Постанова

від 31.05.2016 по справі 910/640/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/640/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від прокуратури Кузьміна К.Г. - посв. № 040868-29.01.2016 року

від відповідача Баштовий В.І. - дов. №б/н від 30.06.2015 року

від третьої особи не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 01.02.2015 року (суддя Ващенко Т.М.)

у справі № 910/640/15-г

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в

інтересах держави в особі Київської міської ради

(далі Прокурор)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ММК-04» (далі - ТОВ «ММК-04»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Голосіївська районна в місті Києві рада

(далі Голосіївська райрада )

про визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2015 року у справі № 910/640/15-г у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України 4 622, 16 грн. судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням, заступник прокурора міста Києва оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції залишено поза увагою, що рішення Голосіївської райради щодо приватизації спірних приміщень не відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим було скасоване постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2010 року, відтак належне волевиявлення територіальної громади на відчуження комунального майна відсутнє тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/640/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Станік С.Р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 року в зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 02.02.2016 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року в зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року розгляд справи № 910/640/15-г відкладено на 16.02.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» про відвід суддів Київського апеляційного господарського суду відмовлено, заяву про самовідвід судді Власова Ю.Л. в розгляді апеляційної скарги у справі № 910/640/15-г задоволено, матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 15.03.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року розгляд справи № 910/640/15-г відкладено на 12.04.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, 11.04.2016 року системою автоматичного розподілу проведено заміну судді Коршун Н.М. й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

На підставі ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судовому засіданні 12.04.2016 року по справі оголошено перерву на 17.05.2016 року.

В судовому засідання 17.05.2016 року по справі оголошено перерву до 31.05.2016 року.

24.05.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи.

В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представники позивача та відповідача вважали за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача (апелянта) доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в ній підстав скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по № 18, №№ І, ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв. м. по вулиці Тельмана, 3 (літера Б) в місті Києві від 27.03.2006 року, укладений між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва, що діяв від імені Голосіївської райради та ТОВ «ММК-04», посвідчений 27.03.2006 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1760 (далі - Договір) та зобов'язання повернути вищезгадані приміщення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що під час укладання Договору було порушено приватизаційну процедуру. Крім цього, рішення Голосіївської райради, на підставі якого укладеного Договір, скасоване в судовому порядку, отже волевиявлення територіальної громади, яке необхідне для приватизації спірного майна відсутнє. Таким чином, наявне порушення встановленого законодавством порядку щодо приватизації, й це є підставою для визнання недійсним Договору на підставі приписів ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. ст. 203, 215 ЦК України тощо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Голосіївську райраду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/640/15-г в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.015 року у справі № 910/640/15-г без змін, стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України1 218, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2015 року у справі № 910/640/15-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року і рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду міста Києва, касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено частково.

За наслідками нового розгляду справи місцевий суд, врахувавши вказівки згідно постанови касаційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності із фактичними обставинами, вважав позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в задоволенні позову місцевим судом взято до уваги постанову Верховного суду України від 11.11.14 року у справі № 21-405а14, якою з посиланням на п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. З огляду на наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України у вказаній справі дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення Голосіївської районної в місті Києві ради № 36/05 від 30.0.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування й скасування такого акта не породжує юридичних наслідків для відповідача, оскільки захист порушеного права має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Крім цього, за висновками місцевого суду, ні прокуратурою, ні позивачем не подано жодних доказів на підтвердження того факту, що відповідач не є добросовісним набувачем майна. Фактів порушення відповідачем приватизаційного законодавства при викупі майна за Договором сторонами не доведено, матеріалами справи не підтверджено, судом не встановлено, відтак дійшов висновку, що підстав для визнання Договору недійсним немає. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає тощо.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. 43 ГПК України встановлено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Правочином на підставі ч 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Голосіївською райрадою на підставі Закону України "Про державну програму приватизації", п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийнято рішення № 36/05 від 30.06.2005 року «Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації» (далі - Рішення).

В додатку 1 до Рішення до переліку об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом викупу, включено приміщення площею 89, 1 кв.м по вул. Тельмана, 3Б в м. Києві, дозвіл на приватизацію якого надано відповідачу.

На підставі Рішення та Наказу № 19 від 08.02.2006 року Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району «Про приватизацію нежилих приміщень, орендованих ТОВ «ММК-04» за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 3 (літера Б)» нежилі приміщення з № 1 по № 18, № № І, ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85, 10 кв. м. підлягали приватизації шляхом викупу відповідачем.

27.03.2006 року на підставі Рішення укладено Договір, за умовами якого Продавець зобов'язався передати майно у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти майно, що ним орендувалось за адресою: м. Київ по вул. Тельмана, 3 Б, яке належало територіальній громаді Голосіївського району м. Києва на підставі виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 26.01.2006 року Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 734828, а також

Наказу 37-В від 26.01.06 року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 17.02.2006 року, записаного в реєстровій книзі № 129п-50 за реєстровим № 7682-П, вартістю 31 245, 30 грн.

