Рішення

від 08.06.2016 по справі 369/9796/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9796/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/1192/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26 08.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С.В.

суддів: Мережко М.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Енергобанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за апеляційною скаргою ПАТ «Енергобанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач ПАТ «Енергобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Свої вимоги мотивувало тим, що 26 жовтня 2007 року між ПАТ '"Енергобанк" та ОСОБА_4, був укладений договір про відкриття кредитної лінії зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію на суму 3 200 000 грн, згідно додаткової угоди № 3 від 26 листопада 2008 року до кредитного договору, на строк з 26 жовтня 2007 року по 25 жовтня 2012 року на споживчі потреби.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати за користування кредитом 18 % річних, що були змінені з 20 травня 2008 року на 25 % річних згідно додаткової угоди до кредитного договору.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між банком і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 3233, відповідно до якого ОСОБА_3 передавала ПАТ «Енергобанк» в іпотеку нерухоме майно житловий будинок загальною площею 211,4 кв.м., житлова площа 100 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Меліораторів, буд. 26

Крім того, в той же день між цими сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчено тим же приватним нотаріусом за реєстровим номером 3231 відповідно до якого ОСОБА_3 передавала позивачу в іпотеку земельну ділянку (кадастровий номер 3222482004:02:001:0045) площею 0, 1053 га, що знаходиться за адресою: Київська область Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Меліораторів, буд. 24.

Згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року по справі № 369/1930/13-ц заборгованість позичальника станом на 05 березня 2013 року становила 2718335,10 грн.

Рішенням суду в задоволені позову відмовлено.

ПАТ «Енергобанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просило рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи таке.

26 жовтня 2007 року ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_4 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 20750, з подальшими змінами та доповненнями . Відповідно до умов договору ОСОБА_4 було надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 2 400 000, 00 грн, на споживчі потреби зі сплатою за користування кредитом 18 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 25 жовтня 2012 року.

26 жовтня 2007 року, в порядку забезпечення виконання зобов'язання кредитним договором, між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечні договори №3233 та іпотечний договір №3231, згідно з якими цим відповідачем було передано в іпотеку банку спірні житловий будинок і земельну ділянку.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Енергобанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача 278335,1 грн заборгованості та розподілено судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2013 року наведене рішення було скасоване та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги банку задоволено частково. Стягнуто наведену заборгованість з ОСОБА_4 та розподілено судові витрати.

23 липня 2015 року ОСОБА_4 - помер.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та виходив з того, що спір про стягнення на предмет іпотеки вже вирішений, правовідносини сторін знаходяться на стадії виконавчого провадження і вимоги позивача до спадкоємця про повторне звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж вже було визначено рішенням суду безпідставні.

Разом з тим, згідно з п. 3.3. спірних договорів іпотеки, у випадку невиконання письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань цим договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок іпотеки. Це застереження згідно із Законом України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає, поряд з іншим, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на прдмет іпотеки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", поряд з іншим, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Саме таку правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня року (справа № 6-1851цс15).

За наведеного, рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309 ст. ст. 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

Судді: М.В. Мережко,

ОСОБА_2