Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/8007/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/8007/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт», 2) Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром» провизнання недійсним іпотечного договору та скасування обтяження

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаШевченко М.О. - представник від відповідача-1не з'явився від відповідача-2Болбот К.Ю. - представник від третьої особине з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» та Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» та просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки №060807-І від 06.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрований в реєстрі за №3089, укладений між ЗАТ «КБ «Кредит-Дніпро» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро») та ТОВ «Контакт»;

- скасувати державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень в житловому будинку літ.А-5, 6, за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 113, реєстровий номер об'єкту у реєстрі прав власності 6477712, що складаються з: а-1 - прибудова на першому поверсі приміщення №92 поз.1-15 загальною площею 268,5 кв.м, сходова клітина поз. І-1 площею 3,8 кв.м, ганки а, а 2 , що виступає предметом іпотеки за договором іпотеки №060807-І, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрованим в реєстрі за №3089.

Позовні вимоги мотивовано тим, що укладений між відповідачами договір іпотеки №060807-І від 06.08.2007 не відповідає положенням ст.ст. 316-319, 334 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а тому в силу ст. 215 Цивільного кодексу України наявні підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/8007/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром» та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 розгляд справи було відкладено на 21.06.2016.

В судове засідання, призначене на 21.06.2016, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що право власності у відповідача-1 на майно, яке є предметом іпотеки за спірним іпотечним договором, виникло з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу, а тому відповідач-1 мав право на власний розсуд розпоряджатися таким майном, в тому числі передавати його в іпотеку.

У відзиві на позовну відповідач-2 звертається до суду із клопотанням про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Клопотання відповідача-2 мотивоване тим, що на розгляді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходилася цивільна справа №203/2612/13-ц за позовом ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт», в рамках якої розглядався спір, зокрема, про визнання недійсним договору іпотеки №060807-І від 06.08.2007. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі, а провадження у справі закрито.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.11.2014 встановлено, що спір щодо дійсності правочину виник між юридичними особами, а тому вказаний спір підвідомчий господарським судам та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, спір про визнання недійсним договору іпотеки №060807-І від 06.08.2007 в рамках справи №203/2612/13-ц по суті не розглянуто.

Третя особа представників в судове засідання не направила, письмових пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалася.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.08.2007 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Кредит-Дніпро» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»; іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» (іпотекодавець) було підписано договір іпотеки №06807-1 (надалі - Іпотечний договір).

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та зареєстровано в реєстрі за №3089.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору згідно до договору про надання кредитної лінії №060807-Л від 06.08.2007 (кредитний договір) іпотекодержатель надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Метпром» відновлювальну мультивалютну кредитну лінію для ведення статутної поточної діяльності з лімітом кредитування у сумі 2600000доларів США зі строком погашення отриманих кредитних коштів відповідно до п. 4.1 кредитного договору зі строком дії кредитного договору по 30.07.2008 згідно до п.9.1 кредитного договору.

Додатковими угодами від 18.06.2008, 14.08.2008, 21.08.2008 до Іпотечного договору вносилися зміни, що стосуються умов основного зобов'язання, на забезпечення якого укладено відповідний договір.

Згідно з п. 1.2 Іпотечного договору з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань боржника за кредитним договором іпотекодавець як майновий поручитель надав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно (майно, предмет іпотеки), що визначене та описане в п. 1.3 цього договору іпотеки.

У відповідності до п. 1.3 Іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення, які розташовані в житловому будинку літ.А-5, 6, а-1 прибудова на першому поверсі приміщення №92 поз.1-15 загальною площею 321,8 кв.м у підвалі приміщення VII поз.1-23 загальною площею 268,5 кв.м, сходова клітина поз.І-1 площею 3,8 кв.м, ганки а, а1, а2, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 113.

При цьому, як зазначено в абз. 2 п. 1.3 Іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі права власності згідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1429.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на момент укладення Іпотечного договору відповідачем-1 не було проведено розрахунки за договором купівлі-продажу від 29.07.2004, у зв'язку з чим останній не набув права власності на відповідне майно. Також позивач зазначає, що постановою суду у справі №804/2371/13-а було визнано протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради по внесенню до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» та скасовано відповідний запис.

Відтак, за твердженням позивача, відповідач-1 не мав правових підстав для передання такого майна в іпотеку, а тому позивач вказує на наявність підстав для визнання недійсним іпотечного договору №06807-1 від 06.08.2007.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, за приписами ст. 576 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути майно, яке є власністю іпотекодавця, може бути відчужене іпотекодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Як зазначено безпосередньо у самому Іпотечному договорі, нерухоме майно, що виступає предметом іпотеки, належить іпотекодавцю на підставі права власності згідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1429 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу продавець в особі представника передав, а покупець в особі представника прийняв у власність частку першого поверху приміщення №92, частка підвалу приміщення VII в будинку №113 по проспекту Карла Маркса у м.Дніпропетровську. Приміщення розташоване у житловому будинку літ. А-5,6 та складається з: а-1 - прибудов, частка І поверху приміщення №92 поз. 1-15 загальна площа 321,8 кв.м, частка підвалу приміщення VII, поз.1-23 загальною площею 268,5 кв.м, сходова клітина І поз.І, площею 3,8 кв.м, ганки а-а 2 . Загальна площа приміщення складає 594,1 кв.м.

Продаж зазначеного приміщення вчиняється за ціною 134128,86 грн, з урахуванням ПДВ. Ця сума сплачується покупцем продавцю безготівково на протязі 90 робочих днів (п.2 Договору купівлі-продажу).

Відповідно до п. 8 Договору купівлі-продажу право власності на придбане приміщення у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання Договору купівлі-продажу) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції, чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

В свою чергу, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 у справі №804/2371/13-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015, визнано протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради по внесенню 03.08.2004 до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» на нерухоме майно - частку першого поверху приміщення № 92, частку підвалу приміщення VІІ в будинку № 113 по проспекту Карла Маркса у м. Дніпропетровську, яке розташоване у житловому будинку літ. А-5, 6, та складається з: а-1 - прибудов, частка І поверху приміщення № 92 поз. 1-15 загальна площа, 321, 8 кв.м., частка підвалу приміщення VІІ поз. 1-23 загальна площа 268, 5 кв.м., сходова клітина І поз. 1, площею 3,8 кв.м., ґанки а-а2, а також скасовано відповідний запис про реєстрацію права власності на дане майно.

Наведене свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» правомочностей щодо відчуження нерухомого майна, і як наслідок (з огляду на встановлені приписами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» обов'язкові ознаки майна, що може виступати предметом іпотеки) - відсутність права передання відповідного майна в іпотеку.

За таких обставин, Договір іпотеки №060807-І від 06.08.2007 суперечить приписам ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а тому, з огляду на положення ст. 215 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про визнання недійсним Іпотечного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про скасування державної реєстрації обтяження нерухомого майна - нежитлових приміщень в житловому будинку літ.А-5, 6, за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 113, реєстровий номер об'єкту у реєстрі прав власності 6477712, що складаються з: а-1 - прибудова на першому поверсі приміщення №92 поз.1-15 загальною площею 268,5 кв.м, сходова клітина поз. І-1 площею 3,8 кв.м, ганки а, а 2 , що виступає предметом іпотеки за договором іпотеки №060807-І, суд відзначає таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, з огляду на те, що державною реєстрацією обтяження є офіційне визнання і підтвердження державою факту обтяження права саме шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, враховуючи положення ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (в даному випадку - Іпотечного договору), вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, що в свою чергу передбачає звернення до компетентного суб'єкту державної реєстрації прав.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про скасування державної реєстрації обтяження спірного нерухомого майна є передчасними та задоволенню не підлягають.

Також суд відзначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань від 02.06.2016 вбачається, що юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт», яке було перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Диалогпромсервис», припинено.

Відтак, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи містяться відомості про припинення діяльності відповідача-1, а також не вказано правонаступників останнього, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача-2 в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір іпотеки №060807-І від 06.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрований в реєстрі за №3089, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Кредит-Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт».

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01601, м.Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, ідентифікаційний код 14352406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг» (49010, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Лабораторна, будинок 45, ідентифікаційний код 24443558) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.07.2016

Суддя Ю.М. Смирнова