Постанова

від 14.06.2016 по справі 817/76/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 р.Р і в н е 817/76/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Єрмошкіна Л.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача: представник ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_5 акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2016 №0000012200, №0000032200 та №0000022200 В С Т АН О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень. З змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить суд суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській №№0000012200, НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 04.01.2016, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того посилається на безпідставність висновків фіскального органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Зокрема, щодо права на податковий кредит по господарських операціях з ПАТ «Кримський содовий завод» у розмірі 1138426 грн. 45 коп. ПДВ, позивач вказав, що господарські операції по поставці товару - соди кальцинованої технічної марки «А» відбувались відповідно до договору від 29.01.2014. Під час поставки товару, ПАТ «Кримський содовий завод» не зміг зареєструвати податкові накладні, оскільки ДФС України в односторонньому порядку припинила можливість доступу кримським підприємствам до Єдиного реєстру податкових накладних, фактично позбавивши їх можливості обов'язкової реєстрації податкових накладних. За таких обставин, контрагентом не було надано позивачу належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим позивач при поданні декларації з ПДВ за червень - вересень 2014 року також подав до контролюючого органу додаток №8 разом із документами, що підтверджують порушення контрагентом порядку заповнення податкової накладної. Водночас, позивачем під час перевірки надано фіскальному органу первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції по передачі ПАТ «Кримський содовий завод» товару - залізничні накладні. На переконання позивача, саме залізничні накладні являються належними первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність операції. Позивач зазначає, що факти отримання товару підтверджуються паспортами якості, актами по переробці сировини, актами оприбуткування соди від ПАТ «Кримський содовий завод». Таким чином, на думку позивача, висновки фіскального органу про завищення ним податкового кредиту по господарських операціях з контрагентом ПАТ «Кримський содовий завод» у розмірі 1138426 грн. 45 коп., є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Щодо коригування відповідачем суми податкового кредиту платником податків у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, позивач вказав на те, що фіскальним органом сформовані безпідставні висновки щодо необхідності проведення позивачем визначення частки податкового кредиту у зв'язку з продажем корпоративних прав ТОВ «Рент енд Трейд». Зоктема позивач звернув увагу на те, що в грудні 2014 року ним було здійснено продаж корпоративних прав ТОВ «Рент енд Трейд», що відповідно до вимог статті 196 Податкового кодексу України підпадає під визначення операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку із чим ним правомірно не розподілено вхідний податковий кредит грудня 2014 року. Однак. Враховуючи те, що відповідачем не було досліджено напрямки використання товарів та послуг, по яких було сформовано податковий кредит грудня 2014 року, - розрахунки відповідача є недостовірними та не ґрунтуються на дійсних показниках. Відтак, позивач зазначає, що вимоги фіскального органу щодо розподілу податкового кредиту грудня 2014 року у зв'язку з продажем корпоративних прав є такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України.

Щодо права на формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Укрсклотрейд» позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про завищення ним податкового кредиту по придбанню товарно-матеріальних цінностей - склобою, повернення тари, на суму 543321 грн. 00 коп. у такого контрагента. Зі змісту ОСОБА_1 перевірки від 18.12.2015 вбачається, що висновки фіскального органу базуються на підставі ОСОБА_1 перевірки від 22.04.2014 та ОСОБА_1 перевірки від 09.09.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсклотрейд». Позивач зазначає, що ОСОБА_1 про неможливість проведення зустрічної звірки жодним чином не являється належним доказом на підтвердження доводів контролюючого органу щодо неможливості здійснення господарських операцій з позивачем.

Щодо права на податковий кредит по придбанню товару - склобою у ТОВ «Перша українська скляна компанія» у розмірі 65272 грн. 00 коп., позивач зазначає, що на підтвердження здійснення господарських операцій з поставки товару контролюючому органу під час перевірки надані усі належні первинні документи: рахунки-фактури, накладні, картки надходження ТМЦ, результати лабораторних аналізів, картки складського обліку, комісійні акти по переробці сировини для приготування шихти, які в повній мірі місять відомості щодо надходження до позивача від контрагента склобою за кількістю та якістю. Відтак, у відповідача були відсутні підстави стверджувати про порушення платником податків норм чинного законодавства.

Посилаючись на наведені вище доводи, позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 28.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача всудовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечили про що подали відповідні письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що спріні податкові повідомлення-рішення є правомірними та обгрунтованими. Зокрема вказали суду на те що в ході проведення перевірки позивача в частині повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість (акт від 18.12.15 №255/17-14/22/00293462) відповідачем встановлено завищення платником податків залишку від'ємного значення ряд. 24 в сумі 161919 грн., завищення ряд. 23 в сумі 274671 грн. та не правомірно віднесено до податкового кредиту по ПДВ в сумі 1637417грн.

