Рішення

від 27.09.2007 по справі 14/170-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/170-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27.09.2007                                                                Справа №  14/170-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Комунального  підприємства  "Міське дорожнє управління", м.Херсон

до відповідача-1: Товариства  з обмеженою відповідальністю "Ливень", м.Херсон  

до відповідача-2: Управління комунальної  власності виконавчого комітету Херсонської міської ради, м.Херсон

3-тя особа: Херсонська міська рада, м.Херсон

про   визнання договору оренди недійсним

за участю представників сторін:

від  позивача - Подрез О.О., довіреність від 05.06.2007р.

                         Бурдо О.В., ліквідатор

від  відповідача-1:  Сафонов К.В., довіреність від 10.01.2007р.

                                Дунаєв М.І., довіреність від 10.01.2007р.

відповідач-2: Трибушна Л.В., представник

3-тя особа: не прибув

в с т а н о в и в:

У травні 2005 року комунальне підприємство  "Міське дорожнє управління", звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ливень"  та управління  комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання  недійсним договору оренди № 32 майна цілісного майнового комплексу  від 28 березня 2005 року, укладеного між управлінням комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ливень", як такого, що не відповідає вимогам закону,   посилаючись на положення ст.ст.23, 25, 26 Закону України "Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.215, 203 ЦК України. (т.1 а.с.2-7)

Позов до господарського суду Херсонської області від імені КП "Міське дорожнє  управління" подано представником підприємства Подрез О.О. на підставі довіреності від 03.02.2006 року б/н виданої  ліквідатором того ж комунального підприємства Бурдо О.В. (т.1 а.с.33)

Арбітражний керуючий Бурдо О.В., ліцензія АБ № 216979, призначений ліквідатором боржника - комунального підприємства "Міське дорожнє  управління" ЄДРПОУ 03359262, м.Херсон, ухвалою господарського суду Херсонської області від 29 липня 2005 року по справі № 6/85-Б про банкрутство  за заявою державної податкової інспекції в м.Херсоні. (т.1 а.с.31)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2006 року по  справі 3 14/170-ПД-06 за позовом КП "Міське дорожнє управління" до ТзОВ "Ливень" (відповідач-1) та управління комунальної власності  виконкому Херсонської міської ради (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє  самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача-2: Херсонської міської ради, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

На підставі касаційної скарги КП "Міське дорожнє управління"  Вищий господарський суд України своєю постановою від 10 квітня 2007 року скасував постанову Запорізького апеляційного суду від 24.11.2006 року та рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2006р. у справі № 14/170-ПД-06, справу передав на новий  розгляд до господарського суду Херсонської області. (т.1 а.с.172-175)

Верховний Суд України розглянувши  по цій же справі касаційну скаргу ТзОВ "Ливень", у порушенні провадження з перегляду  постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2007 року по справі № 14/170-ПД-06 відмовив, про що зазначив  в ухвалі від 07 червня 2007 року. (т.2 а.с.20).

Справа № 14/170-ПД-06 за позовом КП "Міське дорожнє управління" до ТзОВ "Ливень" та управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради (третя особа - Херсонська міська  рада) прийнята до провадження суддею господарського суду Херсонської області 16.05.2007 року.

Позивач - комунальне підприємство "Міське дорожнє управління", інтереси якого представляють представник за довіреністю ліквідатора та сам ліквідатор цього підприємства, в судовому засіданні яке відбулось 04.09.2007 року, підтримали вимоги викладені у позовній заяві від 25.05.2006 року, з посиланням на доводи викладені у її тексті, надані матеріали та докази. Позивач просить визнати недійсним Договір оренди № 32 майна цілісного майнового комплексу від 28 березня 2005 року, укладений  між управлінням комунальної власності  виконавчого комітету Херсонської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ливень" (орендар), як такий, що  не відповідає вимогам закону. (т.1 а.с.2-6)

Відповідач-1 - ТзОВ "Ливень" позов не визнав, про що повідомив у відзиві  на позов та через свого представника в судовому засіданні, тому просить відмовити  позивачу у задоволенні його вимог, вважаючи, що при укладенні  спірного договору оренди  сторони діяли  у межах норм діючого законодавства. (т.1 а.с.60-61)

Відповідач-2 - управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради також позов не визнав, що спливає з змісту відзиву на позов та позиції  висловленої його представником в судовому засіданні, вважаючи вимоги КП "Міське дорожнє управління" необґрунтованими, і тому просить відмовити йому у задоволенні позову. (т.1 а.с.48-49)

