Ухвала

від 06.06.2016 по справі 910/26866/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 червня 2016 року Справа № 910/26866/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Шляхтич-III" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі№910/26866/15 господарського суду міста Києва за позовомКиївської місцевої прокуратури №2 міста Києва в інтересах держави, в особі Київської міської ради до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГЕВІЛЛЬ"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д"; 3.Приватного підприємства "СОБОР-ЮНІТ" треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду" Дарницького району міста Києва; 2.Комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва"; 3.Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2, відповідача 3: 4.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, відповідача 2: 5.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 6.Приватне підприємство "Шляхтич-III" провизнання права власності та зобов'язання повернути нежитлову будівлю

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. у справі № 910/26866/15 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за територіальною громадою м. Києва, в особі Київської міської ради, право комунальної власності на нежилий будинок загальною площею 766,10 кв.м., вартістю, з урахуванням ПДВ 3988320,00 грн., який розташований за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 11а (літера А).

Витребувано нерухоме майно - нежилий будинок загальною площею 766,10 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 11а, (літера А) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", передавши його територіальній громаді м. Києва, в особі Київської міської ради.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 10.06.2013 р., укладений між Приватним підприємством "СОБОР-ЮНІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 643.

Визнано недійсним договір іпотеки від 17.10.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАГЕВІЛЛЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований за номером 2091.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 910/26866/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Шляхтич-III" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 910/26866/15.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Частиною 4 статті 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Таким чином, з аналізу змісту наведених правових норм вбачається, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам.

Відповідна правова позиція, зокрема, викладена і в п. 6 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 р. № 11 (з урахуванням змін і доповнень).

У даному випадку скаржником, в якості доказів надсилання копії касаційної скарги третій особі 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2, відповідача 3 - Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В., до матеріалів касаційної скарги додано фіскальний чек поштової установи № 2659015526 від 18.04.2016 р. та опис вкладення від 18.04.2016 р., в яких у графі "кому" вказано отримувачем: "Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович", а також зазначено адресу одержувача: 01001, м. Київ, вул. Тургеневська, 16, оф. 67.

Однак, відповідно до матеріалів справи, поштовою адресою вказаної третьої особи є: 01001, м. Київ, вул. Тергенівська, будинок 16, корпус - 1 , офіс 67.

Тобто, з доданих до касаційної скарги доказів не вбачається, що дана скарга була направлена третій особі 4 за належною адресою.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

При цьому, порядок і розмір сплати судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Так, за приписами ч. 1 ст. 4 цього закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом позову у справі № 910/26866/15 є вимоги про:

- визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право власності на нежилий будинок загальною площею 766, 10 кв. м., вартістю з урахуванням ПДВ 3 988 320 грн. 00 коп.;

- витребування вказаного нерухомого майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГІВЕЛЛЬ";

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАГІВЕЛЛЬ" не чинити перешкоди у користуванні та володінні територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нерухомим майном;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д" не чинити перешкоди у користуванні та володінні територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нерухомим майном;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Собор-Юніт" не чинити перешкоди у користуванні та володінні територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нерухомим майном.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, прокурором заявлено дві вимоги майнового характеру (про визнання права власності, та зобов'язання повернути нежитлову будівлю загальною вартістю 3 988 320 грн. 00 коп.) та три вимоги немайнового характеру (про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАГІВЕЛЛЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБОР-ЮНІТ" не чинити перешкоди у користуванні та володінні нерухомим майном).

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2016 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 10.06.2013 р., укладений між Приватним підприємством "СОБОР-ЮНІТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 643 та визнано недійсним договір іпотеки від 17.10.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАГЕВІЛЛЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантида-Д", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований за номером 2091.

Тобто, місцевий господарський суд скористався правом, наданим йому п.1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та приймаючи рішення у справі № 910/26866/15, вирішив питання про задоволення ще двох вимог немайнового характеру.

Отже, у даному випадку, при визначенні розміру судового збору, який має бути сплачено при поданні касаційної скарги на зазначене рішення та постанову, якою воно залишено без змін, слід керуватись наступним.

Позовні заяви про стягнення грошей і витребування майна мають майновий характер, оскільки статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову в таких заявах, тому розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" .

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216 , статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наведене підтверджується позицією, викладеною в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 .

В свою чергу, частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, встановлена ставка , що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру , яка становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Слід враховувати, що касаційну скаргу заявником подано 18.04.2016 р.

В своїй касаційній скарзі Приватне підприємство "Шляхтич-III" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В даному випадку станом на дату подання касаційної скарги (18.04.2016 р.) розмір судового збору, який підлягав до сплати повинен обраховуватися з обов'язковим урахуванням положень частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015 р.

При поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви . (п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діє з 01.09.15 р.)

Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Так, ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 378 гривень.

Одночасно, пунктом 2.18. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 роз'яснено, що у разі подання апеляційної (касаційної) скарги на судове рішення, яким господарський суд з власної ініціативи визнав недійсним пов'язаний з предметом спору договір, що суперечить законодавству (п. 1 ст. 83 ГПК України), сплата судового збору в зв'язку з оскарженням рішення у відповідній частині здійснюється на загальних підставах.

Отже, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 127 917 грн. 60 коп.: окремо за кожну з двох вимог майнового характеру (3 988 320 грн. 00 коп. /100x 1.5 % = 59 824 грн. 80 коп. x 2 = 119 649 грн. 60 коп.) та за кожну з п'яти вимог немайнового характеру (1 653 грн. 60 коп. x 5 = 8 268 грн. 00 коп.).

Проте, при поданні касаційної скарги заявником судовий збір сплачено частково, а саме в розмірі 1 653 грн. 60 коп., що підтверджується доданою квитанцією № 1303 від 14.04.2016 р.

Таким чином, з огляду на наведене, касаційна скарга Приватного підприємства "Шляхтич-III" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 910/26866/15 підлягає поверненню.

Одночасно з цим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, вказаних у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно, з урахуванням вимог ст.ст. 53, 110 цього кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Шляхтич-III" на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 910/26866/15 повернути скаржнику.

2.Справу №910/26866/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк