Вирок

від 11.07.2016 по справі 725/3950/14-к

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/3950/14-к

Номер провадження 1-кп/725/25/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 року Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Луківці, Вижницького району, Чернівецької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС РУЮ у Чернівецькій області, із вищою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_7 органом досудового розслідування, ураховуючи зміну обсягу раніше пред`явленого йому обвинувачення у зв`язку із встановленням в ході судового розгляду кримінального провадження нових фактичних обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, обвинувачується у тому, що у період 2009-2010 роках, обіймаючи посаду в органах державної влади, працюючи згідно наказу начальника Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 10.05.2007 року № 264/к на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, будучи державним службовцем 9 (дев`ятого) рангу й відповідно будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та своїм посадовим обов`язкам, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою - ТзОВ Юнор (ЄДРПОУ 19257538) вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України за наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 відповідно до вимог Посадової інструкції, Законів України: «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Інструкції про проведення виконавчих дій» затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, організовуючи та контролюючи роботу працівників підрозділу, зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, організовувати та здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного, повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

З червня 2009 року, в провадженні підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТзОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_8 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Блікс», а саме нежилі будівлі, що знаходяться в м. Чернівці по вул. Заводській, 42, які передані в іпотеку згідно договору № 31 від 30 жовтня 2007 року та технологічне обладнання, яке перебувало в заставі згідно договору застави від 30 жовтня 2007 року № 31 у ПАТ КБ «Приват Банк».

Відповідно до ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та п. 1.4 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5 , в редакції на час вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, передбаченому іпотечним договором, з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку». Відчуження предмету іпотеки покладається на органи державної виконавчої служби.

Зокрема, відповідно до пунктів 12, 24 договору іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року та додаткової угоди до договору іпотеки, укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Блікс», вартість предмету іпотеки визначена в розмірі 2 286 328,83 грн., при цьому сторони погодились, що початкова ціна встановлюється у розмірі 100% від загальної вартості предмета іпотеки.

При цьому, згідно ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 % його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець залучає експерта з метою оцінки майна, яке підлягає реалізації.

Таким чином, виходячи з вищевказаних вимог законів, є порушенням проведення оцінки іпотечного майна в межах виконавчого провадження, оскільки його вартість вже встановлена та узгоджена сторонами договору іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року.

Разом з тим, у порушення зазначених норм закону, за вказівкою та погодженням ОСОБА_7 , як безпосереднього керівника, державним виконавцем ОСОБА_9 , 27 листопада 2009 року повторно призначено експерта для визначення вартості арештованого майна, в тому числі і нерухомого (іпотечного). За висновком експерта вартість будівель, що знаходяться в АДРЕСА_2 є нижчою, ніж передбачено іпотечним договором.

Крім того, ОСОБА_7 , будучи начальником підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області, під керуванням якого державним виконавцем ОСОБА_9 вчинялись виконавчі дії по вищевказаних виконавчих провадженнях, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», в порушення ст.ст. 5, 5-1, 7 Закону України «Про виконавче провадження», порушив права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні, не роз`яснивши передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» право сторони виконавчого провадження, а саме ПАТ КБ «Приват Банк», як іпотекодержателя визначати спеціалізовану організацію для реалізації предмета іпотеки, та не повідомив про передачу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, на реалізацію та організацію конкурсу.

В подальшому, 28 грудня 2009 року ОСОБА_7 без повідомлення іпоткодержателя, супровідним листом за № 731/03-09/02 відповідно до п.5.12.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом МЮУ № 74/5 від 15.12.1999 (зі змінами та доповненнями станом на 17.11.2009), направив матеріали на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, а саме будівель та споруд деревообробного комплексу по АДРЕСА_2 , вартістю 997156 грн.

Водночас, ст. 41 Закону України «Про іпотеку» закріплено право іпотекодержателя на вибір торгівельної організації.

Таким чином, підготовлені та подані ОСОБА_7 матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису, умисно направлялись на конкурсну комісію для реалізації арештованого нерухомого майна, без врахування положень Закону України «Про іпотеку».

Через це, 19 січня 2010 року, в порушення вищезазначених вимог Закону України «Про іпотеку» та п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій», за відсутності іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», якому не було відомо про направлення матеріалів на конкурсну комісію, ГУЮ у Чернівецькій областіпроведено конкурс між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна ТОВ Блікс, під час якого визначено переможця - ТОВ Юнор.

Внаслідок таких дій ОСОБА_7 , порушено право сторони виконавчого провадження іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» на власний вибір торгівельної організації, яка залучається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби.

З огляду на це, засідання конкурсної комісії з вибору торгівельної організації, яке відбулось 19 січня 2010 року, мало відбутись за участі іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», який би обрав торгівельну організацію, з якою відповідно до п. 5.12.4 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» Міністерство юстиції України уклало договір про реалізацію арештованого майна.

Після проведення конкурсу по вибору торгівельної організації, з метою реалізації умислу на одержання неправомірної вигоди ТзОВ «Юнор», в порушення ст. 41 Закону України «Про іпотеку» щодо залучення торгівельної організації, умов Генерального договору № 4 та п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій»,ОСОБА_7 , 22 січня 2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення згідно виконавчого напису № 906621 від 19.02.2009, із директором ЧФ ТОВ «Юнор» ОСОБА_10 , тобто торгівельною організацією, яка не була обрана іпотекодержателем ПАТ КБ «ПриватБанк».

При цьому, предметом даного договору є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 4 від 15 січня 2010 року.

За умовами договору № 250015 визначено, що на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки), яке арештоване згідно виконавчого напису №906621 вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 , описане актом опису й арешту майна серія АА №340935 від 17 березня 2009 року, а саме будівлі та споруди деревообробного комплексу, які є власністю ТОВ Блікс, що знаходиться в м. Чернівці, вул. Заводська, буд.42.

Зокрема, пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що переможець торгів, протягом 10 робочих днів перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації.

Водночас, умовами п.1.1. Генерального договору № 4, які лягли в основу договору № 250015 передбачено, що Мінюст доручає, а торгівельна організація ТОВ «Юнор» зобов`язується приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернуто стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, а п. 6.3 договору встановлено, що кошти за придбане майно, за винятком винагороди спеціалізованої організації, вносяться покупцем безпосередньо на рахунок органу державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію. Про це зазначається і в п. 5.12.9 «Інструкції про проведення виконавчих дій». При цьому, згідно з п. 8 вищевказаного Генерального договору № 4 визначено, що при укладанні окремих договорів про реалізацію арештованого майна обов`язково слід враховувати положення цього договору.

Таким чином, умови Генерального договору не стосуються реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року, та на яке звернуто стягнення нотаріусом згідно виконавчого напису.

За таких обставин, ОСОБА_7 , укладаючи з ТОВ «Юнор» договір пронадання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), в порушення умов Генерального договору вказав недостовірні відомості щодо перерахування коштів на рахунок спеціалізованої організації за реалізацію майна.

Крім того, порядок укладання договорів між державною виконавчою службою та торгівельними організаціями передбачено п. 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції від 27.10.1999 р. за № 68/5 та п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій», відповідно до яких після визначення переможця за результатами проведення конкурсу між торгівельними організаціями та органом державної виконавчої служби укладається договір про надання послуг з реалізації арештованого майна. Договір підписується начальником органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого вилучено майно, та уповноваженим представником спеціалізованої торгівельної організації, яка визначена переможцем конкурсу.

Виходячи з вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_7 як начальник підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, не уповноважений був підписувати такий договір.

З огляду на це, ОСОБА_7 , перекручуючи вищевказані вимоги закону, об`єднав дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства.

В подальшому, після того, як іпотекодержателю ПАТ КБ «ПриватБанк», стало відомо про призначення прилюдних торгів з продажу іпотечного майна на 11 год. 23 лютого 2010 року, його представники та представники ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» виявили бажання подати заяву на участь у прилюдних торгах. При цьому, ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» листом від 19 лютого 2010 року повідомило ПАТ КБ «Приватбанк» про намір придбати нерухоме майно на загальну суму 3545000 грн., чим було б забезпечене право іпотекодержателя на максимальне задоволення його вимог.

З цією метою, ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» 19 лютого 2010 року були сплачені гарантійні внески на рахунок торгівельної організації ТОВ «Юнор», однак зареєструватись 22 лютого 2010 року та 23 лютого 2010 року останні не змогли, у зв`язку із відсутністю представників торгівельної організації на робочому місці, що є порушенням вимог ст. 44 Закону України «Про іпотеку».

В подальшому, ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержатель, перед проведенням торгів, 23 лютого 2010 року звернулося з клопотанням до ОСОБА_7 про прийняття ним участі у проведенні торгів, у зв`язку із порушення права банку як стягувача у вказаному виконавчому провадженні, неможливості подати іпотекодержателем та ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» заявки на участь у торгах. При цьому вказуюючи, що такі дії направлені на штучне придбання нерухомого майна за заниженою ціною.

Разом з тим, незважаючи на вказане, 23 лютого 2010 року в день проведення торгів, ОСОБА_7 , як представник органу державної виконавчої служби, який у відповідно до вимог ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» здійснює реалізацію предмета іпотеки, яка проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах та представники торгівельної організації ТОВ «Юнор», які відповідно до договору № 250015 від 22 січня 2010 року були уповноважені на організацію продажу іпотечного майна, в порушеннявимог ст.ст. 44, 45 Закону України «Про іпотеку» та п. 3.12 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», не допустили до участі у торгах представників ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «РІА-ЛІЗИНГ», а провели їх о 16 годині, незважаючи на заплановану 11 год., а саме після того як представники іпотекодержателя покинули приміщення проведення торгів.

При цьому, ОСОБА_7 , як начальник підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Чернівецькій області, при наявності адресованого та врученого йому, згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» припису прокурора Садгірського району м. Чернівці та заяви сторони виконавчого провадження ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення торгів, в порушення вимог ст. 32, п. 6 ст. 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 4.3, 4.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій» умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», не відклав та не зупинив проведення торгів та за результатами проведених прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, буд.42 переможцями по лотах №1, №2, №4, №5, №13, №14 стала ОСОБА_11 , по лотах №3, №8, №10, №15, №19 ОСОБА_12 та по лотах №9, №16 ОСОБА_13 , в результаті чого було порушене право іпотекодержателя на максимальне задоволення його вимог, як стягувача.

Крім того, усі вищевказані протоколи підписані ліцитатором ОСОБА_14 , переможцями прилюдних торгів та затверджені директором ЧФ ТОВ Юнор ОСОБА_10 , тобто складені відповідно до п. 4.8 Наказу «Про затвердження порядку реалізації арештованого майна», а не в порядку передбаченому ст. 45 Закону України «Про іпотеку», за виключенням зазначеного банківського рахунку торгівельної організації для переказу ціни продажу предмета іпотеки.

Вкотре, перекручуючи вимоги закону, ОСОБА_7 було об`єднано дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства.

В подальшому, 05 березня 2010 переможці прилюдних торгів, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , внесли кошти за придбане майно на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ Правекс-Банк, МФО 321983, який належить ТОВ «Юнор», після чого, посадові особи ТОВ Юнор, заволоділи даними коштами, не перерахувавши їх на рахунок стягувача іпотекодержателя ПАТ КБ Приват Банк.

Окрім цього, ОСОБА_7 надано вказівку державному виконавцю ОСОБА_9 , щоб останній після проведення торгів, які відбулись 23 лютого 2010 року, виніс постанову від 09 березня 2010 про об`єднання проваджень в одне зведене виконавче провадження.

Крім того, після подачі ПАТ КБ «Приват Банк» позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області про визнання недійсними результатів і протоколу проведення прилюдних торгів з виконання виконавчого напису нотаріуса, та отримання 04 березня 2010 року заяви банку про повернення виконавчого напису нотаріуса, ОСОБА_7 з метою приховання порушень вищеописаних норм законів та надання законності діям щодо проведення торгів по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а також після фактичного проведення торгів та фактичного виконання договору, вдався до укладення 15 березня 2010 року додаткового договору до договору № 250015 від 22.01.2010 року, в якому умисно змінив п.1.3 договору, виклавши його в наступній редакції: нерухоме майно (предметіпотеки) арештоване згідно виконавчого напису № 906621, вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та виконавчого листа № 2-3018 Шевченківського районного суду м. Чернівці, виданого 17 березня 2009 року, хоча в попередній редакції зазначалось, що на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки ) згідно виконавчого напису нотаріуса.

Одночасно з цим, 15 березня 2010 року державним виконавцем ОСОБА_9 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка затверджена ОСОБА_7 та в якій зазначено майно, на яке фактично вже звернено стягнення, тобто реалізоване 23 лютого 2010 року.

Крім того, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що кошти від торгуючої організації повинні бути повернуті органу ДВС протягом 10 днів від спеціалізованої організації, не вжив жодних кроків для їх повернення (не звернувся ні в правоохоронні органи, ні в саму організацію) що вказує виключно на умисність дій останнього.

Враховуючи, що виконавче провадження відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону станом на лютий 2010 року закінчується у випадку повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, в даному випадку реалізацією нерухомого (іпотечного) майна, що включає низку дій з підготовки та проведення торгів, оформлення їх результатів, відповідальність за недотримання вищевказаних вимог законодавства покладається на орган державної виконавчої служби, у провадженні якого перебуває виконавче провадження.

Внаслідок допущених ОСОБА_7 , як начальником підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ у Чернівецькій області порушень вищезазначених вимог законодавства в межах процедури виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису щодо реалізації нерухомого (іпотечного) майна, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2012 року, залишеним в силі ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 23 травня 2012 року за позовною заявою ПАТ КБ «Приват Банк» визнано недійсними результати та протоколи проведення прилюдних торгів від 23 лютого 2010 року щодо реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки).

Поряд з цим, 05 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до Головного управління юстиції в Чернівецькій області, прийнято рішення про стягнення з Головного управління юстиції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_11 коштів в сумі 266745,99 грн., на користь ОСОБА_12 коштів в сумі 291137,51 грн., на користь ОСОБА_13 коштів в сумі 232760,67 грн.

Згідно акту службового розслідуванням від 14 січня 2014 року, підписаного членами комісії представниками ДВС та Головного управління юстиції в Чернівецькій області, проведеного з метою встановлення винних осіб, які своїми діями сприяли допущенні порушень при проведенні реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах і не надходження коштів від його реалізації на рахунок стягувача ПАТ КБ «Приват Банк», встановлено що порушення допущенні підрозділом примусового виконання рішень ГУЮ в Чернівецькій області та торгівельною організацією ТОВ «Юнор», які вказані в рішеннях судів, і з якими погодились члени комісії.

Таким чином ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що внаслідок його незаконних дій, як начальника підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ в Чернівецькій області, на виконанні у якого знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_8 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк», спричинено потерпілим ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 266745,99 грн., ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 291137,51 грн. та ОСОБА_13 матеріальної шкоди на сумі 232760,67 грн., а всього на загальну суму 790644,17 грн., що є тяжкими наслідками, і яка на даний час відшкодована за рішенням суду Головним управлінням юстиції в Чернівецькій області, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції станом на 16.02.2010 ), - у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_7 , також обвинувачується у тому, що працюючи на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та своїм посадовим обов`язкам, з метою одержання неправомірної вигоди торгівельною організацією ТОВ Юнор, вчинив службове підроблення за таких обставин.

Так, з червня 2009 року, в провадженні підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_8 19 лютого 2009року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Блікс», а саме нежилі будівлі, що знаходяться в м. Чернівці по вул. Заводській, 42, які надані в іпотеку згідно договору № 31 від 30 жовтня 2007року та технологічне обладнання, заставлене на підставі договору застави № 31 від 30 жовтня 2007року у ПАТ КБ «Приват Банк».

В межах процедури вищезазначеного виконавчого провадження, підготовлені та подані матеріали виконавчого провадження по виконавчому напису, ОСОБА_7 були умисно направлено на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, без врахування положень Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого було порушено право сторони виконавчого провадження іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» на власний вибір торгівельної організації.

Через це, 19 січня 2010 року, за відсутності іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк», ГУЮ у Чернівецькій області проведено конкурс між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна ( предмета іпотеки ) ТОВ Блікс, під час якого визначено переможця - ТОВ Юнор.

Після проведення конкурсу по вибору торгівельної організації, з метою реалізації умислу на одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», в порушення умов Генерального договору № 4, п. 5.12.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій» та ч.1 ст.1004 Цивільного кодексу України ОСОБА_7 , 22 січня 2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір № 250015 з торговельною організацією ТОВ «Юнор», предметом якого є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, в який, а саме в п. 3.2 вніс завідомо неправдиві відомості щодо зобов`язання перерахунку покупцем грошових коштів за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації, а не на депозитний рахунок виконавчої служби, як це передбачено п.6.3 Генерального договору № 4, так як матеріали на конкурсну комісію направлялись за процедурою арештованого нерухомого майна, а не іпотечного, та не зобов`язав вказану торговельну організацію здійснити розподіл коштів, подати звіт та перерахувати їх на рахунок стягувача у виконавчому провадженні, внаслідок чого переможці прилюдних торгів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 05 березня 2010 року перерахували грошові кошти в загальній сумі 790644,17 грн. за придбане ними майно на рахунок торгівельної організації ТОВ «Юнор».

З огляду на це, ОСОБА_7 , перекручуючи вищевказані вимоги закону, об`єднав дві процедури продажу в одну, витягуючи вигідні для виправдання своїх дій вимоги законодавства.

В подальшому, з метою маскування своїх дій, після фактичного проведення торгів та фактичного виконання договору ОСОБА_7 , вдався до укладення 15 березня 2010 року додаткового договору до договору № 250015 від 22 січня 2010 року, в якому умисно змінив п.1.3, виклавши його в наступній редакції: нерухоме майно (предмет іпотеки) арештоване згідно виконавчого напису № 906621, вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та виконавчого листа № 2-3018 Шевченківського районного суду м. Чернівці, виданого 17 березня 2009 року, хоча в попередній редакції зазначалось, що на прилюдні торги передається нерухоме майно (предмет іпотеки ) згідно виконавчого напису нотаріуса.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_7 , як начальника підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби ГУЮ в Чернівецькій області, на виконанні у якого знаходились матеріали виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності та по виконанню виконавчого напису, виданого нотаріусом ОСОБА_8 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», спричинено потерпілим ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 266 745,99 грн., ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 291 137,51 грн. та ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 232 760,67 грн., а всього на загальну суму 790 644,17 грн., що є тяжкими наслідками, яка на даний час відшкодована за рішенням суду Головним управлінням юстиції в Чернівецькій області.

Таким чином, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції станом на 16.02.2010), а саме у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Крім того, після зміни прокурором обвинувачення ОСОБА_7 також своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, відмовився давати відповіді на запитання представника потерпілих. В останньому слові обвинувачений вказав, що він не винний та просив його виправдати.