Відповідно до п. 4 Договору нежилі приміщення з № 1 по № 18, № № І, ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85, 10 кв.м по вул. Тельмана, 3 (літера Б) в м. Києві, продані за ціну 170 208, 00 грн., яка складалась з вартості 141 840, 00 грн. та 20 % ПДВ 28 368, 00 грн.

Згідно акту прийому-передачі нежилих приміщень від 16.05.2006 року на виконання умов Договору приміщення, які є об'єктом продажу, були передані відповідачу.

Положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація державного майна - це відчуження майна, яка перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( ч. 5 ст. 60 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

Положеннями п. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу, у визначені строки.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Правом власності згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст. 22, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Відтак, відчуження спірного майна можливе лише у разі прийняття рішення Голосіївською райрадою про приватизацію згаданого майна.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2010 року у справі № 2а-75/10, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 року, визнано незаконним та скасовано рішення Голосіївської районної в місті Києві ради №36/05 від 30.06.2006 року в частині затвердження способу приватизації нежитлових приміщень по вулиці Тельмана, 3 Б в місті Києві.

З огляду на наведене та те, що за змістом ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий суд допустився помилки відмовивши в задоволенні позову, за таких обставин Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки волевиявлення територіальної громади на відчуження нерухомого майна фактично відсутнє тощо.

Крім цього, мають місце й інші порушення приватизаційної процедури тощо. Так, умови та порядок приватизації визначено Законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію)», це є загальнодоступною інформацією та водночас обов»язковою до виконання всіма учасниками приватизації.

За змістом ст.ст.11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію )» особа набуває право на викуп майна за наявності у сукупності таких умов: на час прийняття рішення про приватизацію таке майно повинно перебувати в оренді, а особа бути його орендарем, орендар до прийняття рішення про приватизацію повинен здійснити невід»ємні поліпшення в розмірі 25% відсотків ринкової вартості майна, орендодавцем приватизованого майна надано згоду на проведення відповідних поліпшень, розмір поліпшень визначається суб»єктом оціночної діяльності.

Проте місцевий суд розглянувши справу однобічно й поверхово, не врахував, що на час прийняття Рішення спірне майно в оренді відповідача не перебувало, останнім не здійснювалось невід»ємних його поліпшень, чим порушено положення вищенаведених норм закону щодо приватизації тощо.

Так, як вище згадувалось, Рішення прийнято 30.06.2005 року, в той час як договір оренди, укладений відповідачем, як орендарем, з Голосіївською райрадою, як орендодавцем, 09.08.2005 року ( т.1 а.с. 15-18). Цих обставин не заперечував й відповідач ( пояснення з врахуванням постанови ВГСУ від 17.09.2015 року ( т.2 а.с.- 60). Наявні в матеріалах письмові докази щодо процедури приватизації нежилих приміщень за адресою : м .Київ вул. Тельмана, 3 ( літера Б ) не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення відповідачем на час прийняття Рішення будь-яких невід»ємних поліпшень майна, суб»єктом оціночної діяльності визначено його характеристику та вартість, й жодним чином не обумовлено будь-яких поліпшень. Матеріали справи не містять також документів з при воду надання орендодавцем згоди орендарю на проведення будь-яких поліпшень. Цих обставин відповідач, як ініціатор процедури приватизації та поліпшень приміщень, на приватизації яких наполягав, не міг не знати, адже повинен був зробити власним коштом тощо. Крім цього, не зважаючи на те, що відповідач добре обізнаний із змістом позовних та апеляційних вимог Прокурора за повторного розгляду справи судами господарської юрисдикції, ним не надано до справи жодних доказів на спростування наведених обставин, що дає підстави вважати про їх відсутність. Тим більше, що на цьому наголошував Вищий господарський суд в своїй постанові від 17.09.2015року(т.2а.с.21).

В зв»язку з наведеним, не заслуговують на увагу твердження відповідача про безпідставність застосування до даних правовідносин положень Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практики Європейського суду, на яких наполягали суди у даній справі, а також за відсутності належних й достатніх доказів клопотання останнього про застосування строку позовної давності.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, вважає оскаржене рішення незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги як підставні та обґрунтовані заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2015 року у справі № 910/640/15-г скасувати та прийняти нове рішення:

Позов заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ММК-04» про визнання недійсним договору та повернення майна задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по № 18, №№ І, ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв. м. по вулиці Тельмана, 3 (літера Б) в місті Києві від 27.03.2006 року, укладений між Фондом приватизації комунального майна Голосіївського району міста Києва, що діяв від імені Голосіївської районної в м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММК-04», посвідчений 27.03.2006 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фоєю Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1760.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ММК-04» (код ЄДРПОУ 3339778) повернути нежилі приміщення з №1 по № 18, №№ І, ІІ (групи приміщень № 3) загальною площею 85,10 кв. м. по вулиці Тельмана, 3 (літера Б) в місті Києві територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МММ-04» (03022, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Васильківська, будинок 23/16, ідентифікаційний код 33397778) в доход державного бюджету України 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. необхідних витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/640/15-г повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова