Постанова

від 18.05.2016 по справі 925/755/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 925/755/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Агрикової О.В.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача (стягувача): Шевченко Л.М. - представник

від відповідача (боржника): Єрьоменко В.В. - представник;

Зименко А.І. - представник

від ДВС Золотоніського МРУЮ: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» на незаконні рішення та дії державного виконавця

у справі № 925/755/14 (Головуючий - судді Спаських Н.М., судді: Пащенко А.Д. та Єфіменка В.В.)

за позовом Приватного підприємства «Про-Пре»

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія»

про стягнення 1 140 501,56 грн. та за зустрічним позовом про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 16.09.2015 року первісний позов у справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 117 253,50 грн. основного боргу за корки, 66 875,85 як 3% річних, 133 711,07 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 08.02.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

20.01.2016 року Господарським судом Черкаської області зареєстровано скаргу ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» № 19-7/01-16 від 19.01.2016 на незаконні рішення та дії державного виконавця.

У своїй скарзі відповідач просив скасувати постанови начальника відділу ДВС Золотоніського МРУЮ Чирви В.О.:

- про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 134 419,77 грн. від 28.12.2015 року;

- про поновлення виконавчого провадження від 11.01.2016 року;

- про арешт коштів боржника від 11.01.2016 року;

- про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій на суму 80,00 грн. від 11.01.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 у справі № 925/755/14 в задоволенні скарги ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» на незаконні рішення та дії державного виконавця відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.12.2015 у справі № 925/755/14 скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити скарги відповідача на постанови державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, а ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Іоннікова І.А., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2016 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.05.2016 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Тищенко О.В., Агрикова О.В.

Представник ВДВС Золотоніського МРУЮ у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника ВДВС Золотоніського МРУЮ.

Представник позивача (стягувача) письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала суду є законною, обґрунтованим та такою, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача (стягувача) та відповідача (боржника), перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне.

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 2, 11 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Розглянувши доводи боржника щодо оскарження постанови від 28.12.2015 року про стягнення з відповідача виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Таким чином, за змістом вказаної статті (а також і п. 4.16 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», зареєстрованої в Мінюсті 15.12.1999 р. за № 865/4158), підставою для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є настання факту невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання. При цьому виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Спору щодо правильності визначення суми виконавчого збору, як 10% від суми стягнення за виконавчим документом, між відповідачем та відділом ДВС немає.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2015 року Золотоніським ВДВС на виконання наказу суду у даній справі прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 216 том 3), якою боржнику встановлено термін для добровільного виконання постанови у строк до 26.12.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовано боржником, що вказану постанову від 18.12.2015 року представник ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» отримав 18.12.2015 року, що відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції не погодився з доводами представників відповідача про те, що вказівка у постанові від 18.12.2015 року про добровільне виконання рішення до 26.12.2015 року свідчить про те, що боржник мав право виконати зобов'язання і 26.12.2016 року включно. А оскільки цей день є суботою, то кінцевий строк для добровільного виконання переноситься на перший робочий день - 28.12.2016 року.

При цьому суд виходив з такого:

У відповідності до ч. ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

З цих підстав формулювання про добровільне виконання постанови від 18.12.2015 у строк до 26.12.2015 року означає лише те, що цей строк триває по 25.12.2015 року включно. Державний виконавець у постанові від 18.12.2015 року не вказав, що строк на добровільне виконання триває до 26.12.2015 року включно, а тому цей день до строку не враховується.

З приводу доводів відповідача про те, що орган ДВС відповідачу обмежив строк для добровільного виконання судового рішення, бо не надав повних семи днів, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано право надати боржнику термін до 7 днів для добровільного виконання судового рішення, тобто, надати будь-який термін який менший або дорівнює 7 дням. Таким же чином трактує цю норму і представник ДВС, який прийняв участь в судовому засіданні.

Крім того, обов'язок для добровільного виконання рішення для відповідача настав не з дати постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2015 року, а раніше, що випливає з наступного:

Як правильно вказав в своїй ухвалі суд першої інстанції, якщо відкинути всі суперечки щодо дати набрання рішенням законної сили при наявності факту пропуску відповідачем строку подання апеляційної скарги на судове рішення (відповідач подав клопотання апеляційній інстанції про поновлення цього строку), то без всякого сумніву відповідач достеменно знав про залишення без змін рішення суду першої інстанції згідно постанови КАГС від 10.12.2015 року, де в засіданні приймав участь представник відповідача Зименко А.І.