При цьому, суду пояснив, що при підписанні договору про примусову реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки) він діяв виключно керуючись нормами ст.ст. 46 і 47 Закону України «Про іпотеку» та Законом України «Про виконавче провадження», чинних на момент проведення виконавчих дій, що в свою чергу повністю виключає його відповідальність за те, що службові особи ТОВ «ЮНОР» не повернули, а також не перерахували на рахунок стягувача кошти, отримані від реалізації арештованого майна. Ніякої особистої зацікавленості в протиправних діях посадових осіб ТОВ «ЮНОР» він не мав, оскільки не був навіть з ними особисто знайомий і не вносив неправдивих відомостей до офіційних документів при укладанні договору із спеціалізованою торгівельною організацією про реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки), а тому вважає, що негативні наслідки від реалізації вказаного майна у вигляді неповернення коштів торгівельною організацією виникли не з його вини і спричинені іншими особами, а не ним. Також суду пояснив, що виконавче провадження в частині стягнення з ТОВ «Блікс» коштів різними стягувачами спочатку перебувало на виконанні Садгірського відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції та у зв`язку із складністю даного виконавчого провадження за поданням начальника відділу ДВС Чернівецької області передано до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, яким було прийнято до провадження та перебувало у провадженні державного виконавця ОСОБА_9 , який відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» був зобов`язаний вживати заходів для примусового виконання виконавчих документів, діяти згідно положень Закону, а не у його провадженні, та при прийнятті відповідних постанов діяв як самостійна процесуальна особа. Будь-яких вказівок він ОСОБА_9 на вчинення певних виконавчих дій не давав. Також зазначив, що йому відомо про те, що в процесі виконання даного виконавчого провадження були перешкоди у вчиненні виконавчих дій зі сторони ТОВ «Блікс», зокрема керівників товариства у проведенні оцінки майна. Після проведення оцінки майна, яка була оплачена банком, будь-яких заперечень зі сторони стягувача щодо визначення вартості майна згідно висновку оцінки не було. При цьому, оцінка вартості як іпотечного, так і заставного майна призначалася державними виконавцями Садгірського ВДВС ЧМУЮ, а не підрозділом. В подальшому, після передачі виконавчого провадження до підрозділу примусового виконання рішень, з метою продовження вчинення виконавчих дій, державним виконавцем ОСОБА_9 було призначено саме актуалізацію попереднього висновку оцінки вартості майна, оскільки після його проведення сплив шестимісячний строк дії такої оцінки й відповідно з метою вжиття заходів для передачі майна на реалізацію необхідно було визначити реальну вартість майна, що передавалося на реалізацію, а не повторна оцінка як зазначає сторона обвинувачення. Після проведення оцінки майна, а саме актуалізації попереднього висновку, та відповідно відсутності її оскарження у строки, визначені чинним законодавством, згідно з положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, державним виконавцем, у провадженні якого перебувало дане виконавче провадження, в п`ятиденний строк були підготовлені усі необхідні документи для подальшої реалізації майна та передані до регіонального відділу виконавчої служби для визначення на конкурсній основі торгівельної організації, а в подальшому конкурсною комісією визначено переможця для проведення торгів - торгівельну організацію, яка повинна була проводити аукціон. При цьому, він підписуючи супровідний лист, яким передавалася заявка на проведення конкурсу, діяв виключно в межах положень Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій й відповідно підписуючи заявку перевірив наявність усіх документів, які мають бути наявні при передачі майна на реалізацію. Крім того, зазначив, що Інструкцією визначено вичерпний перелік документів, який додається до заявки та наявність письмового повідомлення іпотекодержателя про право на вибір торгівельної організації даним переліком не визначена. Також вказав на те, що після визначення торгівельної організації, він як начальник підрозділу, який згідно ст. 5-1 Закону України «Про виконавче провадження» наділений всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті, в семиденний термін підписав з торгівельною організацією договір на реалізацію майна. Таким чином, особисто він ніяких виконавчих дій не вчиняв, єдине, що було ним вчинене, це підписання договору на реалізацію майна, який він підписав відповідно до вимог закону та наданих йому повноважень, а також за проханням представників банку був присутній при проведенні торгів. При цьому, підписаний ним договір на реалізацію майна відповідав усім вимогам законодавства, а саме Закону України «Про іпотеку», оскільки предметом реалізації було саме іпотечне майно, та укладався даний договір в рамках існуючої Генеральної Угоди, підписаної Міністерством юстиції України. Усі договори на реалізацію майна були типовими та жодних претензій до цих договорів не було. При цьому вказав на те, що він відповідно до п. 1.2 Тимчасового положення про реалізацію арештованого майна мав право підписувати договір на реалізацію майна як керівник підрозділу примусового виконання рішень. Договори, які підлягають оплаті підписувалися начальником Головного управління юстиції.

Зазначив також і про те, що банку ніхто не перешкоджав зареєструватися як учаснику на торгах, однак представники банку цього не зробили, оскільки бажали зірвати торги. Про те, що торги відбулися, особисто він дізнався на 10- й день після їх проведення та дізнався про протокол проведення торгів та що покупцями були сплачені кошти. При цьому, після торгів було винесено заборону видавати акт проведення торгів, а також проводити розрахунок й відповідно ТОВ «Юнор», на рахунок якого надійшли кошти від реалізації майна не мало право розпоряджатися цими коштами та ним як начальником підрозділу вживалися відповідні заходи щодо дотримання даної заборони, надсилалися відповідні листи до органів, які проводять реєстрацію права власності на нерухоме майно тощо.

Також зазначив, що йому було відомо про те, що в подальшому банк оскаржив результати торгів в судовому порядку та рішенням суду торги були визнані недійсними. Він особисто приймав участь в судових засіданнях та пояснював, що ПАТ КБ «Приват Банк» мав можливість безперешкодно зареєструватися для участі у торгах. Також йому відомо про те, що кошти ТОВ «Юнор» не були перераховані на рахунок банку та зникли.

Крім того, вказав і про те, що реалізація спірного майна мала проводитися саме з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», норми якого є спеціальними при проведенні прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна та мають вищу юридичну силу ніж положення Генерального договору, а актуалізація попередньої оцінки майна проводилася, оскільки між боржником та стягувачем була відсутня погодженість щодо його вартості, що підтверджується тим, що стягнувач звернувся до виконавчої служби з метою примусового виконання й відповідно попередній звіт у зв`язку із спливом встановленого Законом шестимісячного строку втратив чинність, а тому усі виконавчі дії проводилися в загальному порядку, визначеному Законом України «Про виконавчу службу».

Щодо не роз`яснення банку права на вибір торгівельної організації, то суду пояснив, що згідно вимог закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, у провадженні якого перебуває виконавче провадження повинен роз`яснити усім сторонам виконавчого провадження їх права та обов`язки. При цьому, перелік прав та обов`язків, які підлягають обов`язковому роз`ясненню наведено у ст. 11-1 Закону та такого обов`язку як роз`яснити у письмовому чи іншому вигляді право іпотекодержателю на вибір торгівельної організації в даній нормі статті не зазначено. Крім того, сторони виконавчого провадження зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій. Згідно положень Закону державний виконавець, у провадженні якого на виконанні перебуває виконавчий документ зобов`язаний у письмовому вигляді направити стягувачу та боржнику повідомлення про оцінку вартості майна та роз`яснити право на її оскарження й відповідно, наскільки йому відомо, державний виконавець ОСОБА_9 повідомив банк про результати актуалізації попередньої оцінки, можливо повідомив і про право банку на вибір торгівельної організації. Також звернув увагу суду на те, що оскільки положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять норм щодо обов`язку державного виконавця повідомляти іпотекодержателя про право на вибір торгівельної організації в письмовому вигляді й відповідно представники банку як сторони виконавчого провадження неодноразово були у виконавчій службі, знайомився із матеріалами виконавчого провадження, їм було відомо про усі виконавчі дії, які вчинялися, у зв`язку із чим банк мав право і можливість скористатися своїм правом на вибір торгівельної організації. Однак своїм правом, визначеним ст. 41 Закону України «Про іпотеку» не скористався, оскільки напевно був зацікавлений зірвати торги та в подальшому скористатися своїм право на залишення майно в рахунок погашення боргу. На його думку, банк також мав можливість і зареєструватися для участі у торгах, оскільки у день торгів представник банку та ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ» до 10 години 30 хвили перебували у нього в кабінеті та не вживали ніяких дій щодо реєстрація для участі у торгах, а потім разом із ним поїхали на місце їх проведення. Крім того, вказав також на те, що у його повноваження не входить здійснення контролю над проведенням торгів, оскільки згідно Закону державний виконавець не може вчиняти будь-яких дій для зупинення торгів, у тому числі й на виконання припису прокурора, який до того ж був вручений керівнику торгівельні організації, а не йому, зупинити проведення торгів може лише суд. Також банком не подавалося на адресу підрозділу до дня проведення торгів будь-яких клопотань про зупинення виконавчого провадження з наведенням визначених законом підстав для його зупинення, а в поданому клопотанні лише вказувалося, що їх торгівельна організація не допускає до участі у торгах.

Щодо додаткового договору, то суду пояснив, що він був укладений у зв`язку із тим, що банк відмовився від отримання стягнення за виконавчим написом нотаріуса, оскільки звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документу, а тому з метою перерахування коштів, отриманих від реалізації майна стягувачу був укладений додатковий договір. При цьому будь-якого підроблення, у тому числі внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей ним не вчинялося.

Так, згідно з приписамист. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ч. 2ст. 17 КПК Українивизначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, суд, згідно з ч. 6ст. 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому, стаття 25 КПК Українизобов`язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на прокурора законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно дост. 9 КПК України.

Також слід зазначити, що за правиламист. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається саме на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

покази свідка ОСОБА_15 , який будучи допитаним в ході розгляду даного кримінального провадження суду пояснив, що він у період з 2003 року по 2012 рік працював на різних посадах в органах виконавчої служби, у тому числі й Садгірському відділі ДВС Чернівецького МУЮ, на примусовому виконанні в якому перебувало виконавче провадження по стягненню заборгованості з ТОВ «Блікс» на користь декількох стягувачів, яке в подальшому згідно постанови начальника відділу у червні 2009 році було передано до подальшого проведення виконавчих дій до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, начальником якого на той час був ОСОБА_7 . Чому саме дане виконавче провадження було передано до підрозділу примусового виконання рішень він не пам`ятає, можливо через його складність, однак згідно діючої на той час Інструкції про вчинення виконавчих дій за відповідним поданням виконавчі провадження могли передаватися до підрозділу примусового виконання рішень на підставі відповідної постанови начальника відділу ДВС. Будь-яких інших даних щодо проведення реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс», порядку його реалізації тощо та обставин вчинення обвинуваченим протиправних дій суду не повідомив;

покази свідка ОСОБА_16 , який будучи допитаним в ході розгляду даного кримінального провадження, суду пояснив, що в інкримінований обвинуваченому період він був головою конкурсної комісії по здійсненню вибору торгівельної організації з метою подальшої реалізації арештованого майна ТОВ «Блікс». При цьому, згідно діючої на той час Інструкції про проведення виконавчих дій відділом примусового виконання рішень до Головного управління юстиції у Чернівецькій області передано заявку на проведення торгів із визначеним Інструкцією переліком документів, необхідних для подальшого проведення конкурсу на вибір торгівельної організації з метою реалізації саме іпотечного майна, а не арештованого майна, у тому числі й договір іпотеки, акт опису-арешту майна, повідомлення про реалізацію іпотечного майна. Також вказав на те, що конкурс на вибір торгівельної організації проводився саме у зв`язку із тим, що ПАТ КБ «Приват Банк» як іпотекодержатель згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» не надіслав лист - пропозицію щодо обрання торгівельної організації. Крім того зазначив, що банку як стороні виконавчого провадження було відомо про усі виконавчі дії, які проводилися в рамках примусового виконання виконавчих документів, у тому числі й про подальше проведення конкурсу на вибір торгівельної організації, оскільки банк у визначеному законом порядку був ознайомлений із результатами оцінки майна, а тому повинен був знати, що арештоване майно в подальшому буде передано на реалізацію та мав можливість скористався своїм правом на вибір торгівельної організації, однак наданим право не скористався й відповідно на ім`я начальника виконавчої служби відповідного листа-пропозиції щодо передачі майна на реалізацію конкретній торгівельний організації не надіслав. Чи був банк в письмовому вигляді повідомлений про передачу матеріалів на конкурсну комісію по вибору торгівельної організації, то вказав, що йому про це не відомо, проте чинним на той час законодавством не було встановлено конкретного порядку щодо здійснення обов`язкового повідомлення іпотекодержателя про їх право на вибір торгівельної організації. Крім того зазначив, що ним особисто як головою конкурсної комісії будь-яких дії щодо перевірки того, чи був повідомлений банк про проведення засідання конкурсної комісії по вибору торгівельної організації та про право на подачу пропозиції щодо вибору торгівельної організації не вчинялися, оскільки такого обов`язку не визначено законом. Про засідання комісії згідно чинного законодавства повідомлялися лише торгівельні організації та виконавець, а конкурс проводиться на підставі визначеного законом та Інструкцією переліку документів, які в даному конкретному випадку усі були в наявності та підстав для повернення заявки на доопрацювання не було. Також вказав і про те, що до документів, які передавалися для проведення конкурсу на вибір торгівельної організації в обов`язковому порядку повинен був бути поданий звіт про оцінку майна та відомості на підтвердження її неоспорення сторонами виконавчого провадження, договір іпотеки, та дані документи були наявні, а повідомлення іпотекодержателя про право на пропозицію вибору торгівельної організації згідно Інструкції не повинно було додаватися до даного пакету документів. Оскільки виконавцем був переданий увесь пакет документів, визначений Інструкцією про вчинення виконавчих дій, їх не було повернуто й відповідно винесено на конкурсну комісію, за наслідками якої проведено конкурс на вибір торгівельної організації для подальшої реалізації майна ТОВ «Блікс»;

покази свідка ОСОБА_17 , яка суду пояснила, що в інкримінований обвинуваченому період була членом конкурсної комісії по вибору торгівельної організації для подальшої реалізації майна. Яке саме майно було передано на конкурс, арештоване чи іпотечне, вона повідомити не може, оскільки не пам`ятає. Конкурс проводився 19 січня 2011 року. Також суду повідомила, що до обов`язків члена комісії входить виключно обов`язок повідомити торгівельні організації про проведення конкурсу, а банк як іпотекоджератель згідно діючого на той час законодавства ними про дату проведення конкурсу не повідомлявся. При цьому, згідно діючих на той час вимог Закону України «Про іпотеку» право вибору торгівельної організації це є правом іпотекодержателя, а не обов`язком й відповідно банк міг скористатися своїм правом, направивши лист-пропозицію щодо надання права на реалізацію майна конкретній торгівельній організації. Такий лист банком мав бути надісланий до проведення конкурсу и відповідно при наявності такого листа, в протоколі про проведення конкурсу було б вказано саме про надання права на реалізацію майна запропонованій банком як іпотекоджержателем торгівельній організації на підставі поданої пропозиції. Також зазначила, що банк міг дізнатися про подальше проведення конкурсу на визначення торгівельної організації, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження та скористатися своїм правом вибору торгівельної організації. При цьому, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією про вчинення виконавчих дій, які були чинні на той час, не було передбачено обов`язку державного виконавця в письмовому вигляді повідомляти іпотекодержателя про їх право вибору торгівельної організації та про передачу майна на конкурсну комісію з метою визначення торгівельної організації для подальшої його реалізації, аналогічно й конкурсна комісія не зобов`язана була повідомляти іпотекоджежателя про їх право на вибір торгівельної організації для реалізації іпотечного майна. До обов`язків конкурсної комісії входило виключно обов`язок провести перевірку повноти направлених державним виконавцем згідно визначеного законодавством чіткого переліку документів для подальшого проведення відбору торгівельної організації. В даному конкретному випадку, державним виконавцем була подана відповідна заявка на реалізацію майна із доданим до неї усім переліком документів і довідка про оцінку майна. Оскільки лист від банку як іпотекодержателя про пропозицію торгівельної організації був відсутній, що свідчило про те, що Банк своїм правом не скористався, реалізація іпотечного майна проводилась в загальному прядку. Крім того, про проведення конкурсу комісією були повідомлені державний виконавець та торгівельні організації, ПАТ КБ «Приват Банк» комісією не був повідомлений, оскільки Інструкцією не було передбачено обов`язку повідомляти іпотекодержателя про дату її засідання. Також вказала, що з метою забезпечення і дотримання своїх прав, банк як іпотекодержатель, мав право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, у тому числі й з оцінкою майна. Оскільки у поданих разом із заявкою документах були підтверджуючи дані про не оскарження оцінки майна сторонами виконавчого провадження, заявка була прийнята до розгляду на доопрацювання не поверталася;

покази свідка ОСОБА_18 , яка будучи допитана в ході розгляду справи, суду пояснила, що в інкримінований обвинуваченому період працювала провідним спеціалістом в обласному управлінні юстиції та приймала участь у засіданні конкурсної комісії по вибору торгівельної організації для проведення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Блікс», як член конкурсної комісії. При цьому вказала, що вона як член комісії опрацьовувала пропозиції торгівельних організацій та здійснювала голосування за певну торгівельну організацію. Щодо існуючого на той час порядку реалізації іпотечного майна, то суду пояснила, що його реалізація здійснювалася згідно з положеннями Закону України «Про іпотеку» й відповідно іпотекодержатель мав право обирати торгівельну організацію для подальшого проведення торгів. Разом з тим, при обранні торгівельної організації для реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс», ПАТ КБ «Приват Бак» як іпотекодержатель не звертався із відповідним листом пропозицією щодо обрання конкретної торгівельної організації, а тому конкурсний відбір торгівельної організації для реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс» проводився на загальних підставах згідно Закону України «Про виконавче провадження». Також суду пояснила, що особисто вона не перевіряла правильність та повноту поданих на конкурс документів, оскільки згідно чинного на той час законодавства, підготовка, а також відповідальність за правильність та повноту поданих матеріалів покладалася на начальника відділу ДВС, а в подальшому їх правильність та повнота перевірялася головою конкурсної комісії, а вона в свою чергу як член комісії лише здійснювала голосування за певну організацію. Чи був серед поданих документів лист-повідомлення державного виконавця на ім`я іпотекодержателя щодо роз`яснення їх права на обрання торгівельної організації їй особисто не відомо. Разом з тим, оскільки відбір торгівельної організації для реалізації іпотечного майна проводився в даному випадку на загальних підставах, то це свідчить про те, що серед наданих на конкурс документів листа-пропозиції від банку щодо обрання конкретної торгівельної організації не було. Щодо обов`язку державного виконавця повідомити банк як іпотекодержателя про їх права на обрання торгівельної організації, то суду пояснила, що згідно вимог діючого на той час законодавства, а саме положень Закону України «Про іпотеку» вибір банком торгівельної організації був їх правом як іпотекодержателя, а не обов`язком та їх про це право ніхто не повинен був у письмовому вигляді повідомляти, оскільки чіткого обов`язку державного виконавця щодо їх повідомлення в письмовому вигляді законодавчо не було закріплено, як і не закріплено обов`язку щодо повідомлення про передачу майна на реалізацію, а згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець був зобов`язаний лише роз`яснити сторонам виконавчого провадження їх права та обов`язки. Крім того, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець був зобов`язаний лише в письмовому вигляді повідомити сторін виконавчого провадження про оцінку майна та роз`яснити право на її оскарження. При цьому, рішення конкурсної комісії щодо вибору торгівельної організації було законним та конкурс проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, вказала і про те, що безпосередньо державному виконавцю не відомо коли саме буде проводитися конкурс, а про дату проведення конкурсу його повідомляє голова комісії. Чи в даному випадку повідомлявся державний виконавець про дату засідання конкурсної комісії їй не відомо;

покази свідка ОСОБА_9 , який будучи допитаним в ході судового розгляду даного кримінального провадження, суду пояснив, що у період 2009-2010 року працював державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області та його безпосереднім керівником був ОСОБА_7 . У 2009 -2010 роках у його провадженні перебувало виконавче провадження з примусового виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Блікс» заборгованостей на користь кількох стягувачів, у тому числі й по стягненню коштів за виконавчим написом нотаріуса. Тривалий час саме він проводив виконавчі дії по даному зведеному виконавчому провадженню, зокрема ним було проведено оцінку майна та отримано звіт про актуалізацію вартості майна, а також ним було підготовлено усі необхідні документи для подальшої реалізації майна та проведення торгів. При цьому, усі документи по даному виконавчому провадженню для передачі на конкурсну комісію готувалися ним згідно положень Інструкції, він робив усі необхідні копії, готував супровідний лист, який був в подальшому підписаний ОСОБА_7 . Дані документи були направленні на конкурсну комісію для визначення торгівельної організації, а саме до обласного управління юстиції у Чернівецькій області. Чи повідомляв він банк як іпотекодержателя супровідним листом про передачу документів на конкурсну комісію та подальшу реалізацію майна він не пам`ятає. Якщо у виконавчому провадженні такий лист відсутній, значить банк не був повідомлений. Разом з тим, вказав на те, що державний виконавець згідно вимог Закону України «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження» не був зобов`язаний повідомляти іпотекоджержателя про передачу майна на реалізацію, це є правом державного виконавця, а не обов`язком. Проте, які саме були зібрані та направлені документи він не пам`ятає, більшість з них готувалися ним, а деякі з них також і безпосередньо ОСОБА_7 , оскільки дане виконавче провадження було дуже складним. Також вказав, що після проведення торгів ним був складений відповідний акт та проведено розподіл коштів, який був зроблений безпосередньо ним та за допомогою керівництва. Щодо постанови від 9 березня 2010 року про приєднання до зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ «Блікс» виконавчого провадження по вчиненому нотаріусом виконавчому напису, то суду пояснив, що дана постанова виносилася саме ним та перевірялася ОСОБА_7 та була винесене пізніше, а саме після проведення торгів, оскільки вона існувала на паперовому носії ще тоді, коли виконавче провадження перебувало на виконанні у Садгірському відділу ДВС, однак до електронного реєстру була внесена пізніше. Щодо договору на реалізацію арештованого майна, то суду вказав на те, що даний договір він не складав та не підписував. Також суду вказав і на те, що представник ПАТ КБ «Приват Банк» 4 лютого 2010 року подав заяву про ознайомлення з ВП, а 11 лютого 2010 року приходив до приміщення виконавчої служби та знайомився з усіма матеріалами й відповідно ним був складений акт про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, який має бути у виконавчому провадженні. Цей акт був складений 11 лютого 2010 року, однак чому на ньому відсутній підпис представника банку, пояснити суду не зміг, оскільки більш точної інформації не пригадує. З приводу постанови від 15 березня 2010 року про повернення виконавчого листа стягувачу, то суду пояснив що дана постанова була винесена відповідно до вимог законодавства. Усі виконавчі дії він вчиняв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а якщо не знав які дії слід вчинити, то радився із керівництвом, оскільки до даного виконавчого провадження він займався виключно виконавчими провадженнями немайнового характеру. Також пояснив, що якщо Банк звернувся із заявою про повернення виконавчого листа стягувачу, то згідно вимог закону мала бути винесена відповідна постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. Однак пояснити як саме мав діяти державний виконавець у разі якщо майно вже реалізовано та кошти розподілені, не зміг, а лише вказав на те, що подібного роду заяви надходили безпосередньо керівництву і усі постанови ним виносилися лише за резолюцією керівника.

