Постанова

від 08.06.2016 по справі 922/2541/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа № 922/2541/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В. - посв. № 036152 від 29.10.2015 р.,

1-го відповідача - ОСОБА_1 - дов. № 08-11/7816/2-15 від 30.12.2015 р.,

2-го відповідача - не з'явився,

3-го відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 449/0/24-16 від 16.05.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. №1400 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. у справі № 922/2541/15,

за позовом Прокуратури Дзержинського району м. Харкова, м. Харків,

до 1) Харківської міської ради, м. Харків,

2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триумф", м. Харків,

3) Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області, м. Харків,

про скасування рішення, визнання недійсним державного акту та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2016 року у справі №922/2541/15 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права при його прийнятті, просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Як підставу для скасування рішення першої інстанції по справі, прокурор зазначає, що судом рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК Української РСР, ст.ст. 257, 263, 267 ЦК України. Прокурор вважає, що суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин позовну давність, посилаючись на п. 4 ст. 267 ЦК України.

1-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. 1-й відповідач зазначив, що вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України.

2-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

3-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги за необґрунтованістю, а рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. у справі № 922/2541/15 залишити в силі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 2-го відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2008 № 350/08 вирішено: (пункт 66.1) передати Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триумф" функції замовника на будівництво об'єкту зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову по пров. Тульському.

66.2- Припинити ТОВ В«Інвестиційна компанія В«ВерсальВ» право користування земельною ділянкою площею 1,6823га (договір оренди землі від 06.03.2008р. №140867100019) по пров. Тульському, за його добровільною відмовою.

66.3- Надати Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Триумф" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,6823га, в межах договору оренди землі від 06.03.2008р. №140867100019, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по пров. Тульському. Будівництво виконати до 31.12.2011р.

66.4- Договір оренди землі від 06.03.2008р. №140867100019 втрачає чинність з моменту державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку з Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Триумф".

Відповідно до інформації ДПІ у Дзержинському р-ні міста Харкова нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8433552 грн.

У подальшому, на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК В«ЖБК В«ТриумфВ» державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:009:0003 серії ЯЕ №492651, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120961100010 від 17.06.2009.

Межі та розмір спірної земельної ділянки було визначено відповідно до містобудівного обґрунтування розробленого попереднім користувачем земельної ділянки ТОВ В«Інвестиційна компанія В«ВерсальВ» , а також проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою та затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2008 № 350/08. Дане рішення ХМР про межі та розмір спірної земельної ділянки є чинним.

Відповідно дост.123 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення та надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі, без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно дост.123 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення та надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 56 Закону України В«Про землеустрійВ» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає зокрема рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди.

Отже, рішення органу виконавчої влади є передумовою для розроблення технічної документації. За умови наявності діючого договору оренди землі технічну документацію було розроблено після прийняття рішення міської ради щодо передачі у власність земельної ділянки ОК ЖБК В«ТриумфВ» .

Згідно з вищенаведеним, надання земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі, без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно із ст. 1 Закону України від 20.04.2000, № 1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (який був чинний на час прийняття рішення і втратив чинність з прийняттям Закону України від 17.02.2011, № 3038-УІ "Про регулювання містобудівної діяльності") були визначені наступні терміни:

містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель;

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта;

Так, як правильно було зазначено судом першої інстанції, містобудівне обґрунтування є передумовою відповідно до діючих норм станом на 2008 рік для надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність або у користування.

Згідно зі ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

У відповідності до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі Української РСР, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР, які в силу ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України від 12.09.1991 № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" є діючими.

Згідно зі ст. 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (ч.ч. 5, 6 ст. 137 Житлового кодексу).

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються ОСОБА_3 Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

ОСОБА_3 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_4 професійних спілок від 05.06.1985 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до п. 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_4 народних депутатів.

Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно з п. 16 ч. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, інформацію про ОК В«ЖБК В«ТриумфВ» внесено до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що свідчить про державну реєстрацію цієї юридичної особи і відповідність її статутних документів вимогам чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Стаття 3 цього ж Закону поширює сферу його дії на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Отже, саме Закон України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємцівВ» є спеціальним законом, який врегульовує порядок засвідчення фактів створення юридичних осіб, за результатами перевірки порядку їх створення вимогам чинного законодавства.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та і фізичних осіб - підприємців, встановлений ч. 2 ст. 4 та ст. 25 Закону, передбачає здійснення ряду заходів, зокрема: відбувається перевірка комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; здійснюється перевірка документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; здійснюється внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлюється і видається виписка з Єдиного державного реєстру.

За правилами ч. 3 ст. 25 Закону державний реєстратор вносить запис до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації юридичної особи виключно за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Так, на підтвердження правового статусу як зареєстрованої юридичної особи Обслуговуючим кооперативом В«Житлово-будівельний кооператив В«ПолянаВ» надано до Харківської міської ради виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , що цілком відповідає вимогам зазначеного Закону.

Також, ст. 1 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» визначено, зокрема, термін модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Згідно із ч. 5 ст. 56 ГК України якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Відповідно до ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.

Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про затвердження модельного статуту житлово-будівельного кооперативу.

До того ж, прийняття модельного статуту, його застосування у діяльності певного кооперативу віднесено до компетенції засновників юридичної особи і не є обов'язковим.

У зв'язку з цим, застосування Примірного статуту не може бути визнано обов'язковим, а його положення повинні відповідати нормам діючого законодавства України.

Отже як вбачається, з огляду на приписи ст. ст. 2, 6, 19-1, 41 Закону України В«Про коопераціюВ» цей закон регулює в тому числі діяльність житлово-будівельних кооперативів. З огляду на приписи ч. ч. 2, 3 ст. 41 статути кооперативів мають відповідати вимогам цього Закону.

Таким чином, оскільки норми ст. 133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту суперечать нормам Закону України В«Про коопераціюВ» , то застосовуватись має саме Закону України В«Про коопераціюВ» .

Згідно із п. 1 Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до листа заступника міністра - керівника апарату Міністерства Юстиції України від 05.05.2015 № К-6462/8.1 В«Щодо застосування чинного законодавства України стосовно діяльності житлово-будівельного кооперативуВ» примірний статут має рекомендаційний характер, оскільки у примірних статутах відповідні уповноважені органи виконавчої влади можуть саме рекомендувати їх орієнтовні умови.

10 липня 2003 року набрав чинності Закону України В«Про коопераціюВ» , який є спеціальним законом, що визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України В«Про коопераціюВ» відповідно до завдань та характеру діяльності кооператив може бути В«обслуговуючимВ» , а за напрямом діяльності - В«житлово- будівельнимиВ» . Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України В«Про коопераціюВ» ОК В«ЖБК В«ТриумфВ» може бути одночасно і житлово-будівельним і обслуговуючим, що не суперечить, а ні ЖК УРСР, а ні Примірному статуту ЖБК, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, а саме КВЕД.

Статтею 2 Закону України В«Про коопераціюВ» визначено, що обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно із ст. 6 Закону України В«Про коопераціюВ» передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово - будівельними, садово-городніми, гаражними, торгівельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не можуть підмінятися.

Відповідно до п.3.3.1 В«Державного класифікатору України класифікація організаційно - правових форм господарюванняВ» , затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97, визначено, термін і Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої І діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах І самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Отже найменування визначає його тип та напрям діяльності відповідно до різновидів юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативи, що узгоджується із п. 1.2. В«Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділуВ» зазначені у І ст.ст. 143, 145, 146 ЖК УРСР.

