Постанова

від 19.04.2007 по справі 20-9/312

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/312

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 квітня 2007 р.                                                                                   № 20-9/312  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційних скаргТОВ “Санта-Юг” та Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 31.12.2006 року

у справі господарського судум. Севастополя  

за позовомТОВ “ТВФ “Мелодія”

до

3-тя особаУправління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністраціїТОВ “Санта-Юг”

провизнання договору недійсним,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Монько С.В.,

- відповідача:Бессарб Е.В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року ТОВ “ТВФ “Мелодія” звернулось до господарського суду з позовом до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним договір оренди № 133-00 від 07.03.2000 року.

У грудні 2005 року ТОВ “ТВФ “Мелодія” подало до господарського суду клопотання про поновлення строку позовної давності.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.02.2006 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 133-00 від 07.03.2000 року, укладений між ТОВ “ТВФ “Мелодія” та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року рішення місцевого господарського суду від 02.02.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ “Санта-Юг” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 02.02.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 02.02.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.07.1997 року між ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Мелодія” в особі директора Шишкіна В.В. (орендар) та Управлінням з питань комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в особі начальника Медвєдєва О.Р. (орендодавець) було укладено договір № 2206 оренди приміщення, яке розташовано по вул. В. Морська, 25 в м. Севастополі.

Відповідно до п.91. укладеного договору оренди, строк дії договору становить до 26.12.2006 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 07.03.2000 року між ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Мелодія” в особі директора Востокова Г.Г. (орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в особі начальника Краєвої В.І. (орендодавець) було укладено договір № 133-00 оренди приміщення, яке розташовано по вул. В. Морська, 25 в м. Севастополі.

Відповідно до п.9.1 цього договору, договір оренди діє з 07.03.2000 року по 26.12.2006 року.

Визнаючи недійсним договір оренди приміщення № 133-00 від 07.03.2000 року суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди був підписаний з боку орендаря не уповноваженою особою, оскільки на момент укладення договору директором позивача був Шишкін В.В., а також з того, що в подальшому даний договір не був схвалений самим підприємством, оскільки само підприємство не сплачувало орендну плату за договором № 133-00.

Проте такі висновки попередніх інстанцій є передчасними, оскільки зроблені без врахування всіх обставин та дослідження відповідних доказів.    

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 23.09.2004 року у справі № 20-3/234 за позовом Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації до ТОВ “Торговельно-виробнича фірма “Мелодія”, залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2004 року та постановою Вищого господарського суду від 10.02.2005 року встановлено, що раніш укладений договір оренди № 2206 від 03.07.1997 року сторонами був переукладений 07.03.2000 року на новий договір оренди № 133-00, у зв'язку з зміною керівництва орендаря –ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Мелодія”.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки, а відповідно і не врахували той факт, що спірний договір був визнаний в судовому порядку таким, що укладений з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки за рішенням суду по справі № 20-3/234 спірний договір оренди № 133-00 від 07.03.2000 року був розірваний та зобов'язано ТОВ “Торгово-виробнича фірма “Мелодія” повернути орендоване приміщення, яке розташовано по вул. В. Морська, 25 в м. Севастополі.      

Судова колегія також зазначає, що висновок попередніх інстанцій про те, що позивач не знав про договір оренди № 133-00, а відповідно і не сплачував орендну плату за цим договором з посиланням на проведення оплати орендованого приміщення гр. Востоковою Ж.В. з власних коштів є таким, що суперечить матеріалам справи, оскільки  відповідно до довідки КП “Аррікон” від 31.01.2007 року, орендні платежі з 07.03.2000 року сплачувались саме позивачем по договору № 133-00 від 07.03.2000 року. (а.с. 113 т. 2).  

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанції порушили вимоги ст.43 ГПК України і постановили незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 02.02.2006 року у справі № 20-9/312 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова                                                    

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                                         М. Черкащенко