Рішення

від 28.07.2010 по справі 2-3259/2010

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2а-3259\2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: при секретарі:

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про визнання протиправними діями та зобов'язання вчинити певні дії, -

в становив:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому прохає визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду у м. Бориспіль Київської області щодо нарахування та виплати йому пенсії, яка не відповідає правовим позиціям ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Бориспіль Київської області зробити перерахунок та виплачувати в подальшому державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 60% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2009 року з дотриманням правових норм ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше проведених виплат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він у зв'язку із захворюваннями пов'язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є інвалідом 3 групи та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної., часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У грудні 2009 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області з проханням провести нарахування та виплату державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровлю відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону №796-ХІІ з 10.06.2009 року. Однак відповідач відмовив у задоволенні вимог, посилаючись у своїй відповіді на відповідні постанови Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативно - правовими актами, чим грубо порушено право громадянина України на отримання передбаченої Законом пільгової пенсії, в зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом про захист своїх прав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи за відсутності представника управління пенсійного фонду. Заперечення зводились до того, що відповідно до ст.49 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю. Порядок визначення розміру державної пенсії особам, віднесеним до І категорії, встановлено ст.54 Закону. Так частиною 1 ст.54 передбачено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком (ч.4ст.54 Закону).

Розмір мінімальної пенсії за віком щоразу визначався постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат.

Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року встановлено, що розрахунок пенсії згідно ч.4ст.54 Закону проводиться виходячи з розрахункової величини 19,91 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 р. №894 з 01.09.2004 р. величина 19,91 грн. була збільшена на 12%( 19,91x1,12=22,30 грн.)

Виходячи з викладеного розміри пенсії згідно з ч.4ст.54 Закону розраховувалися виходячи з величини 19,91 грн., а з 01.09.2004 р,- 22,30 грн.

Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність , встановлюється відповідно до ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування. Він застосовується виключно для встановлення розмірів пенсій , визначених цим Законом (ч.Зст.28), тобто її положення не поширюються на Закон України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року №1293 встановлено, що з 01.01.2006 року мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4ст.54 не може бути нижчим для інвалідів із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: 1 група - 540 грн., 2 група-500 грн., 3-група- 467 грн. На підставі викладеного представник управління Пенсійного фонду просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у зв'язку із захворюваннями пов'язаними з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є інвалідом 3 групи та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної., часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 4 статі 54, 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХП від 28.02.1991 року, пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.4, ст.54 Закону №796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим відповідно до ст..50 Закону №796-ХІІ особам, віднесиним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, у розмірах:- інвалідам 3 групи - 60 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, ч.3, ст.67 Закону №796-ХІІ передбачено підвищення розміру пенсії, визначеного відповідно до ст.54 цього Закону, а також розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, особам віднесеним до категорії 1 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Однак посадові особи УПФУ у Бориспільському районі Київської області не виконують положення ст..ст.50,54,67 Закону №796-ХІІ, чим порушують ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження та врахування під час реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15.07.1999 р., а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-111 від 05.10.2000 року.

Згідно ст.1, Закону №2017-111 державні соціальні гарантії - встановлені законами, зокрема, мінімальні розміри пенсійного забезпечення, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Частиною 3 ст.4 Закону № 966-ХІУ визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціально демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в Законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 54 Закону України «Про державний Бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у 2009 році, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 червня - 498 гривні, азі листопада затверджено у розмірі 573 гривні на місяць.

Таким чином, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися позивачеві, виходячи із наведених розмірів.

Конституцією України Україну проголошено соціальною і правовою державою (ст.1). Пунктом 6, ч.1, ст.92 Конституції України визначено, що виключно Законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №1058-1V законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України ( далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Частиною 3 ст.4 Закону №1058- IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, види пенсійного забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Крім того п.16 прикінцевих положень Закону №1058- IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України №1058- IV, відповідно до якої, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ. Крім того, відповідно до ч.7 ст.9КАС України у разі відсутності закону, що регулює подібні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підставі наведеного, цілком правомірно застосувати норми частини 1 ст.28 Закону України №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку пенсій визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Зазначену позицію підтримав і Вищий адміністративний суд України в Оглядовому листі від

14.08.2008року№1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення ( за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку). Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 16.07.2008 року №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Вищий адміністративний суд України також зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов»язань, які встановлені ст.46 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачується без обмеження будь - яким строком.

Згідно положень ст.55 Конституції України: права і свободи людини і громадянина захищаються судом Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Згідно положень ст.56 Конституції України: кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11,60,61, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду у м. Бориспіль Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії, яка не відповідає правовим позиціям ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Бориспіль Київської області зробити перерахунок та виплачувати в подальшому ОСОБА_2 державну пенсію у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 60% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2009 року з дотриманням правових позицій ч.Зст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду у м. Бориспіль Київської області нарахувати та сплатити ОСОБА_2 суму заборгованості за 2009 р. та 2010 р. в розмірі 47545 грн. 20 коп.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 -ти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 - ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя: І.А.Бондаренко