Як зазначає фіскальний орган, до зазначених порушень призвело те, що ПАТ «Рокитнівський скляний завод» безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод»; по сумах перерахованого податкового кредиту, який підлягає коригуванню у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях; по взаєморозрахунках із ТОВ «Укрсклотрейд»; та по взаєморозрахунках з ТОВ «Перша українська скляна компанія». Фіскальний орган вказує, що усі викладені в ОСОБА_1 перевірки висновки про порушення платником податків норм податкового законодавства відповідають фактичним обставинам та підтверджені документально.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_6 плану-графіка на III квартал 2015 року, відповідно до направлень від 02.06.2015 №№78/22, 79/22, 80/22, 81/17, Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод», за результатами якої складено ОСОБА_6 «Про результати планової документальної перевірки ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» код ЄДРПОУ 00293462 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014» від 21.07.2015 №125/17-14/22/00293462 (далі іменується - ОСОБА_6 перевірки від 21.07.2015). (а.с. 21-119 том 1)

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_6 перевірки від 21.07.2015, позивач 31.07.2015 подав до фіскального органу письмові заперечення до ОСОБА_6 перевірки.(а.с. 120-151 том 1)

За результатами розгляду письмових Заперечень до ОСОБА_6 перевірки, фіскальний орган надав письмову відповідь від 07.08.2015 №6233/17-14-22 про відсутність згоди з позицією платника податків (а.с. 152-174 том 1)

У звязку із чим, на підставі ОСОБА_6 перевірки від 21.07.2015 фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 форми «П» №0000492200, форми «Р» №0000442200, форми «В1» №0000472200, форми «В4» №0000482200 (а.с. 175-178 том 1).

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку (скарга від 20.08.2015 №01-03/2499). (а.с. 179-193 том 1)

Проте скарги позивача рішенням Головного управлінням ДФС у Рівненській області від 16.10.2015 №338/10с/17-00-10-04-04/173 залишено без задоволення,а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 - залишено без змін.(а.с. 194-207 том 1).

У подальшому, позивач звернувся зі скаргою від 29.10.2015 №01-03/3122 до ДФС України (а.с. 208-222 том 1) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2015 форми «П» №0000492200, форми «Р» №0000442200, форми «В1» №0000472200, форми «В4» №0000482200.

За результатами розгляду вказаної скарги ДФС України прийнято рішення про проведення на підприємстві документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження (а.с. 223 том 1).

На виконання рішення ДФС України від 03.12.2015 №25845/6/99-99-10-01-01-25, фахівцями Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області проведена перевірка ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод», за результатами якої складено ОСОБА_6 «Про результати позапланової документальної перевірки ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» код ЄДРПОУ 00293462 за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 з питань, викладених у скарзі, поданої до ДФС України» від 18.12.2015 №255/17-14/22/00293462 (далі іменується - ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015) (а.с. 1-64 том 2).

Перевіркою ПАТ «Рокитнівський скляний завод» встановлено порушення позивачем:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.3 статті 138, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), а саме: платником податків завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток у розмірі 42628015 грн. 00 коп., у тому числі: II квартал 2012 року - 2248836 грн. 00 коп., III квартал 2012 року - 3414079 грн. 00 коп., IV квартал 2012 року - 4026671 грн. 00 коп., 2013 рік - 7787192 грн. 00 коп., 2014 рік - 25151237 грн. 00 коп.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 статті 199, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, а саме: завищено залишок від'ємного значення в рядку 24 у розмірі 161919 грн. 00 коп.: за липень 2012 року - 105179 грн. 00 коп., за серпень 2012 року - 15571 грн. 00 коп., за вересень 2012 року - 40384 грн. 00 коп., за жовтень 2012 року - 785 грн. 00 коп.; завищено суму бюджетного відшкодування рядку 23 у розмірі 274671 грн. 00 коп.: за жовтень 2012 року - 130187 грн. 00 коп., за листопад 2012 року - 144484 грн. 00 коп.; донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 1637417 грн. 00 коп.: грудень 2012 року - 56233 грн. 00 коп., січень 2013 року - 50495 грн. 00 коп., червень 2014 року - 314834 грн. 00 коп., липень 2014 року - 243109 грн. 00 коп., серпень 2014 року - 377911 грн. 00 коп., вересень 2014 року - 202572 грн. 00 коп., жовтень 2014 року - 65272 грн. 00 коп., грудень 2014 року - 326991 грн. 00 коп.