Херсонська міська рада, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє  самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 на підставі ухвали суду по даній справі 04.07.2006 року (т.1 а.с.55), повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання  свого представника не направила, про причини свого неприбуття  в судове засідання не повідомила, будь-яких заяв або клопотань через канцелярію не надала.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності третьої особи, за наявними у ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши правовідносини сторін, обставини зазначені  у позові, перевіривши  їх доказами, заслухавши представників позивача та відповідачів, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Міське дорожнє управління" створено згідно з рішенням № 117 від 20.08.1999 року сесії Херсонської міської ради та є правонаступником Підрядного управління  по будівництву, ремонту та експлуатації шляхо-мостового господарства  міста Херсона і в своїй діяльності оперативно підпорядковується міськжилкомунуправлінню (на даний час - управлінню комунальної власності виконавчого комітету Херсонської  міської ради), набувши права юридичної особи, яка має  відособлене майно, що належить йому на праві повного господарського відання, діючи  на принципах  госпрозрахунку і самостійності. Підприємство є комунальною власністю міської територіальної громади, майно  якого належить йому на праві повного господарського відання, що також зазначено у його статуті (п.1.1., 1.2., 1.4., 5.1. Статуту). (т.1 а.с.22-29)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 22.12.1993 року № 463 підрядному управлінню по будівництву, ремонту та експлуатації шляхо-мостового господарства м.Херсона була надана в постійне користування земля площею 7,0631 гектарів в межах згідно  з планом  землекористування за адресою м.Херсон, вул.Бурзи, 15 для розміщення виробничої бази та асфальтобетонного заводу, а також виданий Державний Акт на право постійного користування  землею  з планом зовнішніх меж від 14.02.2000 року серії І-ХС № 002001. (т.1 а.с.10-13).

У подальшому, на підставі рішення зборів засновників (протокол № 1 від 24.10.2001 року), з метою оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу комунального підприємства "Міське дорожнє управління", членами трудового колективу цього підприємства було створено товариство з обмеженою відповідальністю "Ливень" з статутним фондом у розмірі 12 000,00 грн., державна реєстрація якого відбулась 02.11.2001 року Херсонським міськвиконкомом (реєстраційний номер № 9065). (т.1 а.с.66-79)

Виконавчий комітет Херсонської міської ради розглянувши заяву ТзОВ "Ливень", створеного членами трудового колективу структурного підрозділу КП "Міське дорожнє управління", 20.11.2001 року своїм рішенням  № 463 передав в оренду  строком на три роки цілісний  майновий комплекс структурного підрозділу комунального підприємства "Міське дорожнє управління", розташований за адресою: м.Херсон, вул.Бурзи, 15, товариству з обмеженою відповідальністю "Ливень" для виконання робіт відповідно до його статуту. Цим же рішенням управлінню комунальної  власності міськвиконкому було доручено укласти договір  оренди з орендарем (т.1, а.с.122)

01 січня 2002 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ливень" та управлінням комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради було укладено договір оренди № 18 комунального майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу  КП "Міське дорожнє управління" строком на три роки.

Під час дії зазначеного договору оренди № 18 від 01.01.2002 року, ухвалою суду господарського суду Херсонської області від 22.03.2004 року за заявою  кредитора - державної податкової інспекції в м.Херсоні до боржника - Комунального підприємства  "Міське дорожнє управління" було порушено справу про банкрутство  № 6/85-Б-04, а  постановою того ж суду від 26.10.2004 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено  ліквідатором арбітражного керуючого.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським  судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття  ліквідаційної процедури припиняються повноваження  органів управління банкрутом щодо управління  та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, з моменту винесення постанови про відкриття  ліквідаційної процедури  від 26 жовтня 2004 року всі повноваження власника майна щодо майна КП "Міське дорожнє  управління" перейшли до ліквідатора.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури включаються до складу ліквідаційної маси.

Згідно до статті 25 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, на ліквідатора покладаються обов'язки  щодо організації здійснення ліквідаційної процедури боржника  визнаного банкрутом та забезпечення задоволення визнаних судом  вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, в  тому числі шляхом  вжиття заходів, спрямованих  на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. До того ж, у відповідності зі ст.25 зазначеного Закону ліквідатор здійснює повноваження керівника банкрута.

У процесі виконання ліквідатором своїх  функцій було виявлено наступне.

Комунальному підприємству "Міське дорожнє управління" (його структурний підрозділ) на праві повного господарського відання  належить наступне майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться  за адресою: м.Херсон, вул.Бурзи, 15. Зазначений ЦМК складається  з наступного  нерухомого майна: мийка для автомобілів, під'їзні шляхи, контрольно-пропускний пункт, корпус  гаражу. приміщення контори, побутові  приміщення, площадка для стоянки автотранспорту, дорога від пропускного пункту, бокси, який знаходиться на земельній  ділянці, яка належить відповідачу-1 на праві постійного землекористування.

Зазначене вище майно перебувало у оренді відповідно до умов Договору оренди № 18 майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП "Міське дорожнє управління" від 01.01.2002 року.

До закінчення терміну дії зазначеного договору, а також під час ліквідаційної процедури відносно банкрута - КП "Міське дорожнє управління" по справі № 6/85-Б-04, яка почалась  з 26.10.2004 року, ТзОВ "Ливень" 21.12.2004 року було подано заяву  за вих.№ 3-77 до Херсонської міської ради про продовження договору оренди № 18 від 01 січня 2002 року на тих же самих умовах та на той же термін.

В той же час, строк дії договору № 18 від 01.01.2002 року сплинув 1 січня 2005 року. Продовження строку дії цього договору  без його переукладання умовами даної угоди  передбачено не було.

Розглянувши звернення до органу виконавчої влади, Херсонська міська рада на ХХІІ сесії міської ради ІV  скликання  21.01.2005 року прийняла  рішення № 745, відповідно до якого продовжив  строком на 3 роки договір оренди майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу КП "Міське дорожнє управління" від 01.01.2002 року № 18, укладеного з  товариством з обмеженою відповідальністю "Ливень". Тим же самим рішенням ТзОВ  "Ливень" було зобов'язано здійснити  інвентарну оцінку та переоцінку майна ЦМК, скласти акти прийняття-передачі, здійснити страхування орендованого майна, переукласти договір оренди від  01.01.2002 року № 18. (т.1 а.с.137)

На підставі  зазначеного рішення 28 березня 2005 року між управлінням комунальної власності та товариством  з обмеженою відповідальністю "Ливень" було підписано договір № 32 майна цілісного майнового  комплексу структурного підрозділу Комунального підприємства "Міське  комунальне підприємство". Відповідно до умов даного договору управління комунальної власності передає, а ТзОВ "Ливень" отримує в оренду цілісний майновий комплекс структурного підрозділу комунального підприємства "Міське дорожнє управління", що  знаходиться за адресою м.Херсон, вул.Бурзи, 15, склад і вартість якого визначено відповідно до акта  оцінки, протоколу про результати  інвентаризації (передавального, розподільного балансу - за текстом договору). вартість якого становить 519 285,85 грн. (т.1 а.с.40-42)

В той же час, як свідчать матеріали справи, 10.11.2005 року ліквідатором КП "Міське дорожнє управління", у межах  його повноважень по справі № 6/85-Б, за результатами  аудиту, інвентаризації від 04.11.2005 року було зараховано до складу ліквідаційної маси майно (нерухомість), яке належить  підприємству  на праві повного господарського відання  та складає мийку, під'їзні дороги, контрольно-пропускний  пункт, корпус гаражу, приміщення контори, битові приміщення,  майданчик  для транспорту, дорога, бокси (інвентарні номери 7, 9, 83, 85, 94, 128, 130, 173, 602), про що був складений Акт № 2 про формування ліквідаційної маси. (т.1 а.с.21)

Умовами договору було передбачено, що вступ орендаря в користування майном настає  одночасно з підписанням сторонами акту  приймання-передачі вказаного майна, яке потім орендар повинен застрахувати. За весь період розгляду справи доказів  того, що орендодавець  та орендар по акту передавали майно один одному, а також страхування орендованого майна сторонами суду надано не було (п.п.2.1., 5.5.).

Крім того, обов'язок  складання розподільчого балансу прямо вказаний у статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ. В той же час, як з'ясував суд, розподільчий баланс сторонам за цією угодою взагалі не складався, тому відповідно, до бухгалтерій сторін по справі не надходив,  в їх облікових документах був відсутній.

Відповідно до частини  1 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" таким об'єктом оренди як цілісний майновий комплекс підприємства (надалі за текстом ЦМК) є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Тобто, невід'ємною складовою частиною ЦМК є земельна ділянка, на якій власне і розташований ЦМК. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди, без якої договір не можна вважати укладеним, є об'єкт оренди (склад і вартість майна). Водночас з договору оренди № 32 від 28 березня 2005 року та Державного акту постійного землекористування № 536 від 14 лютого 2000 року вбачається відсутність оформлення з відповідачем (орендарем) права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, що вказує на відсутність у орендаря ЦМК правових підстав для користування земельною ділянкою, визначених ст.93 Земельного кодексу України та, як наслідок, свідчить про те, що ЦМК як об'єкт оренди (в повному складі) в розумінні частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду  державного та комунального майна" фактично не був переданий за спірним договором оренди.