Щодо подій, які відбувалися при проведенні торгів по реалізації майна ТОВ «Блікс», то суду повідомив, що він безпосередньо на торгах не був присутній, там був обвинувачений, та що саме там відбувалося йому невідомо.

Зазначив і про те, що ним згідно вимог Інструкції про вчинення виконавчих дій проводилась переоцінка нерухомого майна ТОВ «Блікс», оскілки та оцінка, що була проведене раніше згідно вимог законодавства була вже недійсною. В подальшому ним повідомлялися сторони виконавчого провадження про переоцінку майна та будь-яких скарг з їх боку не надходило й відповідно сторони виконавчого провадження, у тому числі й ПАТ КБ «Приват Банк» повинні були знати, що майно в подальшому буде передано на реалізацію;

покази свідка ОСОБА_19 , на даний час начальника відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції в Чернівецькій області, який будучи допитаним в ході розгляду справи, суду пояснив, що він безпосереднім свідком подій не був, оскільки в той час працював начальником Кіцманського відділ ДВС, однак йому відомо про те, що на примусовому виконанні у відділу перебувало зведене виконавче провадження по стягненню з ТОВ «Блікс» коштів на користь кількох стягувачів та за час його керівництва виносилася постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням боржника банкрутом. З приводу торгів, які відбувалися у лютому 2010 року по реалізації нерухомого майна товариства, то йому також нічного невідомо.

При цьому суду повідомив, що у 2009-2010 роках реалізація іпотечного майна відбувалася згідно Закону України «Про іпотеку» та кошти після реалізації такого майна повинні були бути перераховані на рахунок відповідної торгівельної організації, а потім перераховувалися на рахунок іпотекодержателя, за виключенням суми виконавчого збору. Такий порядок щодо перерахунку коштів був визначений саме Законом України «Про іпотеку», а також існував й у тих справах, які перебували на виконанні у Кіцманському ВДВС. Щодо того, чи кошти після реалізації майна ТОВ «Блікс» були перераховані на рахунок торгівельної організації йому невідомо, усі дані повинні міститися у матеріалах ВП. Разом з тим, вказав також і про те, що на рахунок відділу примусового виконання рішень кошти з реалізації майна ТОВ «Блікс» не надходили та про це він дізнався у 2011 році, коли його було прийнято на роботу до Відділу та в цей час вже тривали судові справи. Також звернув увагу суду й на те, що згідно вимог законодавства, про усі виконавчі дії державний виконавець повинен повідомляти сторони виконавчого провадження, однак ПАТ КБ «Приват Банк» як сторону виконавчого провадження ніхто не позбавляв права знайомитися із матеріалами виконавчого провадження та наскільки йому відомо банк своїм правом скористався та знав про усі виконавчі дії, які вчинялися в рамках даного виконавчого провадження;

покази свідка ОСОБА_20 , заступника начальника відділу примусового виконання рішень головного управління юстиції в Чернівецькій області, який будучи допитаним в суді, пояснив, що у підрозділі на виконанні перебувало зведене виконавче провадження з приводу стягнення з ТОВ «Блікс» коштів на користь кількох стягувачів, яке надійшло із Садгірського ВДВС, у тому числі й виконавчий документ по виконавчому напису нотаріуса. Однак безпосередньо ним будь-яких виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження не вчинялося. В подальшому, вже після реалізації майна, він лише затверджував акт реалізації предмета іпотеки та виносив постанову про закінчення ВП. Крім того, йому невідомі конкретні обставини щодо реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс», а також невідомо і про те, чи торгівельна організація здійснила перерахунок коштів на рахунок ПАТ КБ «Приват Банк». Також суду пояснив, що у разі якщо майно вже реалізовано та надходить заява про повернення виконавчого листа, законодавчої заборони щодо повернення виконавчого листа на підставі заяви стягувача не існує й відповідно такий виконавчий лист може бути повернутий, оскільки відмовити у вчиненні такої дії державний виконавець права не має. Крім того, звернув увагу суду на те, що у 2009-2010 роках кошти з реалізації іпотечного майна згідно вимог Закону України «Про іпотеку» мали переховуватися саме на рахунок торгівельної організації, яка в свою чергу здійснювала перерахування цих коштів на рахунки стягувача, а у 2011 році були внесені зміни до законодавства, згідно яких кошти мали перераховуватися вже на рахунок виконавчої служби;

покази свідка ОСОБА_21 , представника ПАТ КБ «Приват Банк», який суду пояснив, що у лютому 2009 року ПАТ КБ «Приват Банк» вчинено виконавчий напис на заставному договорі і договорі іпотеки про продаж рухомого і нерухомого майна ТОВ «Блікс». В подальшому даний виконавчий напис було пред`явлено до примусового виконання в Садгірський відділу ДВС Чернівецького міського управління юстиції. Також було і рішення суду про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь банку суми заборгованості, яке також було пред`явлено до примусового виконання у Садгірський ВДВС. У червні 2009 року виконавче провадження по стягненню з ТОВ «Блікс» коштів було передано до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області. В подальшому, після прийняття господарським судом рішення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, виконавчі дії по даним ВП були зупинені. Однак, банком постанова виконавця про зупинення виконавчого провадження була оскаржена, а також подано заяву про забезпечення позову. У липні 2009 року скарга Банку була задоволена й відповідно виконавче провадження було поновлено. Однак, ТОВ «Блікс» дану ухвалу оскаржило в апеляційному порядку та апеляційним судом прийнято рішення про скасування поновлення ВП в частині виконавчого напису нотаріуса, оскільки такі вимоги повинні були розглядатися за правилами КАСУ.

Також повідомив і про те, що у грудні 2009 року Банку стало відомо про подальшу реалізацію майна товариства та про проведення торгів і оцінку майна, а тому банк не погоджуючись із проведеною державним виконавцем в рамках виконавчого провадження оцінкою майна замов проведення незалежної оцінки визначення вартості даного майна. Однак, у лютому 2010 року банку стало відомо про те, що плануються проводитися торги, на яких мало бути продане іпотечне майно ТОВ «Блікс» за меншою вартістю, у зв`язку із чим банком прийнято рішення взяти участь у даних торгах, а також до участі у торгах з метою створення конкуренції залучити ТОВ «РІА ЛІЗИНГ». З метою участі у торгах, 22 лютого 2010 року, за день до їх проведення, представник Банку ОСОБА_22 , який був уповноважений приймати участь у торгах, він та представник ТОВ «РІА ЛІЗИНГ» приїхали по місцю знаходження торгівельної організації ТОВ «Юнор», однак станом на 9-10 годину ранку офіс торгівельної організації був зачинений та її представники були відсутні, що позбавило Банк можливості подати заявку на участь у торгах. Також вони намагалися додзвонитися до директора торгівельної організації ОСОБА_10 та ліцитатору ОСОБА_23 , однак на їх дзвінки вони також не відповідали, у зв`язку із чим вони поїхали до поштового відділення, де направили заявки на участь у торгах кур`єрською поштою, а потім повернулися на вул. Миколаївську в офіс торгівельної організації, однак офіс знов таки був зачинений. При цьому зазначив, що усі події фіксувалися ними відеокамеру. Кур`єр, який приїхав до офісу торгівельної організації, вручити подані ними заявки не зміг та написав у рекомендованому відправленні причини невручення, як за даною адресою представники торгівельної організації відсутні й відповідно вони не змогли зареєструватися для участі у торгах. В подальшому вони звернулися до правоохоронних органів із відповідною заявою про неможливість зареєструватися для участі у торгах, а саме до органів прокуратури, а також до Першотравневого та Садгірського райвідділів. На наступний день, 23 лютого 2010 року, зранку за адресою місця знаходження торгівельної організації вони знов таки нікого не застали та в подальшому поїхали до відділу примусового виконання рішень, де безпосередньо ОСОБА_7 повідомили про неможливість зареєструватися для участі у торгах та разом із ним поїхали на місце проведення торгів, де організатор торгів відмовив їм у прийнятті заявки для участі у торгах. В подальшому представники ПАТ КБ «Приват Банк» заблокували вхід до приміщення, де мали відбутися торги, оскільки вже були присутні інші учасники, а також прокурор Садгірського району, який вручив припис ОСОБА_7 та ОСОБА_24 про усунення порушень щодо недопущення до участі в торгах та вимагав зупинення проведення торгів, щоб забезпечити участь Банку у торгах. Після того, розуміючи, що торги не будуть проводитися, усі поїхали до прокуратури, де ОСОБА_7 було складено акт про недопущення представників Банку до участі у торгах і видано торгівельній організації припис про зупинення проведення торгів. На місце проведення торгів представники банку вже не поверталися, вважаючи, що торги не проводилися. В подальшому Банком подано позов до окружного адміністративного суду Дніпропетровської області на неправомірні дії виконавчої служби та вже пізніше стало відомо про те, що не дивлячись на винесений прокурором припис, торги не були зупинені, а о 16 годині 23 лютого 2010 року їх було проведено та відчужено майно ТОВ «Блікс», у зв`язку із чим банком подано заяву про забезпечення позову та оскаржено дії державного виконавця в частині недопущення банку до участі у торгах та обрання торгівельної організації з порушенням вимог законодавства. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2010 року скарга банку була задоволена та суд зобов`язав відділ примусового виконання рішень провести повторний конкурс і надати можливість Банку обрати торгівельну організацію. Однак, ухвалою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області дана ухвала була скасована у зв`язку із тим, що підрозділ примусового виконання рішень головного управління юстиції не є юридичною особою й відповідно позов пред`явлено не до тієї особи. В подальшому банком був поданий позов до Садгірського районного суду м. Чернівці про визнання торгів недійсними й відповідно рішення суду від 18 листопада 2011 року в задоволенні позову банку було відмолено, однак рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 17 грудня 2012 року позов банку задоволено та торги визнано недійсними, а також визнано недійсними й договори купівлі-продажу майна. Дане судове рішення ухвалою суду касаційної інстанції від 23 травня 2012 року залишено без змін. При цьому, визнаючи торги недійсними, апеляційний суд вказав на те, що вони були проведені із порушенням порядку їх проведення, а також було порушено право банку на вибір торгівельної організації ( ст.ст. 42-44 закону України «Про іпотеку»).

Також суду повідомив, що банку було відомо про проведення державним виконавцем оцінки майна з отриманої у листопаді 2009 року постанови, однак державним виконавцем не було повідомлено банк про подальшу передачу матеріалів для вибору торгівельної організації та не роз`яснено про право банку згідно вимог Закону України «Про іпотеку» скористатися своїм право на вибір торгівельної організації. Крім того, зазначив що про результати оцінки майна ПАТ КБ «Приват Банк» стало відомо лише у січні 2010 року, й відповідно не погоджуючись із визначеною вартістю майна, банком було замовлено незалежну оцінку з метою встановлення дійсної вартості майна, якою його вартість була визначено приблизно 3 млн. грн. При цьому, проведений виконавцем звіт актуалізації оцінки майна банком не оспаржувався, оскільки на момент отриманні даних про оцінку майна, банку не було відомо про дійсну ринкову вартість майно й відповідно замовлено незалежну оцінку. В подальшому банк звернувся до виконавчої служби із заявою від 4 лютого 2010 року про ознайомлення із матеріалами ВП, з якими представник банку ознайомився приблизно після 11 лютого 2010 року. При цьому вказав на те, що особисто він 11 лютого 2010 року з матеріалами ВП не знайомився та цю дату дуже добро пам`ятає, оскільки в цей день його дружина знаходилася у лікарні. Можливо знайомився 4 лютого 2010 року, однак точно не пам`ятає, на його заяві має бути відмітка про дату ознайомлення з матеріалами ВП, можливо це було 12-13 лютого 2010 року. При цьому, також зазначив, що в матеріалах ВП відомостей про конкурс та вибір торгівельної організації даних не було. Про те, яка саме торгівельна організація буде проводити торги і про договір на реалізацію майна, банк дізнався пізніше, звернувшись із запитом до головного управління юстиції, а договір отримав 23 лютого 2010 року, оскільки прокурор зобов`язав його надати. Про дату проведення торгів банк дізнався із повідомлення в ЗМІ, й відповідно не погоджуючись із визначеною вартістю майна, прийняв рішення з метою забезпечення конкуренції взяти участь у торгах, а також для участі в торгах було залучено ТОВ «РІА ЛІЗИНГ». Однак, ні банк, ні ТОВ «РІА ЛІЗИНГ» до участі у торгах не було допущено й відповідно майно в подальшому незаконно реалізовано, що також встановлено судовими рішеннями, якими торги визнані недійсними, а також встановлено факт неповідомлення у порушення вимог закону виконавцем банк про право вибору торгівельної організації. Також виконавцем не було повідомлено банк і про передачу матеріалів на конкурс для вибору торгівельної організації й відповідно в матеріалах ВП будь-яких доказів на підтвердження факту повідомлення банку відсутні.

Вказав також і про те, що особисто він 22 лютого 2010 року телефонував ОСОБА_7 та повідомляв про неможливість зареєструватися для участі у торгах та відсутність представників торгівельної організації по місцю знаходження офісу. Заявки на участь у торгах були подані поштою 22 лютого 2010 року разом із квитанціями про сплату гарантійного внеску, який було сплачено 19 лютого 2010 року, однак вони також не були доставлені у зв`язку із відсутністю представників торгівельної організації. Приймати участь у торгах мали намір у зв`язку із тим, що дізналися про те, що ціна на майно дуже сильно занижена, а також з метою контролювання процесу торгів. Після вручення припису, директор торгівельної організації вказував на те, що зупинити проведення торгів може лише державний виконавець, однак обвинуваченим така постанова не була винесена та торги були проведені о 16 годині. Покупців добросовісними банк не вважає, оскільки це були родичі заставодавця ТОВ «Блікс». Також повідомив і про те, що банком в подальшому, після проведення торгів була подана заява про повернення виконавчого напису й відповідно була подана з метою не проведення призначених на 8 березня 2010 року торгів з продажу рухомого майна ТОВ «Блікс»;

покази свідка ОСОБА_25 , який суду пояснив, що у 2009 році він працював у Садгірському ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, де на примусовому виконанні перебувало ВП по ТОВ «Блікс» за двома виконавчими листами, а саме про стягнення боргу за рішенням суду та за виконавчим написом нотаріуса. В рамках даного ВП провадження ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, проведено виконавчі дії по опису майна, а саме деревообробного обладнання, щодо проведення опису нерухомого майна, то вказав на те, що не пам`ятає чи проводився його опис, а також відправлення різноманітних запитів по боржнику. При цьому суду показав, що нерухоме майно ТОВ «Блікс» перебувало в іпотеці банку і якщо ним накладався арешт на це майно, то зайвим це не було, оскільки забезпечувало неможливість його відчуження. Щодо подальших виконавчих дій по даному ВП та процедури проведення торгів, де майно було реалізовано, будь-яких даних суду не повідомив;

покази свідка ОСОБА_26 , який будучи допитаним в режимі відеоконференції, суду пояснив, що у 2010 році був генеральним директором ТОВ «Юнор». 15 січня 2010 року між ТОВ «Юнор» та Міністерством юстиції України укладено Генеральний договір, метою якого було забезпечення реалізації конфіскованого майна. За умовами даного договору кошти від реалізації майна мали поступати на рахунок ДВС. Крім того, умовами даного договору передбачалася реалізація усього майна, як арештованого, так і іпотечного. Разом з тим, згідно діючого на той час положення Закону України «Про іпотеку» кошти від реалізації іпотечного майна мали надходити саме на рахунок торгівельної організації, а згідно договору на рахунок ДВС й відповідно існувала колізія. Також вказав, що ТОВ «Юнор» мало свої регіональні представництва по всій території Україні й відповідно в Чернівцях існувала філія даного товариства. Договір щодо реалізації майна між Чернівецькою філією ТОВ «Юнор» та виконавчою службою укладав директор філії на підставі довіреності та Положення про філію й відповідно був зобов`язаний вести усі переговори з приводу реалізації майна в даному регіоні. Проекти усіх договорів розроблялися на місцевому рівні і лише погоджувалися центральним офісом. Про укладений договір між ОСОБА_10 та ДВС на реалізацію майна ТОВ «Блікс» центральному офісу не було відомо, оскільки примірники таких договорів надсилалися до центрального офісу факсом чи електронною поштою вже після їх укладення, фактично центральний офіс ставили перед фактом існування таких договорів. Про те, що за умовами договору кошти мали надійти на рахунок центрального офісу йому не було відомо, про це ТОВ «Юнор» дізналося лише по факту надходження коштів. Також пояснив, що кошти не були повернуті, оскільки тривали судові справи та товариство чекало відповідного судового розпорядження, а про подальшу долю цих грошей йому невідомо. Також зазначив, що товариство працювало виключно на умовах розробленого МЮУ Генерального договору, та умовами договорів, які укладали філії мали відповідати умовам Генерального договору;

покази свідка ОСОБА_27 , який будучи допитаним в режимі відеоконференції, суду пояснив, що у 2010 році працював у ТОВ «Юнор» та займався юридичними питаннями, розробляв посадові інструкції та договори про господарську діяльність підприємства. При цьому, юридичний відділ ТОВ «Юнор» договорів на реалізацію арештованого (конфіскованого) майна не укладав, такі договори укладали директора філій товариства на місцях. Такі договори укладалися між директором філії та виконавчою службою, а ініціатором їх укладення була саме виконавча служба, яка їх і розробляла, на центральний офіс надсилалися лише примірники укладених договорів. Також зазначив, що Генеральний договір від 15 січня 2010 року був укладений між ТОВ «Юнор» та МЮУ, даний договір розробляло саме Міністерство юстиції України та згідно умов цього договору визначався порядок реалізації арештованого рухомого і нерухомого майна, у тому числі іпотечного, заставного та кошти від його реалізації мали надходити на рахунок ДВС, а згідно Закону України «Про іпотеку» кошти від реалізації іпотечного майна мали надходити саме на рахунок торгівельної організації, однак чи обумовлено це в Генеральному договорі він не пам`ятає. Також пояснив, що згідно Закону України «Про іпотеку» учасник, який бажає приймати участь в торгах повинен був сплатити гарантійний внесок на рахунок торгівельної організації. Договір на реалізацію майна, яка проводилася в регіонах, укладався між директором філії та ВДВС та саме виконавча служба була ініціатором укладення такого договору й відповідно розробляла його умови. При цьому, договори на реалізацію як арештованого, так й іпотечного майна були загальними для усього майна, яке передається на реалізацію, різницею в цих договорах була лише умова щодо суми винагороди та реалізація такого майна проводилася на загальних умовах, лише в подальшому були внесені зміни до законодавства щодо порядку реалізації арештованого та іпотечного майна. Щодо умов договору від 22 січня 2010 року, укладеного між Чернівецькою філією ТОВ «Юнор» та виконавчою службою, то вказав що умов даного договору він не пам`ятає, оскільки як правило примірник такого договору надсилався до центрального офісу вже після проведення торгів. Також вказав, що з тієї суми коштів, яка надходила на рахунок торгівельної організації після торгів, сума винагороди залишалася за торгівельною організацією, гарантійний внесок повертався іншим учасникам, а решта суми перераховувалася на рахунок стягувача. Куди саме були витрачені кошти від реалізації майна ТОВ «Блікс» йому невідомо;

