Ухвала

від 06.06.2016 по справі 922/4787/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" червня 2016 р. Справа № 922/4787/14

Вх. номер 4787/14л

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 24 грудня 2014 року

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікс", м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського", м. Луганськ

про стягнення 66900,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року позов було задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікс" 56856,00 грн. заборгованості за договором № 24/10/13У від 24 жовтня 2013 року, 1827,00 грн. судового збору; в решті заявлених позовних вимог було відмовлено.

06 січня 2015 року по справі № 922/4787/14 було видано відповідний наказ.

Приватне акціонерне товариство "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 24 грудня 2014 року по справі № 922/4787/14, в якій просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року по справі № 922/4787/15 на двадцять чотири місяці до 01 травня 2018 року та розстрочити виконання судового рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року по справі № 922/4787/14 на 24 місяці починаючи із 01 травня 2018 року по 01 травня 2020 шляхом щомісячної сплати коштів.

Представник стягувача у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалою суду документи не надав.

Представник заявника (боржника) у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалою суду документи не надав.

Дослідивши матеріали справи та заяви Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 24 грудня 2014 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

В обґрунтування заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення по справі № 922/4787/14 від 24 грудня 2014 року заявник (боржник) посилається на те, що на відкриті рахунки Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" накладено арешти в межах виконавчого провадження ВП № 50245043, що унеможливлює повне виконання боргових зобов'язань перед кредитором. Зазначає, що боржник знаходиться зараз у важкому фінансовому становищі, не має коштів для оплати і позбавлений можливості проводити будь-які платеж, у тому числі обов’язкові. Крім того, зазначає, що з червня 2014 року ведення господарської діяльності в м. Луганську та виконання нормативних актів України щодо здійснення платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області. На момент подачі заяви АТО триває і рішення про її припинення не прийнято. Водночас у зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, введенням в дію Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області, заявник (боржник) обмежений щодо можливостей з отримання необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно-матеріальних цінностей, а також позбавлений можливості щодо реалізації готової продукції, що призвело до неможливості отримання прибутку підприємством. Враховуючи вище викладене, заявник (боржник) просить надати відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2014 року по справі № 922/4787/14, маючи на меті добровільне погашення заборгованості перед стягувачем, за для уникнення накладення арештів на розрахункові рахунки та майно боржника з боку виконавчої служби, що в подальшому може перешкодити швидкому виконанню рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, набувши законної сили, виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження". Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог статті 121 Госпродарського процесуального кодексу України, задоволення заяви про розстрочку або відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України в п. п. 7.1.2. п.7.1., п. 7.2. постанови № 9 від 17 жовтня 2012 року господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення). Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Обов'язковою умовою надання розстрочки чи відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Відповідно до пункту 10 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження № 14 від 26.12.2003 р." "при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення".

Всупереч вимогам, заявником (боржником) не надано суду належних доказів на підтвердження важкого фінансового стану товариства та обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі № 922/4787/14 від 24 грудня 2014 року, зокрема доказів відсутності коштів на усіх рахунках боржника відкритих в фінансових установах, а саме в: ПАТ "УКрсоцбанк"; ПАТ "Укрсиббанк"; ПАТ "ОСОБА_1 МКБ"; філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"; ПАТ "Перший український міжнародний банк"; філії Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ "Державний ощадний банк України"; ПАТ "Банк "Кліринговий дім" (наявність відповідних рахунків вбачається з постанови про арешт коштів боржника ВП № 50245043 від 22 лютого 2016 року); податкових, фінансових звітностей, які б свідчили про збитковість діяльності товариства, тощо.

Посилання заявника (боржника) на те, що він мав та має на меті добровільно виконати вище вказане рішення суду, однак накладення арешту на рахунки підприємства та виникнення форс-мажорної обставини унеможливлюють таке виконання, не знаходить свого правового обґрунтування з огляду на те, що рішення у даній справі було винесено в грудня 2014 року, накладення арешту на рахунки підприємства відбулося в лютому 2016 року, а форс-мажорні обставини в серпні 2014 року. Тобто, форс-мажор виник раніше, ніж було винесено рішення у даній справі, а арешт коштів було накладено майже через рік після винесення рішення у справі № 922/4787/14.

Водночас, суд зазначає, що заявник в одній заяві просить суд і відстрочити і розстрочити виконання рішення суду, та не визначив коло вимог за якими звернувся до суду за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України. Зміст зазначеної статті, водночас, не передбачає можливості одночасного застосування відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Визначення ж способу, передбаченого статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, не віднесено до компетенції суд, оскільки останній зобов’язаний розглянути подану заявником заяву та, в залежності від конкретних обставин, або її задовольнити, або відхилити.

Згідно статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судовими доказами, за визначенням статтей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та приймаючи до уваги неподання боржником належних доказів в обґрунтування поданої заяви, не визначення коло вимог за якими він звернувся до суду (розстрочення або відстрочення рішення суду) та законодавче обмеження проведення судом відповідного визначення, беручи до уваги характер господарських правовідносин, що виникли між сторонами, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та можливість настання негативних наслідків в першу чергу для держави при затримці виконання рішення господарського суду, суд не розцінює наведені в заяві заявником обставини як виняткові, що дають право для надання розстрочки та відстрочення виконання рішення суду і не вбачає достатніх підстав для задоволення даної заяви.

На підствав викладеного та керуючись статтями 22, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Лугцентрокуз ім. С.С Монятовського" у задоволенні заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду від 24 грудня 2014 року по справі № 922/4787/14.

Суддя Хотенець П.В.