Постанова

від 08.06.2016 по справі 922/917/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 922/917/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Ходаківської І.П., Полянського А.Г. перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного підприємства "Травень" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справігосподарського суду Харківської області за позовомдержавного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" до 1. Харківської міської ради; 2. Приватного підприємства "Травень"; 3. Головного управління Держземагенства у Харківській області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція"; 2. Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства провизнання частково незаконним та скасування пунктів рішення в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідачів: 1.не з'явились; 2. Загинайко І.В. - дов. б/н від 10.03.2016; 3. не з'явились; від третіх осіб на стороні позивача: 1. не з'явились; 2. не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням від 16.06.2015 господарського суду Харківської області (судді: Хотонець П.В. - головуючий, Аюпова Р.М., Жигалкін І.П.) .) у задоволені позову відмовлено частково. Визнано незаконним та скасовано пункти 9, 9.1 додатку № 2 рішення Харківської міської ради №158/10 від 23.06.2010 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд". Стягнено з Харківської міської ради на користь ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" 609,00 грн. судового збору. Стягнено з ПП "Травень" на користь ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" 609,00 грн. судового збору.

Постановою від 15.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І.) рішення від 16.06.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що надана в оренду ПП "Травень" спірна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва, а її користувачем на час ухвалення оскаржуваного рішення та на час звернення позивача до господарського суду є Данилівський дослідний держлісгосп, з володіння та користування якого вказана земельна ділянка не вилучалася, цільове призначення спірної земельної ділянки не змінювалося.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПП "Травень" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст.55, 116, 123 - 126 Земельного кодексу України, ст.48 Лісового кодексу України. Також скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.05.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П. Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Відповідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Ходаківська І.П., Полянський А.Г.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що на підставі наказу Міністерства лісового господарства УРСР № 147 від 27.07.1998 на базі Харківського і Жовтневого лісгоспзагів створений Жовтневий лісгоспзаг, який складався із 13 лісництв, загальною площею 65494 га.

Після об'єднання Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області в головному підприємстві під назвою "Жовтневий лісгоспзаг" відбулися територіальні і структурні зміни - об'єднання Дергачівського і Харківського лісництв в Дергачівський комплексний лісоцех.

В результаті структурних та територіальних змін протягом 1980-1990 років відповідно до планово - картографічних матеріалів та таксаційного опису проекту організації і розвитку лісового господарства Дергачівського комплексного лісоцеху від 1991 року, виділ 4 та виділ 5 кварталу 27 Дергачівського лісництва Жовтневого лісгоспзагу, об'єднані у один виділ під номером 4 та квартал 27 змінено на квартал 367.

Господарськими судами також встановлено, що станом на 1991 рік спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділ 4 Дергачівського комплексного лісоцеху.

Відповідно право державної власності, постійного лісокористування та цільове призначення спірної земельної ділянки виникло ще у Жовтневого та Харківського лісгоспзагів Харківської області у відповідності до вимог чинного, на зазначений час, законодавства України.

Надалі, наказом Державного комітету лісового господарства України № 55 від 23 травня 2002 року "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" проведено реорганізацію Жовтневого держлісгоспу об'єднання "Харківліс" та Данилівського дослідного держлісгоспу шляхом виділення із складу Жовтневого держлісгоспу Дергачівського лісництва та приєднання його до Данилівського дослідного держлісгоспу.

Відповідно проекту організації і розвитку лісового господарства Данилівського дослідного держлісгоспу на 2006 рік та таксаційного опису Дергачівського лісництва на 2007 рік спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу.

Згідно вказаних вище проектів організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель за категоріями) спірна земельна ділянка визначена як галявина (прогалина).

Як встановлено господарськими судами, рішенням Харківської міської ради №191/04 від 14.11.2004 (пункт 6 додатку 1) ПП "Травень" затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку по Кільцевій дорозі (район вул.Архітекторів) загальною площею 0,2227 га. для будівництва стаціонарної АЗС, АГЗП з елементами автосервісу до 31.12.2006 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації та обслуговування об'єкту до 31.12.2029.

