Постанова

від 29.03.2007 по справі 7/112-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2007 р. № 7/112-38

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів : Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкрито му судовому засіданні матері али касаційної скарги Закритого акціонерного то вариства “Комерційний банк “ Приватбанк” в особі Волинськ ого головного регіонального управління

на постанову від 11.12.2006 року Львівського ап еляційного

господарського суду

у справі № 7/112-38

господарського суду Волинської області

за позовом Приватної фірми “Юрконсул ”

до ЗАТ КБ “Приватбанк” в особ і Волинського головного регі онального управління

про стягнення 5 005,12 грн.

в судовому засіданні вз яли участь представники :

від позивача: не з' явились

від відповідача: ОСОБА_1. (довіреність № 5443 ві д 30.11.2006р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськ ого суду Волинської області (суддя Шум М.С.) від 16.10.2006 року, зал ишеним без змін постановою Л ьвівського апеляційного гос подарського суду (головуючий суддя - Мельник Г.І., судді - Новосад Д.Ф., Галушко Н.А.) від 11.12 .2006 року, у справі № 7/112-38 позов зад оволено повністю; стягнуто з ЗАТ Комерційний банк “Прива тбанк” в особі Волинського г оловного регіонального упра вління на користь ПФ “Юрконс ул” 5 005,12 грн. безпідставно спис аних коштів, державне мито в с умі 102,00 грн. та 118,00 грн. витрат на і нформаційно-технічне забезп ечення судового процесу.

В касаційній скарзі, з ур ахуванням доповнень і поясне нь до неї, ЗАТ КБ “Приватбанк” в особі Волинського головно го регіонального управління просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, спр аву направити на новий розгл яд до господарського суду за місцем знаходження юридично ї особи ЗАТ КБ “Приватбанк”, п осилаючись на порушення норм матеріального та процесуаль ного права, а саме: ст.ст.1, 15, 21, п.6 с т.11010 ГПК України, ч.9 ст.49 Закону У країни “Про банки і банківсь ку діяльність”.

Відзиву на касаційну ска ргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по ка саційній скарзі представник а відповідача, який підтрима в викладені в ній доводи, пере віривши повноту встановленн я обставин справи та правиль ність їх юридичної оцінки в п останові апеляційного госпо дарського суду, колегія судд ів Вищого господарського суд у України приходить до висно вку, що касаційна скарга не пі длягає задоволенню з наступн их підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відп овідача безпідставно списан их останнім в період дії мора торію, у справі про визнання й ого банкрутом, з його рахунку коштів в сумі 5505,12 грн. Позов обґ рунтований посиланням на ст. ст.12, 23, 25 Закону України “Про від новлення платоспроможності боржника або визнання його б анкрутом”.

Заперечуючи проти позову в ідповідач зазначав, що по-пер ше, кошти списані ним на підст аві кредитного договору та д оговору про розрахунково-кас ове обслуговування, укладени х сторонами; по-друге, на момен т договірного списання кошті в банку не було відомо про вве дення мораторію на задоволен ня вимог кредиторів.

Задовольняючи позов повні стю суди виходили із того, що п ід час дії мораторію ліквіда тор не давав згоди відповіда чу на розпорядження коштами позивача, отже кошти банком с писані безпідставно.

При цьому, судами встановле но, що Господарським судом Во линської області 23 листопада 2005 року порушено провадження у справі № 7/111-Б за заявою Луцьк ої ОДПІ до Приватної фірми “Ю рконсул” про визнання банкру том та введено мораторій на з адоволення всіх вимог кредит орів.

Постановою від 05.12.2005 року При ватну фірму “Юрконсул” визна но банкрутом та ухвалою від 26. 12.2005 року ліквідатором банкрут а призначено арбітражного ке руючого Василюка Ігоря Микол айовича.

Згідно статті 12 Закону Укра їни “Про відновлення платосп роможності боржника або визн ання його банкрутом” з поруш енням провадження у справі п ро банкрутство вводиться мор аторій на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого забороняється стягнення на підставі виконавчих доку ментів та інших докуме нтів, за якими здійснюєтьс я стягнення відповідно до за конодавства та не нараховуют ься неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов' я зань і зобов' язань щодо спл ати страхових внесків на заг альнообов' язкове державне пенсійне страхування, подат ків і зборів (обов' язкових п латежів).

Відповідачем 29.12.2005 року, згід но меморіального ордеру № 1, сп исано грошові кошти в розмір і 2 947,31 грн., та 01.02.2006 року - в розмірі 1 996,27 грн.; згідно договору про р озрахунково-касове обслугов ування відповідачем протяго м 01.11.2005 року, 20.02.2006 року списано 61,54 г рн. за розрахунково-касове об слуговування.

Статтями 25, 26 Закону України “Про відновлення платоспром ожності боржника або визнанн я його банкрутом” покладено на ліквідатора обов' язок по формуванню ліквідаційної ма си та виконання функцій з упр авління та розпорядження май ном банкрута.

Ліквідатор Приватної фірм и “Юрконсул” листами від 03.05.2006 р оку за № 50 та від 13.06.2006 року за № 59 з вертався до відповідача із в имогами про повернення списа них грошових коштів в розмір і 5 005,12 грн., однак, вимоги залиши лись без задоволення.