На підставі ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2016

форми «В4» №0000022200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161919 грн. 00 коп. (а.с. 65 том 2);

форми «В1» №0000032200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 274671 грн. 00 коп. - сума завищення, в тому числі: 137336 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штраф) (а.с. 66 том 2);

форми «Р» №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2456125 грн. 50 коп., в тому числі: 1637417 грн. 00 коп. - за основним платежем; 818708 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 67 том 2);

форми «П» №0000082200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42628015 грн. 00 коп. (а.с. 68 том 2).

Рішенням ДФС України від 28.12.2015 №27829/6/99-99-10-01-01-25 (а.с. 110 том 2) скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 №№0000492200, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в частині порушень, встановлених актом планової перевірки, які не підтверджені актом позапланової перевірки, і у відповідній частині скасовано рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу платника податків - частково задоволено.

Не погоджуючись з висновками фіскального органу про порушення платником податків норм податкового законодавства, платник податків звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2016 форми «Р» №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2456125 грн. 50 коп., в тому числі: 1637417 грн. 00 коп. - за основним платежем; 818708 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); форми «В1» №0000032200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 274671 грн. 00 коп. - сума завищення, в тому числі: 137336 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штраф); та форми «В4» №0000022200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161919 грн. 00 коп. (а.с. 65 том 2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В ході проведення перевірки ПАТ «Рокитнівський скляний завод» в частині повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість (ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015) за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 фіскальним органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 2103215грн.

Зокрема податковим органом встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення ряд. 24 в сумі 161 919 грн. 00 коп., завищення ряд. 23 в сумі 274 671 грн. 00 коп. та не правомірно віднесено до податкового кредиту по ПДВ в сумі 1 637 417 грн. 00 коп.

До зазначених порушень, на переконання контролюючого органу призвело те, що ПАТ «Рокитнівський скляний завод» безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод», безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які підлягають коригуванню у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, та суми ПДВ по взаєморозрахунках із ТОВ «Укрсклотрейд», та по взаєморозрахунках з ТОВ «Перша українська скляна компанія».

Щодо права позивача на податковий кредит з ПДВ по господарських операціях з ПАТ «Кримський содовий завод» у розмірі 1138426 грн. 45 коп., суд зазначає наступне.

Як вбачається з змісту адміністративного позову протягом перевіряє мого періоду позивач перебував у господарських відносинах з ПАТ «Кримський содовий завод».

Свою діяльність із вказаним контрагентом позивач здійснював відповідно до договору №40005068 від 29.01.2014 на поставку товару - соди кальцинированої технічної ГОСТ 5100-85 марки «А».

Судом встановлено, що ПАТ "Кримський содовий завод" з 03.08.1998 року було зареєстроване юридичною особою за законодавством України та перебувало на податковому обліку в Генічеській ОДПІ (м.Красноперекопськ, Автономної Республіки Крим) індивідуальний податковий номер - 054445401075, а також було зареєстрованим платником ПДВ.

Водночас, у зв'язку із тимчасовою окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки крим, та у зв'язку із прийнятям Державною радою Республіки Крим Постанови від 30.04.2014 за №2093-6/14 згідно якої було затверджено положення про особливості застосування законодавства про податки та збори на території Республіки Крим в перехідний період - на території Криму з 01.05.2014 операції по поставці товарів (послуг) платниками податків на додану вартість підлягають оподаткуванню за ставкою 4%.

За таких обставин в рахунках на оплату товару ПАТ «Кримський содовий завод» став зазначати ставку податку на додану вартість в розмірі 4%.

Вказані обставини визнавались сторонами в судовому засіданні та підтверджуються запитом про надання публічної інформації від 20.06.2014 №1941 направленому позивачем на адресу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області.

Таким чином, вже починаючи з 01.05.2014 ПАТ «Кримський содовий завод» здійснював поставку соди на користь ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» без внесення відповідних змін до договору та без надання податкових накладних оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"№ 1207-VII від 15.04.2014 року, території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнано тимчасово окупованою територією. З метою сприяння реалізації бізнесом своїх прав та законних інтересів, а також для убезпечення від рейдерських захоплень в умовах дестабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь Міністерством юстиції України 14.03.2014 року винесено наказ №525/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб-підприємців", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.03.2014 за №358/25135.

Цим наказом передбачено, що суб'єкти господарювання, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, для зміни свого місцезнаходження/місця проживання можуть звернутися до будь-якого державного реєстратора України поза межами Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Таким чином, це дає змогу й надалі безперебійно здійснювати господарську діяльність на території України та сплачувати податки і збори належним чином.

Крім того, здійснення розрахунків з бюджетом України стало неможливим, оскільки правлінням НБУ прийнято постанову №260 від 06.05.2014 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", якою прийнято рішення (тимчасово до закінчення окупації) припинити подальшу діяльність українських банківських установ та їх підрозділів на території АР Крим, пояснюючи це неможливістю таких банків виконувати вимоги чинного законодавства України. Виходячи з цього, суми ПДВ на даній території до бюджету України не сплачувались. З моменту окупації території АРК та м. Севастополь була вимушено припинена діяльність органів виконавчої влади, в тому числі Головних управлінь Міністерства доходів і зборів.

