Рішення

від 09.06.2016 по справі 904/9437/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.16р. Справа № 904/9437/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙПРОГРЕС", м. Орджонікідзе

про стягнення 21 847,93 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/№ від 11.11.2015 представник

від відповідача: не з'явився представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙПРОГРЕС" про стягнення заборгованості за договором № 74 від 03.10.2013 у розмірі 21 847,93 грн., з яких: 12 040,00 грн. основна заборгованість, 9 170,63 грн. інфляційні втрати, 637,30 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання товару № 74 від 03.10.2013 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.11.2015.

16.11.2015 відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження поставки товару, відповідач зазначив, що станом на 15.11.2015 товар відповідачу поставлено не було (а.с.34-36).

16.11.2015 у судовому засіданні було оголошено перерву на 30.11.2015.

25.11.2015 представник відповідача подав клопотання про проведення судово-технічної експертизи документів. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач на підтвердження своїх вимог надав видаткову накладну та довіреність, які відповідач вважає підробленими. Крім того, у відповідача виник сумнів щодо справжності відтиску печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014.

30.11.2015 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких не погодився з запереченнями відповідача, зазначив, що передання позивачем та тримання відповідачем товару оформлено первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог закону. Просив суд позов задовольнити у повному обсязі (а.с.57-60).

30.11.2015 у судовому засіданні було оголошено перерву на 01.12.2015.

01.12.2015 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким просив суд долучити до матеріалів справи оригінали документів.

Представник відповідача в судовому засіданні подав уточнене клопотання про проведення судово-технічної експертизи.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 01.12.2015 на 14.12.2015.

14.12.2015 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким просив суд долучити до матеріалів справи банківські виписки з 03.10.2013 по 13.01.2014 (а.с.140-150). Також позивачем було подано заперечення проти клопотання відповідача про проведення технічної експертизи документів. Заперечення обґрунтоване тим, що відповідач не надав вільні зразки відтиску печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" для проведення експертизи, оскільки 14.07.2015 податковою інспекцією були вилучені на перевірку всі документи, що підтверджують поставку цементу.

В судовому засіданні 14.12.2015 відповідач надав експериментальні зразки відтиску печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС"(а.с.159-167).

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про долучення доказів (а.с. 153-154), клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення питання в іншій справі (а.с.155-158).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 призначено по справі судову експертизу, а провадження у справі зупинено. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експерта було поставлено наступні питання:

1. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 печаткою, експериментальні зразки відтисків, якої надані для порівняння дослідження (видаткові накладні № РН-0000600 від 04.10.2013, № РН-0000616 від 13.10.2013, № РН-0000644 від 28.10.2013, № РН-0000688 від 20.11.2013, № РН-0000715 від 06.12.2013, № РН-0000722 від 20.12.2013, № РН-0000723 від 020.12.2013)?

2. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 печаткою вільні зразки якої надані ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС"?

3. Чи виконано однією рукою підпис, що міститься у видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 від імені ОСОБА_2 та довіреності № 1 від 09.01.2014 від імені ОСОБА_2?

Витрати на проведення експертизи покладено на відповідача.

04.02.2015 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшло клопотання № 08/315/316/442 від 01.02.2016, в якому експерт просив надати:- вільні зразки підпису ОСОБА_3 з усіма існуючими варіантами підпису за 2014, що можуть міститися в оригіналах заяв, квитанцій, нотаріально посвідчених документів, документів особистого та робочого характеру (10-15 документів); - експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 з усіма існуючими варіантами підпису (5-10 арк.), що мають бути посвідчені підписом судді. У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по-батькові виконавця, а також особливості зразки (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 у задоволені клопотання Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів відмовлено.

10.02.2016 надіслано справу до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

23.05.2016 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшли матеріали справи та лист № 315/316-16 від 23.05.2016 з висновком комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів (а.с.187-201).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 поновлено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 07.06.2016.

07.06.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду клопотання про переніс слухання справи, в зв'язку з участю представника відповідача в іншій справі в апеляційному суді Дніпропетровської області.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що неявка представника відповідача є неповажною, оскільки останнім не доведено неможливість участі іншого представника в судовому засіданні. Одночасно з цим судом враховано встановлені ст. 69 ГПК України строки розгляду справи.

