Ухвала

від 03.06.2016 по справі 38/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.06.2016Справа № 38/231

За скаргоюДержавного підприємства "Макіїввугілля" на діїДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 38/231 за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України до 1. Державного підприємства "Макіїввугілля"; 2. Міністерства вугільної промисловості; 3. Державного казначейства України. простягнення 10 606 119, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від прокурора:Бондарук В.Б. - представник за довіреністю; від позивача:не з'явився; від першого відповідача (скаржника):Вакуленко О.М. - генеральний директор; від другого відповідача:не з'явився; від першого відповідача:не з'явився; від ДВС:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходилася справа № 38/231 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України до Державного підприємства "Макіїввугілля"; Міністерства вугільної промисловості; та Державного казначейства України про стягнення 10 606 119, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2008 у справі № 38/231 позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України задоволено частково, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86100, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Радянська, 2, код 32442295) на користь Міністерства праці та соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; код 00013669) борг у сумі 10 095 000 (десять мільйонів дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп. та пеню у сумі 511 119 (п'ятсот одинадцять тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 00 коп.; стягнуто з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86100, Донецька обл., м. Макіївка, пл. Радянська, 2; код 32442295) на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

25.11.2008 року на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про встановлення способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.08 р. у справі №38/231 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.08 р. у справі № 38/231 до 31.12.15 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року замінено позивача - Міністерство праці та соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; код 00013669) на його правонаступника Міністерство соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; код 37567866).

07.04.2016 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Макіїввугілля" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник (боржник) просить суд:

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Онопрієнко І.В. щодо не направлення постанови про арешт коштів боржника від 03.03.2016 - неправомірними та незаконними;

- скасувати постанову про арешт коштів Державного підприємства "Макіїввугілля" від 03.03.2016, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Онопрієнко І.В., як таку, що не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Розпорядженням № 04-23/730 від 07.04.2016, у зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. суддею Київського апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи №38/231, в результаті якого вказану заяву передано на розгляд судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Грєхова О.А.) від 08.04.2016 року, скаргу Державного підприємства "Макіїввугілля" було повернуто без розгляду.

19.04.2016 року до Господарського суду міста Києва повторно надійшла скарга Державного підприємства "Макіїввугілля" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розпорядженням № 04-23/784 від 19.04.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, в результаті якого скаргу передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року розгляд скарги Державного підприємства "Макіїввугілля" на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначено на 03.06.2016 року.

У судовому засіданні 03.06.2016 року представники позивача, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, другого та третього відповідача присутні не були.

Скаржник наполягав на задоволенні скарги, а також надав усні пояснення стосовно скарги.

Представник прокуратури проти скарги заперечував.

26.05.2016 року через відділ діловодства суду (канцелярію) надійшли письмові заперечення на скаргу від Міністерства соціальної політики України (позивача по справі № 38/231), відповідно до яких, Мінсоцполітики вважає постанову про арешт коштів Державного підприємства "Макіїввугілля" від 03.03.2016 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України законною. На обґрунтування своїх доводів посилається на законодавство України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги , скарга Державного підприємства "Макіїввугілля" розглядається по суті в судовому засіданні 03.06.2016 р.

Розглянувши матеріали скарги Державного підприємства "Макіїввугілля" № 293 від 18.04.2016 р., Господарський суд міста Києва встановив, -

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2008 року, яке набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Скаржник у своїй скарзі зазначає про те, що у постанові державного виконавця від 03.03.2016 року про арешт коштів боржника, а також у наказі Господарського суду міста Києва зазначено адресу ДП "Макіїввугілля" - вул. Радянська, 2, м. Макіївка, Донецька область, хоча 18.01.206 року. після затвердження статуту підприємства в новій редакції, здійснено перереєстрацію ДП "Макіїввугілля" за адресою: 02088, м. Київ, вул. Промислова, 10.

Таким чином, як вважає скаржник, у виконавчому документі та в постанові про арешт коштів від 03.03.2016 року зазначено невірну юридичну адресу боржника.

Крім того, постанову про арешт коштів від 03.03.2016 року було надіслано супровідним листом від 10.03.2016 № 20.1-286/13 на адресу вул. Радянська, 2, м. Макіївка, Донецька область, що не є юридичною адресою боржника, а отже ДП "Макіїввугілля" не знало про існування постанови, а отримало її лише 29.03.2016 року звернувшись до виконавчої служби особисто.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Державного підприємства "Макіїввугілля" № 293 від 18.04.2016 р., не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи .

Згідно тверджень ДП "Маківвугілля", викладених у скарзі, боржника було зареєстровано за новою адресою ще, 18.01.2016 року, однак органи Державної виконавчої служби, всупереч вимог закону України "Про виконавче провадження" повідомлено про це не було.

Таким чином, дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 03.03.2016 року є законними, а для задоволення скарги ДП "Макіїввугілля" відсутні підстави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Державного підприємства "Макіїввугілля" на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Суддя Ю.О. Підченко