Проте ПАТ "Кримський содовий завод", відповідно до Наказу №525/5, не стало на податковий облік на території України, тобто зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платника податків, відповідно до ст.16 Податкового кодексу України. Декларації з податку на додану вартість, зокрема за період травень-серпень 2014 року, в податкових базах відсутні, а отже не відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з підприємствами на території України. Податкові накладні за цей період ПАТ "Кримський содовий завод" не виписувались і в ЄРПН не реєструвались.

Відповідно до абзаців 16, 17 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Проте, вказані приписи Податкового кодексу України у зв'язку з окупацією території АРК та міста Севастополь виконати неможливо з огляду на те, що підприємство-продавець не стало на податковий облік на території України.

Відповідно до п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм Кодексу, право на віднесення до податкового кредиту розповсюджується лише на ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку до бюджету. За своєю правовою природою ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків, відповідно до механізму його справляння. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у одного платника податків виникають податкові зобов'язання, а у іншого платника податків - право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин передумовою віднесення до податкового кредиту є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої подій. Вказана правова теза узгоджується і з економічною сентенцією визначення податку - обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податків відповідно Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє виникнення права на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ПАТ "Рокитнівський скляний завод" не мало підстав до включення суми ПДВ по операціях з придбання соди кальцинованої технічної у ПАТ "Кримський содовий завод" впродовж травня-серпня 2014 року, до складу податкового кредиту за відповідні періоди у зв'язку з тим, що зазначене підприємство не задекларувало та не сплатило до бюджету належні суми ПДВ, і позивач з даним фактом був достеменно обізнаний.

Крім того, за правилами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платником ПДВ є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

А відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. А згідно з п.1834.1.цього Кодексу, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", як платника ПДВ анульовано; дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 01.06.2014 року, підстава анулювання - скасовано за ініціативою податкової, що підтверджується витягом із офіційного сайту ДФС України "Реєстр платників ПДВ".

Таке анулювання реєстрації проведено на підставі Закону України "Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" №1636-VІІ від 12.08.2014 року, пп.3 п.12.3 ст.12 якого встановлено, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

Таким чином, з 01.06.2014 року ПАТ "Кримський содовий завод" не мало права на складання податкових накладних, оскільки не було платником зазначеного податку, в розумінні податкового законодавства України.

ОСОБА_4 того, позивачем визнано, а матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Кримський содовий завод" і не виписувало позивачу податкові накладні за відповідний період, пояснюючи це тим, що на суми поставки ним не здійснюється нарахування ПДВ на рівні 20%, як це встановлено на території України, а нараховується ПДВ за ставкою 4%, яка фактично встановлена на території Криму нелегітимним актом нелегітимного органу.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом, який на момент вчинення відповідних правочинів не був платником податку на додану вартість, не мав повноважень на складання податкових накладних, а позивач, відповідно, не мав права на формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу Додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Проте, вказані дії позивача на переконання суду були спрямовані виключно на заниження сум податкового зобов'язання. Крім того копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до заяви надано не було.

Щодо сум перерахованого податкового кредиту, який підлягає коригуванню у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях при реалізації частки у статутному капіталі ТОВ «Рент енд Трейд», суд зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено, що позивач у червні 2014 році реалізував частку у статутному капіталі ТОВ «Рент енд Трейд» у розмірі 788813 грн. 37 коп., що складає 100% статутного капіталу вказаної юридичної особи, шляхом укладення договору купівлі-продажу на суму 4074700 грн.

ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015, відповідач вважає, що позивач в зв'язку з продажем корпоративних прав TOB «Рент енд Трейд» у грудні 2014 року неправомірно не проведено визначення частки податкового кредиту.

Проте, суд не погоджується з такими висновками фіскального органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 199.1 ст. 199 ПК України (в редакції чинній станом на 31.12.2014), у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Тобто, підставою для розподілу податкового кредиту, є виконання обов'язкової умови: придбані товари/послуги обов'язково повинні частково використовуватись в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

В грудні 2014 року позивачем здійснено продаж корпоративних прав TOB «Рент енд Трейд», який відповідно до вимог статті 196 ПК України підпадає під визначення операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Позивачем правомірно не розподілено вхідний податковий кредит грудня 2014 року у зв'язку з продажем корпоративних прав, так як підприємство не понесло жодних витрат, які були відображені в податковому кредиті грудня 2014 року в зв'язку з таким продажем.

Оскільки, фіскальним органом не було досліджено напрямки використання товарів та послуг, по яких було сформовано податковий кредит грудня 2014 року, то розрахунки відповідача є недостовірними, оскільки не грунтуються на дійсних показниках.

Окрім того, під час здійснення позапланової виїзної перевірки, що проводилась відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України за дорученням Державної фіскальної служби України № 25845/6/99-99-10-01-01-25 від 03.12.2015, посадовими особами відповідача дане питання повторно не розглядалось.

Отже, вимоги відповідача щодо розподілу податкового кредиту грудня 2014 року у зв'язку з продажем корпоративних прав є такими, що суперечать нормам ПК України.

Таким чином, висновки фіскального органу щодо завищення податкового кредиту позивачем у зв'язку визначенням частки в оподатковуваних операціях з урахуванням продажу корпоративних драв та з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях в сумі 326991 грн. ПДВ є необгрунтованими та такими, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Щодо права на податковий кредит по господарських операціях із TOB «Укрсклотрейд» в розмірі 543 321 грн. ПДВ., суд зазначає наступне.

В ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 зазначено: По контрагенту TOB «Укрсклотрейд» код ЄДРПОУ 37962383 встановлено завищення ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» податкового кредиту по придбанню товарно-матеріальних цінностей - склобою, повернення тари на суму 543321 грн., в т.ч.: липень 2012 року на суму ПДВ - 105179 грн., серпень 2012 року на суму ПДВ - 15571 грн., вересень 2012 року на суму ПДВ - 40385 грн., жовтень 2012 року на суму ПДВ - 130972 грн., листопад 2012 року на суму ПДВ - 144485 грн., грудень 2012 року на суму ПДВ - 56233 грн., січень 2013 року на суму ПДВ - 50496 грн.

ОСОБА_7 перевірки від 18.12.2015 по господарських операціях із TOB «Укрсклотрейд», код ЄДРПОУ 37962383, свідчить, що його висновки зроблені на підставі ОСОБА_7 перевірки №198/22/00293462 від 22.04.2014 та на висновках ОСОБА_7 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Укрсклотрейд» №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013. В даному акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновки, що «оскільки на TOB «Укрсклотрейд» не встановлені достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників».

Суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом на підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Укрсклотрейд».

За своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватись податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, а не відображатись в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, оскільки акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Укрсклотрейд» № 1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013 підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки, то він не є джерелом отримання податкової інформації, яка положеннями статті 83 ПК України визначена як підстава для висновків під час проведення перевірок, та не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства (або їх відсутність), а тому не може слугувати підставою для висновків про безтоварність господарських операцій Позивача з TOB «Укрсклотрейд».

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

ОСОБА_6 із статтею 61 Конституції України, відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки).

Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Одночасно, в ОСОБА_6 перевірки №198/22/00293462 від 22.04.2014 констатовано, що позивачем за період з 01.11.2011 по 31.07.2013 для проведення перевірки були надані первинні документи. При цьому, в даному акті стверджується, що «фактів невідповідності наданих ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» документів вимогам чинного законодавства не виявлено».

Так, судом встановлено, що між ТОВ ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Укрсклотрейд» склалися фінансово-господарські відносини на умовах домовленості відповідно до укладеного договору поставки №82 від 20.02.2012 (доповнення до договору №2 від 03.05.2012, №3 від 01.07.2012, №4 від 02.07.2012).

На виконання умов вищевказаного договору та доповнень до нього ТОВ «Укрсклотрейд» поставило товарно-матеріальні цінності - склобій змішаний очищений, листовий очищений , змішаний брудний, для ПрАТ «Рокитнівський скляний завод». Крім того, на виконання умов договору купівлі-продажу №101/04 від 01.12.2011 ТОВ «Укрсклотрейд» здійснено поставку піддонів, листів поліпропіленових гофрованих для позивача. В загальному, поставка згідно вказаних договорів здійснена на суму 2 716 605 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2012 року на суму 805671 грн., ІV кв. 2012 року на суму 1 658 453 грн., за 2013 рік на суму 252481 грн., що підтверджено видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 64, 63, 31. Відповідно, до складу валових витрат включений вищевказаний загальний розмір придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Укрсклотрейд».

Розрахунки між сторонами проводилися частково у безготівковому порядку та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до підписаних угод від 30.06.2012 (на суму 2512478,26 грн.), 30.09.2012 (на суму 1465822,10 грн.), 31.10.2012 (на суму 242308,06 грн.), 31.12.2012 (на суму 1744195,27 грн.).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося згідно вищевказаних договорів та проводилося за рахунок ТОВ «Укрсклотрейд», а саме автомобільним транспортом, що підтверджено товарно-транспортними накладними (наявність яких не заперечується відповідачем). Платником надані договора поставки, договора оренди транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Укрсклотрейд», які досліджувалися при перевірці перевіряючими, зауважень до змісту та форми у яких не було.

Крім того, суд встановив, що Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» є підприємство, діяльність якого полягає у виробництві склотари. Тому, поставка на підприємство - склобою, піддонів, листів поліпропіленових гофрованих від ТОВ «Укрсклотрейд» безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача.

З огляду на наведені обставини в їх сукупності, можна зробити висновок, що констатація фактів порушень законодавства, окрім як на висновках акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Укрсклотрейд» №1389/26-57-22-06-09/37962383 від 09.09.2013, грунтується лише на сумнівах та припущеннях відповідача, що є неприпустимим при складанні офіційного документу органу ДФС (акту позапланової перевірки), а тому висновки фіскального органу по господарських операціях позивача із TOB «Укрсклотрейд», викладені в ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 року є необгрунтованими.

ОСОБА_6 з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_6 з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд», що були досліджені контролюючим органом при перевірках, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що було підтверджено представником Сарненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області у судовому засіданні. Як вбачається з акта перевірки від 21.07.2015 та 18.12.2015, відповідачем детально описано господарські операції ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з ТОВ «Укрсклотрейд» з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента ТОВ «Укрсклотрейд» товару у власній господарській діяльності.

Чинним законодавством України наразі не передбачено можливості визнання правочину нікчемним у якійсь окремій частині. Тобто правочин може вважатися нікчемним виключно повністю, що підтверджує безпідставність та необґрунтованість висновків Відповідача про нікчемність договорів.

При прийнятті висновку відповідачем не були враховані норми ст. 204 Цивільного кодексу України, у якій проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемними, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦК України), правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України).

По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини). Такими, зокрема, є правочини, вчинені малолітніми та неповнолітніми особами за межами їхньої цивільної дієздатності (статті 221 - 222 ЦК України), недієздатними особами (ст. 227 ЦК України), під впливом помилки, обману чи насильства (статті 229 - 231 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Крім того, якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Норми ст. 228 ЦК України визначають правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, правові наслідки фіктивного правочину визначаються положеннями ст. 234 ЦК України, згідно з положеннями ч. 2 якої фіктивний правочин визнається судом недійсним.

А отже, визнання правочинів, вчинених між позивачем та TOB «Укрсклотрейд», фіктивними можливе виключно судом. А значить, поки вказані правочини не визнані судом недійсними як фіктивні, відсутні правові підстави для застосування по відношенню до позивача будь-яких санкцій.

Крім того, Сарненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області в актах перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зсилається на зміст та витяги з постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління у м. Києві від 07.02.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з питань правомірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсклотрейд» за період з 01.11.2011 по 31.07.2013, де зазначено про відсутність реальності вчинення господарських відносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» (т. ІІ а.с.214-234), та на витяг з кримінального провадження №32013110000000246, де зроблений висновок про заниження ТОВ «Укрсклотрейд» суми податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що на підставі вказаної постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління у м. Києві від 07.02.2014 Сарненською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області вже була проведена перевірка, оформлена актом № 198/22/00293462 від 22.04.2014 (т. ІІ а.с.8-72). Дії фіскального органу щодо коригування показників позивача з ПДВ в електронній базі даних податкової інспекції за наслідками перевірки, які стосувалися саме правовідносин позивача з ТОВ «Укрсклотрейд» за період з 01.11.2011 по 31.07.2013, були визнані протиправними відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі № 817/1643/14, яка залишена в силі апеляційною та касаційною інстанціями (т. ІІ а.с.170-195).

Крім того, кримінальне провадження №32013110000000246 (на яке посилається фіскальний орган в акті перевірки) було об'єднане в одне провадження та присвоєно номер № 32013110000000174, у якому проводилося досудове розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків за ч.2 ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ «Укрсклотрейд», за результатом чого прийнято постанову від 25.07.2014 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч.2 ст. 212, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України (т. ІІІ а.с.1-4).

Суд акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та ін.).

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі № 817/1643/14 позов ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» частково задоволено. Дії Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області щодо коригування в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» за період з 01.11.2011 року по 31.07.2013 року визнано - протиправними.

Зобов'язано Сарненську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Рівненській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» відкориговані на підставі ОСОБА_6 перевірки № 198/22/00293462 від 22.04.2014 показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту ОСОБА_5 акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» за період з 01.11.2011 по 31.07.2013.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 по справі № 817/1643/14 Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 № Л/800/50344/14 у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено, так як касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Одночасно, як в постанові Рівненського окружного адміністративного суду, так і в Ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду зазначено, що ОСОБА_6 перевірки № 198/22/00293462 від 22.04.2014 констатовано, що позивачем для проведення перевірки було надані всі необхідні первинні документи та, що в акті перевірки, відповідачем детально описано господарські операції ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» з TOB «Укрсклотрейд» з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента TOB «Укрсклотрейд» товару у власній господарській діяльності.

Враховуючи вищенаведене, податковий кредит позивача по взаємовідносинах з TOB «Укрсклотрейд» підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, на їх невідповідність приписам закону відповідач не вказує.

Окрім зазначеного, відповідачем в ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 не заперечується, що TOB «Укрсклотрейд» на час здійснення господарських операцій за перевіряємий період було зареєстроване платником податку на додану вартість, стан платника «8», належність оформлення виданих ним податкових накладних відповідачем не заперечується, а укладені з участю TOB «Укрсклотрейд» та позивача господарські договори в установленому порядку недійсними не визнані.

Разом з тим, стан платника податків-постачальника, відмінний від основного, не визнається податковим законодавством підставою для зменшення витрат та податкового кредиту платника податків-покупця, а відтак відсутність контрагентів за місцезнаходженням, не має доказового значення.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що господарські операції між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Укрсклотрейд» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Вітак, податковий кредит сформовано позивачем правомірно.

Щодо права на податковий кредит по придбанню склобою у TOB «Перша українська скляна компанія» в розмірі 65 272 грн. ПДВ., суд зазначає наступне.

В ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 зазначено: По контрагенту TOB «Перша українська скляна компанія» (код 38578030) встановлено завищення декларування податкового кредиту за жовтень 2014 року ПДВ в сумі 65 272 грн.

Між ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» та ТОВ «Перша українська скляна компанія» укладений договір №890 від 27.06.2014 з додатковими угодами №1 від 24.09.2014, №2 від 14.10.2014, № 3 від 29.10.2014,№4 від 03.11.2014, відповідно до чого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» склобій змішаний очищений.

На виконання умов договору ТОВ «Перша українська скляна компанія» здійснило поставку склобою на загальну суму 326362 грн., що підтверджено дослідженими під час перевірок видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, картками надходження товарно-матеріальних цінностей, зауважень до яких у перевіряючих не виникало.

За результатами господарської діяльності за жовтень 2014 року із ТзОВ «Перша українська скляна компанія» в бухгалтерському обліку ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» оприбуткування склобою відображено проводками: Д-т 201 К-т 631 на суму 326362,08 грн., Д-т 641.5 К-т 631 на суму 65272,42 грн. У системі «Податковий блок» підсистеми «Аналітична система» не встановлено розбіжностей по результатах співставлення ПЗ та ПКза жовтень місяць 2014 року по даному контрагенту.

Факт надходження товару та якості товару підприємством надано акти вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, які затверджені начальником виробничої лабораторії заводу. ПАТ «Рокитнівським скляним заводом» було надано товаротранспортні накладні.

Розвантаження поставленого ТОВ «Перша українська скляна компанія» склобою змішаного здійснювалося на території ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» власними силами, зокрема, вантажниками транспортного цеху.

Відповідно до п. 3 «Документальне оформлення операцій руху запасів» Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, зате, наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2, надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК не включаються до складу валових витрат «витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку».

Судом встановлено, що під час перевірки на підтвердження господарських операцій позивача з TOB «Перша українська скляна компанія» були надані всі необхідні первинні документи, зокрема, договір та додаткові угоди до нього, видаткові накладні, податкові акладні, акти вхідного контролю поставленої (привозної) сировини, про що відповідачем зазначено в ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015, та інші підтверджуючі документи такі як: рахунки-фактури, приходні накладні, картки надходження товарно-матеріальних цінностей, лабораторні аналізи, картки складського обліку та комісійні акти по переробці сировини для приготування шихти, які в повній мірі містять відомості щодо надходження до позивача від TOB «Перша українська скляна компанія» склобою за кількістю та якістю, документальне оформлення яких відповідними актами передбачене Інструкціями П-6 та П-7, однак, дані документи не були взяті до уваги працівниками Відповідачем.

В ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015, посадові особи відповідача наводять перелік документів, які визначені в ОСОБА_6 як відсутні, на підставі чого відповідачем зроблено висновок щодо неправомірності включення до складу витрат «витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами...». Зокрема, в ОСОБА_6 перевірки відповідач наводить наступний перелік документів, які визначені як відсутні: накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11). Позивачем оформлялись картки складського обліку матеріалів. До перевірки були надані, зауваження відсутні; товарно-транспортна накладна. ТТН до перевірки були надані, зауваження відсутні; акт про приймання матеріалів - складається якщо при оприбуткування запасів виявлено невідповідність якості та кількості запасів даним супроводжувальних документів. Позивачем дані ОСОБА_6 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів. При оприбуткуванні склобою від TOB «Перша Українська скляна компанія» якість та кількість склобою відповідала супроводжувальним документам; акт приймання матеріалів або комерційний акт - складається якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів. Позивачем дані ОСОБА_6 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів; закупівельний акт - складається при надходженні запасів від фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності на торгівельні підприємства та заклади ресторанного господарства. Позивачем дані ОСОБА_6 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів. Позивач не є торгівельним підприємством і не є закладом ресторанного господарства, а TOB «Перша Українська скляна компанія» не є фізичною особою; квитанція і товарний ярлик (форми № 1-ВТ, № 3-ВТ) - складається при надходженні запасів для реалізації на умовах комісії. Позивачем дані документи не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких документів. Позивач не придбавав запаси у TOB «Перша Українська скляна компанія» на умовах комісії і не реалізує запаси; лімітно-забірні картки - складаються при умові відпуску запасів у виробництво на основі встановлених лімітів. Позивачем дані картки не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких карток; акт-вимога на заміну - складаються при відпуску матеріалів понад встановлений ліміт або при заміні матеріалів. Позивачем дані картки не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких карток; накладна-вимога на відпуск матеріалів - складається при вибутті запасів для реалізації. Позивачем дані накладні не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких накладних (підприємство не реалізовує запаси); товарний звіт матеріально відповідальної особи - складається при вибутті проданих за готівку товарів. Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; акт про реалізацію готової продукції - складається на підприємствах ресторанного господарства. Позивачем дані ОСОБА_6 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів; реєстр реалізованих товарів - оформляється при продажі товарів, прийнятих на комісію.... Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; накладна-вимога на відпуск матеріалів - складається при вибутті запасів безоплатно. Даний документ не має відношення до підтвердження витрат по придбанню склобою у TOB «Перша Українська скляна компанія»; акт уцінки - складається при уцінці запасів до чистої вартості реалізації.... Позивачем дані ОСОБА_6 не складались, в зв'язку з відсутністю підстав для складання таких актів.

Посилання контролюючого органу в ОСОБА_6 перевірки від 18.12.2015 на ненадання позивачем певних документів, таких як актів приймання матеріалів, закупівельних актів, квитанцій, лімітно-забірних карток і т.д., суперечить вимогам законодавства про необхідність підтвердження факту придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей певними документами, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, товарно-транспортні накладні, які є належними первинними документами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей. Вимога про підтвердження валових витрат, понесених на придбання товарів, іншими документами, є незаконною, оскільки встановлює додатковий перелік документів, які не передбачені податковим законодавством.

Що стосується реєстрації податкових накладних по господарських операціях між позивачем та TOB «Перша українська скляна компанія» за жовтень 2014 року, то згідно норм ПК України (чинного на дату подання декларації за жовтень 2014 року) податкові накладні з сумою ПДВ до 10 тис, грн. не підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 11. розділу 2 Перехідних положень Податкового Кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 року, окрім операцій з постачання підакцизних та імпортованих товарів).

Обов'язкова реєстрація в ЄРПН всіх без виключення податкових накладних запроваджена лише з 01.02.2015 (п. 11. розділу 2 Перехідних положень Кодексу).

Отже, податкові накладні, виписані TOB «Перша Українська скляна компанія» в жовтні 2014 року, в яких суми ПДВ не перевищують 10 тисяч гривень, не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до норм Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу положень норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка є усі обов'язкові реквізити.

Таким чином, позивач мав право на формування податкового кредиту по придбанню товару - склобою у TOB «Перша українська скляна компанія» в розмірі 65 272 грн. ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «В1» №0000032200 від 04.01.2016; податкового повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «В4» №0000022200 від 04.01.2016; та податкового повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «Р» №0000012200 від 04.01.2016 в частині збільшення ОСОБА_5 акціонерному товариству «Рокитнівський скляний завод» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 748486 грн. 50 коп. в тому числі: 498991 грн. основного зобов'язання та 249495 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Натомість, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми «Р» №0000012200 від 04.01.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 1138426 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ПАТ «Кримський содовий завод» є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення в частині.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 45450 грн. 77 коп. відповідно до платіжного доручення від 21.01.2016 №778 (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи), а тому на користь позивача підлягає поверненню сума судового збору у розмірі 19816 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В1" №0000032200 від 04.01.2016.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В4" №0000022200 від 04.01.2016.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" №0000012200 від 04.01.2016 в частині збільшення ОСОБА_5 акціонерному товариству "Рокитнівський скляний завод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 748486 грн. 50коп. в тому числі: 498991 грн. основного зобов'язання та 249495грн. 50коп. штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 19816, 50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.