Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/6817/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/6817/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про стягнення 133 000 грн 00 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791 грн 98 коп. Представники: від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Харченко Л.І. - представник за довіреністю від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Журавський Є.Б - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.01.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про стягнення 133 000 грн 00 коп. заборгованості за договором суборенди земельних ділянок від 01.04.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору суборенди земельних ділянок від 01.04.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за час фактичного користування земельними ділянками за 2015 рік, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 133 000 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6817/16 та справу призначено до розгляду на 23.05.2016.

23.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 23.05.2016 оголошено перерву до 31.05.2016.

31.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 31.05.2016 оголошено перерву до 21.06.2016.

31.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" у справі № 910/6817/16 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791 грн 98 коп., в тому числі: 133 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 913 грн 48 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 878 грн 50 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" зазначає, що договір суборенди земельних ділянок від 01.04.2014 є недійсним, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" під час укладання даного договору був відсутній достатній обсяг цивільної дієздатності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791 грн 98 коп. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про стягнення 133 000 грн 00 коп. заборгованості за договором суборенди земельних ділянок від 01.04.2014. Розгляд справи призначено на 21.06.2016.

31.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву.

01.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли клопотання про видачу роздрукування технічного запису судового засідання, клопотання про видачу копії технічного запису судового засідання та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

14.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

У судове засідання 21.06.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача за первісним позов в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом заперечують проти заявлених позовних вимог, а також в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

У судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" (орендар за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" (орендодавець за договором) укладено договір суборенди земельних ділянок, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 133 гектари.

Пунктом 3 договору передбачено, що розмір орендної плати становить 1 000 грн 00 коп. за один гектар переданих в оренду сільськогосподарських угідь до 15 вересня 2014 року, що становить 133 000 грн 00 коп. за загальну передану в оренду площу земельних ділянок.

Відповідно до пункту 4 договору, строк дії даного договору до 1 жовтня 2014 року.

Згідно пункту 7 договору, вищевказані ділянки загальною площею 133 га передаються згідно акта приймання-передачі і повинні бути повернуті до 15 вересня 2014 року в стані не гіршому, ніж до прийняття їх в оренду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди земельних ділянок.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору суборенди) визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на момент укладення договору суборенди) передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договором суборенди земельних ділянок орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 133 гектари. що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 01.04.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2015 у справі № 911/3290/15, що залишено безе змін постановою Київського господарського апеляційного суду від 10.11.2015, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про стягнення 133 000 грн 00 коп., встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі та на день розгляду справи в апеляційній інстанції, орендар не повернув орендодавцю земельні ділянки загальною площею 133 га, які були передані йому 01.04.2014 згідно акту приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, орендар протягом 2015 року фактично продовжує використовувати земельні ділянки загальною площею 133 га, крім того, станом на день винесення рішення у даній справі, суду не надано доказів повернення орендарем земельних ділянок загальною площею 133 га, які були передані йому 1 квітня 2014 року згідно акту приймання-передачі земельних ділянок.

Судом встановлено, що відповідач протягом 2015 року фактично ви користувався земельними ділянками загальною площею 133 га, крім того, станом на день винесення рішення у даній справі, суду не надано доказів повернення орендарем земельних ділянок загальною площею 133 га, які були передані йому 1 квітня 2014 року згідно акту приймання-передачі земельних ділянок, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо сплати позивачу орендної плати за час фактичного користування земельними ділянками за 2015 рік у розмірі 133 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем за первісним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неповернення відповідачем за первісним позовом земельних ділянок загальною площею 133 га, отриманих згідно акту приймання-передачі земельних ділянок від 01.04.2014 на підставі договору суборенди земельних ділянок від 01.04.2014, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 133 000 грн 60 коп. заборгованості за час фактичного користування земельними ділянками за 2015 рік визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791 грн 98 коп., в тому числі: 133 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 913 грн 48 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 878 грн 50 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" зазначає, що договір суборенди земельних ділянок від 01.04.2014 є недійсним, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" під час укладання даного договору був відсутній достатній обсяг цивільної дієздатності, оскільки у орендарем не було отримано в оренду земельні ділянки, які останній передав орендодавцю в суборенду.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до стаття 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, в момент укладення договору суборенди земельних ділянок від 01.04.2014, а також не надано суду доказів недійсності договорів оренди землі, укладених між відповідачем за зустрічним позовом та третіми особами, за якими до відповідача перейшло право оренди земельних ділянок, з огляду на що суд вважає необґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" 133 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 3 913 грн 48 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 9 878 грн 50 коп. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки останні є похідними від вимоги про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" про стягнення 133 000 грн 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньков" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 72, кв. 117, ідентифікаційний код 36957875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" (08362, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вул. Герасименка, буд. 187, кв. 1, ідентифікаційний код 31120668) заборгованість у розмірі 133 000 (сто тридцять три тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Вороньків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Старе" про визнання недійсним договору суборенди № б/н від 01.04.2014 та стягнення 146 791 грн 98 коп., відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 29.06.2016

Суддя Н.Б. Плотницька