Рішення

від 21.06.2016 по справі 904/3120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.16р. Справа № 904/3120/16

За позовом Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Марганець, Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Марганець, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за колективним договором від 30.12.2011 у розмірі 77 568 грн. 87 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність від 05.05.2016);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 30/14-1 від 04.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за колективним договором від 30.12.2011 у розмірі 77 568 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов пункту 8.8. колективного договору від 30.12.2011, що полягає у перерахуванні позивачу за період з січня 2015 року по січень 2016 року коштів для проведення культурно-масових, фізкультурних та оздоровчих заходів в розмірі, меншому ніж 1% від фонду заробітної плати працівників - членів профспілки, що визначений умовами вказаного договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 77 568 грн. 87 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 16.05.2016.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 28425/16 від 10.05.2016), в яких він зазначає, що, з урахуванням уточненого розрахунку надходжень коштів на соціально-культурні та спортивні заходи існує два джерела відрахувань: основна заробітна плата та доплата до неї. Відповідно до Постанови № 54/14 від 23.04.2015 "Про участь первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у фінансуванні святкових заходів 9 травня" позивач та відповідач домовились, що фінансування святкування Перемоги для ветеранів виробництва та війни буде здійснюватись за рахунок відповідача та позивача, а саме: за рахунок коштів, які відповідач повинен перерахувати на соціально-культурні та спортивні заходи із доплати до заробітної плати в розмірі 1% від суми доплат за певний період, а саме 8 800 грн. (дана сума погоджена та не входить до суми позову). Відповідно до постанов № 83 від 12.06.2015 та 95 від 26.06.2015 фінансування закупівлі дитячих путівок до табору відпочинку здійснювалось частково за рахунок позивача в сумі 7 560 грн. Дана сума сплачувалась за рахунок коштів, які відповідач повинен був перерахувати профспілці на соціально-культурні та спортивні заходи (дана сума погоджена та не увійшла до суми позову).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 29847/16 від 18.05.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що витрачання коштів, перерахованих роботодавцем на виконання умов пункту 8.8. колективного договору, можливе лише за умови наявності узгодженого та затвердженого сторонами річного кошторису витрат Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат". При цьому, відповідач відзначає, що на 2015 та 2016 роки (які є спірними), в порушення умов колективного договору та Закону України "Про колективні договори і угоди", позивач не надав роботодавцю кошториси витрат для їх узгодження та здійснення контролю за виконанням колективного договору. Отже, відповідач зазначає, що відсутність кошторисів унеможливлює перерахування коштів на проведення культурно-масових, фізкультурних та оздоровчих заходів у повному обсязі. Також, відповідач вважає необґрунтованим розрахунок заборгованості в сумі 77 568 грн. 87 коп., оскільки позивачем надані невірні дані розміру фонду оплати праці працівників підприємства, що є членами профспілки. При цьому, відповідач долучив відомості щодо розмірів фонду оплати праці працівників підприємства, що є членами профспілки, які розраховані в порядку, визначеному Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2014.

У судове засідання 16.05.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 16.05.2016 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, що наведені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.05.2016 проти задоволенні позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 16.05.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.06.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 37067/16 від 13.06.2016), в яких він зазначає, що за період з 2010 по 2016 роки кошториси жодного разу не погоджувалися, будь-яких вимог від відповідача щодо необхідності їх погодження до позивача не надходило. Позивач зазначає, що між сторонами існувала усна домовленість про необхідність надання відповідачу тільки звітів про використання коштів, наданих відповідно до пункту 8.8. колективного договору. З урахуванням вказаної домовленості, протягом 2010-2011 років зі сторони відповідача надходили лише вимоги про надання уточнюючих звітів; за період 2011-2015 роки будь якого листування з приводу погодження кошторисів не відбувалося. При цьому, не зважаючи на неодноразові перемовини та листування у 2015 році щодо несплати коштів в розмірі 1% від фонду заробітної плати членів профспілки, надіслання у грудні 2015 року вимоги, та спрямування позову до суду, відповідач тільки у квітні 2016 року надав листа с поясненнями неповної сплати коштів.

