Ухвала

від 05.04.2017 по справі 813/8719/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р. Справа № 876/9857/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р.В., Попка Я. С.

з участю: секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Мегамайстер - Плюс на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/8719/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідністю Мегамайстер - Плюс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегамайстер - Плюс звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області від 05 листопада 2013 року №0000822210/6693.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 51, ч.1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив: визнати податкове повідомлення - рішення відповідача від 05 листопада 2013 року №0000822210/6693 протиправним та скасувати.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішення відповідача прийняте на підставі проведеної перевірки, висновки якої ґрунтуються виключно на листах Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок з товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно - торгова компанія Євробуд , товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АРТ Груп , товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграл Ай Ті , товариством з обмеженою відповідальністю Гарант - Буд - Сервіс , товариством з обмеженою відповідальністю Нові технології , товариством з обмеженою відповідальністю Укрміксі , товариством з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд , товариством з обмеженою відповідальністю Форс , товариством з обмеженою відповідальністю ТП К Груп . Однак, позивачем в повному обсязі надано документальне підтвердження щодо проведених взаєморозрахунків з вказаними суб'єктами господарювання. Вказані бухгалтерські документи в повному обсязі відображають господарські взаємовідносини з вище вказаними підприємствами. За таких обставин, твердження відповідача про те, що господарські операції є безтоварними, не спричиняють реального настання правових наслідків, є необґрунтованими.

Також, дані, наведені у декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідати їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей податкового та бухгалтерського обліку позивача і контрагентів чи не можливість проведення зустрічних перевірок не є самостійними підставами для визнання правочинів нікчемними. З урахуванням цих обставин, вважає, що всі дані відображено правильно, операції з переліченими юридичними особами були реальними, економічно обґрунтованими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідністю Мегамайстер - Плюс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000822210/6693 від 05 листопада 2013 року задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказане рішення апеляційну скаргу, у якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення податкового зобов'язання платника податків від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча повідомлялися належним чином та у встановлений законом спосіб про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Так як, викладені в клопотанні обставини не є підставою для відкладення розгляду справи і апеляційним судом не визнано обов'язковою участь представників сторін в судовому засіданні, справу у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України розглянуто за відсутності представників сторін.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленим податковим органом щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд , товариства з обмеженою відповідальністю ТПК - Груп , товариства з обмеженою відповідальністю Нові технології ТПВ свідчить про безтоварність господарських операцій, що в свою чергу виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. Також, в процесі судового розгляду не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 09 жовтня 2013 року №243 і наказу від 09 жовтня 2013 року №284, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Львова та у відповідності до п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Мегамайстер - Плюс з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках.

За результатами даної перевірки 22 жовтня 2013 року складено Акт №207/73/22 - 1009/37278390 Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ Мегамайстер - Плюс , ЄДРПОУ 37278390 з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з: ТзОВ Будівельно - торгова компанія Євробуд за серпень - жовтень 2011 рік; ТОВ Будівельна компанія АРТ Груп за березень - липень 2011 рік; ТОВ Інтеграл Ай Ті за листопад - грудень 2011 рік, січень - березень 2012 рік; ТОВ Гарант - Буд - Сервіс за листопад 2011 рік; ТзОВ Нові технології за березень 2012 рік; ТзОВ Укрміксі за жовтень - грудень 2012 рік, січень - лютий 2013 рік; ТзОВ Фінанс Пан Трейд за травень - липень 2012 рік; ТзОВ Форс за серпень - жовтень 2011 рік, березень, квітень, червень, липень 2012 рік; ТзОВ ТПК Груп за липень - жовтень 2012 рік .

Згідно висновків перевірки в ході її проведення встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по безтоварних операціях на загальну суму 223 465 гривень, а саме: за березень 2011 року - 2 951 гривня, квітень 2011 року - 4 562 гривні, травень 2011 року - 2 662 гривні, червень 2011 року - 3 562 гривні, липень 2011 року - 6 299 гривень, серпень 2011 року - 4 947 гривень, вересень 2011 року - 8 920 гривень, жовтень 2011 року - 7 364 гривні, листопад 2011 року - 11 238 гривень, грудень 2011 року - 33 982 гривні, січень 2012 року - 4 510 гривень, лютий 2012 року - 8 558 гривень, березень 2012 року - 12 742 гривні, квітень 2012 року - 1 693 гривні, травень 2012 року - 3 086 гривень, червень 2012 року 3 338 гривень, липень 2012 року - 1 829 гривень, вересень 2012 року - 7 697 гривень, жовтень 2012 року - 21 705 гривень, листопад 2012 року - 28 560 гривень, грудень 2012 року - 8 143 гривні, лютий 2013 року - 6 889 гривень, березень 2013 року - 18 202 гривні, квітень 2013 року - 10 026 гривень.

На підставі висновків перевірки, згідно з п.п. 54.3.2, п. 54.3 ст. 54, п. 123 Податкового кодексу України, відповідачем 05 листопада 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000822210/669, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 328 330 гривень, в т.ч.: за основним платежем - на 223 465 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 104 865 гривень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів виходить із такого.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього ж Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги на основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В розумінні норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, відображеного у відповідному обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Згідно з нормами п.138.2 ст.138 та п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом IІ цього Кодексу, відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку рішення відповідача прийняте на підставі та в межах повноважень, у спосіб, передбачений законами України, з урахуванням усім обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) та неупереджено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків щодо правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0000822210/6693 від 05 листопада 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Отже, податкове повідомлення - рішення є правомірним, прийняте з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції та щодо реальності виконання господарських операцій позивача з контрагентами є безпідставними, оскільки, вони спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з отриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищезазначених статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційних скарг апеляційний суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Магамайстер - Плюс залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/8719/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідністю Мегамайстер - Плюс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Клюба

Судді: Р.В. Кухтей

Я. С. Попко

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2017 року.