Постанова

від 10.04.2007 по справі 14/170-пд-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/170-пд-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2007 р.                                                                                   № 14/170-пд-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченка О.С. –головуючого

Яценко О.В. (доповідач у справі)

Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Міське дорожнє управління" м. Херсон

на постанову

у справі

Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р.№14/170-пд-06  господарського суду Херсонської області

за позовом

до

проКомунального підприємства "Міське дорожнє управління" м. ХерсонТовариства з обмеженою відповідальністю "Ливень"Управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсонвизнання договору недійсним

в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р.      ( суддя Гридасова Ю.В. ) у справі № 14/170-пд-06  в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Міське дорожнє управління" ( м. Хер- сон ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливень" ( м. Херсон ) і Управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради ( м. Херсон ) про визнання договору недійсним відмовлено.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р. у справі №14/170-пд-06 Товариство з обмеженою відпо-відальністю "Ливень" подало апеляційну скаргу в якій просило його скасувати. При цьому, предметом апеляційного оскарження було не рішення суду в цілому, а лише його мотивувальна частина. Резолютивна частина рішення апелянтом не оскаржувалась.  

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. у справі №14/170-пд-06 (судді: Шевченко Т.М.; Мойсеєнко Т.В.; Юхименко О.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відпові-дальністю "Ливень"  щодо зміни мотивувальної частини  рішення Господар-ського суду Херсонської області від 14.07.2006р. у справі №14/170-пд-06 задоволено. Рішення господарського суду Херсонської області від 14.07. 2006р. у справі № 14/170-пд-06  залишено без змін.

          Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Комунальне підприємство "Міське дорожнє управління" ( м. Херсон ) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. по даній справі та залишити без змін рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р.  Фактично, касатор вимагає скасувати постанову суду апеляційної інстанції лише стосовно її мотивувальної частини, оскільки резолютивна частина рі-шення місцевого та постанови апеляційного суду одне одному не суперечать.   

          Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому про цесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно умов ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу Украї ни касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстан ції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду.

Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте за неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.

          Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Міське дорожнє управління" ( м. Херсон ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливень" ( м. Херсон ) та Управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради ( м. Херсон ) про визнання недійсним Договору оренди цілісного майнового комплексу № 32 від 28.03.2005 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 у справі за рахунок майна позивача. Посилаючись на приписи ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 23, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позивач вказав в позовній заяві, що при укладенні договору оренди сторонами порушені приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме ст. ст. 4, 10 Закону –не визначена така істотна умова договору, як об'єкт оренди, також порушені положення діючого законодавства України щодо обов'язкового  нотаріального посвідчення договору оренду, так як предметом оренди є, поряд з іншими, об'єкти нерухомості, а тому, на думку позивача, спірний договір є недійсним, а саме нікчемним. Вважає, що Управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради не мало права укладати спірний договір оренди, так як на момент укладення договору всі повноваження  власника майна банкрута припинились у зв'язку  з відкриттям ліквідаційної процедури та включенням майна за спірним договором оренди в ліквідаційну масу.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.           Як свідчить аналіз  Договору оренди майна цілісного майнового комплексу № 32 ( з додатками ), у вказаному договорі істотні умови зазначені. Однак, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, наскільки  істотні умови спірного Договору оренди цілісного майнового комплексу № 32 відповідають положенням статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і частини 1 статті 284 Господарського кодексу України.    

          Згідно з положеннями частини 3 статті 191 Цивільного кодексу України, єдиний майновий комплекс є нерухомістю. До того ж, доданий до спірного Договору оренди № 32  акт оцінки майна свідчить, що наданий в оренду цілісний майновий комплекс включає у свій склад такі  конкретні об'єкти нерухомого майна, як приміщення контори, корпус гаражу, бокси, побутові приміщення і т. ін. Значна частина зазначених об'єктів підпадає під поняття "будівля". Між тим, згідно з частиною 2 статті 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди ( їх окремої частини ) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Пункт 10.1. Договору оренди майна цілісного майнового комплексу № 32 від 28 березня 2005 р. свідчить, що цей договір був укладений строком на 3 роки –з 28.03.2005 р. по 28.03.2008 р. Тому при оцінці правовідносин сторін за спірним договором зміст статті 793 ЦК України повинен враховуватись. Слід також зазначити, що параграф 5 ( "Оренда майна та лізинг", статті 283 –   292 ) Господарського кодексу України та Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не містять окремих положень, які стосуються форми договору оренди,  і,  зокрема,  договору цілісного майнового комплексу.  З огляду на вказане, слід керуватись положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України про те, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених господарським кодексом. Зазначене застереження міститься і в частині 6 Статті 283 ГК України –щодо відносин оренди.           На підставі наведених нормативних посилань можна зробити висновок, що договір оренди цілісного майнового комплексу підлягає нотаріальному посвідченню –на підставі вимог ЦК України.        

          Аналіз Рішення Господарського суду від 14.07.2006 р. по Справі № 14/170-пд-06 показує, що місцевий суд відмовив Комунальному підприємству "Міське дорожнє управління" в задоволенні позову, посилаючись на те, що спірний договір слід вважати не укладеним. Суд апеляційної інстанції визнав відмову в позові обґрунтованою з інших підстав –вважаючи, що договір оренди цілісного майнового комплексу не підлягає нотаріальному посвідченню, а тому не може визнаватись недійсним.  Таким чином, існує два суперечливих судових рішення, за якими : суд першої інстанції не визнав факт існування договору оренди ЦМК взагалі, але при цьому не припинив провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України ( за відсутністю предмету спору ) ; суд апеляційної інстанції, навпаки, визнав факт існування такого договору, проте не скасував попереднє судове рішення на підставі положень статті 103 ГПК України .  Наявність у справі двох діючих судових рішень, які, водночас, істотно суперечать одне одному і містять протилежні юридичні висновки щодо факту існування спірного договору, не відповідає загальним вимогам процесу відносно повного з'ясування судами та доведеності обставин, що мають значення для справи.     

Відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

          За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р.  у справі №14/170-пд-06  та рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р. у справі №14/170-пд-06 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

          Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господар-ський суд України

       ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міське дорожнє управління" м. Херсон на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р.  у справі №14/170-пд-06  задовольнити частково.

2.Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р.  у справі №14/170-пд-06  та рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р. у справі №14/170-пд-06  скасувати. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий                                                  О.С. Удовиченко

Судді                                                                О.В. Яценко

                                                                                   Л.Й. Катеринчук