Невідповідність визначеного в договорі об'єкта оренди (ЦМК) фактично переданому майну (без земельної ділянки) вказує на укладення договору з порушенням вимог ч.1 статті 4 та частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яке полягає в не визначенні сторонами такої істотної умови як об'єкт оренди - ЦМК, оскільки  земельна ділянка, яка використовується на цей час ТОВ "Херсонтепломережі" знаходиться під об'єктами нерухомого майна ЦМК та не передавалася орендодавцем відповідачу у користування на законних підставах в складі ЦМК без її попереднього вилучення у легітимного землекористувача в порядку, передбаченому земельним законодавством.

На час підписання договору № 32 від 28 березня 2005 року діяли Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Відповідно до 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. До того ж за вказаною статтею істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо  яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що сторонами за договором № 32 від 28 березня 2005 року не була узгоджена одна з істотних умов договору, яка передбачена Цивільним, Господарським  та Земельним кодексами України, Законами України "Про оренду землі", "Про оренду державного та комунального  майна", якою є об'єкт оренди.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі  досягнуто згоди  щодо всіх  його істотних умов. Як свідчить  аналіз Договору оренди № 32 майна цілісного майнового комплексу від 28.03.2005 року, у вказаному договорі істотні умови зазначені (предмет, ціна та строк дії договору). однак істотні умови  спірного договору 3 32 не відповідають положенням  статті 10 Закону України "Про оренду державного  та комунального майна" і частині 1 статті 284 Господарського кодексу України. Так, цей договір взагалі не містить  у собі такої істотної умови як "забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука. завдаток, гарантія тощо", яка міститься у ч.1 ст.10 Закону України № 22689-ХІІ від 10.04.1992 року. Відсутня у ньому  (Договорі № 32 від 28.03.2005 року) також  передбачена статтею 10  того ж Закону істотна  умова "обов'язки сторін щодо забезпечення  пожежної безпеки орендованого майна", оскільки вказівка у договорі про здійснення  заходів протипожежної безпеки  носить загальний характер,  стосується  лише орендаря  та не регулює  по цьому питанню відносини сторін у відповідності  з законом про протипожежну безпеку.

Не має конкретної визначеності у договорі і така істотна умова як "порядок здійснення орендодавцем  контролю за станом об'єкта оренди", оскільки у ньому по  цьому питанню не викладені права та обов'язки орендодавця і орендаря відносно доступу до об'єкту, періодичності перевірок, їх порядок, склад учасників, оформлення результатів та інше.

Договором не передбачена та не узгоджена така істотна умова, що міститься у статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як відповідальність сторін. Договір № 32  не містить у собі господарських  санкцій, як заходу впливу  на правопорушника видами яких є відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції. Вказівка у договорі на застосування  відповідальні, передбаченої чинним законодавством України (п.8.1.) є лише  декларативним  посиланням  на Закон.

Питання про страхування майна, як однієї  з істотних  умов договору оренди майна (ст.10 Закону) сторони теж не узгодили у достатній  мірі, оскільки з п.5.5. договору  не вбачається, від яких  саме ризиків  комунальне майно  повинно бути  застраховано.

Аналіз викладених умов договору № 32 від 28.03.2005 року дає підстави стверджувати, що він за своєю юридичною (правовою) природою є договором  найму (оренди). Згідно зі статтею  759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або  зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями частини 3 статі 191 Цивільного кодексу України, єдиний майновий комплекс є  нерухомістю. До того ж, доданий  до спірного Договору оренди № 32 акт оцінки майна свідчить, що  наданий в оренду майновий комплекс  включає у свій склад такі конкретні об'єкти нерухомого майна як приміщення контори, корпус гаражу, бокси, побутові приміщення та інші. Значна частина зазначених об'єктів  підпадає  під поняття "будівля".

Між тим, згідно з частиною 2 статті 793 ЦК України, вказаний договір підлягає  врегулюванню серед іншого, у відповідності з цією нормою закону. За змістом  цієї статті договір найму будівлі  або іншої  капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі . У випадку укладення такого  договору на один рік і більше, такий  договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Пункт 10.1 Договору оренди майна цілісного майнового комплексу № 32 від 28.08.2005 року свідчить. що цей договір був укладений строком на 3 роки - з 28.03.2005 року до  28.03.2008 року. Тому  при оцінці правовідносин сторін  за спірним  договором зміст статті 793 ЦК України повинен враховуватись. При цьому слід  враховувати,  що відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України договір найму  будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої  частини), укладений на строк не менше  одного року, підлягає державній реєстрації.

Суд також  звертає увагу на ту обставину, що параграф 5 9"Оренда  майна та лізинг", стаття 283-292) Господарського кодексу України  та Закон України № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року "Про оренду...майна" не містять окремих положень, які стосуються форми договору оренди, і, зокрема, договору цілісного майнового комплексу. З огляду  на викладене суд вважає, що у такому випадку слід  керуватись положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України про те, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським  кодексом.

Зазначене застосування міститься і в частині 6 статті 283 ГК України - щодо відносин оренди.

На підставі наведених нормативних посилань суд робить висновок,  що договір оренди цілісного майнового  комплексу  підлягає нотаріальному посвідченню - на підставі вимоги Цивільного кодексу України.

Як вбачається з договору оренди структурного підрозділу ЦМК № 32 від 28 березня 2005 року частина майна (а саме: мийка для автомобілів; контрольно-пропускний пункт; корпус гаражу; приміщення контори; побутові приміщення; площадка для стоянки автотранспорту; бокси) та земельна ділянка, якою користується позивач на праві постійного землекористування, яка передана у складі ЦМК мають всі ознаки будівлі та капітальної споруди. Відповідно до умов договору оренди ЦМК від 28 березня 2005 року (п. 10.1. Договору) строк оренди перевищує один рік і становить три роки, при цьому договір не є нотаріально посвідченим (договір укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення) та не зареєстрований у відповідності зі статтею 794 ЦК України.

Відповідно до ч.1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання  сторонами вимоги закону  про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи положення частини 2 статті 215 ЦК України. Відповідно до якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), і у такому разі визнання такого правочину  недійсним судом не вимагається, судом констатується факт нікчемності договору № 32 від 28.03.2005 року, тому він не може породжувати для сторін ніяких прав та обов'язків.

Разом з тим, статтями 386, 387 ЦК України, ст.20. 78, 213 ГК України, ст.ст.12, 13, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом", власник майна або ліквідатор (арбітражний керуючий), які мають підстави передбачити можливість порушення  майнових прав власності  іншою особою, можуть звернутись до суду з вимогою про захист цих прав для запобігання такому порушенню.

Зважаючи, що відповідач-2 передав без відповідних  на то правових підстав, а відповідач-1 на даний час володіє  спірним  майном, яке передавалось в його  користування (найм, оренду), теж без відповідних правових підстав, а також вчиняє перешкоди у його розпорядженні у відповідній  до закону спосіб, то за таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вищезазначене також підтверджується положеннями ст.ст.283-287, 289, 291 ГК України, ст.ст.759-786, 793-797 ЦК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 2269-ХП) від 10.04.1992 року, Положенням про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади (з Типовим договором оренди комунального майна), затвердженими Рішеннями XV сесії Херсонської міської ради ХХШ скликання № 231 від 29.09.2000 року, Положенням про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади у новій редакції, затвердженим Рішенням XX сесії Херсонської міської ради IV скликання № 642 від 09.11.2004 року.

Дійшовши на підставі з'ясованих обставин справи, досліджених та перевірених судом доказів до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача. суд при вирішенні  питання з прийняття рішення  застосовує  положення статті 216 Цивільного кодексу України відносно правових  наслідків недійсності правочину (двосторонню реституцію).

Судові витрати по справі суд покладає на відповідачів, з вини яких спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов комунального підприємства "Міське дорожнє управління" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди № 32 майна  цілісного майнового комплексу від 28 березня 2005 року укладений між управлінням  комунальної власності Херсонської  міської ради та товариством  з обмеженою відповідальністю "Ливень".

3. Зобов'язати   кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4. Стягнути на користь комунального підприємства "Міське дорожнє управління",  73000, м.Херсон, вул.Червонофлотська, 3, код ЄДРПОУ 03359262 судові витрати по справі:

-  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливень", 73000 м.Херсон, вул.Бурзи, 15, код ЄДРПОУ 31759455 - 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) сплати державного мита та 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- з Управління комунальної власності Виконавчого комітету Херсонської міської Ради, 73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 25900093 - 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) сплати державного мита та 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити сторонам по справі.

         Суддя                                                                                      С.В.Скобєлкін