Від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.суду 37091/16 від 13.06.2016), в яких він зазначає, що протягом 2014-2016 років позивачем кошториси на узгодження відповідачу не подавалися; протягом попередніх періодів (2010-2013 роки) кошториси також не складалися та не затверджувалися, а перерахуванням відповідач в цей період здійснював з власної доброї волі, з метою недопущення зменшення можливостей працівників-членів первинної профспілкової організації на відпочинок та оздоровлення. Відповідач також вказує, що надані позивачем звіти за 2-е півріччя 2014 року, 1-е та 2-е півріччя 2015 року не можуть розглядатися як кошториси, оскільки складені по факту витрат та вплинути на підстави та цілі витрачання коштів після їх здійснення не вбачається за можливе. У письмових поясненнях відповідач наводить контррозрахунок заборгованості, за результатами якого приходить до висновку, що фактично позивачу було перераховано грошових коштів на 10 886 грн. 23 коп. більше, ніж визначено умовами колективного договору, а отже заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

У судове засідання 13.06.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.06.2016 представник позивача виклав суть письмових пояснень, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що наведені у позові та вказаних поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.2016 виклав суть додаткових письмових пояснень, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, що наведені у відзиві на позов та вказаних поясненнях.

Судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, у судовому засіданні 13.06.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.06.2016; ухвалою суду від 13.06.2016 в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано відповідача надати додаткові докази по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судове засідання 21.06.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 13.06.2016 відповідачем долучено до матеріалів справи (вх.суду 38949 від 21.06.2016) довідку про розмір фонду оплати праці членів Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" за період з січня 2015 року по січень 2016 року.

У судовому засіданні 21.06.2016 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 21.06.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 243 Кодексу законів про працю України визначено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок. Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Відповідно до статті 244 Кодексу законів про працю України права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 246 Кодексу законів про працю України первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Статтею 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" передбачено, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності. Інформація щодо їх статутних і програмних документів є загальнодоступною.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. (стаття 7 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії")

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" з метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх організації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних засадах створювати об'єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об'єднань та вільно виходити з них. Профспілки, які бажають створити об'єднання профспілок, укладають відповідну угоду та затверджують статут (положення) об'єднання.

Відповідно до статі 11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або об'єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 558295 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА № 302427 Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" є юридичною особою (а.с.14-15).

В силу приписів статті 250 Кодексу законів про працю України та статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотки фонду оплати праці з віднесенням них сум на валові витрати.

Відповідно до частини 8 та частини 9 статті 65 Господарського кодексу України трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі статтею 12 вказаного Кодексу колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Із правового аналізу норм Закону України "Про колективні договори" вбачається, що колективний договір за своїм юридичним змістом є нормативною угодою, яка укладається в договірному порядку і містить норми права поряд з конкретними зобов'язаннями. Він містить як нормативні, так і зобов'язальні положення - конкретні зобов'язання роботодавця щодо забезпечення нормальних умов праці в організації. Нормативні умови колективного договору - це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції, які поширюються на всіх працівників організації.

У відповідності до статті 9 Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу , так і для працівників підприємства . Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Крім того, згідно зі статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Із правового змісту даної норми вбачається, що сторони колективного договору повинні бути наділені правосуб'єктністю, тобто сторони можуть брати на себе певні права та обов'язки.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що колективний договір - це акт соціального партнерства, що визначає узгоджені позиції та дії підприємства (включаючи всі його відокремлені підрозділи) та профспілки, спрямовані на забезпечення прав і гарантій всіх працівників підприємства, підвищення їх життєвого рівня, членів їх сімей на основі забезпечення стабільної роботи підприємства.

Так, між Первинною профспілковою організацією Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (правління) укладено колективний договір , прийнятий на конференції трудового колективу 22.12.2011 та зареєстрований виконавчим комітетом Марганецької міської ради народних депутатів 30.12.2011 за № 35/2011, відповідно до пункту 8.8. якого правління перераховує профкомам кошти у розмірі 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи , та виплату заробітної плати робітникам, найнятим профспілками, які забезпечують виконання даної роботи. Витрати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказане зобов'язання було порушене, з червня 2015 року він здійснював перерахування відповідачу в обсязі 0,35% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, замість 1%, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 77 568 грн. 87 коп.