Оскільки строк вирішення даного спору спливає 07.06.2016, клопотання відповідача про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.

За ініціативою суду, відповідно до ч.6 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/9437/15 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи Документообіг господарських судів. Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №1001172RD19491.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ" (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙПРОГРЕС" (покупець-відповідач) укладено договір постачання товару № 74, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2013, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку, якщо одна зі сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 рік.

Предмет договору: Цемент (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування, асортимент, одиниця виміру та загальна кількість товару, строк оплати товару, зазначені в рахунках і накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється згідно виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складається з вартості товару зазначеної у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.2 договору, товар відвантажується партіями, згідно усної заявки покупця, на умовах самовивозу або доставляється орендованим транспортом авто перевізника.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної поставки відповідної партії товару, яка оформляється видатковою накладною, підписаною уповноваженим представником покупця (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки за цим договором повинні бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України з рахунку покупця на рахунок постачальника.

Покупець сплачує 100% вартості товару згідно виставленого рахунку протягом 5 календарних днів (п. 5.2. договору).

В період з жовтня 2013 по грудень 2013 позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 100 869,50 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.176-182), а саме: №РН-0000600 від 04.10.2013; №РН-0000616 від 11.10.2013; №РН-0000644 від 28.10.2013; №РН-0000688 від 20.11.2013; №РН-0000715 від 06.12.2013; №РН-0000723 від 20.12.2013; №РН-0000732 від 30.12.2013.

Поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними був повністю оплачений відповідачем, про що свідчать банківські виписки, що містяться в матеріалах справи (а.с.141-150).

10.01.2014 на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2014 та податковою накладною №2 від 10.01.2014 (а.с. 12-13).

Товар за вищевказаною видатковою накладною отримала уповноважений представник відповідача ОСОБА_3 на підставі виданої ТОВ"СТРОЙПРОГРЕС" довіреності №1 від 09.01.2014 (а.с.15).

10.01.2014 на оплату поставленого товару вартістю 22 040 грн. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ - 0000003 від 10.01.2014 (а.с.14)

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, за отриманий товар сплатив частково на суму 10 000 грн., що підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку (а.с.16), в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 12 040 грн.

27.03.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію №21 від 26.03.2014, якою просив відповідача перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 12 040 грн. (а.с.17-20).

Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість за поставлений товар у розмірі 12040 грн. не сплатив.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору постачання товару № 74 від 03.10.2013, в частині повної та своєчасної сплати за отриманий товар.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що не підписував та не отримував товар за видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 призначено по справі № 904/9437/15 судову експертизу. Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експерта було поставлено наступні питання:

1. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 печаткою, експериментальні зразки відтисків, якої надані для порівняння дослідження (видаткові накладні № РН-0000600 від 04.10.2013, № РН-0000616 від 13.10.2013, № РН-0000644 від 28.10.2013, № РН-0000688 від 20.11.2013, № РН-0000715 від 06.12.2013, № РН-0000722 від 20.12.2013, № РН-0000723 від 20.12.2013)?

2. Чи нанесено відтиск печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 печаткою вільні зразки якої надані ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС"?

3. Чи виконано однією рукою підпис, що міститься у видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 від імені ОСОБА_2 та довіреності № 1 від 09.01.2014 від імені ОСОБА_2?

23.05.2016 від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду надійшли матеріали справи з висновком комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів № 315/316-16 від 11.05.2016 (а.с.187-201).

По першому питанню: щодо дослідження відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 та вільних зразків відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС", експертом зроблено висновок, що відтиски печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на досліджуваних документах нанесені кліше печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.

У якості вільних зразків відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" експерту були надані видаткові накладні № РН-0000600 від 04.10.2013, № РН-0000616 від 13.10.2013, № РН-0000644 від 28.10.2013, № РН-0000688 від 20.11.2013, № РН-0000715 від 06.12.2013, № РН-0000722 від 20.12.2013, № РН-0000723 від 20.12.2013, які були оплачені відповідачем без заперечень.

Отже, на спірній видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 міститься та сама печатка, яку відповідач ставив на видаткових накладних № РН-0000600 від 04.10.2013, №РН-0000616 від 13.10.2013, № РН-0000644 від 28.10.2013, № РН-0000688 від 20.11.2013, №РН-0000715 від 06.12.2013, № РН-0000722 від 20.12.2013, № РН-0000723 від 20.12.2013, які не заперечуються відповідачем та товар по яким оплачено у повному обсязі.

