Рішення

від 15.06.2016 по справі 904/6821/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.16р. Справа № 904/6821/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ФІНАНС", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Дашуківські Бентоніти", с. Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область

Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАШ-БЕНТ ІНВЕСТ", м. Київ

Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРО ГРУП", м. Київ

Відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські Бентоніти", с. Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область

про стягнення 15 006 991 грн. 85 коп.

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_1, адвокат, дог. №б/н від 05.01.2016р.

ОСОБА_2, дов. від 16.05.2016р.

від відповідачів-1, 3, 4, 5: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ФІНАНС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.08.2015р.) про стягнення заборгованості за кредитним договором №КЛН-43 від 16.05.2011р. з кожного окремо як солідарних боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" - 100 000,00грн., Публічного акціонерного товариства "Дашуківські Бентоніти" - 15 006 991,85грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАШ-БЕНТ ІНВЕСТ" - 15 006 991,85грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРО ГРУП" - 15 006 991,85грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські Бентоніти" - 15 006 991,85грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за кредитним договором №КЛН-43 від 16.05.2011р. щодо повернення кредитних коштів. Заборгованість позичальника, яка, за розрахунками позивача, станом на 10.07.2015р. складається з: простроченого боргу по кредиту у розмірі 8 465 000,00грн., строкової заборгованості зі сплати процентів за період з 25.06.2015р. по 09.07.2015р. (включно) у розмірі 72 010,48грн., простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 1 166 569,77грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.08.2014р. по 10.07.2015р. (включно) у розмірі 243 673,28грн., інфляційних втрат за несвоєчасну сплату плати за кредит за період з 01.08.2014р. по 10.07.2015р. (включно) у розмірі 293 483,95грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.02.2015р. по 10.07.2015р. (включно) у розмірі 1 867 402,19грн., інфляційних втрат за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.02.2015р. по 10.07.2015р. (включно) у розмірі 2 399 525,18грн., договірних санкцій та штрафів за період з 15.11.2014р. по 10.07.2015р. (включно) у розмірі 499 327,00грн. Позивач вважає, що за договором №1007/2015 від 10.07.2015р. про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та позивачем, має право стягнення зазначеної заборгованості.

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, судом касаційної інстанції в постанові від 16.03.2016р. зазначено, що, вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції не перевірив обґрунтованості застосування позивачем ставки за користування кредитом у розмірі 19,5% у період з 26.01.2012р. по 29.02.2012р., та правомірності і обґрунтованості нарахування позивачем штрафних санкцій за кредитним договором. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором у зв'язку із ненаданням ним доказів перерахування Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" ціни договору відступлення у розмірі 35 000 000,00грн., не врахував умови п.3.1.3. договору відступлення, відповідно до якого право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитними договорами та відступлених зобов'язань поручителів, про що первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги, копія якого містилася в матеріалах справи.

Під час нового розгляду справи позивач, відповідачі 1, 3, 4, 5 явку представника в судові засідання не забезпечили, витребувані судом документи не подали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник відповідача 2, ОСОБА_1, проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивач не довів, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором.

Представник відповідача 2, ОСОБА_2, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

За результатами нового розгляду справи, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, зазначених у постанові від 16.03.2016р., вислухавши пояснення представників відповідача 2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Дашуківські Бентоніти" (позичальник, відповідач-2) був укладений кредитний договір №КЛН-43, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 9 935 000,00грн., а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 15.05.2014р., а також сплатити плату за кредит (п.1.1. кредитного договору).

У подальшому сторонами були укладені додаткові угоди, якими вносились зміни до кредитного договору в частині визначення плати за кредит, порядку її нарахування та сплати і визначено термін повернення всієї суми кредиту в термін до 01.12.2014р.

Згідно п.3.1.3. кредитного договору підвищений розмір процентів збільшується на 3 процентні пункти при невиконанні позичальником зобов’язання, визначеного п.4.3.2. цього договору (застрахувати заставне майно, а також надати документи, що підтверджують сплату страхових платежів), на 2 процентні пункти при невиконанні зобов’язання, визначеного п.4.3.11.1 договору, на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених п.4.3.13. договору, на 1 процентний пункт при невиконанні позичальником будь-якого із зобов’язань, визначених п.4.3.14. договору.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов’язань з повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день повернення кредиту, з розрахунку факт/365.

Пунктом 7.2. кредитного договору визначено, що у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом) позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення зазначених зобов’язань, враховуючи день сплати, з розрахунку факт/365.

Виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором було забезпечено:

- договором поруки №КЛН-43/П-3, укладеним 16.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАШ-БЕНТ ІНВЕСТ" (відповідач-3);

- договором поруки №КЛН-43/П-1, укладеним 16.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські Бентоніти" (відповідач-5);

- договором поруки №100.2.3-08/72п-13, укладеним 26.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРО ГРУП" (відповідач-4);

- договором поруки, укладеним 11.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ ФІНАНС" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" (відповідач-1), за умовами якого відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №КЛН-43 від 16.05.2011р. у межах суми, що не перевищує 100 000,00 грн.

Відповідно до умов договорів поруки між банком та поручителями, за цими договорами поручителі поручаються перед банком за виконання позичальником зобов’язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Згідно договорів поруки №КЛН-43/П-3, №КЛН-43/П-1, №100.2.3-08/72п-13 сторони визначили, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов’язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, пов’язаних з порушенням виконання зобов’язань позичальником.

10.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (новий кредитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (первісний кредитор, банк) було укладено договір №1007/2015 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п.2.1 договору).

Умовами вказаного договору встановлено, що:

- розмір заборгованості боржника, що відступається, станом на 10.07.2015р. за кредитним договором №КЛН-43 від 16.05.2011 складає 9 698 779,55грн. (п.2.2.2. договору);

- право вимоги переходить до нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, вказаний в п.12 цього договору, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитними договорами та відступлених зобов'язань поручителів (п.3.1.3. договору);

- ціна договору становить 35 000 000,00грн. (п.4.1 договору).

У відповідності до п.3.1.3. договору відступлення право вимоги переходить до ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС" з моменту зарахування на рахунок банку, вказаний у п.12 договору відступлення, коштів у розмірі ціни даного договору, після чого ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС" стає новим кредитором по відношенню до позичальника стосовно його заборгованості за кредитним договором та відступлених зобов'язань поручителів стосовно їх зобов’язань за договорами забезпечення, про що первісним кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги.

За п.4.1. договору відступлення ціна за відступлене право вимоги складає 35 000 000,00грн. Вказана сума має бути сплачена в день укладення договору відступлення (п.4.2. договору відступлення).

Пунктом 10.1. договору відступлення передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

При цьому, відповідно до п.4.3. договору відступлення оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок банку, вказаний в п.12 договору відступлення, грошових коштів у сумі 35 000 000,00грн.

Частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №16 від 09.07.2015р., платник - ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС", отримувач - ПАТ "ВТБ БАНК", на суму 35 000 000,00 грн.

У відповідності до ч.22.1 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Згідно п.2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (далі - Інструкція), банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня". Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

При цьому, в графі «проведено банком» платіжної вимоги (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку (п.п.51 додатку 8 до Інструкції).

Пунктом 2.8. Інструкції передбачено, що під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Крім того, згідно п.3.6. Інструкції платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень.

Відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Платіжне доручення №16 від 09.07.2015р. не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, інші засоби доказування, зокрема, заява позивача №1/1 від 10.07.2015р. та повідомлення ПАТ "ВТБ Банк" №6020/1-2 від 10.07.2015р. не є підтвердженням факту зарахування на рахунок Банку грошових коштів у сумі 35 000 000,00грн. та не приймаються судом до уваги з огляду на вимоги ч.2 ст.34 ГПК України.

Вказане платіжне доручення не є та не може бути належним доказом виникнення у позивача права вимоги до позичальника та поручителів за Кредитним договором відповідно до договору відступлення, оскільки на вимогу суду ані позивач, ані ПАТ "ВТБ БАНК", ані Національний банк України не надали доказів на підтвердження зарахування ціни відступлення у розмірі 35 000 000,00грн. на рахунок ПАТ "ВТБ БАНК". Отже у позивача - ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС" не виникло право вимоги до позичальника за кредитним договором.

При цьому, підписання між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС" акту приймання-передачі права вимоги є похідним (вторинним) від факту переходу права вимоги до ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС", оскільки виникнення права вимоги позивача до відповідачів залежить виключно від перерахування ТОВ "ВЕРДИКТ ФІНАНС" та зарахування на відповідний рахунок ПАТ "ВТБ Банк" грошових коштів у розмірі 35 000 000,00грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття статусу нового кредитора та виникнення права вимоги до ПАТ "Дашуківські Бентоніти" та поручителів за кредитним договором відповідно до договору відступлення.

На підставі викладеного вимоги позивача не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Повне рішення складено 21.06.2016р.

Суддя ОСОБА_3