Тобто з дати набрання законної сили рішенням у справі № 925/755/14, яке відбулось 10.12.2015, у відповідача виник обов'язок добровільно виконати судове рішення в силу ст. 115 ГПК України про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Преамбула ЗУ «Про виконавче провадження» говорить, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2015 року вбачається, що позивач із заявою про примусове виконання рішення звернувся до органу ДВС лише 18.12.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для добровільного виконання судового рішення у відповідача було достатньо часу ще до прийняття постанови від 18.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження. У свою чергу, твердження відповідача про те, що обмеживши його права скороченням терміну добровільного виконання до 25 грудня 2015 року, відповідачу завадили акумулювати кошти для сплати боргу, є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на наявних у справі доказах.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів виконання рішення суду в добровільному порядку ні до, ні після 26.12.2015 року, а кошти списані з його рахунків примусово відділом ДВС лише у 2016 році, що свідчить про відсутність наміру відповідача виконувати рішення в добровільному порядку.

Законність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.12.2015 року вже підтверджено ухвалою суду від 09.03.2016 року при розгляді попередньої скарги відповідача на дії ДВС, в межах якої аналізувалися всі доводи відповідача про незаконність дати набрання чинності судовим рішенням, яка вказана у наказі суду від 02.10.2015 року та чи впливає це на правомірність відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Золотоніський ВДВС діючи в межах наданих йому повноважень прийняв постанову про стягнення виконавчого збору з боржника виконавчого. Відсутність у цій постанові вказівки на строк до якої дати тривало добровільне виконання, не є підставою для визнання цієї постанови незаконною, оскільки цей строк чітко вказано у постанові від 18.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що в період зупинення виконавчого провадження з 25.12.2015 року державний виконавець не має право вчиняти жодних виконавчий дій, в т.ч. і приймати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.12.2015 року, виходячи з такого:

25.12.2015 року державним виконавцем було зупинено виконавче провадження постановою від цієї дати з підстав, що державний виконавець звернувся до суду за роз'ясненням рішення.

Згідно п. 4 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії, що складають виконавче провадження, є діями органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виходячи з цього, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не може бути доказом вчинення виконавчих дій, оскільки за своїм змістом ця постанова жодним чином не може забезпечувати примусове виконання судового рішення і є обов'язковою до прийняття відразу при настанні обставини невиконання боржником рішення у добровільному порядку у встановлений термін. Зупинення виконавчого провадження не є перешкодою для прийняття цієї постанови, яка повинна бути прийнята в обов'язковому порядку в силу вимог закону.

Таким чином, боржником не доведено наявність підстав для скасування постанови від 28.12.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору.

З приводу оскарження постанови про поновлення виконавчого провадження від 11.01.2016 року судом встановлено таке:

25.12.2015 постановою начальника відділу ДВС Золотоніського МРУЮ Чирвою В.О. зупинено виконавче провадження в зв'язку зі зверненням державного виконавця до суду із заявою про роз'яснення рішення суду. Дану постанову відповідач не оскаржував, вважає її законною та такою, що забезпечувала права відповідача провести переговори із позивачем від відстрочення сплати боргу і не платити цей борг.

Право на зупинення виконавчого провадження з підстави звернення до суду за роз'ясненням рішення передбачено п. 1 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як вказав представник відділу ДВС, виконавча служба розраховувала, що питання про роз'яснення рішення у відповідності до вимог ст. 89 ГПК України судом буде вирішено у термін 10 днів.

Однак всіх учасників процесу судом було попереджено, що це питання може бути вирішено лише після повернення справи з касаційного перегляду.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 року судом було зареєстровано заяву державного виконавця про роз'яснення виконання виконавчого документа (а.с. 206 том 3), якою він просив суду роз'яснити, чи підлягає виконанню наказ господарського суду у даній справі, якщо дата набрання законної сили судовим рішенням (02.10.2015 року) вказана невірно (без врахування факту оскарження рішення в апеляційному порядку та прийняття постанови КАГС лише 10.12.2015 року).