покази свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що у лютому 2010 році був директором Чернівецької філії торгівельної організації ТОВ «Юнор», яка проводила торги по реалізації майна ТОВ «Блікс». Торги проводилися на підставі укладеного між Чернівецькою філією торгівельної організації та підрозділом примусового виконання рішень договору на реалізацію конкретного майна. Даний договір укладався в рамках Генерального договору, згідно умов якого передбачалося реалізація усього майна, яке підлягає примусовій реалізації. Даний Генеральний договір був як примірний, а майно реалізовувалося згідно індивідуального договору, де чітка вказувався вид майна та конкретні характеристики із вказівкою ціни його продажу, а також зазначалися і рахунки, на які мали бути перераховані кошти після реалізації майна. Що саме було вказано у договорі про реалізацію майна ТОВ «Блікс», він не пам`ятає, однак якщо кошти від реалізації надійшли на рахунок торгівельної організації, це значить що у цьому договорі було обумовлено саме такий порядок проведення розрахунків. Як правило, такі договори були усі типовими і їх проекти готувала виконавча служба та підписувалися вони між торгівельною організацією та певним відділом виконавчої служби на конкретне майно. Що стало причиною внесення змін до договору після проведення торгів він не пам`ятає, напевно зміни були внесені в частині найменування предмету реалізації, зокрема згідно виконавчого листа та були внесені за ініціативи виконавців. Після проведення торгів і реалізації майна торгівельною організацію було складено протокол про реалізацію майна із внесенням усієї інформації, вказаної у договорі й відповідно як у договорі було вказано, так майно і було реалізовано. Також вказав на те, що ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «РІА ЛІЗИНГ» не було допущено до участі у торгах, оскілки вони пропустили строки подачі заявки на участь у торгах й відповідно не зареєструвалися для участі. Торги були призначені на 11 годину, а представники банку та ТОВ «РІА ЛІЗИНГ» з`явилися на місце проведення торгів після 10 години ранку, коли реєстрація вже закінчилася. Крім того, у день торгів він особисто о 9 годині був в офісі та представники банку до нього з приводу реєстрації не зверталися, а також не повідомляли про своє бажання взяти участь у торгах. Зокрема, на місце проведення торгів вони з`явилися приблизно о 10 годині 20 хвилин й відповідно їм було відмовлено у реєстрації. Чи вносили вони гарантійні внески йому також невідомо, оскілки кошти перераховуються безпосередньо на рахунок центрального офісу.

Щодо подій, які відбувалися 23 лютого 2010 року, то суду пояснив, що на місці проведення торгів був присутній прокурор, представники банку, служба охорони банку, а також обвинувачений як представник виконавчої служби. Прокурором було винесено припис про припинення проведення торгів, однак він не був виконаний оскільки не було правових підстав. Крім того, замовником торгів була виконавча служба та такого рішення про припинення торгів виконавчою службою не було надано. Державний виконавець повинен був винести постанову або ж акт про зупинення проведення торгів, однак такого документу не надав, а він в свою чергу не мав права приймати рішення про зупинення проведення торгів. При цьому, ОСОБА_7 був присутній при врученні прокурором припису, однак будь-яких дій не вчинив щоб його виконати й відповідно торги відбулися, а майно було реалізовано. Разом з тим, торги у призначений час не були проведенні, оскілки не дали можливості вчасно їх провести, вони були проведені о 16 годині того ж дня. Після проведенні торгів торгівельною організацію було здійснено відповідний розподіл коштів, однак по якій причині кошти не були перераховану на рахунок банку йому невідомо, це питання вирішував головний офіс

Також вказав і про те, що торгівельна організація ТОВ «Юнор» була повноважна проводити торги, оскільки стала переможцем у тендері, який проводило МЮУ й відповідно в подальшому із торгівельною організацію був укладений Генеральний договір як договір про співпрацю, а на місцях укладалися окремі договори щодо конкретного майна, які готувала виконавча служба. Вказав також і про те, що ним особисто 9 лютого 2010 року до ПАТ КБ «Приват Банк» направлялося повідомлення про проведення 23 лютого 2010 року торгів.

Крім того, за клопотанням сторони захисту судом також були допитані й інші свідки, а саме: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_14 ..

Зокрема, свідок ОСОБА_28 , будучи допитана в ході розгляду даного кримінального провадження, пояснила, що була членом комісії по проведенню службового розслідування відносно ОСОБА_7 та їй відомо про те, що ТОВ «Юнор» привласнило кошти, отримані від реалізації майна ТОВ «Блікс». При цьому, зазначила, що при проведенні службового розслідування по даному факту, комісія дійшла до висновку, що у привласненні коштів винним є саме ТОВ «Юнор» і за наслідками розслідування звернулась до прокуратури із заявою, в якій просила надати відповідну оцінки діям службових осіб саме ТОВ «Юнор», однак прокуратурою було порушено кримінальне провадження у відношенні посадових осіб підрозділу примусового виконання рішень. При цьому, порушень в діях державного виконавця при реалізації майна ТОВ «Блікс» комісією виявлено не було. Зокрема, в рамках проведеного службового розслідування комісією досліджувались також і Генеральний договір та договір, укладений між ОСОБА_7 і торгівельною організацією ТОВ «Юнор». Зокрема, було встановлено, що згідно положень Закону України «Про іпотеку», який діяв на час реалізації майна ТОВ «Блікс», кошти від реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки перераховувалися на рахунок торгівельної організації, в даному випадку ТОВ «Юнор». Ці кошти дійсно знаходились на рахунку цього товариства, але у зв`язку із тривалим розглядом цивільної справи щодо визнання торгів недійсними, кошти потерпілим так і не були повернуті. В рамках цієї справи для забезпечення позову було накладено арешти на рахунки цього товариства. Також вказала, що судовим рішенням визнано торги недійсними саме через порушення вимог закону щодо порядку їх проведення торгівельною організацією. В подальшому потерпілі звернулися до суду з позовом до Головного управління юстиції у Чернівецькій області та кошти, сплачені ними за придбане на торгах майно, були стягнуті на їх користь. Дане рішення суду виконано в повному обсязі, кошти на користь потерпілих були стягнуті за рахунок державного бюджету. При цьому, спочатку потерпілі звернулися з позов про стягнення коштів саме до ТОВ «Юнор», однак у зв`язку із припиненням даним товариством своєї діяльності, в подальшому ними було змінено відповідача на Головне управління юстиції. Звернула увагу суду й те, що при проведенні службового розслідування оцінювалися й дії державного виконавця, однак будь-яких порушень вимог Закону чи Інструкції виявлено не було. Акт службового розслідування був підписаний усіма членами комісії та будь-яких зауважень до нього не було. Зокрема, в ході розслідування було встановлено виключно факт порушення торгівельною організацією процедури реалізації майна. При цьому, комісією вивчалися усі матеріали, у тому числі й судові рішення. Щодо порушень виконавцем, то комісія дійшла висновку, що ним не було дотримано виключно умов Генерального договору, оскільки порядок та умови укладеного обвинуваченим договору із торгівельною організацією щодо реалізації майна не відповідав умовам Генерального договору, зокрема в частині зазначення того, що кошти мали перераховуватися згідно Генеральної угоди на рахунок виконавчої служби, а були перераховані на торгівельну організацію, й відповідно зроблено висновок про необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Звернула увагу й на те, що за наслідками службового розслідування нею особисто складався лист до прокуратури щодо проведення розслідування по факту зникнення коштів та саме у відношенні посадових осіб торгівельної організації, а не у відношенні ОСОБА_7 , оскільки кошти так і не були повернуті, а торгівельна організація була ліквідована як юридична особа й відповідно в діях посадових осіб торгівельної організації убачалися ознаки розкрадання коштів. Чи сприяло розкраданню коштів саме умови укладеного обвинуваченим договору на реалізацію майна, то їй невідомо й відповідно оцінку даному факту має дати саме суд.

Свідок ОСОБА_29 , директор Департаменту організації та контролю за виконанням рішень ДВСУ у 2010 році, допитаний в якості свідка в судовому засіданні пояснив, що ВДВС мав право на укладання договору із торгівельною організацією щодо реалізації арештованого майна. Кошти від реалізації майна ТОВ «Блікс» були перераховані на рахунок торгівельної організації ТОВ «ЮНОР» у відповідності до Закону України «Про іпотеку». Також суду пояснив, що згідно чинного на 2010 рік законодавства на органи державної виконавчої служби покладався обов`язок щодо реалізації майна, що здійснювалося Департаментом державної виконавчої служби, відділами державної виконавчої служби обласних управлінь юстиції, районними відділами виконавчої служби міського управління юстиції. Зокрема, з метою виконання рішення суду та інших виконавчих документів проводилися виконавчі дії та в подальшому описане майно передавалося на реалізацію, яку здійснювали торгівельні організації на конкурсній основі. У випадку реалізації майна ТОВ «Блікс» торгівельною організацією було обрано ТОВ «Юнор», яке відповідно до умов Генерального договору здійснювало реалізацію арештованого і описаного майна, яка в рамках процедури проведення торгів повідомляла усіх стороні ВП про дату призначення торгів, зокрема шляхом публікування в ЗМІ оголошення про проведення торгів, а також відомостей щодо предмету реалізації й відповідно у такий спосіб вважалося, що усі учасники ВП повідомлені належним чином. При цьому, в обов`язки підрозділу примусового виконання рішень згідно чинного на той час законодавства не входило обов`язку щодо повідомлення стягувача про передачу майна на торги. Крім того, торгівельні організації визначалися на конкурсній основі та за результатами конкурсу і з такою організацією укладався договір на реалізацію арештованого майна. В кожному конкретному випадку укладалися індивідуальні договори на реалізацію конкретного майна й відповідно МЮУ будь-якого контролю щодо виконання державними виконавцями їх обов`язків при укладенні договорів та передачі майна на торги не здійснювало. При цьому зазначив, що реалізація як іпотечного, так і арештованого майна здійснювалася згідно Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, згідно якого кошти від реалізації перераховувалися на рахунок державної виконавчої служби. Також умова щодо порядку перерахунку коштів була вказана і в умовах Генерального договору. Разом з тим, реалізація іпотечного (заставного) майна здійснювалася із урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», який має вищу юридичну силу над умовами договору, та відповідно до умов цього закону кошти від реалізації майна повинні були бути зараховані на рахунок відповідної торгівельної організації, а в подальшому торгівельна організація повинна була здійснити перерахунок коштів стягувачу, а тому саме на торгівельну організацію покладалася уся відповідальність. Крім того, зазначив, що умови Генеральної угоди мали відповідати умов законодавства і суперечити не могли, у тому числі й в частині того, що кошти від реалізації іпотечного майна повинні перераховуватися на рахунок торгівельної організації, а не ВДВ, інакше такі б умови суперечили Закону України «Про іпотеку». Зазначив і про те, що не зважаючи на умови Генерального договору щодо порядку перерахування коштів, вказівка у договорі про реалізацію майна ТОВ «Блікс» про перерахунок коштів на торгівельну організацію відповідала умовам закону. Різниця у договорі щодо порядку перерахування коштів викликана виключно наявністю колізії в нормах закону, які регулюють певний порядок реалізації арештованого і іпотечного майна.

Щодо права іпотекодержателя на вибір торгівельної організації, то суду пояснив, що на той час чіткого законодавчого регулювання цього питання не було, зокрема в частині обов`язку повідомлення державного виконавця іпотекодержателя про їх право вибору торгівельної організації. Іпотекодержатель мав право обрати торгівельну організацію та в письмовому вигляді повідомити про це виконавця й відповідно банк не повинен був знати про дату засідання конкурсної комісії та передачу документів на конкурсну комісію, а просто повідомити про реалізацію свого права на вибір торгівельної організації. Крім того вказав на те, що іпотекодержатель був стороною виконавчого провадження і повинен був цікавитися ходом виконання й відповідно скористатися своїми правами. До того ж перед процедурою реалізації майна проводиться його оцінка і про результати оцінки майна банк повинен був знати, оскільки був повідомлений у письмовому вигляді виконавцем й відповідно мав знати про те, що майно буде в подальшому передаватися на реалізацію та сумлінно користуватися своїми правами та обов`язками, у тому числі ознайомитися із матеріалами ВП чи направити письмовий запит про хід виконання й відповідно державний виконавець зобов`язаний був банк як сторону виконавчого провадження повідомити про хід виконання.

Також вказав, що не зважаючи на те, що підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області хоча і не є юридичною особою, однак згідно Закону України «Про органи державної виконавчої служби», «Про виконавче провадження», а також згідно відповідних Положень про підрозділ, який регулює його діяльність та Інструкції про вчинення виконавчих дій, має право на укладення договорів на реалізацію майна в порядку виконання рішень суду і реалізації своїх повноважень на вчинення таких дій.

Звернув увагу суду й на те, що Генеральний договір укладався як типовий договір та в нього могли вноситися відповідні зміни, а тому уклавши договір про реалізацію спірного іпотечного майна та визначивши порядок перерахування коштів на торгівельну організацію державним виконавцем умови Генерального договору не змінювалися, оскільки індивідуальні договори укладалися згідно діючого законодавства, зокрема «Про іпотеку» та в межах умов Генерального договору, окремих договорів на реалізацію іпотечного майна не повинно було укладатися.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що дії ОСОБА_7 при направленні матеріалів на конкурсну комісію та при укладанні договору з торгівельною організацією щодо реалізації майна ТзОВ «Блікс» не були протиправними і відповідали діючому на той час Закону України «Про іпотеку». Зокрема, вказав на те, що реалізація майна на той час здійснювалася відповідно до положень Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5, з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», у разі якщо реалізовувалося іпотечне майно. Також зазначив, що згідно вимог закону після оцінки майна та відсутності її оскарження, відповідний відділ виконавчої служби готував та направляв пакет документів до Головного управління юстиції з метою визначення на конкурсній основі торгівельної організація, яка мала проводити торги, що і було вчинено обвинуваченим. Щодо надходження коштів від реалізації іпотечного майна на рахунок ТОВ «Юнор», то суду пояснив, що на той час при реалізації саме іпотечного майна, кошти від його реалізації мали надходити на рахунки відповідної торгівельної організації, зокрема на рахунок центрального офіс, разом з тим, куди саме ділися кошти з рахунку торгівельної організації йому не відомо. При цьому, щодо дотримання права банку як іпотекодержателя на вибір торгівельної організації, то суду пояснив, що йому не відомо чи повідомляв державний виконавець в даному випадку банк про можливість використання такого права, однак звернув увагу на те, що зазвичай іпотекоджержатель має знати свої права й відповідно звернутися з листом на ім`я голови комісії про використання такого права. Однак, виходячи з практики, зазвичай іпотекодержатель дуже рідко використовував таке своє право на вибір торгівельної організації. Щодо договорів про реалізацію майна, то суду вказав на те, що ініціатором укладення таких договорів була виконавча служба. При цьому, примірники таких договорів направлялися Департаментом державної виконавчої служби України. Чи мав право ОСОБА_7 як начальник підрозділу примусового виконання рішень на укладення подібного роду договорів, то суду пояснив, що підрозділ не є юридичною особою, юридичною особою є Головне управління юстиції, однак при укладенні договору він як керівник підрозділу та будучи процесуальною особою щодо здійснення виконавчих дій, укладаючи договір діяв у відповідності до закону.

Свідок ОСОБА_14 , ліцитатор ТОВ «Юнор» у 2009-2010 роках, будучи допитана судом як свідок пояснила, що при організації і проведенні торгів майна ТОВ «Блікс» були дотримані всі вимоги діючого на той час законодавства. При цьому вказала, що ТОВ «Юнор» було отримано заяву на реалізацію іпотечного майна та його реалізація здійснювалась на підставі укладеного між товариством та підрозділом примусового виконання рішень договору, який був типовим й відповідно торгівельною організацію з дотриманням вимог законодавця за 15 днів до торгів було повідомлено про проведення торгів шляхом розміщення відповідного оголошення із вказівками щодо характеристик майна та його початкової ціни продажу в двох засобах масової інформації, а також у письмовому вигляді. Крім того, згідно вимог Закону основною умовою для участі у торгах було внесення гарантійного внеску. При цьому, на 10 годину ранку у день проведення торгів вона вже була на місця їх проведення за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42, однак заяв від банку та ТОВ «РІА ЛІЗИНГ» станом на дану годину щодо участі в торгах не надходило. Крім того, зазначила, що за день до торгів вона була присутня на робочому місці в офісі торгівельної організації та могла відлучитися лише на деякий час. Також вказала на те, що торги не були проведені об 11 годині як було заплановано, оскільки чинилися перешкоди та час їх проведення весь час відтерміновувалося. Хто були ті люди, які чинили перешкоди у проведенні торгів їй не відомо. Однак, в подальшому, після обіду приблизно о 16 годині торги були проведені та переможці торгів повинні були сплачувати кошти на розрахункові рахунки торгівельної організації (головного офісу ТОВ «Юнор» в м. Київ). Протоколи проведення торгів майна ТОВ «Блікс» готувала також вона. Ці протоколи є типовими і розроблялися головним офісом ТОВ «Юнор». Торги проводилися у відповідності до Закону України «Про іпотеку». ОСОБА_7 в день торгів просто був присутній й відповідно вона з ним з приводу подій які відбувалися не спілкувалася, спілкувалася лише з директором, який дав вказівку проводити торги. Також зазначила, що вказівок про зупинення проведення торгів їй ніхто не надавав, а також не була й надана постанова державного виконавця про зупинення торгів, тому підстав для їх не проведення у неї не було.

Потерпілі ОСОБА_31 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в ході розгляду даного кримінального провадження безпосередньо судом допитані не були, оскільки до суду не з`явилися, подали відповідні заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності та за погодженням із сторонами судом вирішено питання про можливість проведення судового розгляду без їх участі.

Крім того, як на докази вини ОСОБА_7 стороною обвинувачення суду також були надані наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом в ході розгляду даного кримінального провадження, а саме:

- Наказ начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 10.05.2007року № 264/к зі змісту якого убачається, що ОСОБА_7 на підставі поданої ним заяви та успішного проходження стажування, призначено на посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області ( а.п. 114, 116-120, т. 2);

- Посадову інструкцію начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, згідно якої визначені основні завдання та обов`язки, права, відповідальність та взаємовідносини (зв`язки) за посадою ОСОБА_7 (а.п. 121-122, т. 2);

- Наказ головного управління юстиції у Чернівецькій області від 31 жовтня 2010 року, зі змісту якого убачається, що ОСОБА_7 як начальнику підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області присвоєно 9-й ранг державного службовця ( а.п. 123, 124, т. 2);

- Наказ МЮУ № 858/к від 11 липня 2013 року, згідно якого ОСОБА_7 звільнено з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області та призначено на посаду згідно наказу від 12 липня 2013 року № 428/з старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області ( а.п. 141-145, т. 2);

- витяги з реєстру до кримінального провадження, з яких убачається, що підставою внесення даних до ЄРДР 17 січня 2013 року, 13 лютого 2014 року та 17 червня 2014 року стали матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, згідно яких службові особи контролюючого органу виконавчої влади всупереч існуючого порядку прийняття рішення щодо нерухомого майна, на користь третіх осіб в 2010 році уклали договори, внаслідок яких ОСОБА_11 завдано збитків на суму понад 265 тис. грн., що спричинило тяжкі наслідки, а також про те, що службовими особами відділу примусового виконання рішень зловживаючи службовим становищем в супереч інтересам служби, при підготовці та проведенні процедури реалізації предмету іпотеки, проігнорувавши умови Генерального договору № 4 від 15 січня 2010 року та ч. 1 ст. 1004 ЦК, укладено договір № 250015 від 22 січня 2010 року з торгівельною організацією ТОВ «Юнор», який не містив положень щодо зобов`язань вказаної торгівельної організації здійснити розподіл коштів, подати звіт та перерахувати їх на рахунок стягувача у виконавчому провадженні, унаслідок чого Шевченківським районним судом ч. Чернівці від 5 червня 2014 року стягнуто з Головного управління юстиції у Чернівецькій області на користь ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_32 кошти у розмірі 794085 грн. 17 коп., що спричинило тяжкі наслідки та про те, що посадові особи ТОВ «Юнор», зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативних актів заволоділи грошовими коштами на загальну суму 790644 грн. 17 коп., які в березні 2010 року надійшли на рахунок товариства за реалізацію нерухомого майна ТОВ «Блікс» на прилюдних торгах від переможців даних торгів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_32 , не перерахувавши дані кошти на депозитний рахунок ДВС, чим завдали збитки в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України (а.п. 1, 11, т. 1, а.п. 15, т. 8);

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 17 червня 2014 року, згідно якої матеріали досудових розслідувань №№ 12013270050000118, 12014260000000498, 1201260000000499 об`єднано в одне провадження за вищевказаними фактами та присвоєно № 12013270050000118 (а.п 20-23, т. 8);

- постанова про виділення матеріалів кримінального провадження від 27 червня 2014 року, згідно якої матеріали по факту заволодіння чужим майном службовими особами ТОВ «Юнор» шляхом зловживання службовим становищем за ч. 5 ст. 191 КК України виділено з кримінального провадження № 12013270050000118 (а.п. 24-27, т. 8);

- протоколи про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 лютого 2013 року, від 27 лютого 2013 року, від 22 березня 2013 року, від 9 квітня 2013 року, від 20 травня 2013 року, від 11 вересня 2013 року та дисками до них (а.п. 106-131, т. 8);

- стенограма розмов ОСОБА_7 № НОМЕР_2 , згідно якої містяться відомості розмови між обвинуваченим та ОСОБА_19 , а також ОСОБА_28 (а.п. 132-138, т. 8);

- постанова про виділення матеріалів з кримінального провадження від 4 лютого 2014 року, згідно якої виділено з кримінального провадження № 12013270050000118 матеріали по факту невиконання судового рішення службовими особами ВПВР ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області та направлені до СВ СУ УМВС України в Чернівецькій області для прилучення до матеріалів кримінального провадження № 12014260000000556 (а.п 169, т.8);

- заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_32 та ОСОБА_12 про відкриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Юнор», Чернівецької філії ТОВ «Юнор» та підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч 2 т. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, подані ними 19 квітня 214 року до правоохоронних органів та в яких потерпілі вказували, що унаслідок незаконних дій службових осіб при проведенні прилюдних торгів були привласнені внесені ними за придбане майно кошти й відповідно їм завдано збитків в особливо великих розмірах ( а.п. 4-6, 49-51, 52-54, т. 2);

- досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження матеріалами виконавчих проваджень, зі змісту яких убачається, що на примусовому виконанні спочатку в Садгірському відділі ДВС Чернівецького МУЮ, а потім у підрозділі примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області перебувало зведене виконавче провадження по стягненню коштів з ТОВ «Блікс» на користь різних стягувачів (а.п. 72-73,74-75,76-77, 78-79 т. 6); При цьому, як убачається з даних матеріалів виконавчого провадження, на примусовому виконанні перебувало два виконавчих документа, за якими стягувачем було ПАТ КБ «Приват Банк», а саме: виконавчий напис № 906621, вчинений 19 лютого 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_8 про реалізацію майна ТОВ «Блікс», як предмету іпотеки та заставного майна на покриття боргу в сумі 533172,57 Євро на користь ПАТ КБ «Приват Банк» та виконавчий лист № 2-3018, виданий 17 березня 2009 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 3387855,22 грн. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження, наявних у матеріалах кримінального провадження, убачається що державним виконавцями в рамках виконання виконавчого листа № 2-3018, виданого 17 березня 2009 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь банку заборгованості за кредитним договором в сумі 3387855,22 грн., як Садгірського відділу ДВС, так і державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_9 , в провадженні якого перебувало дане виконавче провадження вживалися заходи щодо примусового вимокання рішення суду, що підтверджено наступними доказами, на які сторона обвинувачення посилалася як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: заявою про відкриття виконавчого провадження, виконавчим листом, рішенням суду, постановою про відкриття виконавчого провадження від 15 червня 2009 року, постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постановою про арешт коштів, постановою про зупинення виконавчого провадження від 30 червня 2009 року, постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_9 виконавчого листа № 2-3018, клопотанням банку про зупинення ВП на підставі виконавчого листа № 2-3018 у зв`язку із порушення справи про банкрутство ТОВ «Блікс», постановою про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 27 листопада 2009 року за виконавчим листом № 2-3018 виданого судом, постановою про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-3018, виданого 17 березня 2009 року Шевченківським районним судом м. Чернівці від 17 жовтня 2011 року (а.п. 42-46,57-58, 60-62, 78,81, 82-83,84, 86,186, т. 5).

- заява ПАТ КБ «Приват Банк» про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню солідарно суми боргу ТОВ «Блікс» на користь банку згідно виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року на договорі іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року, додаткової угоди до договору іпотеки та договору застави № 31 від 30 жовтня 2007 року, додаткової угоди до договору застави на суму боргу в розмірі 533172,57 Євро. При цьому, за даною заявою, Садгірським ВДВС на підставі постанови від 20 березня 2009 року відкрито виконавче провадження та на підставі актів опису й арешту майна від 17 березня 2009 року, 27 березня 2009 року проведено опис та арешт нерухомого майно товариства в рамках як виконання виконавчого листа № 2-3018, а також виробничого обладнання, так і примусового виконання виконавчого напису нотаріуса (а.п. 32, 34, т. 7, а.п. 1-4, 18-24, т.6);

- виконавчий напис нотаріуса, вчинений 19 лютого 2009 року з метою задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» та яким запропоновано звернення стягнення на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 42, які перебували в іпотеці банку та виробниче обладнання (станки для розпилювання деревини), які перебували у заставі банку, шляхом реалізації даного майна (а.п. 3-4, т. 6);

- договір іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «Блікс», за умовами якого товариство у рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 31 від 29 жовтня 2007 року по поверненню кредиту в розмірі 205000 Євро, наданого у строк до 28 жовтня 2009 року, сплати процентів та інших платежів, в іпотеку банку передало нежилі будівлі, розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42 ( п.п.1,2,7 договору). При цьому, умовами п. 12 договору сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 2286329, 81 грн. Також умовами договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп. 18,6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу п`ятого Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодилися, що початкова ціна предмета іпотеки вславлюється у розмірі 100 % від загальної вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п. 13 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище ніж зазначено у цьому договорі (п. 24 договору). Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства. Згідно п. 29 договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмета іпотеки будь-який особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (а.п. 46-48, т. 1, 5-10,11-12, т. 6);

- договір застави майна № 31 від 30 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «Блікс», відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань товариства за кредитним договором від 29 жовтня 2007 року № 31 в частині повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів ТОВ «Блікс» передано в заставу банку виробниче обладнання (станки для розпилювання деревини, які знаходилися за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42. При цьому, сторони погодили, що вартість предмета застави становить 412764,43 грн. (а.п.13-16, т. 6);

- постанова державного виконавця Садгірського відділу ДВС Чернівецького МУЮ від 14 квітня 2009 року, згідно якої при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 906621, вчиненого 19 лютого 2009 року, призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою реального виконання виконавчого напису та встановлення початкової вартості арештованого майна згідно акту опису та арешту майна від 27 березня 2009 року ОСОБА_33 (а.п. 58-59, т. 6);

- угода про проведення експертної оцінки майна та майнових прав від 14 квітня 2009 року, згідно якої Садгірський ВДВС Чернівецького МУЮ доручив експерту виконати звіт про оцінку початкової вартості майна згідно виконавчого листа № 2-3018, виданого судом 17 березня 2009 року провести оцінку нерухомого майна ТОВ «Блікс», яке перебувало в іпотеці банку, а згідно виконавчого напису № 906621 оцінку заставного деревообробного обладнання (рухомого майна (а.п. 61-65, т. 6));

- постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 10 червня 2009 року, згідно якої при розгляді заяви начальника Садгірського ВДВС Чернівецького МУЮ про передачу зведеного виконавчого провадження для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області, матеріали виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів та ухвали про забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме майно ТОВ «Блікс» передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області для подальшого виконання (а.п. 101, т. 7, а.п. 84-85, т. 6);

- постанова заступника начальника підрозділу ОСОБА_34 від 15 червня 2009 року, згідно якої на підставі акту прийому-передачі від 11 червня 2009 року зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності боргів, у тому числі й виконавчий напис нотаріуса № 906621 від 19 лютого 2009 року про задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення на нерухоме та рухоме майно прийнято до провадження підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області (а.п. 103-104, т. 7, а.п. 87-88, т. 6);

- супровідний лист від 17 червня 2009 року, адресований ТОВ «Блікс», ЗАТ КБ «Приват Банк» та іншим стягувачам, згідно якого державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_34 повідомлено, що на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності боргів та, згідно висновку експерта ОСОБА_35 від 8 травня 2009 року початкова вартість: будівель і спору деревообробного комплексу по вул. Заводська, 42 становить 1 592897 грн. з врахуванням ПДВ, вартість обладнання 469530 грн. з врахуванням ПДВ та майнових прав 6 360675 грн. з врахуванням ПДВ (а.п. 89-90, т. 6);

- постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_36 від 30 червня 2009 року, згідно якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 906621 за наслідками розгляду клопотання ТОВ «Блікс» про зупинення виконавчого провадження у зв`язку із порушенням Господарським судом Чернівецької області справи про банкрутство товариства, зупинено ( а.п. 91-98, т. 6) та скарга ПАТ КБ «Приват Банк» на дану постанову, подану до Першотравневого районного суду м. Чернівці (а.п. 99-101, т. 6);

- ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 липня 2009 року, згідно якої скаргу ЗАТ КБ «Приват Банк» задоволено та визнано неправомірними дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, які виявилися у винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2009 року та виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року, зобов`язано начальника підрозділу поновити виконавчі провадження (а.п. 329-330, т. 2);

- постанова заступника начальника підрозділу ОСОБА_34 від 31 липня 2009 року, згідно якої на підставі ухвали суду, виконавче провадження по виконанню ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2009 року та виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року поновлено (а.п.103-105, т. 6);

- ухвала апеляційного суду Чернівецької області від 4 листопада 2009 року, згідно якої ухвалу суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дії заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Чернівецькій області, які виявилися у винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2009 року та виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року скасовано та провадження закрито, в решті скарга залишена без змін (а.п. 331-333, т. 2);

- постанова від 27 листопада 2009 року, згідно якої виконавче провадження про стягнення З ТОВ «Блікс» коштів на користь різних стягувачів прийнято до виконання державним виконавцем ОСОБА_9 (а.п. 145, т. 7);

- постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_9 від 27 листопада 2009 року, згідно якої при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 906621 про звернення стягнення на заставне майно ТОВ «Блікс» для задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» та у зв`язку із тим, що звіт про оцінку вартості будівель і споруд деревообробного комплексу по вул. Заводська, 42 в м. Чернівці втратив чинність, призначено ОСОБА_33 для проведення оцінки (актуалізації) арештованого майна згідно договору застави від 30 жовтня 2007 року. Дана постанова супровідним листом за підписом ОСОБА_7 як начальника підрозділу направлена експерту, ТОВ «Блікс» та ПАТ КБ «Приват Банк» (а.п. 112-113, т. 6);

- постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_9 від 27 листопада 2009 року, згідно якої при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 906621 про звернення стягнення на заставне майно ТОВ «Блікс» для задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» та у зв`язку із тим, що звіт про оцінку вартості деревообробного обладнання ТОВ «Блікс» втратив чинність, призначено ОСОБА_33 для проведення оцінки (актуалізації) арештованого майна згідно договору застави від 30 жовтня 2007 року. Супровідним листом за підписом ОСОБА_7 як начальника підрозділу дана постанова направлена експерту,ТОВ «Блікс» та ПАТ КБ «Приват Банк» (а.п. 114-115, т. 6);

- супровідний лист, підписаний ОСОБА_7 як начальником підрозділу від 28 грудня 2009 року, згідно якого на підставі ст.ст. 5,6 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій» матеріали надіслано на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, а саме будівель та споруд деревообробного комплексу,вартістю 997156 грн. станом на 27 листопада 2009 року, та деревообробного обладнання із визначеним Інструкцією переліком документів (а.п. 120-122, т. 6);

- протокол проведення конкурсу між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна та визначення переможця № 1 від 19 січня 2010 року, згідно якого конкурсною комісією переможцем для реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Блікс» визначено ТОВ «Юнор» (а.п.123-127, т. 6);

- договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки)та нерухомого майна № 250015 від 22 січня 2010 року, укладений для подальшої реалізації арештованого (іпотечного) майна, а також рухомого майна на прилюдних торгах, укладений між підрозділом та Чернівецькою філією ТОВ «Юнор» (а.п. 128-132, т. 6). Зокрема, відповідно до договору про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) № 250015 від 22 січня 2010 року, укладеного між підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області в особі начальника ОСОБА_7 , який діє на підставі Положення про районний, районний у місті, міський, міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮУ № 83/5 від 3 березня 2007 року та ТОВ «Юнор» в особі директора Чернівецької філії ОСОБА_10 , сторони домовилися, що предметом договору є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернуто стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 4 від 15 січня 2010 року з надання послуг по реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень суду та інших органів, шляхом його продажу на прилюдних торгах. Крім того, згідно умов цього договору відділ доручає організації реалізацію арештованого державним виконавцем нерухомого майна (предмета іпотеки), а організація здійснює його реалізацію на прилюдних торгах у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку» та іншими нормативно-правовими актами. Також за умовами даного договору на реалізацію було передано нерухоме майно (предмет іпотеки) арештований згідно виконавчого напису № 906621 вчиненого 19 лютого 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 й відповідно передано на реалізацію будівлі та споруди деревообробного комплексу, яке є власністю ТОВ «Блікс», що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42 та перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк» за ціною, визначеною ОСОБА_37 станом на 2 грудня 2009 року в розмірі 997156 грн. без ПДВ. Також згідно умов договору сторони зобов`язалися дотримуватися чинного законодавства та умов Генерального договору при реалізації своїх прав та виконанні своїх обов`язків, що випливають з цього договору (п. 2.1), а згідно п. 3.2 визначили, що переможець торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації (а.п. 155-157, т. 2, а.п. 161-162, 166, т. 7, а.п. 132-133, т. 6);

- додатковий договір до договору про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) № 250015 від 22 січня 2010 року, укладений між сторонами 15 березня 2010 року, згідно якого пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції, а саме: визначено що предметом реалізації є нерухоме майно (предмет іпотеки) арештоване згідно виконавчого напису № 906621, вчиненого 19 лютого2009 року нотаріусом чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та виконавчого листа № 2-3018, виданого 17 березня 2009 року Шевченківським районним судом м. Чернівці (а.п. 158, т. 2, а.п. 96, т.5, а.п. 134, т. 6);

- Генеральна угода, укладена між Міністерством юстиції України та ТОВ «Юнор» від 15 січня 2010 року, згідно якої Мінюст доручає, а організація особисто за місцем її реєстрації або через свої філії у відповідних адміністративно - територіальних одиницях за дорученням організації, зобов`язується приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернуто стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень (далі - арештоване майно), шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах, а також забезпечувати належне зберігання арештованого майна та його перевезення. Кім того, умовами даного Генерального договору визначено, що при виконанні положень цього Договору сторони керуються Законами України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом МЮУ від 15 грудня 1999 року № 74/5, Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом МЮУ від 15 липня 1999 року № 42/5, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом МЮУ від 27 жовтня 1999 року № 68/5 іншими нормативними актами України та цим Договором. Також умовами даного Генерального договору визначено права та обов`язки організації, зокрема обов`язок негайного зупинення реалізації арештованого мана при одержанні постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження чи відкладення проведення виконавчих дій та поновлювати реалізацію арештованого майна при одержанні постанови про поновлення виконавчого провадження (п. 3.9), відшкодувати органу ДВС та власнику арештованого майна збитки, пов`язані з неналежним виконанням своїх обов`язків, у порядку установленому законом (п. 3.14) тощо. Умовами договору визначено й права та обов`язки МУЮ, зокрема у розділі 5 вказано, що при реалізації своїх прав та виконанні своїх обов`язків, що випливають з цього договору, дотримуватися вимог чинного законодавства та умов цього договору, своєчасно у строк не більше двох днів, попереджати організацію про виконання рішення боржником або про виникнення обставин, передбачених ст.ст. 32-35, 37 Закону України «Про виконавче провадження», і вирішувати питання подальшого розпорядження майном, переданим на реалізацію.

Крім того, згідно умов Генерального договору визначено, що кошти за придбане майно, за винятком винагороди спеціалізованої організації за реалізацію майна, вносяться покупцем безпосередньо на рахунок органів державної виконавчої служби, який передав майно на реалізацію (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, усі відносини, пов`язані з реалізацією цього договору, здійснюються шляхом укладення органами ДВС та організацією окремих договорів про реалізацію арештованого майна з обов`язковим урахуванням положень цього договору (а.п. 149-154, т. 2);

- повідомлення ТОВ «Юнор» від 9 лютого 2010 року, згідно якого торгівельною організацію начальник підрозділу примусового виконання рішень, ТОВ «Юнор» та ПАТ КБ «Приват Банк» були повідомлені, що прилюдні торги з реалізації арештованого (іпотечного) майна, а саме будівель та споруд деревообробного комплексу по вул. Заводська, 42 призначені на 23 лютого 2010 року на 11 годину із роз`ясненням кінцевого терміну для реєстрації у торгах та із зазначенням стартової ціни (а.п. 137, т. 6), а також були повідомлені і про день проведення торгів з реалізації рухомого майна (а.п. 138, т. 6);

- клопотання представника ПАТ КБ «ПриватБанк» від 4 лютого 2010 року, в якому він просив про надання йому матеріалів зведеного виконавчого провадження для ознайомлення (а.п. 135, т. 6);

- акт державного виконавця підрозділу, складений державним виконавцем ОСОБА_9 , згідно якого убачається, що представник банку в приміщенні підрозділу ознайомився з матеріалами виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь банку коштів та фотокопії отримав (а.п. 69-74, т.1, а.п. 139, т. 6);

- клопотання представника ПАТ КБ «Приват Банк» від 23 лютого 2010 року, зі змісту якого убачається, що представник банку вказуючи на неможливість зареєструватися для участі у торгах, просив ОСОБА_7 як начальника підрозділу забезпечити присутність державного виконавця на прилюдних з торгах з продажу нерухомого майна (а.п. 140-141, 142 150, т. 6). При цьому, в даному клопотанні представник банку не зазначав про наявність підстав згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення даного виконавчого провадження. Крім того, за наслідками розгляду даного клопотання, ОСОБА_7 як начальником підрозділу, було здійснено разом із представниками банку виїзд на місце проведення торгів, й відповідно складено акт від 23 лютого 2010 року про недопущення представниками ПАТ КБ «Приват Банк» та його підрозділом охорони представників торгівельної організації для проведення прилюдних торгів, а також зазначено про те, що прокуратурою Садгірського району м. Чернівці вручено припис про зупинення проведення прилюдних торгів та допущення до участі представників банку (а.п. 151, 153, 154, т. 6);

- припис прокурора Садгірського району м. Чернівці від 23 лютого 2010 року про припинення проведення торгів;

- відповідь директора ЧФ ТОВ «Юнор» на ім`я начальника підрозділу примусового виконання рішень на надісланий на його адресу припис прокурора, згідно якої за наслідками розгляду припису прокурора Садгірського району м. Чернівці від 23 лютого 2010 року № 250 про зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ «Блікс», він повідомив, що згідно п. 3.9 Генерального договору від 15 січня 2010 року на торгівельну організацію покладено обов`язок негайного зупинення реалізації майна боржника при одержанні постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження з підстав, визначених положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (а.п. 152, 153 т. 6);

- протоколи про проведення прилюдних торгів, зі змісту яких убачається, що відповідно до договору про надання послуг по реалізації майна № 250015, 23 лютого 2010 року спеціалізованою торгівельною організацією ТОВ «Юнор» проведено прилюдні торги, на яких реалізовано будівлі та споруди деревообробного комплексу, розташованого у м. Чернівці, вул. Заводська, 42, які належали ТОВ «Блікс». Крім того, в даних протоколах про результати проведення торгів по реалізації майна зазначено, що кошти за реалізацію майна мають бути перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Юнор» й відповідно в подальшому переможцями було проведено розрахунки за придбане майно, що підтверджено квитанціями та кошти в повному обсязі були внесені згідно умов договору № 250015 від 22 січня 2010 року на рахунок торгівельної організації ТОВ «Юнор» (а.п. 119- 127, 139-152, т. 1; а.п. 164-176, 190-191,193, т. 6);

- свідоцтва, якими посвідчено за потерпілими право власності на придбане на прилюдних торгах нерухоме майно (а.п. 75-80, т. 1);

- виписки по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «Правекс Банк» за період з 22 лютого 2010 року по 23 травня 2012 року, отримані на підстави ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 січня 2013 року про надання тимчасового доступу та вилучення документів, які містять охоронювану законом таємницю (а.п. 4-6, 10-179, т. 3), згідно яких убачаються, зокрема на а.п. 28- 28 зворотня сторона дані про здійснення ОСОБА_12 перерахування 9 березня 2010 року на рахунок ТОВ «Юнор» згідно протоколів торгів №№ 250015/3, 250015/8, 250015/10, 250015/15 , 2500015/19 від 23 лютого 2010 року коштів в розмірі 206 359,12 грн., 5 812,16 грн., 18518,69 грн., 6246,19 грн., 48512,51 грн., 5,52 грн.; ОСОБА_32 перерахування коштів згідно протоколів №№ 250015/9, 250015/16 від 23 лютого 2010 року в розмірі 160162,35 грн., 68 084,80 грн., 47, 95 грн. та ОСОБА_11 згідно протоколів №№ 250015/1, 250015/2, 250015/4, 250015/5, 250015/13, 250015/14, від 23 лютого 2010 року в розмірі 127686,82 грн., 48 886,57 грн., 4 34,48 грн., 8343,76 грн., 1 477,92 грн., 70763, 50 грн., 5,10 грн.

