Рішення

від 15.06.2016 по справі 369/2593/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2593/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В. Провадження № 22-ц/780/1179/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 15.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С. В.

суддів: Мережко М.В.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,

розглянувши справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області, що діє в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного агентства земельних ресурсів України, державного підприємства «Науково-дослідний, виробничний агрокомбінат «Пуща-Водиця» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Малого приватного підприємства фірми «Ерідон», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним наказів, розпоряджень, скасування державної реєстрації на право власності та витребування майна з незаконного володіння за апеляційними скаргами державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2015 року на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року перший заступник прокурора Київської області (далі прокурор) звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення встановленого порядку припинення права постійного користування землею та в подальшому передачі земельних ділянок.

Вказав, що на підставі державного акту на право постійного користування землею державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат(далі ДП «НДВА) «Пуща-Водиця» передано в користування земельну ділянку площею 1448,5994 га, яка знаходиться в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. За відмови підприємства від частини земельної ділянки, незаконно припинено право постійного користування підприємством вказаною земельною ділянкою, а її саму, з порушенням заборони та без відповідних погоджень, передано за розпорядженнями адміністрації громадянам. В подальшому було незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок, а громадяни уклали договори купівлі-продажу між собою та з відповідачем - малим приватним підприємством фірмою «Ерідон». Оскільки передача цих земельних ділянок у власність первісним та подальшим набувачам відбувалася з порушенням чинного законодавства, та з метою подальшого перепродажу та передачі у власність приватної структури, тому просив визнати недійсним відповідні накази і розпорядження, скасувати державну реєстрацію на право власності та витребувати майно з незаконного володіння.

Рішенням суду позов залишено без задоволення.

ДП «НДВА «Пуща-Водиця» і прокурор подали апеляційні скарги на це рішення суду. Просили через порушення судом норм матеріального і процесуального права рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. ДП «НДВА «Пуща-Водиця», крім того, посилалося на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Інші сторони та треті особи рішення суду не оскаржили.

Представники Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного агентства земельних ресурсів України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд прийшов до висновку про те, що у відповідності до діючого законодавства України Головне управління Держземагенства у Київській області відповідно до наказів затвердило документацію із землеустрою та надало земельні ділянки у власність, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області своїми розпорядженнями передала безоплатно у власність громадянам України спірні земельні ділянки, тому ні дані накази, ні розпорядження не можуть бути визнані судом недійсними, оскільки передбачені законом підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Колегія судів з цим висновком районного суду погодитися не може.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи таке.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 11 грудня 2002 року № 427 державному підприємству «Пуща-Водиця» надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 1448,5994 га.

11 листопада 2002 року видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003658, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 549.

Відповідно до листа від 25 грудня 2012 року за № 07-23/7036 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області звернулася до державного підприємства та Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням припинити право постійного користування земельними ділянками ДП «Пуща-Водиця» орієнтовною площею 80 га з метою забезпечення потреб робітників підприємства та працівників соціальної сфери.

Листом від 08 січня 2013 року за №18/1 ДП «Пуща-Водиця» звернулося до Міністерства аграрної політики та продовольства України з клопотанням про погодження вилучення вказаних земель.

ДП «Пуща-Водиця» звернулося до Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області про добровільну відмову від права постійного користування частинами вищезазначеної земельної ділянки площами 150 та 100 га відповідно, з метою забезпечення потреб робітників підприємства та працівників соціальної сфери. Відмова була погоджена листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18 вересня 2012 року за № 37-31-13/17241.

Вказане клопотання погоджено листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2013 року за №37-31-3-13/3041.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 15.05.2013 №КИ/3222486200:06:002/00000082 припинено ДП «Пуща Водиця» право постійного користування вказаними земельними ділянками, які розташовані в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, віднесено їх до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому Головним управлінням Держземагенства у Київській області прийняті накази від 17 червня 2013 року №КИ/3222486200:04:001/00001085, № КИ/3222486200:04:001/00001090, КИ/3222486200:04:001/00001081, № КИ/3222486200:04:001/00001093, КИ/3222486200:04:001/00001040, № КИ/3222486200:04:001/00001069, якими затверджено документацію із землеустрою і надано за рахунок земель ДП «Пуща-Водиця» у власність громадян земельні ділянки, відповідно, ОСОБА_8 площею 0,9770 га, ОСОБА_6- 1,6557 га, ОСОБА_3- 1,6558 га, ОСОБА_4- 1,6558 га, ОСОБА_5- 1,6559 га, ОСОБА_7- 1,6558 га.

На підставі зазначених наказів ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

19 серпня 2013 року розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації №639 ОСОБА_8 передано функції замовника та надано дозвіл на розробку детального плану території щодо зміни цільового призначення з ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення адміністративно-офісних та складських приміщень, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 9,2560 га в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради.

28 і 29 серпня 2013 року ОСОБА_6А, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі договорів купівлі-продажу відчужили свої земельні ділянки ОСОБА_9

06 грудня 2013 року розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації №№ 985, 986, 987, 988 затверджено проекти землеустрою щодо відведення громадянам, відповідно, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 земельних ділянок, цільове призначення яких змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

26 грудня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 відчужили спірні земельні ділянки малому приватному підприємству фірмі «Ерідон».

