Постанова

від 29.06.2016 по справі 910/4677/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/4677/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Рибчич А.В.

За участю представників:

від позивача: Танцюра Л.О. - представник за довіреністю № 4 від 04.03.2016

Степанченко А.В.- представник за довіреністю № 4 від 04.03.2016

від відповідача: Візір А.С. - представник за довіреністю № 225-КМГ-1929 від 13.06.2016

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016

у справі № 910/4677/16 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Приватне підприємство «Будмаш»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання за позивачем за набувальною давністю права власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 532,99 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, з підстав, визначених ст. 344 ЦК України, а саме у зв'язку з відкритим та безперервним користуванням позивачем вказаним майном, переданим в порядку розрахунків за договором підряду на виконання будівельно-ремонтних робіт від 30.03.1999.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016, повний текст якого складений 16.05.2016, у справі № 910/4677/16 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав щодо володіння спірним майном та, відповідно, добросовісності такого володіння, в той час як у процесі розгляду справи судом встановлено наявність у Приватного підприємства «Будмаш» права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 в Солом'янському районі міста Києва, на якій знаходиться спірне майно.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 (в апеляційній скарзі помилково зазначено інший рік винесення рішення, а саме 2015 - примітка суду) по справі № 910/4677/16 та задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що поза увагою суду залишились надані позивачем документальні докази, а саме: лист Фонду державного майна України № 54 від 15.03.1995, яким було надано згоду радгоспу «Совки» на передачу спірного майна в оренду фірмі «Аста ЛТД», а також лист заступника міністра сільського господарства і продовольства України № 68 від 29.03.1996, яким державою в особі уповноважених посадових осіб було надано дозвіл радгоспу «Совки» на відчуження спірного майна, якими підтверджується законність відчуження вказаного майна радгоспом «Совки» фірмі «Аста ЛТД», а також спростовуються висновки суду щодо правомочності ТОВ «Аста ЛТД» розпоряджатися майном.

Крім того, апелянт зазначив про безпідставність висновків суду щодо спростування факту добросовісного володіння позивачем спірним майном з огляду на наявність у третьої особи права на оренду земельної ділянки, на якій знаходиться вказане майно, оскільки судом будо встановлено, що позивач відкрито володіє та розпоряджається спірним майном з 27.04.1999, а право на оренду у третьої особи виникло за судовим рішенням лише у 2010 році.

Також позивач зазначив про те, що при отриманні спірного майна позивач не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на спірне майно, оскільки обов'язок по реєстрації права власності, про який зазначено в додатковій угоді та встановлено судом, покладено на ТОВ «Аста ЛТД» із строком до 01.11.2005.

Ухвалою від 07.06.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Щодо поданих позивачем під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів, враховуючи складність та довготривалість спірних правовідносин, з метою з'ясування всіх обставин справи у їх сукупності, вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, розглядати справу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі і наданих позивачем під час апеляційного перегляду справи.

Третя особа представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники позивача надали пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримали повністю, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що він протягом шістнадцяти років відкрито, безперервно та законно користується нерухомим майном, яке розташовано по АДРЕСА_1, а саме: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м., здійснює у вказаних спорудах свою господарську діяльність, та, при цьому, право такого володіння та користування вказаними приміщеннями ніким не оспорюється, а відтак, відповідно до ст. 344 ЦК України, набув право власності на зазначене майно за набувальною давністю.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як слідує з листа Фонду державного майна України № 54 від 15.03.1995, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 113), радгоспу «Совки» надано згоду на передачу в оренду приміщень бувшого консервного цеху та допоміжних приміщень і площадок, які розміщені в АДРЕСА_2 і знаходяться на балансі радгоспу.

20.03.1995 радгосп «Совки» як орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» як орендар уклали договір оренди цілісного майнового комплексу консервного цеху (а.с.108-112), предметом якого є передачі в платне володіння та користування цілісного майнового комплексу радгоспу «Совки» в м. Києві, який включає консервний цех, склади та допоміжні споруди, на 50 років.

В п. 2.2 зазначеного договору сторони погодили, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно; власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє й користується ним протягом строку оренди.

В рахунок оплати за вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» зобов'язалось побудувати консервний цех для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (п. 3.1.2).

23.12.1995 між радгоспом «Совки» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста, ЛТД» укладено договір підряду № 30-1 на реконструкцію консервного цеху для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. туб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Факт укладення вказаного договору встановлений в рішенні Апеляційного суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 22-ц/796/5661/2015 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» до ОСОБА_5 про визнання права власності на приміщення.

З листа заступника Міністра сільського господарства і продовольства України № 68 від 29.03.1996, копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 114), слідує, що радгоспу «Совки», у відповідь на його лист щодо передачі фірмі «Аста ЛТД» в порядку компенсації витрат на спорудження цеху переробки плодоовочевої продукції старих приміщень існуючого консервного цеху, складу, теплиці, що не експлуатуються, та деяких допоміжних споруд, частину з яких згідно з угодою фірма орендує в даний час, було надано дозвіл на продаж вказаних будівель.

09.04.1999 між радгоспом «Совки» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» укладено договір міни (а.с. 115-116), за умовами якого між сторонами здійснюється обмін наступною продукцією: консервний цех з допоміжними спорудами, складами та приміщеннями, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Радченко, 27, власником якого є радгосп «Совки», та обладнання, матеріали та монтажні і пуско-налагоджувальні роботи по реконструкції консервного цеху в с. Софіївська Борщагівка Київської області, власником якого є ТОВ «Аста ЛТД».