При цьому, за клопотанням сторони захисту було досліджено в даних виписках й інші дані щодо внесення іншими покупцями на рахунок торгівельної організації коштів за придбане на торгах майно, й звернуто увагу на те, що на рахунок торгівельної організації при придбанні нерухомого майна також здійснювалося внесення коштів покупцями з інших регіонів України (а.п. 36, 38, 51 зв. сторона, 52, 53 зв. сторона, т. 3). Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з отриманих на підстави ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 березня 2013 року про надання тимчасового доступу та вилучення документів, які містять охоронювану законом таємницю виписок по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_3 , відкритого у ПАТ «ВіЕйБі Банк» за період з 22 лютого 2010 року по 7 березня 2013 року (а.п. 3-493, т. 4), зокрема на а.п. 89 також наявні дані про здійснення покупцями оплати на рахунок торгівельної організації коштів за придбане на торгах майно згідно укладених договорів;

- заява ПАТ КБ «Приват Банк» від 4 березня 2010 року, згідно якої банк звернувся до підрозділу примусового виконання рішень із заявою про повернення на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого напису нотаріуса № 906621 від 19 лютого 2009 року стягувачеві й відповідно на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 5 березня 2010 року державним виконавцем ОСОБА_9 винесено постанову, яка затверджена ОСОБА_7 як начальником підрозділу, згідно якої виконавчий напис № 906621 від 19 лютого 2009 року повернуто стягувачеві ПАТ КБ «Приват Банк» (а.п. 202-206, т. 6);

- позов ПАТ КБ «Приват Банк» до господарського суду Чернівецької області про визнання результатів та протоколу проведення торгів недійсними (а.п. 181-187, т.6), з яким банк звернувся після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.п.180, т. 6), та за наслідками розгляду якого ухвалою Господарського суду від 5 березня 2010 року відмовлено у прийнятті позовної заяви у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (а.п 188, т. 6);

- позов ПАТ КБ «Приват Банк», поданий до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до підрозділу примусового виконання рішень про визнання протиправними дій, в забезпечення якого ухвалою суду від 3 березня 2010 року накладено заборону на видачу актів про проведення прилюдних торгів тощо (а.п. 240-242, т. 7, а.п. 215-217,222-223, т.6);

- постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року, якою позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено, визнано протиправними дії підрозділу щодо вибору 19 січня 2010 року спеціалізованої організації ТОВ «Юнор» з метою продажу арештованого майна ТОВ «Блікс» та зобов`язано підрозділ повторно провести конкур на вибір спеціалізованої організації за участю іпотекодержателя ПАТ КБ «Приват Банк». При цьому, задовольняючи позов, суд виходив з того, що підрозділом у порушення ст. 41 Закону України «Про іпотеку» при організації проведення конкурсу на вибір спеціалізованої організації не було забезпечено право банку щодо вибору торгівельної організації (а.п. 224-225, т. 6).

Разом з тим, дана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року за апеляційною скаргою підрозділу примусового виконання рішень була скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року та в задоволенні позову банку відмовлено, а також було скасовано й постанову про накладення заборони на видачу актів про проведення торгів ухвалою апеляційного суду від 7 лютого 2011 року. При цьому, суд скасовуючи постанову суду першої інстанції встановив, що підрозділ примусового виконання рішень не вчиняв ніяких дій щодо проведення конкурсу між спеціалізованими організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна та визначення переможцем конкурсу ТОвВ «Юнор», а тому позов банком пред`явлено до неналежного відповідача ( а.п. 251-252, т. 7, а.п. 231-234, 239-243, 255-260, т. 6, а.п. 287-288, т. 9));

- лист ТОВ «Юнор» від 16 березня 2010 року № 510, згідно якого директор філії звертався до підрозділу з проханням згідно ст. 47 Закону України «Про іпотеку» надати акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки для подальших дій спеціалізованої організації (а.п. 97, т. 5) й відповідно супровідним листом за підписом начальника підрозділу ОСОБА_7 спеціалізовану організацію повідомлено про надходження припису прокурора Садгірського району м. Чернівці від 4 березня 2010 року про вжиття невідкладних заходів щодо не затвердження акту про поведені торги з продажу нерухомого майна і невидачі їх покупцеві, а також про ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2010 року про накладення заборони ТОВ «Юнор», підрозділу, ЧКОБТІ та ЧМКБТІ проводити прилюдні торги, складати акти про проведення торгів, перераховувати на депозитний рахунок органу ДВС та списувати з нього кошти тощо до ухвалення судового рішення, а тому повідомлено про неможливість видачі актів про проведені торги з продажу нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42 (а.п. 98, т. 5). Крім того, листом за підписом начальника підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_7 було повідомлено прокурора Садгірського району м. Чернівці від 29 березня 2010 року про те, виконання припису щодо не затвердження акту про проведенні торги та відмову спеціалізованій торгівельній організації ТОВ «Юнор» у видачі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги з продажу арештованого майна ТОВ «Блікс» (а.п. 99, т. 5).Також начальником підрозділу на виконання ухвали суду та припису прокурора були вжиті заходи щодо забезпечення невидачі свідоцтв про право власності на придбане нерухоме майно, надіславши відповідний лист-повідомлення до ЧОКБТІ та ЧМКБТІ та зняття арештів з нерухомого майна (а.п. 120-122,123-125, т. 5);

-акти про реалізацію предмета іпотеки від 8 лютого 2011 року, згідно яких державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_9 на підставі протоколів про проведення прилюдних торгів по реалізації майна, квитанцій, що підтверджували проведення розрахунків переможцями торги, видав акти про реалізацію предмета іпотеки, які були затверджені начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_20 ( а.п. 137-149, 271-283, т. 5));

- постанова від 9 березня 2010 року, винесена державним виконавцем ОСОБА_9 , згідно якої виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса № 906621 від 19 лютого 2009 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 17839475 (а.с. 256-258, т. 5, а.п. 221-223, т. 7));

- акт службового розслідування від 14 січня 2014 року, проведеного у зв`язку із постановленням Шевченківським районним судом м. Чернівці від 5 червня 2013 року рішення суду про стягнення з Головного управління юстиції у Чернівецькій області коштів в сумі 794085, 17 грн. на користь потерпілих, згідно якого з метою встановлення винних осіб, які б своїми діями сприяли порушенням при проведенні реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс» і не надходженню коштів, в ході проведення розслідування встановлено, що усупереч положеннями Генерального договору, які підлягали обов`язковому врахуванню при укладені договорів на реалізацію певного майна, п. 3.2 договору № 250015 від 22 січня 2010 року визначено, що переможець прилюдних торгів протягом 10 робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане майно не на рахунок органу державної виконавчої служби, а на зазначений у протоколі рахунок спеціалізованої організації, а також визначено, що однією із причин, що сприяли постановленню Шевченківським районним судом м. Чернівці рішення про стягнення коштів в сумі 794085,17 грн. є те, що умови договору на реалізацію майна № 250015 від 22 січня 2010 року, який від імені підрозділу підписав ОСОБА_7 як начальник підрозділу, не зважаючи на їх відповідність ст. 46 закону України «Про іпотеку», не відповідає умовам Генерального договору № 4 від 15 січня 2010 року та ч. 1 ст. 1004 ЦК України, відповідно до якої ОСОБА_7 як повірений зобов`язаний був вчиняти дії виключно відповідно до змісту Генерального договору. Також договір № 250015 від 22 січня 2010 року не містив умови щодо зобов`язання торгівельної організації здійснити розподіл коштів, подати звіт та перерахувати їх на рахунок стягувача у виконавчому провадженні. Визначено також і те, що за недотримання обов`язкових умов Генерального договору № 4 від 15 січня 2010 року ОСОБА_7 як начальник підрозділу підлягає дисциплінарній відповідальності та у зв`язку із не поверненням спеціалізованою організацією коштів рекомендовано начальнику Головного управління юстиції у Чернівецькій області звернутися по даному факту до правоохоронних органів (а.п. 10-17, т. 2);

- рішення Садгірського районного суду м. Чернівці у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ТОВ «Юнор», ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 про визнання недійсними результатів торгів та протоколу проведення торгів, за зустрічним позовом ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 до відділу примусового виконання рішень про визнання права власності, яким в позові ПАТ КБ «Приват Банк» відмовлено та зустрічний позов задоволено, визнано за ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 право власності на придбане на торгах нерухоме майно (а.п 313-321, т.2, а.п. 321-337, т. 6).

- ухвала Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2011 року, якою накладено заборону на проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, видачу свідоцтв та витягів про державну реєстрацію права власності ( а.п. 287-288, т.6);

- рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2012 року, залишене без змін ухвалою ВССУ від 23 травня 2012 року, у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ТОВ «Юнор», ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 про визнання недійсними результатів торгів та протоколу проведення торгів, за зустрічним позовом ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 до відділу примусового виконання рішень про визнання права власності, яким рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2011 року скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ «Приват Банк» та визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладені між ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 та ТОВ «Юнор», оформлені у вигляді протоколів №№ 250015/1, 250015/2, 250015/4, 250015/5, 250015/13, 250015/14, 2500015/3, 250015/8, 250015/10, 250015/15, 250015/19, 250015/9, 250015/16 від 23 лютого 2010 року та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 відмовлено (а.п. 322- 326, т.2, 338-343,347, т.6). При цьому, визнаючи дані договори недійсними, апеляційний суд вказав на те, що прилюдні торги 23 лютого 2010 року були проведені з порушенням Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення, що полягало у недопущенні представників банку до участі у торгах (а.п 313-321, т.2, а.п. 338-347, т. 7 );

- ухвала Садгріського районного суду м. Чернівці від 10 серпня 2011 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ТОВ «Юнор», ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 про визнання недійсними результатів торгів та протоколу проведення торгів, за зустрічним позовом ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 до відділу примусового виконання рішень про визнання права власності, якою накладено арешт на банківський рахунок ТОВ «Юнор», відкритий в АКБ «Правекс Банк» № р/р НОМЕР_1 (а.п. 312, т.2 , 316-317, т.6).

- ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 березня 2011 року, залишена без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 грудня 2012 року, якою дії державного виконавця ОСОБА_9 , які полягали у видачі актів про проведення торгів визнані неправомірними та зобов`язано усунути дані порушення. При цьому, суд визнаючи дії державного виконавця неправомірними, виходив з того, що виконавчий напис був повернутий за заявою стягувачів, а тому підстави для видачі актів були відсутні (а.п. 371-372, т. 6). Проте, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2011 року, дана ухвала суду від 16 березня 2011 року скасована та провадження в справі закрито (а.п. 391-394, т. 6). Однак в подальшому, дана ухвала апеляційного суду була скасована ухвалою ВССУ від 5 жовтня 2011 року та справу передано на новий апеляційний розгляд (а.п. 416-418, т. 6);

- ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 листопада 2012 року, залишена без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 грудня 2012 року, якою дії державного виконавця ОСОБА_9 , які полягали у видачі актів про проведення торгів визнані неправомірними та зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень скасувати дані акти про реалізацію предмета іпотеки щодо нерухомого майна ТОВ «Блікс» (а.п. 340-344, т.2). При цьому, суд визнаючи дії державного виконавця неправомірними, виходив з того, що ТОВ «Блікс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а державний виконавець не зупинив виконавче провадження і незаконно провів торги з реалізації предмета іпотеки, про що видав 8 лютого 2011 року акти про реалізацію майна та проведення торгів відбулося з порушенням ст. 47 Закону України «Про іпотеку»;

- ухвала Садгірського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2009 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ТОВ «Блікс» про стягнення заборгованості за договором комісії в розмірі 6296137, 60 грн., якою накладено арешт на рухоме майно та дане майно передано на зберігання банку (а.п. 309-310, т. 2, а.п. 82-83, т. 6);

- рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 червня 2013 року, залишене без змін ухвалами суду апеляційної та касаційної інстанцій, у справі за позов ОСОБА_38 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 про відшкодування шкоди, згідно якого позов потерпілих задоволено частково та стягнуто з Головного управління юстиції у Чернівецькій області на їх користь 794085, 17 грн. коштів, сплачених за придбане за торгах нерухоме майно (а.п.18- 30, т. 2). При цьому, стягуючи кошти саме з Головного управління юстиції у Чернівецькій області, суди дійшли до висновку, що згідно умов укладеного між Чернівецькою філією ТОВ «Юнор» та підрозділом примусового виконання рішень договору № 250015 від 22 січня 2010 року, який укладено на виконання умов Генерального договору від 15 січня 2010 року, спеціалізована торгівельна організація не була стороною договорів купівлі-продажу, які визнані недійсними, а проводила торги з продажу арештованого майна, належного ТОВ «Блікс», за дорученням підрозділу примусового виконання рішень ВДВС, а отже виникли відносини з представництва підрозділу щодо зобов`язання реалізувати арештоване майно на торгах та отримати кошти від реалізації й відповідно наявні підстави для стягнення даних коштів саме з Головного управління юстиції у Чернівецькій області (а.п. 18-30, т. 2). Дане судове рішення Головним управлінням юстиції у Чернівецькій області виконано в повному обсязі та кошти були сплачені потерпілим, що підтверджено копіями відповідних квитанцій (а.п. 31-36, т. 2, а.п. 151-163,т. 5);

- лист начальника Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 16 січня 2014 року про проведення відповідного розслідування та надання відповідної правової оцінки фактам, встановленим в акті службового розслідування, який адресовано прокурору Чернівецької області, у зв`язку із неповерненням спеціалізованою торгівельною організацією ТОВ «Юнор» коштів, сплачених ОСОБА_11 , ОСОБА_39 , ОСОБА_32 за придбане на торгах майно, ненадходженням цих коштів в сумі 794085, 17 грн. ні на рахунки стягувача, ні на користь потерпілих, ні на рахунок відділу примусового виконання рішень та у зв`язку із подальшим їх стягненням з Головного управління юстиції у Чернівецькій області на рахунок потерпілих за рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 5 червня 2013 року ( а.п. 7-9, т. 2);

- диск фіксації подій, які відбувалися 23 лютого 2010 року, а саме у день проведення торгів, на місці їх проведення, а саме за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42, зі змісту якого убачається факт перешкоджання представниками Банку у проведенні торгів у призначений час, а також присутність обвинуваченого та прокурора Садгірського району м. Чернівці та вручення відповідного припису.

Разом з тим, аналізуючи показання свідків сторони обвинувачення, суд встановив, що своїми показаннями вони тільки підтвердили факт того, що ОСОБА_7 у період вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень працював на посаді начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, а також факт того, що в даний період часу на примусовому виконанні у підрозділі перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» коштів на користь різних стягувачів, у тому числі й ПАТ КБ «Приват Банк» та факт проведення в рамках даного виконавчого провадження реалізації арештованого майна ТОВ «Блікс» шляхом його продажу на прилюдних торгах. Крім того, вищевказані свідки не навели у своїх показів ніяких фактичних даних, які б підтверджували винність обвинуваченого або вчинення ним будь-яких дій спрямованих на умисне порушення норм законодавств, а лише вказували про існуючий на період інкримінованого обвинуваченню діяння (січень-лютий 2010 року) порядку вчинення державними виконавцями виконавчих дій з приводу примусового виконання рішень суду та виконавчого напису нотаріуса, а також порядок передачі в ході примусового виконання рішень та виконавчого напису арештованого, а також іпотечного майна на реалізацію й відповідно порядок проведення прилюдних торгів з реалізації майна, як згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», так і згідно вимог діючого на той час Закону України «Про іпотеку» в частині реалізації іпотечного майна, а також Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Таким чином, покази допитаних свідків на думку суду несуть в собі лише інформаційний зміст щодо обставин діяльності та функціонування, а також повноважень державних виконавців при проведенні певних виконавчих дій та торгівельної організації при проведенні реалізації арештованого майна й відповідно не є доказами які б свідчили про зловживання ОСОБА_7 службовим становищем в інтересах третіх осіб всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, та у внесенні ним як службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки й відповідно вказані покази свідків ніяким чином не доводять причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_7 у їх вчиненні. Крім того, пояснення вищевказаних свідків повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 і жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не зазначив будь-яких обставин, які б спростовували твердження обвинуваченого про його невинуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Крім того, проаналізувавши та дослідивши в ході розгляду даного кримінального провадження надані стороною обвинувачення письмові докази, які лягли в основу обвинувачення ОСОБА_7 в їх сукупності, а також проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», Інструкції про вчинення виконавчих дій та інших нормативно-правових актів, якими мав керуватися обвинувачений, суд приходить до висновку, що вказані докази також не підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки усі вищевказані та надані стороною обвинувачення докази підтверджують виключно факт того, що спочатку на примусовому виконанні у Садгірському відділі ДВС Чернівецького МУЮ, а потім у підрозділі примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області перебувало на примусовому виконанні зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності коштів, у тому числі й по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року про задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно товариства, яке перебувало в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк», в рамках виконання якого органами виконавчої служби були проведені прилюдні торги, на яких реалізовано предмет іпотеки, а саме нерухоме майно ТОВ «Блікс», що розташовано у м. Чернівці, вул. Заводська, 42, а також підтверджують хід проведення усіх виконавчих дій з метою примусового виконання рішення суду та виконавчого напису нотаріуса. Крім того, дані докази не підтверджують того, що саме у провадженні ОСОБА_7 , який у період з 2009 по 2010 рік обіймав посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, як державного виконавця, перебувало на виконанні дане виконавче провадження та саме ним проводилися визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій певні виконавчі дії.