Колегія суду касаційної інстанції зазначила, що відповідно до вищевказаних норм законодавства, передаючи земельну ділянку у власність ОК "Житлово-будівельний кооператив "Триумф", рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. Надаючи у користування ділянку, рада формально виходила з того, що ОК "Житлово-будівельний кооператив "Триумф" був зареєстрований в установленому порядку як юридична особа, а Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб та може з'ясувати мету, підстави створення ЖБК, порядок організації його діяльності виключно ознайомившись із статутом ЖБК. Проте, з'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ЖБК як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, зобов'язує відповідну раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення, а також порядок його організації відповідно до Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Харківська міська рада при перевірці правового статусу, мети кооперативу, під час прийняття оскарженого рішення № 350/08 від 24.12.2008 року, не врахувала розподіл кооперативів на типи не тільки за категорією завдань та характеру діяльності, яку вони виконують, (виробничі, обслуговуючі, споживчі), але й за категорією напрямів діяльності (садово-огородні, гаражні, житлово-будівельні, туристичні, тощо).

Разом з тим, згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або І інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно - територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст. 83 ЦК України).

Якщо відновлення порушеного суб'єктивного права не досягнуто в оперативному або і претензійному порядку, управомочена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку і обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб'єктивне право або юридичний обов'язок або іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у і суб'єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес управомоченого.

Спеціальні строки позовної давності встановлено законодавчими актами для окремих видів вимог. Отже, якщо для даного виду вимог не передбачено спеціального строку позовної давності, до неї має застосовуватися загальний строк, тобто, три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду з позовом важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення) моменти.

Під час розгляду справи було встановлено і підтверджено відповідними доказами, які є в матеріалах справи, що згідно з витягом з протоколу 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання 24.12.2008 на пленарному засіданні міської ради був присутній прокурор м. Харкова ОСОБА_5, який відповідно до ст.121 Конституції України та Закону України В«Про прокуратуруВ» здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими ОСОБА_2 та їх виконавчими органами.

Також, згідно з листом від 13.01.2009 № 08-4/25/2-09 Харківською міською радою до прокуратури міста Харкова було направлено рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання.

Отже, прокурор, будучи присутнім на засіданні сесії міської ради та отримавши рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання згідно наказів Генерального прокурора зобов'язаний був та мав всі можливості ознайомитися з матеріалами, які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність.

Щодо зобов'язання прокурора після ознайомлення з текстом рішення проводити обов'язкову перевірку законності створення юридичних осіб на користь яких органом місцевого самоврядування приймається відповідне рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. № 3гн В«Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законівВ» , з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України В«Про прокуратуруВ» , було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, не здійснення прокурором своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також перевірки законності рішення є підтвердженням бездіяльності прокуратури, оскільки цей обов'язок був передбачений відповідними наказами Генерального прокурора, які є обов'язковими для виконання згідно зі ст. 15 Закону України В«Про прокуратуруВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14 та від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, а також в постановах Вищого господарського суду України від 02.03.2016 у справі № 922/2958/15; від 24.02.2016 у справі № 922/3289/15; від 27.01.2016 у справі № 922/3556/15.

Отже, заперечення прокурора відносно того, що факт прийняття ним участі у пленарному засіданні міської ради, за результатами якого прийняте спірне рішення, та отримання копії спірного рішення не свідчить про обізнаність існуючих порушень є безпідставними та не узгоджуються з положеннями ст.ст. 1,15, 19-24 Закону України В«Про прокуратуруВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також не відповідають висловленій Верховним Судом України правовій позиції, що міститься у постанові по справі № 6-178цс15 від 01.07.2015 року, згідно якої помилковим є висновок судів нижчих інстанцій про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення прокурором перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 27.01.2016 у справі № 922/2556/15.

Таким чином, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення Харківською міською радою - 24.12.2008, саме з цієї дати починається початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради № 350/08 та у відповідності до ст. 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 24.12.2011.

Зважаючи на викладене та враховуючи звернення прокурора з даним позовом у квітні 2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності є доведеним, причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення в порядку ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України прокурором не заявлялось, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для відмови в позові за спливом позовної давності.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. у справі № 922/2541/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. у справі № 922/2541/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2016 р. у справі № 922/2541/15 залишити без змін.

ОСОБА_3 набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.