Разом з тим, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо.

Частинами 3, 4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України та ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Пунктом 2 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011, визначено, що Мінагрополітики України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими законодавчими актами України, а також дорученнями Президента України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, визначених п. «б» ч. 1 ст. 13 ЗК України, належить реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель.

На реалізацію наданих Конституцією та законами України повноважень Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження від 11 лютого 2010 р. N 318-р «Деякі питання збереження об'єктів державної власності», пунктом 4 якого заборонив Державному комітету України із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі національними та галузевими академіями наук, погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватись відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.

За таких обставин приймаючи вказане розпорядження, Кабінет Міністрів України діяв виключно у межах повноважень, наданих Конституцією та законами України у галузі земельних правовідносин, і це розпорядження підлягало обов'язковому виконанню ДП «НДВА «Пуща-Водиця», Міністерством аграрної політики та продовольства України, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Головноим управлінням Держземагенства у Київській області.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки вилучені у державного підприємства під час дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 318-р про заборону відчуження земельних ділянок цієї категорії та без погодження з Кабінетом Міністрів України, висновки районного суду про те, що спірний наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 15.05.2013 є законним, являються помилковими.

Крім того, за правилами частин 1, 5 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки ж сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу, що регулюють правове положення земель фермерського господарства, земель для сінокосіння і випасання худоби, для садівництва, земельних ділянок особистих селянських господарств і для городництва, а також право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю.

За положеннями ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до вимог ч. 3 тієї ж статті в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статею 23 ЗК України встановлена пріоритетність земель сільськогосподарського призначення: землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Щодо громадян України, то на підставі п. б) ч.1 ст.121 ЗК України вони мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара.

Окрім того, згідно з пунктом 15 розділу X "Перехідні положення" до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, стосовно земель сільськогосподарського призначення закон установив пріоритетність цих земель, поклав обов'язок на їх власників або користувачів використовувати їх виключно в межах вимог щодо користування землями цього виду, обмежив право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності наведеними межами і, крім того, прямо заборонив купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності та купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 9,256 гектарів не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й відповідач мале приватне підприємство фірма «Ерідон».

Цей відповідач в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь (стаття 22 ЗК України) природних ознак (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги, господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ця ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Фактично відбулося незаконне припинення ДП «Пуща Водиця» права постійного користування вказаною земельною ділянкою, в подальшому її було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, незаконно змінено цільове призначення землі, й відчужено цими громадянами за договорами купівлі-продажу, що призвело до одержання однією особою у власність земельних ділянок єдиним масивом, загальною площею 9,256 гектарів .

За таких обставин у справі, яка переглядається, «суспільним», «публічним» інтересом звернення заступника прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захист права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель сільськогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

Згідно з статті 152, 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положеннями ч. 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, витребування спірної земельної ділянки з володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 152 ЗК України, статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Заперечення вказаного відповідача застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

За таких обставин результат розгляду судом позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від16 грудня 2015року (справа №6 - 2510 цс 15).

Оскільки, районним судом наведене залишено поза увагою, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 УПК України, апеляційні скарги ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та прокурора слід задовольнити, рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити: визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 15.05.2013 та від 17.06.2013; визнати недійсними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 985, 986, 987,988; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватних нотаріусів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 за відповідними індексними номерами від 26.12.2013 і 27.12.2013, на підставі яких зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на спірні земельні ділянки; витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування ДП «НДВА «Пуща-Водиця» ці спірні земельні ділянки.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. 218, ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги державного підприємства «Науково-дослідний, виробничний агрокомбінат «Пуща-Водиця» та першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов прокурора задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 15.05.2013 №КИ/3222486200:02:002/00000082 «Про припинення права користування земельною ділянкою;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001085 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001090 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001081 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001093 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001040 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 17.06.2013 №КИ/3222486200:04:001/00001069 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 988 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянину України ОСОБА_4 земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 985 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянину України ОСОБА_3 земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 986 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянину України ОСОБА_9 земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.12.2013 № 987 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення громадянину України ОСОБА_9 земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_10, індексний номер 9619660 від 27.12.2013 15:24:19, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5033;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_10, індексний номер 9545673 від 26.12.2013 12:14:47, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5038;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_10, індексний номер 9549800 від 26.12.2013 12:57:05, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5037;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_10, індексний номер 9547451 від 26.12.2013 12:32:58, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5036;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_10, індексний номер 9542410 від 26.12.2013 11:41:10, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5035;

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса ОСОБА_11, індексний номер 9631331 від 27.12.2013 18:06:52, на підставі якого зареєстровано право приватної власності малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5034;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 1,6558 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5033, грошовою вартістю 330 830,02 грн;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 1,6558 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5034, грошовою вартістю 330 830,02 грн;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 1,6559 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5035, грошовою вартістю 330 850 грн;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 1,6557 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5036, грошовою вартістю 330 810,04 грн;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 1,6558 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5037, грошовою вартістю 330 830,02 грн;

Витребувати із незаконного володіння малого приватного підприємства фірми «Ерідон» на користь держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та у постійне користування державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельну ділянку площею 0,9770 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5038, грошовою вартістю 195 205,30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

судді: М.В. Мережко,

ОСОБА_2