27.07.2007 ПП "Травень" та Харківська міська рада, на підставі рішення Харківської міської ради №171/06 від 22.11.2006, уклали договір оренди землі. За умовами якого ПП "Травень" надано в оренду земельну ділянку по Кільцевій дорозі (в районі вул. Архітекторів) загальною площею 0,2227 га. в межах договору оренди №040567100043 від 19.09.2005 для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів та складські приміщення до 01.11.2008, але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації.

Договір оренди зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 01.10.2007 за №140767100130.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції 2010 року) надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою, рішенням Харківської міської ради №158/10 від 23.06.2010 (пункт 9 додатку 2) - ПП "Травень" надано в оренду строком до 01.06.2025 земельну ділянку площею 0,2227 га. за рахунок земель транспорту по вул. Архітекторів, 1, З (Дзержинський район) в межах, які визначені договором оренди землі №140767100130 від 01.10.2007, для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень.

В проекті відведення земельної ділянки по вул. Архітекторів, 1, 3 за кадастровим №6310136300:14:011:0001 міститься довідка форми 6-ЗЕМ, відповідно якої земельна ділянка загальною площею 0,2227 га. відноситься до земель, які не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Приписами частини 2 статті 56 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" ч. 1 ст.164 Земельного кодексу України).

Таким чином, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Відповідно ст.ст. 7 та 8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрації згідно із законом.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Правовий режим земельної ділянки підтверджується: наказом Державного комітету лісового господарства України №55 від 23.05.2002 "Про вдосконалення управління лісовим господарством у Харківській області" щодо реорганізації Жовтневого держлісгоспу та передання відповідних активів Данилівському держлісгоспу; проектом організації і розвитку лісового господарства; планшетними матеріалами лісовпорядкування (відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування); планом лісонасаджень; експертними висновками фахових організацій з питань лісовпорядкування; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 292 від 03.07.1972 про затвердження встановлених меж лісних земель Жовтневого лісгоспзагу.

Господарськими судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим №6310136300:14:011:0001 площею 0,2227 га по вул.Архітекторів, 1, 3 у м. Харкові знаходиться в межах кварталу 367 виділ 4 урочище "Олексіївське" ці землі віднесені до земель лісового фонду та надані у постійне користування Данилівському дослідному державному лісгоспу ( лист №А-10-96 від 21.05.2014 Державного агентства лісових ресурсів України).

Відповідно ст.148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки на права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

За ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Приписами частини 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно ч.1 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно ст.20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Відповідно ч.3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України рішення органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно ч.1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст.396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Верховний Суд України, в обов'язковій для врахування в аналогічних справах постанові від 13.11.2013, у справі №6-123цс13 вказав на те, що відповідно до змісту статті 20 Земельного кодексу України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Надання земельної ділянок для потреб, які не відповідають її призначенню, без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі пункту а) статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

Для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільове призначення, наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, тягне за собою наслідки статті 21 Земельного кодексу України; порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсним угод щодо відповідних земельних ділянок.

За ч.2 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції станом на день ухвалення оскарженого рішення міської ради) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, сільських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, однак, відповідачами таке погодження не доведено.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 заборонено вилучення лісових земель з лісокористування державних спеціалізованих підприємств, яким є позивач.

Господарські суди дійшли висновку, що вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та її передача ПП "Травень" у користування для будівництва об'єктів, повинно здійснюватися за згодою позивача, як Державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельною ділянкою постійним землекористувачем, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як встановлено господарськими судами, Данилівським дослідним держлісгоспом погодження на вилучення вищевказаної земельної ділянки з користування держлісгоспу та передачі її в користування ПП "Травень" для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів та складських приміщень не надавалось.

Оскільки, надана в оренду ПП "Травень" спірна ділянка, загальною площею 0,2227 га. по вул. Архітекторів, 1, 3 (Дзержинський район) відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 367 виділу 4 Дергачівського лісництва, а її користувачем на час ухвалення оскаржуваного рішення та на час звернення позивача до господарського суду є Данилівський дослідний держлісгосп, з володіння та користування якого вказана земельна ділянка у встановленому законодавством порядку не вилучалася, тому колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновками господарських суддів, щодо відмови у задоволені позовних вимог до третього відповідача, з підстав встановлених господарськими судами.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 15.12.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи №922/917/14 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді І.П. Ходаківська

А.Г. Полянський