Ухвалою від 25.02.2016 року (а.с. 240 том 3) про прийняття заяви до провадження увагу державного виконавця було звернуто на невідповідність поставленого питання про роз'яснення виконання виконавчого документа компетенції суду роз'яснити рішення у відповідності до вимог ст. 89 ГПК України.

В подальшому, ухвалою від 09.03.2016 року ( а.с. 30 том 4) суд прийняв відмову Золотоніського відділу ДВС від заяви про роз'яснення виконавчого документа та залишив цю заяву без розгляду.

За доводами представника відділу ДВС, оскільки судом не було розглянуто протягом 10 днів (з 28.12.2015 року) заяви про роз'яснення рішення, постановою від 11.01.2016 року (а.с. 223 том 3) Золотоніський ВДВС поновив виконавче провадження.

Відповідач вважає цю постанову незаконною, оскільки поновлення виконавчого провадження у відповідності до ч. 5 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» проводиться після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження. Тоді державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Оскільки станом на 11.01.2016 року судом не прийнято до розгляду заяву державного виконавця про роз'яснення виконавчого документа через відсутність у суді справи, то відповідач вважає, що підстави для поновлення виконавчого провадження ще не настали.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки постанова про зупинення виконавчого провадження від 25.12.2015 року про зупинення на підставі звернення держвиконавця до суду за роз'ясненням рішення не відповідала дійсності, бо державний виконавець насправді подав заяву про роз'яснення виконавчого документа, яка не підлягає розгляду господарським судом за правилами ГПК України, то поновлення виконавчого провадження є єдиною правильною дією державного виконавця у такому випадку, для недопущення порушення прав стягувача у виконавчому провадженні.

У свою чергу, представник відповідача (боржника) у своїх поясненнях жодним чином не враховує права стягувача у виконавчому провадженні, якому відповідач мав сплатити борг ще у 2012 році.

На підставі викладеного, поновлення виконавчого провадження відповідало обов'язкам державної виконавчої служби по належному та своєчасному виконанню судового рішення, а тому і підстави для скасування постанови від 11.01.2016 року про поновлення виконавчого провадження - відсутні.

В частині постанов про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.01.2016 року судом встановлено наступне:

Постановами Золотоніським ВДВС від 11.01.2016 року накладено арешт на кошти відповідача в банківських установах для забезпечення виконання судового рішення та стягнення виконавчого збору.

Накладення арешту на кошти боржника є обов'язком державного виконавця у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» для забезпечення примусового виконання судового рішення.

Відповідач вказує, що доведення незаконності постанови органу ДВС від 11.01.2016 року про поновлення виконавчого провадження автоматично доводило б незаконність обох постанов про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій, бо в такому випадку була б чинною постанова про зупинення виконавчого провадження, під час дії якої не можна вчиняти жодних виконавчих дій.

Оскільки, як встановлено судом, поновлення виконавчого провадження державним виконавцем було правомірним то підстави для скасування постанов про арешт коштів боржника та про стягнення боржника витрат на проведення виконавчий дій від 11.01.2016 року відсутні, інших підстав для визнання незаконними вказаних дій державного виконавця судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді скарги на дії ДВС відповідач не довів свого порушеного права прийняттям оскаржених ним постанов Золотоніського ВДВС, а з матеріалів справи не вбачається добросовісності поведінки відповідача, як боржника, який намагався погасити борг перед позивачем.

Суд вважає необґрунтованими доводи представників відповідача про те, що допущені державним виконавцем порушення та вчинені дії перешкоджали відповідачу обґрунтовано сподіватися на не вчинення щодо нього виконавчих дій для спокійного акумулювання коштів на сплату боргу та забезпечувати уникнення підприємства-відповідача від банкрутства.

На підставі викладеного, правомірність доводів скарги на дії ДВС відповідачем не доведена, факт порушеного права боржника оскаржуваними постановами і діями державного виконавця судом не встановлено, а тому у задоволенні скарги судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.03.2016 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Еконія» на незаконні рішення та дії державного виконавця по справі № 925/755/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/755/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Агрикова

О.В. Тищенко