Загальна вартість майна, що обмінюється становить 297 878,83 грн. (п. 2 зазначеного договору).

Відповідно до п. 5 договору міни право власності на предмети обміну виникає у сторін з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками сторін.

13.05.1999 радгосп «Совки» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» підписали акт прийому-передачі по взаєморозрахунках (а.с. 118), яким зафіксували передачу майна за вищевказаними договорами підряду і оренди.

Водночас 30.03.1999 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД» як замовник та Акціонерне товариство закритого типу «Укрінком», яке на даний час має назву - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком», як підрядник уклали договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт (а.с. 10-11), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по демонтажу наземної частини теплиць в кількості 10, вагової автомобіля, огороджень та наземних комунікацій, що знаходяться по АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1) у місті Києві та є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД».

Згідно з п. 3.1 вказаного договору загальна вартість робіт, які доручені до виконання підряднику, становить 14 788 грн.

27.04.1999 сторонами договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт підписано акт приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду від 30.03.1999 (а.с. 12), в якому зафіксовано виконання позивачем робіт на загальну суму 14 788 грн.

29.04.1999 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду від 30.03.1999, в п. 1 якої сторони погодили, що ТОВ «Аста ЛТД» в якості взаєморозрахунків за виконані за актом приймання-передачі від 27.04.1999 роботи з демонтажу передає у власність позивача нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, а саме: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м.

За приписами ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

30.04.1999 сторонами підписано акт приймання-передачі до договору підряду від 30.03.1999 (а.с. 45), яким зафіксовану передачу позивачу спірного майна.

Отже, спірне майно позивач набув у володіння за укладеним з ТОВ «Аста ЛТД» договором підряду, в той час як ТОВ «Аста ЛТД» вказане майно отримала від радгоспу «Совки» за договором міни. Зазначені обставини жодною з сторін не заперечуються.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання вищевказаних договорів недійсними, а відтак, в силу приписів ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів виходить з презумпції правомірності вказаних правочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним факт добросовісного заволодіння позивачем спірними спорудами та відкритого, безперервного володіння ними починаючи з 30.04.1999, тобто протягом більш ніж 15 років.

Вказаний факт підтверджується також доданими позивачем під час апеляційного перегляду справи документальними доказами щодо передачі ним частини спірних будівель в оренду, вчинення дій щодо відведення земельної ділянки, на якій вказані споруди розташовані, а також споживання послуг щодо вивезення сміття з спірних будівель.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності у жодної юридичної та/або фізичної особи, включаючи органи державної влади та місцевого самоврядування, будь-яких претензії до позивача з приводу відсутності в нього права на спірні споруди.

Наявність судового рішення щодо земельної ділянки, на якій розташовані споруди (справа №32/35 за позовом Приватного підприємства «Будмаш» до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права на оренду земельної ділянки), на думку колегії суддів, не може бути доказом оспорення вказаною особою правомірності користування позивачем спірними спорудами.

У п. 2 додаткової угоди № 1 до договору підряду від 30.03.1999 сторони погодили, що обов'язки по переоформленню права власності на нерухоме майно за позивачем, а в разі необхідності, і його нотаріальне посвідчення та реєстрація в бюро технічної інвентаризації, покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аста ЛТД», строк виконання вказаних обов'язків не пізніше 01.11.2005.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності та провадиться на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна. Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами, віднесено до правовстановлюючих документів.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності (п. 4.1 Інструкції).

Матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ «Аста ЛТД» покладеного на нього обов'язку щодо переоформлення права власності на спірні споруди за позивачем, в той час як рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 37/129 від 04.02.2003 скасовано державну реєстрацію зазначеної юридичної особи.

Частина 4 статті 344 ЦК України визначає, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном та продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. 397 ЦК України).

Згідно із ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому прядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства..

Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 встановлено, що:

- можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності;

- відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що попередній власник спірних споруд ТОВ «Аста ЛТД» на даний час ліквідований, то, виходячи з обставин справи та приписів ст. 344 ЦК України, відповідачем у справі про визнання за позивачем права власності на спірну будівлю в порядку, встановленому ст. 344 ЦК України, має бути орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, й питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» система місцевого самоврядування у місті Києві включає:

- територіальну громаду міста;

- міського голову;

- міську раду;

- виконавчий орган міської ради;

- районні ради (у разі їх утворення);

- виконавчі органи районних у місті рад;

- органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Отже, органом, уповноваженим управляти майном територіальної громади міста Києва, є саме Київська міська рада, яка, з огляду на обставини справи, і має виступати відповідачем у цій справі.

З огляду на викладені вище обставини, позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 532,99 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на те, що спірні споруди фактично є самочинним будівництвом, яке збудовано відповідачем, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначеного факту, в той час як наявними в матеріалах справи документальними доказами, в тому числі вищезгаданим листом заступника Міністра сільського господарства і продовольства України № 68 від 29.03.1996, підтверджується існування спірних споруд до передачі ТОВ «Аста ЛТД» позивачу та факт перебування їх на балансі радгоспу «Совки». Доказів іншого матеріали справі не містять.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/4677/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю, за позивачем визнається право власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 532,99 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/4677/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 у справі № 910/4677/16 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укрінком» 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 21/2, кімната 59, ідентифікаційний код 30369879 ) право власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м.; складське приміщення площею 679,0 кв.м.; теплиця площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2 532,99 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4677/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха