Ухвала

від 26.05.2016 по справі 813/8719/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/41903/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року

у справі № 813/8719/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамайстер-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамайстер-Плюс» (далі - ТОВ «Мегамайстер-Плюс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000822210/6693 від 05 листопада 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мегамайстер-Плюс» 458,81 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегамайстер-Плюс» з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» за серпень - жовтень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР Груп» за березень - липень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Ай Ті» за листопад - грудень 2011 року, січень - березень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» за листопад 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології» за березень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрміксі» за жовтень - грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Пан Трейд» за травень - липень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Форс» за серпень - жовтень 2011 року, березень, квітень, червень, липень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Груп» за липень - жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт № 207/73/22-1009/37278390 від 22 жовтня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822210/6693 від 05 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 328 330,00 грн. (223 465,00 грн. - основний платіж, 104 865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Нові технології», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Форс», ТОВ «ТПК Груп» товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів, складених за наслідками вжиття заходів з проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про здійснення ними діяльності поза межами правового поля, з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на пояснення посадової особи ТОВ «Інтеграл Ай Ті» Карауша Володимира Олексійовича щодо відсутності в нього вищої освіти, навичок у веденні бухгалтерського обліку та заповненні податкової звітності, а також засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» Пугачова Олександра Васильовича щодо реєстрації ним цього товариства за грошову винагороду, без мети здійснення реальної господарської діяльності.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти ТОВ «Мегамайстер-Плюс» на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; придбані товарно-матеріальні цінності використано позивачем у власній господарській діяльності.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання відповідного активу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (зокрема, посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою, в тому числі з'ясування достовірності пояснень Карауша В.О. та Пугачова О.В., наданих співробітникам податкової міліції та в рамках кримінального провадження.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Нові технології», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Форс», ТОВ «ТПК Груп» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названих суб'єктів господарювання як постачальників, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Нові технології», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Форс», ТОВ «ТПК Груп» контрагентами, не з'ясовано наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій (зокрема, не перевірено, чи не залучались позивачем зазначені юридичні особи до ланцюгів постачання з метою штучного збільшення ним задекларованих витрат за наявності об'єктивної можливості їх скорочення).

Адже, без встановлення вказаних обставин факт подальшої реалізації ТОВ «Мегамайстер-Плюс» розглядуваних товарно-матеріальних цінностей третім особам також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ТОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Нові технології», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Форс», ТОВ «ТПК Груп», позаяк може свідчити про отримання товару від інших осіб, ніж ті, що зазначені в первинних документах.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.