Ухвала

від 07.06.2016 по справі 826/23229/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23229/15 Головуючий у 1-й інстанції:Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представників позивача - Волошина І.О, Шилова К.Р., представника відповідача - Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2015 року № 0000322204, № 0000312204, №0003272202 та № 0003282202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року позовні задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.06.2015 № 0000322204 та № 0000312204. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині, як таку, що ухвалена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року відповідачем в частині задоволення позову не оскаржується, колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ексімагроком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.05.2015 № 2935/26-58-22-02-18/35115405, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 190.1 ст. 190, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10, па. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 1 394 599,00 грн., в тому числі : за червень 2013 року на суму 102 521,00 грн., за липень 2013 року на суму 127 308,00 грн., за серпень 2013 року на суму 69 301,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 75 196,00 грн., за листопад 2013 року на суму 2 136,00 грн., за грудень 2013 року на суму 244 212,00 грн., за лютий 2014 року на суму 94 862,00 грн., за квітень 2014 року на суму 33 554,00 грн., за травень 2014 року на суму 2 162,00 грн., за червень 2014 року на суму 667,00 грн., за липень 2014 року на суму 2 832,00 грн., за серпень 2014 року на суму 77 652,00 грн., за вересень 2014 року на суму 489 236,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 18 547,00 грн., за листопад 2014 року на суму 53 384,00 грн., за грудень 2014 року на суму 1 029,00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 381 грн. за грудень 2014 року; п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України, а саме платником податку не утримано та не сплачено податку з доходу нерезидента, що призвело до заниження податкових зобов'язань за 2013 рік на суму 35 336,00 грн.; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням вимог Постанови НБУ від 16.11.2012 № 475, в частині несвоєчасного надходження товару по імпорту на суму 425 000,00 євро.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.06.2015 № 0003282202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 381,00 грн. ; №0003272202, яким позивачу зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 394 599,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 348 650,00 грн.; № 0000322204, яким позивачу нарахована пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 26 863,67 грн.; № 0000312204, яким позивача нараховано зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 35 336,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 834,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності настання наслідків за правочинами, укладеними з ТОВ «ПБК «ПІЛОН», ТОВ «УКРТЕХБУД», ПП «ТЕХНОТЕСТ» та ТОВ «Будцентр Витязь», а надані позивачем докази свідчать лише про формальне укладання таких без мети їх реального виконання.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

При цьому, податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ПБК «ПІЛОН» (Підрядник) укладено наступні договори підряду, а саме договір підряду від 18.01.2012 № 18/о1-ф, договір підряду від 29.03.2013 № 29/3-М, договір підряду від 14.08.2013 № 14/08-13, договір підряду від 10.09.2013 № 10-09/13.

Також аналогічні за змістом договори було укладено з ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ», а саме: договір підряду від 24.05.2013 № 05/01, договір підряду від 24.05.2013 № 05/31, договір підряду від 19.06.2013 № 06/19/1, договір підряду від 19.06.2013 № 06/19, договір підряду від 01.07.2013 № 07/14/1, договір підряду від 01.08.2013 № 01/-1, договір підряду від 07.08.2013 № 02/-2, договір підряду від 23.09.2013 № 01-2309/2, договір підряду від 23.09.2013 № 01-2309, договір підряду від 20.09.2013 № 20/09/13-6

Відповідно до умов вказаних договорів ТОВ «ПБК «ПІЛОН» та ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» (Підрядники) зобов'язувались, згідно та у відповідності з технічним завданням Замовника, виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві масло-екстракційного заводу по вул. Вокзальна, 26-В, м. Чугуїв, Харківської обл. з матеріалів Замовника.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «УКРТЕХБУД» (Підрядник) було укладено наступні договори підряду: № 0107/2 від 01.07.2014, № 10/01-13 від 01.10.2013, відповідно до умов яких Підрядник зобов'язується виконати згідно та у відповідності з технічним завданням Замовника обумовлені даним Договором роботи: улаштування утеплених покрівель та огороджувальних стін будівель на будівництві комплексу будівель та споруджень масло-екстракційного заводу за адресою: вул. Вокзальна, 26-В, м. Чугуїв, Харківської обл.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами зазначених вище договорів на позивача було покладено обов'язок з надання підряднику проектної документації, технічного завдання, а також охоронюваних території та приміщень для зберігання матеріалів.

Підрядник в свою чергу, повинен розробити та погодити із замовником проект виконання робіт, надати сертифікати, паспорти та інші документи, які підтверджують відповідність якості матеріалів (виробів) проектній документації, будівельним нормам, копії дозвільних документів, сертифікати якості зварювальних матеріалів, дані геодезичних досліджень фундаменту резервуарів, журнали робіт на монтажні та зварювальні роботи, виконавчу документацію та ін.

На підтвердження виконання вказаних договорів з ТОВ «ПБК «ПІЛОН», ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» та ТОВ «УКРТЕХБУД» позивачем надано до суду лише акти приймання виконаних робіт та податкові накладні.

Жодних інших документів, передбачених умовами зазначених вище договорів позивачем надано не було ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Також, 10 січня 2014 року між позивачем (Покупець) та ПП «ТЕХНОТЕСТ» (Продавець) укладено договір поставки № 8, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується постачати Покупцю різного роду продукцію вітчизняного та іноземного виробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями. Асортимент, кількість та вартість Товару визначається окремими специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору або видатковими накладними(п.1.2, 1.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що якість товару повинна відповідати меті використання а також діючим ДСТУ, ДСТ та ТУ, які визначені у відповідних сертифікатах якості Товару.

Продавець під час передачі Товару надає Покупцю видаткову накладну, скріплену власною печаткою, копією паспорта Товару та гарантійний талон на Товар (п. 2.3 Договору).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду податкову накладну, видаткові накладні, товарно-транспортну накладну.

Інших документів, передбачених умовами договору поставки позивачем надано не було.

Таким чином, обговоривши надані позивачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що такі не підтверджують реальність спірних господарських операцій.

Стосовно наданих позивачем до суду апеляційної інстанції документів на підтвердження виконання договорів з ТОВ «ПБК «ПІЛОН», ТОВ «БУДЦЕНТР ВИТЯЗЬ» та ТОВ «УКРТЕХБУД», колегія суддів зазначає, що з них неможливо встановити їх відношення до вказаних вище господарських операцій. У наданих документах не міститься інформації про договори, на виконання яких їх складено.

Тобто, ці документи не розкривають змісту й обсягу відповідних послуг, що суперечить вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, відсутність значної кількості первинних документів не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Сам факт наявності у платника податків податкових накладних не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні угоди не мали реального характеру, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімагроком» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 10 червня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.