По другому питанню: щодо дослідження відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності №1 від 09.01.2014 та експериментальних зразків відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС", експертом зроблено висновок, що відтиски печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" на досліджуваних документах нанесені не кліше печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження в судовому засіданні 14.12.2015.

Що стосується висновку по другому питанню експертизи, то слід зазначити, що з часу поставки товару за спірною видатковою накладною до 14.12.2015 (дата відібрання експериментальних зразків відтисків печатки ТОВ "СТРОЙПРОГРЕС" в судовому засіданні) відповідач мав можливість виготовити іншу печатку замість тієї, відтиск якої проставлявся на видатковій накладній, яка не визнається відповідачем.

Третє питання експертом не вирішувалось, в зв'язку з неможливістю відібрання вільних зразків підпису ОСОБА_2.

Щодо третього питання поставленого на вирішення експерта, судом встановлено, що справжність підпису від імені ОСОБА_2, який міститься у видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності № 1 від 09.01.2014 заперечувався відповідачем. Зважаючи на це, а також враховуючи той факт, що саме відповідач перебував з ОСОБА_3 у трудових відносинах, судом було зобов'язано відповідача забезпечити явку ОСОБА_2 у судове засідання для відібрання зразків підпису, але у судовому засіданні 14.12.2015 відповідач надав довідку № 212 від 10.12.2015 про вихід ОСОБА_3 на пенсію за віком та повідомив про неможливість виконання ухвали суду в цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідачем таких доказів до справи не надано, суд вважає, що відповідачем не доведено той факт, що підпис від імені ОСОБА_2, що міститься у видатковій накладній № РН-0000002 від 10.01.2014 та довіреності № 1 від 09.01.2014 виконано не цією, а іншою особою.

Отже, факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2014, що міститься у матеріалах справи, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 12 040 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності доказів поставки товару, а саме відсутності в матеріалах справи товарно-транспортної накладної, маршрутного листа автомобіля, прибуткової накладної та сертифікату якості, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надана позивачем видаткова накладна № РН-0000002 від 10.01.2014, на поставку товару відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та вважає, що наявна у справі видаткова накладна є підтвердженням того, що товар був поставлений відповідачу.

При цьому, відсутність товарно-транспортної накладної, маршрутного листа автомобіля, прибуткової накладної та сертифікату якості, не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача з видачі довіреностей на отримання даного товару.

Судом враховано також і ту обставину, що відповідачем за спірною видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2014 здійснювалась часткова оплата на суму 10 000 грн.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Крім того, відповідно до умов п. 4.2. договору, сторони узгодили, що товар відвантажується покупцю на умовах самовивозу, таким чином заперечення відповідача щодо відсутності товарно-транспортної накладної, маршрутного листа автомобіля спростовуються матеріалами, справи оскільки їх наявність у даній господарській операції не передбачена умовами договору. Таким чином, враховуючи умови договору, в товарно - транспортній накладній буде зазначено відповідача, як особу, що відвантажила товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач від приймання товару не відмовився, товар за вищевказаною накладною прийняв без заперечень, щодо відсутності повного пакету товаросупровідних документів (товарно-транспортної накладної, маршрутного листа автомобіля, прибуткової накладної та сертифікату якості), а тому заперечення відповідача не приймаються судом, в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 666 Цивільного Кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Дії щодо відмови від договору або повернення товару у зв'язку з тим, що не було передано певної документації відповідач не здійснював.

На підставі викладеного, доводи відповідача є необґрунтованими належними доказами та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 16.01.2014 по 21.10.2015 у сумі 637,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9170,63 грн. за період з лютого 2014 по вересень 2015.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Виходячи з того, що факт отримання товару та його прийняття відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем у повному обсязі та в установлений строк проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 637,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9170,63 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙПРОГРЕС" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Партизанська, 1/4, код 31277192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСИНТЕЗ" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 51/8, код 30498566) - 12 040,00 грн. основної заборгованості, 9 170,63 грн. інфляційних втрат, 637,30 грн. 3 % річних та 1218 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2016

Суддя ОСОБА_4