Вірним є висновок судів, що під час дії мораторію, наклад еного ухвалою 23.11.2005 року, ліквід атор не давав згоди відповід ачу на розпорядження коштами в період з 01.11.2005 року - 20.02.2006 року, чи м порушено вимоги Закону Укр аїни “Про відновлення платос проможності боржника або виз нання його банкрутом”.

Касаційна інстанція вважа є, що матеріальною нормою, яке дає право позивачу звертати ся до відповідача про поверн ення безпідставно списаних к оштів, є приписи ст.1212 ЦК Україн и, згідно якої особа, яка набул а майно або зберегла його у се бе за рахунок іншої особи (пот ерпілого) без достатньої правової підстави (безпідс тавно набуте майно), зобов' я зана повернути потерпілому ц е майно. В цьому сенсі колегія суддів відмічає, що списання , здійснене на підставі догов орів у період мораторію, коли заборонено списання на підс таві “інших документів”, до к ола яких попадають всі уклад ені боржником на цей момент д оговори, строк виконання яки х наступив, є таким, що здійсне не без достатньої право вої підстави. Оскільки ухвал у про введення мораторію не с касовано, та обставина, що від повідачу було невідомо про в ведення мораторію, не робить його дії по списанню коштів з рахунку з боржника, вчинені в цей період, такими, що ґрунтую ться на достатній правовій п ідставі. Доводи касаційної с карги щодо того, що згідно виз начення мораторію, яке місти ться в ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможно сті боржника або визнання йо го банкрутом”, припис зупине ння боржником грошових зобов ' язань направлений саме бор жнику, колегія суддів вважає хибними, оскільки, згідно ст.1 2 цього ж Закону, мораторій є з абороною і боржнику і його кр едиторам здійснювати в цей п еріод грошові стягнення на п ідставі виконавчих і інших д окументів.

Стосовно доводів про поруш ення судами правил територіа льної підсудності, з посилан ням на частину другу статті 15 ГПК України, то колегія судді в відзначає наступне.

Згідно частини четвертої в ищенаведеної норми ст.15 ГПК Ук раїни, якщо юридичну особу пр едставляє уповноважений нею відособлений підрозділ, тер иторіальна підсудність спор у визначається з урахуванням частин першої - третьої ціє ї статті залежно від місцезн аходження відособленого під розділу.

Оскільки, до подачі позову п озивач вже наділений процесу альним законом правом реаліз увати належним чином свої пр оцесуальні права, надані нор мою про територіальну підсуд ність заявленого ним спору, т о фраза “юридичну особу пред ставляє уповноважений нею ві дособлений підрозділ” має ро зумітись, таким чином, що пози вачу має бути про таке відомо не із даних довіреності, яка н е обов' язково має існувати на цей момент, а із факту предс тавлення відособленим підро зділом юридичної особи в кон кретному правовідношенні. Пр и цьому, надане відповідачем Положення про філію, а також м атеріали справи (укладені ст оронами договори) свідчать п ро те, що у філії було право зд ійснювати від імені Банку св ою діяльність, зокрема по вед енню поточних рахунків клієн тів (п.1.4, 2.1 Положення про філію), і договори були укладені від імені банку в особі повноваж них представників філії (а.с.19 , 21).

Колегія суддів не погоджує ться з тим, що позов заявлено д о філії, яка не має права бути відповідачем у справі, оскіл ьки вважає, що з урахуванням в ищевикладеного, позов заявле ний саме до юридичної особи в особі її філії (довіреність н а участь у справі представни ку ОСОБА_2. - провідному ю рисконсульту юридичного деп артаменту Філії “Волинське г оловне регіональне управлін ня” ЗАТ КБ “Приватбанк”, який брав участь в обох судових і нстанціях (а.с.46, 86), видана самою юридичною особою ЗАТ КБ “При ватБанк” (а.с.34), і лише позов пр ед' явлено за місцем уповнов аженого відособленого підро зділу.

Стосовно доводу касаційно ї скарги про те, що стягнення з дійснено з рахунку філії, не є порушенням законодавства Ук раїни, оскільки стягнення зд ійснене знов таки з юридично ї особи ЗАТ Комерційний банк “Приватбанк” в особі Волинс ького головного регіонально го управління, яка є власнико м всього належного їй на прав і власності майна, в тому числ і і коштів, що знаходяться на р ахунку її філії.

Беручи до уваги все наведен е та вимоги чинного законода вства в їх сукупності, колегі я суддів не вбачає підстав дл я скасування постанови Львів ського апеляційного господа рського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 с т.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий гос подарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу З АТ КБ “Приватбанк” в особі Во линського головного регіона льного управління від 14.12.2006 рок у № 16.1.0.0/01-12338 на постанову Львівсь кого апеляційного господарс ького суду від 11.12.2006 року у спра ві

№ 7/112-38 залишити без задов олення, а постанову Львівськ ого апеляційного господарсь кого суду від 11.12.2006 року у справ і № 7/112-38 - без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

С у д д і С.Бакуліна

О.Глос