При цьому, відповідно до Постанови № 54/14 від 23.04.2015 "Про участь первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у фінансуванні святкових заходів 9 травня" позивач та відповідач домовились, що фінансування святкування Перемоги для ветеранів виробництва та війни буде здійснюватись за рахунок відповідача та позивача, а саме: за рахунок коштів, які відповідач повинен перерахувати на соціально-культурні та спортивні заходи із доплати до заробітної плати в розмірі 1% від суми доплат за певний період, а саме 8 800 грн. (дана сума погоджена та не входить до суми позову). Відповідно до постанов № 83 від 12.06.2015 та 95 від 26.06.2015 фінансування закупівлі дитячих путівок до табору відпочинку здійснювалось частково за рахунок позивача в сумі 7 560 грн. Дана сума сплачувалась за рахунок коштів, які відповідач повинен був перерахувати профспілці на соціально-культурні та спортивні заходи (дана сума погоджена та не увійшла до суми позову).

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності узгодженого та затвердженого сторонами річного кошторису витрат Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" суд зазначає таке .

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо порядку використання первинними профспілковими організаціями коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, а також деяких питань їх оподаткування, що затверджені Постановою Президії Федерації професійних спілок України від 19.07.2007 № П-13-10 відповідно до затвердженого кошторису первинна профспілкова організація підприємства може здійснювати витрачання коштів на види послуг за статтями культурно-масова робота, фізкультурно-спортивна робота, оздоровча робота (розділ 3 зазначених Методичних рекомендацій).

Професійні спілки, організації профспілок зобов'язані проводити культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу, використовуючи кошти перераховані підприємством відповідно до статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності" і виключно за цільовим призначенням.

Таким чином, положення Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності" вказують на цільове призначення коштів, що перераховуються підприємством на культурно-масові, фізкультурні та оздоровчі заходи та на порядок їх використання - відповідно до затвердженого кошторису витрат коштів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про колективні договори і угоди'", контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.

Вказані законодавчі положення знайшли своє відображення в пункті 8.8. колективного договору, в якому сторони визначили, що вирати коштів здійснюються у відповідності з річним кошторисом, погодженим сторонами. Для здійснення контролю за витратами коштів сторони зобов'язані надати необхідну інформацію .

Здійснивши системний аналіз положень колективного договору та відповідних норм законодавства, суд приходить до висновку, що відсутність погоджених сторонами кошторисів у спірний період не звільняє відповідача від обов'язку сплати 1% від фонду оплати праці членів профспілки на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи, а також не є підставою для зменшення вказаного фінансування до 0,35%.

Крім того, обома сторонами визнається факт відсутності затверджених кошторисів і в попередні періоди (з 2010 року по теперішній час), при цьому, до спірного періоду відповідачем здійснювалися відрахування у розмірі, встановленому в пункті 8.8. колективного договору; будь-яких заперечень щодо ненадання вказаних кошторисів у будь-якій формі висловлено відповідачем не було; доказів протилежного до матеріалів справи не додано.

Крім того, судом не приймається до уваги контррозрахунок, здійснений відповідачем , оскільки в ньому відповідачем помилково врахована сума (60 480 грн.), яка сплачувалася відповідно до спільної постанови № 95 від 26.06.2015 понад 1% на культурно-масову роботу . Крім того, у вказаному розрахунку застосовані показники фонду оплати праці членів профспілки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що в подальшому було визнано відповідачем, та у зв'язку з чим було долучено до матеріалів справи довідку про розмір фонду оплати праці членів профспілки за період з січня 2015 року по січень 2016 року.

Фонд оплати праці працівників розраховується в порядку, що визначений Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, та складається з фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно сума, яка перераховується профспілковій організації безпосередньо залежить від точної кількості членів даної профспілки і від фонду оплати праці членів профспілки.

Так, матеріали справи містять належні докази щодо показників фонду оплати праці членів Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат".

З урахуванням вказаних показників, враховуючи часткову сплату відповідачем грошових коштів за спірний період, перевіривши розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, суд встановив його відповідність фактичним обставинам справи, а також арифметичну вірність.

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 77 568 грн. 87 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за колективним договором від 30.12.2011 у відповідача перед позивачем в сумі 77 568 грн. 87 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 77 568 грн. 87 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Радянська, будинок 62; ідентифікаційний код 00190911) на користь Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця 50 років Жовтня, будинок 4-А; ідентифікаційний код 36286133) - 77 568 грн. 87 коп. - боргу, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2016.

Суддя ОСОБА_3