області було, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ТОВ "Українська сирна компанія" та визнано вимоги конкурсних кредиторів в розмірі:

- ТОВ "Золотий Екватор" - 2436,00 грн., вимоги першої черги, 28 147 120,02 грн. вимоги четвертої черги;

- ТОВ "Комо-Експорт" - 2436,00 грн., вимоги першої черги, 63 928 031,15 грн., вимоги четвертої черги;

- ТОВ "Марлін" - 8 526,00 грн., вимоги першої черги, 4 523 924,85 грн., вимоги четвертої черги, та встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами ТОВ "Українська сирна компанія", а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Постановою господарського суду Волинської області від 03 листопада 2015 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю В«Українська сирна компаніяВ» , відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська сирна компаніяВ» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.

04 листопада 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ТзОВ В«Українська сирна компаніяВ» .

Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було подано до господарського суду Волинської області заяву про визнання кредиторських вимог від 22 грудня 2015 року №14988/10/03-18-10-07.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26 січня 2016 року заяву Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання поточних кредиторських вимог прийнято до розгляду, а ухвалою від 11 лютого 2016 року в задоволенні даної заяви було відмовлено з підстав відсутності підтвердженого податкового боргу ТОВ "Українська сирна компанія".

Не погоджуючись із ухвалою суду, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 11 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання кредиторських вимог до ТзОВ "Українська сирна компанія" в сумі 11460346,90 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 березня 2016 року у справі №903/844/15 було повернуто апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 ГПК України.

Таким чином, ухвала господарського суду Волинської області від 11 лютого 2016 року у справі №903/844/15 набрала законної сили, а орган державної податкової служби не набув статусу кредитора неплатоспроможного боржника, відповідно сторони чи учасника у справі про банкрутство ТОВ "Українська сирна компанія".

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку у Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відсутнє право, відповідно до статті 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 05 квітня 2016 року.

Відповідно до п.5 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Зважаючи на вищевикладене, та те, що Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не довів права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 05 квітня 2016 року у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за даною апеляційною скаргою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 4, 4 1 , 32-34, 43, пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 99 ГПК України, статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 квітня 2016 у справі №903/844/15.

Матеріали справи №903/844/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.