Зокрема, як убачається з обвинувального акту, враховуючи змінене в ході розгляду даного кримінального провадження прокурором обвинувачення, з викладом більш детальних обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що обіймаючи у період 2009-2010 роках посаду начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, у провадженні якого знаходилися матеріали виконавчих проваджень по стягненню з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності коштів та по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно, й відповідно будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, використовуючи своє службове становище начальника відділу, за вказівкою якого державний виконавець ОСОБА_9 вчиняв всі виконавчі дії у даному виконавчому провадженні, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою - ТОВ «Юнор», в порушення вимог Посадової інструкції, Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», «Інструкції про проведення виконавчих дій» та інших нормативно-правових актів, умисно вчинив дії, що порушили права ПАТ КБ «Приват Банк» як іпотекодержателя та стягувача у виконавчому провадженні, в результаті чого торги з реалізації нерухомого майна визнані недійсними, а переможцям торгів ОСОБА_11 спричинено матеріальну шкоду в розмірі 266745 грн. 99 коп., ОСОБА_12 в розмірі 291137 грн. 51 коп., ОСОБА_32 в розмірі 232760 грн. 67 коп., а всього на загальну суму 790644 грн. 17 коп., що є тяжкими наслідками, тобто обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України(в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння), а саме: зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Проте, оцінивши усі надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 докази, а також докази надані стороною захисту, в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 364 КК України, суб`єктом злочину за цим законом в редакції станом на час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення були особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади,а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно положень п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій (далі Інструкція), в редакції чинній станом на час вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами та виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їх права і обов`язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

При цьому, державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно п. 1.5. Інструкції визначено, що державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону. Зокрема, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на грошові кошти боржника, звернення стягнення на інші види майна боржника тощо.

Також положеннями вказаного Закону визначено, що особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз`яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону(ст. 7 Закону).

Зокрема, положеннями ст. 11-1 Закону визначено права і обов`язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні, а саме: сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами,наданими цим Законом. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. Сторони зобов`язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Крім того, ст. 5-1 Закону визначено, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.

Згідно положень ст. 8 Закону визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

У пункті 1.8. Інструкції визначено, що контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється у відповідності до статей 8 - 8-3 Закону України "Про виконавче провадження". Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова. Керівник органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим та третім цього пункту.

При цьому, положеннями Посадової інструкції начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, а саме ОСОБА_7 , визначено, що у своїй діяльності він керується Конституцією України, іншими нормативними актами, у тому числі законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», Положенням про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головні управління юстиції в областях, м. Києві та Севастополі, та Положення про районні, районні у містах, міські, міськрайонні управління юстиції, затверджене наказом МЮУ від 14 лютого 2007 року № 47/5, Інструкцією про проведення виконавчих дій, Положенням про відділ державної виконавчої служби, даною інструкціє. Також посадовою інструкцією визначено, що до функціональних обов`язків входить, зокрема: здійснення необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; організація своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, міські суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади, рішення за якими підлягає стягненню сума боргу від п`яти до десяти мільйоні гривень або еквівалента сумі в іноземній валюті; організація роботи підрозділу, розподіл обов`язків та контроль за діяльністю працівників; надання сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розгляд заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотань; роз`яснення сторонам їх прав та обов`язків; проведення оцінки (переоцінки) майна у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. За неякісне та несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки державного службовця або обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу та її проходження покладених цією інструкцією, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства (а.п. 121-122, т. 2).

Як встановлено судом в ході розгляду даного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 дійсно на час вчинення інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь, а саме у період 2009-2010 роках, будучи згідно наказу начальника Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 10.05.2007 року № 264/к начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, державним службовцем 9 (дев`ятого) рангу був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями й відповідно є належним суб`єктом відповідальності як службова особа.

Також судом вході розгляду даного кримінального провадження встановлено, що з червня 2009 року згідно положень п. 3.2.6. Інструкції, якою визначено, що виконавчі провадження, підвідомчі відділу та підрозділу примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби, визначені статтею 20-1 Закону, у провадженні підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області перебувало на примусовому виконанні зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь стягувачів різних форм власності коштів та по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 19 лютого 2009 року щодо задоволення вимог ПАТ КБ «Приват Банк» за рахунок звернення стягнення, зокрема на нерухоме майно ТОВ «Блікс», а саме нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Чернівці, вул. Заводська, 42, які перебували в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк». Дане виконавче провадження на підставі постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції від 10 червня 2009 року за наслідками розгляду заяви начальника Садгірського ВДВС Чернівецького МУЮ про передачу зведеного виконавчого провадження для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області, передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області для подальшого виконання, що також підтверджено поясненнями свідків та не спростовано матеріалами справи (а.п. 101, т. 7, а.п. 84-85, т. 6), а на підставі постанови заступника начальника підрозділу ОСОБА_36 від 15 червня 2009 рок, згідно акту прийому-передачі від 11 червня 2009 року прийнято до провадження підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області (а.п 103-104, т. 7, а.п. 87-88, т. 6). В подальшому дане виконавче провадження було передано до виконання державному виконавцю ОСОБА_9 , який відповідно проводив визначені Законом України «Про виконавче провадження» виконавчі дії з метою виконання рішення суду та виконавчого документу.

Так, відповідно до норм Кримінального кодексу України, диспозицією статті 364, визначено, що зловживання владою чи службовим становищем, визнається злочином за наявностітрьох спеціальних ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченогост. 364 КК України.

Таким чином, з об`єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловживання владою або 2) зловживання службовим становище, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред`явлення вимог, а також прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, оскільки остання також має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих їй осіб.

Зловживання владою, передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності. Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне скористатися своїм службовим становищем, яка передбачає як наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і обов`язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає сама посада (її загальновизнана вага, важливість, впливовість). Так, службова особа може використати свою посадову впливовість для дачі відповідних розпоряджень, вказівок підпорядкованим організаціям, їх службовим особам і вжиття заходів для їх виконання.

Словосполучення всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язками, діє всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси. Дії всупереч інтересам служби є незаконними і такими, що суперечать цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних органів, підприємств, установ та організацій і для виконання яких службові особи цих апаратів наділяються відповідними повноваженнями. Ігнорування службовою особою наданих їй обов`язків або перевищення прав і може свідчити про використання їх всупереч інтересам служби. Реальним виразом вчинення діяння всупереч інтересам служби є його незаконність.

Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси суспільства та держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам суспільства та держави.

Окрім того до обов`язкових ознак об`єктивної сторони належить також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам (свободам) та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2ст. 11 КК Українидіяння є злочином лише у випадку, коли воно становить суспільну небезпеку - заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Зі змісту пункту 3 примітки дост. 364 КК України(в редакції, що діяла на момент інкримінованих діянь), істотна шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Істотна шкода повинна обчислюватися у вказаних розмірах, незалежно від форми та виду вини, якими характеризується психічне ставлення винного до суспільно-небезпечних наслідків, а також незалежно від того, чи була вона результатом діяння, що призвело до втраченої вигоди чи до прямого зменшення наявних фондів.

Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні шкоди нематеріального виміру - категорія оціночна. Питання про істотність шкоди нематеріального характеру вирішується органом досудового слідства, прокурором або судом з урахуванням конкретних обставин справи і в межах своєї компетенції. Зокрема істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюванихКонституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина, підрив авторитету та престижу органів державної влади, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою організацією своїх функцій, приховування злочинів.

Істотна шкода у вигляді порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина може полягати в суттєвому їх обмеженні, забороні їх реалізовувати відповідно до закону, тощо.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, прокурор у пред`явленому ОСОБА_7 обвинуваченні зазначав, що зловживання обвинуваченим своїм службовим становищем зокрема полягало у вчиненні ним незаконних дій, які полягали у тому, що при примусовому виконанні виконавчого провадження по стягненню з ТОВ «Блікс» коштів на користь різних стягувачів, у тому числі й при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса, обвинувачений у порушенні вимог ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 41, 43 Закону України «Про іпотеку» та п. 4.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 при здійсненні реалізації предмета іпотеки, не зважаючи на те, що договором іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року вже була встановлена вартість майна, яке підлягає реалізації, а тому його оцінку проводити не потрібно, надав державному виконавцю ОСОБА_9 вказівку про винесення 27 листопада 2009 року постанови про призначення повторної експертизи для визначення вартості арештованого майна, в тому числі і нерухомого (предмета іпотеки), за висновком якого вартість майна була визначена нижчою, ніж вказано у договорі.

Разом з тим, вищевказане спростовується дослідженими судом письмовими доказами, а також поясненнями самого обвинуваченого та допитаних в суді свідків, згідно яких встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «Блікс» на користь ПАТ КБ «Приват Банк» суми боргу та виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 906621 від 19 лютого 2009 року вчиненого з метою задоволення вимог банку за рахунок іпотечного і заставного майна перебувало на примусовому виконанні в Садгірському відділі ДВС Чернівецького МУЮ та саме державним виконавцем даного відділу на підставі відповідної постанови було призначено проведення експертної оцінки для визначення вартості арештованого майна, у тому числі й іпотечного. При цьому проведення вказаної оцінки було оплачено безпосередньо ПАТ КБ «Приват Банк», вартість якого була визначена в розмірі 1592897 грн. та будь-яких заперечень з приводу визначення вартості майна від стягувача не було й відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5.7.4. Інструкції, згідно якої державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення, дана оцінка стягувачем не була оскаржена. В подальшому, вже в ході перебування зведеного виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень з метою подальшого проведення виконавчих дій й відповідно для подальшої реалізації арештованого майна у порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем ОСОБА_9 , у провадженні якого перебувало вказане виконавче провадження, а не ОСОБА_7 , як зазначає сторона обвинувачення, призначено на підставі постанови від 27 листопада 2009 року проведення актуалізації попереднього звіту, оскільки звіт про оцінку вартості майна від 8 травня 2009 року втратив чинність через збіг 6-ти місячного строку, а тому твердження сторони обвинувачення про незаконність призначення оцінки є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами, а саме матеріалами виконавчого провадження та відповідними постановами, а також наданим стороною захисту звітом про актуалізацію незалежної оцінки майна будівель та споруд деревообробного комплексу по вул. Заводська, 42 в м. Чернівці ТОВ «Блікс» від 2 грудня 2009 року, згідно якого ринкова вартість оцінюваних будівель та споруд без ПДВ станом на 27 листопада 2009 року визначена в розмірі 1330784 грн. та експерт виходячи із вірогідності вихідних даних та з метою стимулювання попиту потенційних покупців до придбання об`єкта оцінки на конкурентних засадах рекомендував визначити початкову вартість нерухомого майна станом на 27 листопада 2009 року в сумі 997156 грн. без урахування ПДВ та яка банком як стороною не оскаржена. При цьому, в жодному із вказаних прокурором судових рішень не встановлено факту порушення державним виконавцем, чи безпосередньої ОСОБА_7 як начальником підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області норм закону при призначенні та проведенні актуалізації попереднього звіту оцінки визначення вартості майна.

Також є недоведеним належними та допустимими доказами обвинувачення ОСОБА_7 в тій частині, що виконавець ОСОБА_9 отримав саме вказівку від ОСОБА_7 як безпосереднього керівника на призначення оцінки та обвинувачення в цій частині на думку суду є виключно припущеннями сторони обвинувачення й відповідно спростоване постановою від 27 листопада 2009 року, яка складена та підписана державним виконавцем ОСОБА_9 . Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_9 , який будучи допитаним в суді вказав, що усі виконавчі дії він вчиняв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а якщо не знав які дії слід вчинити, то радився із керівництвом, оскільки до даного виконавчого провадження він займався виключно виконавчими провадження немайнового характеру, а також про те, що більшість з документів готувалися ним, а деякі з них також і безпосередньо ОСОБА_7 , оскільки дане виконавче провадження було дуже складним, суд оцінює критично й відповідно вважає, що такі пояснення свідка не свідчать про те, що саме обвинувачений ОСОБА_7 надав йому вказівку на винесення такої постанови. До того ж на примірнику постанови, яка наявна в матеріалах кримінального провадження відсутня будь-яка резолюція чи затвердження її ОСОБА_7 як начальником підрозділу. Крім того, такі доводи сторони обвинувачення в частині надання ОСОБА_7 вказівок виконавцю ОСОБА_9 та покази ОСОБА_9 в цій частині спростовуються й тим, що 8 лютого 2011 року державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_9 на підставі протоколів про проведення прилюдних торгів по реалізації майна, квитанцій, що підтверджували проведення розрахунків переможцями торгів, видав акти про реалізацію предмета іпотеки, які були затверджені начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_20 ( а.п. 137-149, 271-283, т. 5), а не ОСОБА_7 .

Крім того, державний виконавець ОСОБА_9 , як вже вказувалося вище, призначив не оцінку, а актуалізацію попереднього звіту та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є самостійною процесуальною особою, яка самостійно має приймати рішення для забезпечення примусового виконання виконавчих документів, за що й несе відповідальність.

Також стороною обвинувачення не надано доказів й на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 в частині наявності в його діях ознак зловживання службовим становищем, які полягали, зокрема в умисному порушенні обвинуваченим в ході примусового виконання виконавчих документів положень ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 43 Закону України «Про іпотеку» та умов п.п. 12, 24 договору іпотеки, зокрема в тій частині, що іпотечне майно, а саме будівлі та споруди по АДРЕСА_2 мали бути відчужені згідно вимог ст. 43 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки, а тому майно мало бути відчужено саме за ціною, вказаною у п. п. 12, 24 договору іпотеки в розмірі 2286328 грн. 83 коп., без проведення її оцінки, так як така ціна іпотеки була погоджена сторонами договору іпотеки й відповідно такі твердження сторони обвинувачення спростовані дослідженими судом доказами, зокрема самими умовами договору іпотеки, згідно яких вартість іпотеки в розмірі 2286328 грн. встановлюється виключно при позасудовому врегулюванні, а не при примусовому виконанні виконавчого документу, а також спростовується й тим, що безпосередньо стягувачем, а саме ПАТ КБ «Приват Банк» було проведено оплату попередньої оцінки та не висловлено будь-яких заперечень з приводу її результатів, а також не було оскаржено й звіт актуалізації незалежної оцінки, про існування якої представнику банку було достовірно відомо, що також підтверджено й поясненнями самого представника банку ОСОБА_21 , наданими суду, в яких він зазначив, що даний звіт банком не оскаржувався, а тому навіть сам факт відсутності позасудового врегулювання спору та пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання не може свідчити про існування домовленості між сторонами виконавчого провадження з приводу визначення вартості предмета іпотеки для його подальшої примусової реалізації. Крім того, доказів того, що ПАТ КБ «Приват Банк» скористався відповідно до п. 5.7.2. Інструкції, згідно якої якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна, й відповідно у письмовому вигляді попередив про це державного виконавця, а ОСОБА_7 у порушення вимог закону дане повідомлення проігнорував чи надав подібного роду вказівку державному виконавцю ОСОБА_9 , стороною обвинувачення також суду не надано, а пояснення свідка ОСОБА_21 про те, що Банк не погоджуючись із звітом актуалізації вартості майна мав намір замовити незалежного експерта для визначення вартості нерухомого майна судом до уваги не приймаються, оскільки такі пояснення будь-якими іншими доказами не підтверджено, у тому числі й договором на замовлення послуг незалежного експерта чи самим висновком незалежного експерта.Крім того, невикористання банком права на оскарження оцінки також підтверджено встановленими прокурором Садгірського району м. Чернівці обставинами, при проведенні відповідної перевірки та винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 2 березня 2010 року (а.п. 156-163, т. 6). Не встановлено також і судовими рішеннями порушення ОСОБА_7 норм закону в частині неправомірного винесення постанови про призначення проведення актуалізації майна й відповідно судових рішень, в яких би встановлювалась неправомірність призначення звіту актуалізації вартості арештованого майна стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин, на думку суду обвинувачення ОСОБА_7 у зловживанні своїм службовим становищем, яке полягало у незаконному наданні вказівки виконавцю ОСОБА_9 про призначення повторної оцінки з метою продажу майна за заниженою вартістю свого підтвердження належними та допустимими доказами в ході розгляду даного кримінального провадження не знайшло й відповідно стороною обвинувачення не надано доказів вчинення ОСОБА_7 будь-яких незаконних діях або бездіяльності, які б свідчили про факт зловживання ним своїм службовим становищем, а також не надано й доказів наявності взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності та не наведено в пред`явленому обвинуваченні вимог нормативно-правових актів, які б були ОСОБА_7 свідомо порушені чи проігноровані при призначенні ОСОБА_9 звіту актуалізації попередньої оцінки вартості майна.

Крім того, прокурор обґрунтовуючи наявність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у пред`явленому останньому обвинуваченні зазначав, що зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем також полягало у вчиненні ним незаконних дій, які полягали у тому, що він як начальник підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, під керуванням якого виконавцем ОСОБА_9 вчинялися виконавчі дії, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», в порушення ст.ст. 5, 5-1 Закону України «Про виконавче провадження», порушив права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні та не роз`яснив передбачене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» право банку як іпотекодержателя на вибір спеціалізованої організації для реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), а також не повідомив банк про передачу нерухомого майна на реалізацію та організацію конкурсу, умисно супровідним листом 28 грудня 2009 року та без повідомлення іпотекодержателя направив згідно п. 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій матеріали на конкурсну комісію для реалізації майна, без урахування положень Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого 19 січня 2010 року у порушення вимог ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.12.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, за відсутності ПАТ КБ «Приват Банк» як іпотекодержателя, який би мав право на вибір торгівельної організації, проведено конкурс між спеціалізованими організаціями, під час якого визначено переможцем ТОВ «Юнор».

Так, примусова реалізація арештованого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин, урегульованих Законом України «Про виконавче провадження»,ЦК Українита іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, виконавчих документів тощо, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормамиЗакону України «Про виконавче провадження»та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮУ від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі Тимчасова положення).

При цьому, згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимогЗакону України «Про іпотеку».

Крім того, згідно положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Отже, Законом України «Про іпотеку»визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Зокрема, відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на час вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на

прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, виконавче провадження з примусового стягнення коштів з ТОВ «Блікс» на користь різних стягувачів, у тому числі й за виконавчим написом нотаріуса, перебувало у провадженні державного виконавця ОСОБА_9 , який згідно положень ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» в ході проведення виконавчих дій був зобов`язаний роз`яснити сторонам виконавчого провадження їх права та обов`язки, вичерпний перелік яких наведено у ст. 11-1 Закону, в якій окрім наведеного переліку прав та обов`язків сторони виконавчого провадження також вказано й про те, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій. Також вимогами Закону визначений обов`язок державного виконавця здійснювати направлення сторонам виконавчого провадження постанов із роз`ясненням строків та порядку їх оскарження, у тому числі й обов`язок щодо роз`яснення права на оскарження проведеної в рамках виконавчого провадження оцінки визначення вартості арештованого майна, переоцінки та звіту актуалізації.

При цьому, з наданих стороною обвинувачення доказів не убачається факту не роз`яснення сторонам виконавчого провадження їх прав та обов`язків, визначених ст. 11-1 Закону та не направлення повідомлення про оцінку (актуалізацію) арештованого нерухомого майна з роз`ясненням права на її оскарження.

Також стороною обвинувачення не надано доказів того, що саме ОСОБА_7 , як начальник підрозділу, зобов`язаний був кожній стороні виконавчого провадження, у тому числі й виконавчого провадження по стягненню коштів з ТОВ «Блікс» безпосередньо роз`яснювати їх права та обов`язки й відповідно умисно та зловживаючи своїм становищем прав та обов`язків сторонам у даному виконавчому провадженні не роз`яснив. Крім того, обов`язку у безпосередньому роз`ясненні прав та обов`язків сторонам виконавчого провадження у кожному конкретному виконавчому провадженні, яке перебуває на примусовому виконанні у підрозділі на ОСОБА_7 як начальника підрозділу посадовою інструкцію не покладено. До того ж, не встановлено й наданими прокурором судовими рішеннями неправомірності дій ОСОБА_7 в частині не роз`яснення прав банку на вибір торгівельної організації згідно ст. 41 Закону України.

За таких обставин, на думку суду обвинувачення ОСОБА_7 у зловживанні своїм службовим становищем, яке полягало в умисному неповідомленні ним ПАТ КБ «Приват Банк» як іпотекодержателя арештованого іпотечного майна, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор» права, визначеного ст. 41 Закону України «Про іпотеку», а саме права на вибір торгівельної організації, належними та допустимими доказами також в ході розгляду даного кримінального провадження не знайшло свого підтвердження й відповідно стороною обвинувачення, з урахуванням того, що ні положення Закону України «Про виконавче провадження», не інші нормативно-правові акти не містять обов`язку державного виконавця у письмовому чи іншому вигляді, у тому числі й начальника підрозділу, роз`яснювати іпотекодержателю їх права, визначені ст. 41 Закону України «Про іпотеку», будь-яких належних та допустимих доказів не надано, як і не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_7 будь-яких незаконних діях або бездіяльності, які б свідчили про факт зловживання ним своїм службовим становищем та наявності взаємозв`язку між його службовим становищем та поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності в частині не роз`яснення прав Банку чи неповідомлення Банку про передачу нерухомого майна на реалізацію та організацію конкурсу. Також упред`явленому обвинуваченні не наведено норми Закону чи положення посадової інструкції, які б чітко та беззаперечно покладали на ОСОБА_7 як начальника підрозділу такий обов`язок та які він свідомо порушив чи проігнорував при вчиненні виконавчих дій виконавцем ОСОБА_9 з метою одержання ТОВ «Юнор» неправомірної вигоди і як наслідок порушив права та законні інтереси юридичної особи, яка бере участь у виконавчому провадженні.

До того ж твердження сторони обвинувачення в частині умисного не роз`яснення ОСОБА_7 . ПАТ КБ «Приват Банк» права на вибір торгівельної організації були спростовані в ході судового розгляду також поясненнями свідків, які суду повідомили, що право, визначене ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» на вибір торгівельної організаціє є правом іпотекодержателя, а не обов`язком, яким він може скористатися, а може і не скористатися й відповідно з метою використання свого права має, будучи обізнаним про усі виконавчі дії проведені в рамках даного виконавчого провадження, знаючи про проведення оцінки майна та подальшу передачу майна на реалізацію та не маючи наміру її оскаржувати, а також неодноразово ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, самостійно звернутися до підрозділу примусового виконання рішень із заявою про намір використати своє права на вибір певної торгівельної організації.

Також не знайшло свого підтвердження й обвинувачення ОСОБА_7 в тій частині, що підготовлені та подані ним матеріали на конкурсу комісію для реалізації арештованого майна умисно були ним направлені без урахування положень Закону України «Про іпотеку», оскільки воно спростовано наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, а саме матеріалами виконавчого провадження й відповідно дії ОСОБА_7 як начальника підрозділу, які полягали у підписанні супровідного листа від 28 грудня 2009 року, згідно якого на підставі ст.ст. 5,6 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій» ним були направлені на конкурсну комісію для реалізації арештованого майна, а саме будівель та споруд деревообробного комплексу, вартістю 997156 грн. станом на 27 листопада 2009 року, та деревообробного обладнання із визначеним Інструкцією переліком документів (а.п. 120-122, т. 6), відповідають вищевказаним положенням Інструкції, зокрема п. 5.12.5. Інструкції, згідно якого передача арештованого майна на реалізацію спеціалізованим організаціям здійснюється на конкурсній основі після його вилучення у боржника та проведення його оцінки та державний виконавець протягом трьох робочих днів з моменту отримання звіту про оцінку майна доводить її до відома сторін виконавчого провадження. Державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим дев`ятнадцятим пункту 5.11 цієї Інструкції, а також: копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - копію постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та копію облікової картки; копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; копію розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; копії правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, або копію витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно; копії документів, що підтверджують доведення оцінки майна до відома сторін виконавчого провадження (копія повідомлення, акт державного виконавця тощо), та довідку про відсутність надходження повідомлення про оскарження оцінки; копію звіту про оцінку майна (його окремих сторінок, де зазначено вид майна, що оцінюється, та його вартість, у разі, якщо звіт великий за обсягом); якщо звертається стягнення на предмет застави або іпотеки, також копію договору застави або іпотеки; довідку про черговість звернення стягнення на майно боржника та відсутність у боржника майна попередньої черги; розрахунок заборгованості у випадках, передбачених цією Інструкцією. Підготовлений пакет документів державний виконавець разом із заявкою, визначеною пунктом 5.11 цієї Інструкції, передає особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції до відповідного відділу державної виконавчої служби регіонального управління юстиції для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Відповідальність за правильність та повноту підготовлених документів покладається на начальника відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції.

Таким чином, положеннями п. 5.11 та п. 5.12.5 Інструкції наведено вичерпний перелік обов`язкових для подання разом із заявкою державного виконавця документів для проведення конкурсу між спеціалізованими організаціями для передачі майна на реалізацію й відповідно згідно положень Інструкції, при передачі матеріалів на конкурс для вибору торгівельної організації, у переліку документів, які надаються до заявки, умова обов`язкової наявності доказів щодо повідомлення іпотекодержателя про право на вибір торгівельної організації чи заява про використання такого свого права відсутня.

Зважаючи на вказане, на думку суду, прокурором у пред`явленому ОСОБА_7 обвинувачені не наведено які саме положення Закону України «Про виконавче провадження», чи Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій, або ж інших нормативно-правових актів ним, як начальником підрозділу, при підписанні супровідного листа із заявкою на реалізацію арештованого майна умисно було порушено чи не дотримано, а також доказів того, що дана заявка та наданий пакет документів у зв`язку із його неправильністю чи неповнотою, допущеною саме з вини ОСОБА_7 як начальником підрозділу, був повернутий згідно п. 5.12. 6 Інструкції Головним управлінням юстиції у зв`язку із виявленням порушень та було надано відповідне доручення щодо їх усунення, що могло при наявності таких обставин свідчити про наявність в його діях зловживання службовим становищем з метою отримання ТОВ «Юнор» неправомірної вигоди. Крім того, правильність оформлення заявки та доданого до неї визначеного положеннями Інструкції переліку документів підтверджено поясненнями як самого обвинуваченого, так і не спростовані поясненнями допитаних свідків, у тому числі членів конкурсної комісії, а також матеріалами виконавчого провадження та нормами чинного законодавства. Не встановлено таких порушень також у наданих прокурором суду судових рішеннях.

При цьому, доводи сторони обвинувачення в тій частині що ОСОБА_7 не повідомив ПАТ КБ «Приват Банк» як сторону виконавчого провадження про направлення заявки на реалізацію арештованого майна, а також не повідомив банк про право на вибір торгівельної організації й відповідно як наслідок 19 січня 2010 року відбулося засідання конкурсної комісії між спеціалізованими організаціями, під час якого визначено переможцем для реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс» - ТОВ «Юнор», оскільки в доданих до заявки документах була відсутня пропозиція Банку щодо вибору торгівельної організації для реалізації майна й відповідно саме у такий спосіб ОСОБА_7 зловживаючи своїм службовим становищем порушив права іпотекодержателя, то суд їх також вважає безпідставними та недоведеними належними і допустимими доказами й відповідно розцінює їх як виключно припущення сторони обвинувачення, оскільки як вже зазначалося згідно п. 5. 11. та п. 5. 12. 5 Інструкції визначено вичерпний перелік документів, які мають долучатися до заявки на реалізацію арештованого майна й відповідно даний перелік такого документу, зокрема як довідки, листа - роз`яснення, повідомлення про право Іпотекодержателя згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» на вибір торгівельної організації тощо, або ж обов`язкове повідомлення іпотекодержателя про використання свого права на вибір торгівельної організації, не містить, а мають обов`язково бути наявними, зокрема при зверненні стягнення на предмет застави або іпотеки, окрім інших вищевказаних документів, копія договору застави або іпотеки, а також довідка про відсутність надходження повідомлення про оскарження оцінки, в якій визначено початкову ціну для реалізації майна на прилюдних торгах.

Крім того, приходячи до таких висновків суд враховує й те, що згідно положень ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» саме на державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження, покладається обов`язок щодо підготовки та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яка згідно п. 5.12.1 Інструкції здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. При цьому, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця й відповідно прокурором в пред`явленому ОСОБА_7 не наведено які саме норми чинного на той час законодавства при проведенні дій щодо підготовки та проведення прилюдних торгів були умисно та свідомо порушені.

До того ж законність дій ОСОБА_7 при передачі заявки на реалізацію майна й відповідно правильність та повнота підготовлених документів також підтверджена як самими показами обвинуваченого, так і показами допитаних в судовому засіданні свідків, членів та голови конкурсної комісії, які вказали на те, що заявка на проведення торгів та увесь перелік документів переданий на конкурсну комісію був складений відповідно до вимог чинного законодавства й відповідно враховуючи відсутність даних щодо оскарження оцінки майна, комісію проведено конкурс по вибору торгівельної організації для реалізації нерухомого майна ТОВ «Блікс». При цьому, дані свідки також суду повідомили, що згідно визначеного Інструкцією переліку документів, які були додані до заявки, були наявні усі дані на підтвердження факту відсутності оскарження сторонами виконавчого провадження оцінки визначення вартості майна та встановлення його початкової ціни та доданий пакет документів містив вичерпний перелік документів, які мають подавати разом із заявкою, в якому наявність письмового роз`яснення іпотекодержателя про право, визначене ст. 41 Закону України «Про іпотеку» відсутнє, а також такої заяви банком не було подано й до конкурсної комісії, що свідчить про те, що банк не мав бажання скористатися своїм правом.

Безпідставними є й доводи сторони обвинувачення в тій частині, що саме внаслідок злочинних дій обвинуваченого, засідання конкурсної комісії було проведено у відсутності ПАТ КБ «Приват Банку», який обрав би торгівельну організацію й відповідно такі доводи також розцінюється судом виключно як припущення, оскільки вони спростовуються положеннями норм чинного на день проведення засідання конкурсної комісії Інструкції, якою визначено строки та порядок, а також умови проведення конкурсу та поясненнями допитаних в суді свідків - членів конкурсної комісіє, які вказували на те, що положеннями п. 5.12.6 Інструкції про проведення виконавчих дій не визначено обов`язку повідомляти стягувача про дату її проведення й відповідно їх участь у засіданні комісії.

За таких обставин, суд враховуючи вищевказані вимоги закону, вважає що стороною обвинувачення у пред`явленому ОСОБА_7 не наведено які саме законодавчі норми були ним свідомо та умисно порушені, що призвело до того, що внаслідок його злочинних дій засідання конкурсної комісії було проведено у відсутності ПАТ КБ «Приват Банку», який обрав би торгівельну організацію та конкурс взагалі б не проводився.

Крім того, судом приймається до уваги й те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду при розгляді справи за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання дій підрозділу неправомірними встановив, що підрозділ примусового виконання рішень не вчиняв ніяких дій щодо проведення конкурсу між спеціалізованими організаціями щодо передачі на реалізацію арештованого майна та визначення переможцем конкурсу ТОВ «Юнор», а тому позов банком пред`явлено до неналежного відповідача й відповідно в задоволенні позову відмовлено ( а.п. 251-252, т. 7, а.п. 231-234, 239-243, 255-260, т. 6, а.п. 287-288, т. 9).

Також в ході судового розгляду даної справи не доведено і пред`явлене органами досудового слідства обвинувачення ОСОБА_7 в тій частині, що останній з метою реалізації умислу на одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор» в порушення умов Генерального договору, зокрема п. 6.3 в частині зазначення розрахункового рахунку, на який мають бути перераховані кошти від реалізації майна, а саме на рахунок органу виконавчої служби, який передав на реалізацію майно та п. 5.12.9 Інструкції, які містять антологічні положення, 22 січня 2010 року від імені підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, який не є юридичною особою, уклав договір № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), на яке звернуто стягнення згідно виконавчого напису нотаріуса № 906621 від 19 лютого 2009 року із директором ЧФ ТОВ «Юнор» ОСОБА_10 , а саме із торгівельною організацією яка не була обрана іпотекодержателем та у п. 3.2 даного договору, ігноруючи умови Генерального договору № 4, зокрема в частині зазначення розрахункового рахунку, на який мають бути перераховані кошти переможцями торгів, зазначив, що переможці торгів, протягом 10 робочих днів перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації й відповідно у порушення умов Генерального договору вказав недостовірні дані щодо перерахування коштів на рахунок спеціалізованої організації за реалізацію майна.

Зокрема, як вже зазначалося, відповідно до ст. 42 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби та на підставі п 5.12.6 Інструкції укладаються договори про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень.

Крім того, судвідмічає, що такий порядок розрахунку передбачений саме статтею 46 Закону України «Про іпотеку», який діяв на момент укладення договору, а тому суд вважає, що ОСОБА_7 , діючи у відповідності до Закону не зловживав своїми повноваженнями як службова особа і не вчиняв службового підроблення.

Також з огляду на вказане, суд не приймає до уваги як належний доказ на підтвердження вини ОСОБА_7 надані стороною обвинувачення рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.06.2013 року, яким з Головного Управління юстиції у Чернівецькій області солідарно з іншими відповідачами на користь потерпілих у цій справі стягнуто кошти, витрачені останніми на придбання майна ТОВ «Блікс», ухвалу апеляційного суду, якою вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.п.98-109), оскільки при вирішенні даного позову, а також й інших цивільних справ, суди оцінюючи порядок проведення торгів арештованого майна і укладення відповідних договорів між органом ДВС та торгівельною організацією в жодному із наведених прокурором судових рішеннях не надали оцінки порядку проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах, який був передбачений статтею 46 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року у тій редакції, яка була чинною на момент укладання ОСОБА_7 і ТОВ «Юнор» договору № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) й відповідно не встановлював факт порушення ОСОБА_7 будь-яких норм чинного законодавства при проведенні процедури примусового виконання виконавчих документів та норм Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, безпідставними та не підтвердженими належними доказами є також і твердження сторони обвинувачення, що умови Генерального договору не стосуються реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки № 31 від 30 жовтня 2007 року та на яке звернуто стягнення нотаріусом згідно виконавчого напису, оскілки безпосередньо положеннями Закону України «Про іпотеку», а саме ст. 42 Закону визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення, зокрема за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону й відповідно організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби, а також положеннями п. 1.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5, згідно якого організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" й відповідно саме нормами Закону України «Про іпотеку»визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки. При цьому, умовами договору іпотеки, укладеного між ТОВ «Блікс» та ПАТ КБ «Приват Банк» не визначено безпосередньо порядку реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, а вказало лише, що реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

При цьому, судом також враховується й те, що згідно положень п. 2.1. Тимчасового положення арештованим нерухомим майном є майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації й відповідно стороною обвинувачення не наведено у пред`явленому обвинуваченні доказів щодо існування іншого, відмінного від визначеного Законом України «Про іпотеку» порядку для реалізації арештованого майна, у тому числі іпотечного на яке звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса та такий порядок був умисно порушений ОСОБА_7 , а також існування інших Генеральних договорів, які б визначали порядок реалізації саме предмету іпотеки.

Таким чином, доказів того, що ОСОБА_7 , підписуючи договір на реалізацію предмета іпотеки, ураховуючи те, що для реалізації саме предмета іпотеки встановлюється саме спеціальний порядок, визначений саме положеннями Закону України «Про іпотеку, якими зокрема, у ст. 46 вказаного Закону визначено порядок проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах та відповідно до яких переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації, допустив умисне та свідоме порушення норм законодавства при забезпеченні реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) ТОВ «Блікс» , у тому числі й в частині зазначення у договорі розрахункового рахунку спеціалізованої організації, на який мають надходити кошти від реалізації майна, не надано.

При цьому суд звертає увагу, що вирішуючи цивільний позов і оцінюючи порядок проведення торгів арештованого майна і укладення відповідних договорів між органом ДВС та торгівельною організацією в жодному із судових рішень не було зазначено порядку проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах, який був передбачений статтею 46 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року у тій редакції, яка була чинною на момент укладання ОСОБА_7 і ТОВ «ЮНОР» договору № 250015 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) й відповідно в жодному із судових рішень не вказано про незаконність зарахування коштів згідно укладеного договору про реалізацію майна на рахунок торгівельної організації.

З огляду на вказане, вказуючи у договорі розрахунковий рахунок торгівельної організації, на який мали надійти кошти після проведення торгів за реалізацію майна, обвинувачений діяв відповідно до норм Закону України «Про іпотеку», який визначав спеціальний порядок для реалізації іпотечного майна та порядок проведення розрахунків за нього й відповідно будь-яких дій щодо зловживання своїми повноваженнями як службова особа не вичиняв, а також не вчиняв службового підроблення.

Безпідставними є йтвердження сторони обвинувачення в тій частині, що ОСОБА_7 як начальник підрозділу, який не є юридичною особою, не мав права на укладення договору з торгівельною організацією на реалізацію арештованого майна, оскільки вони спростовуються нормами ст. 5-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті, а тому ураховуючи положення ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавче провадження з примусового стягнення коштів з ТОВ «Блікс» було підвідомче саме підрозділу примусового виконання рішень, ОСОБА_7 як начальник підрозділу мав право й на укладення договору з торгівельною організацією на реалізацію майна з метою подальшого забезпечення примусового виконання виконавчого документу.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_7 як начальник підрозділу обвинувачується у тому, що 23 лютого 2010 року у день проведення прилюдних торгів, як представник орану виконавчої служби, який відповідно до ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження» здійснює реалізацію предмета іпотеки, яка проводилась шляхом продажу на прилюдних торгах та представники торгівельної організації ТОВ «Юнор», які відповідно до договору № 250015 від 22 січня 2010 року уповноважені на організацію продажу іпотечного майна, в порушення вимог ст. ст. 44,45 Закону України «Про іпотеку», п. 3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, не допустили до участі у торгах представників ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «РІА-ЛІЗИНГ», а провели їх о 16 годині, не зважаючи на заплановану 11 годину після того як представники іпотекидержателя покинули приміщення проведення торгів.

Разом з тим, оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що і в даному випадку не доведена вина ОСОБА_7 , оскільки згідно положень Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», а також ст.ст. 42, 43 Закону України «Про іпотеку» організація продажу предмета іпотеки та проведення прилюдних торгів покладається саме на спеціалізовані організації, та саме торгівельна організація згідно ст. 44 Закону України «Про іпотеку» здійснює реєстрацію учасників торгів, яка припиняється не раніше ніж за одну годину до початку прилюдних торгів, а тому стороною обвинувачення у пред`явленому обвинуваченні не наведено, які саме норми закону чи положення Інструкції або ж Тимчасового порядку були умисно порушені ОСОБА_7 , який за клопотанням банку лише був присутній на торгах, а не приймав у них участь, оскільки не був учасником цих торгів чи посадовою особою торгівельної організації та будь-якими повноваженнями в частині реєстрації учасників для участі у торгах згідно вимог чинного законодавства не був наділений.

Крім того, посилання сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17.01.2012 р., яке залишено без змін ухвалою ВССУ від 23 травня 2012 року, яким договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ «ЮНОР» і потерпілими у цій справі визнані недійсними, то суд також як належний доказі на підтвердження вини ОСОБА_7 не приймає, оскільки як убачається зі змісту даного судового рішення прилюдні торги були визнані недійсними саме з причин порушень правил проведення торгів торгуючою організацією, у тому числі й в частині незабезпечення торгівельною організацію належного повідомлення стягувача про час та місце проведення торгів, а також не забезпечення можливості прийняття заяв від ПАТ КБ «Приват Банк» для участі у торгах у порушення ст. 44 Закону України «Про іпотеку» та п. 3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також з підстав порушення порядку проведення торгів, визначених ч.1 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» (а.п. 93-97). При цьому, в даних судових рішеннях не встановлено факту порушення ОСОБА_7 , як начальником підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області будь-яких норм чинного законодавства та не визнано його дії незаконними, зокрема й у частині неповідомлення ПАТ КБ «Приват Банк» їх права на вибір торгівельної організації та в частині забезпечення можливості подачі заявок на реєстрацію для участі у торгах.

До того ж, з дослідженого судом листа Державної виконавчої служби України, убачається, що відповідно до п. 5.12.1.Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони обвинувачення в тій частині, що ОСОБА_7 , як начальник підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернівецькій області, при наявності адресованого та врученого йому, згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» припису прокурора Садгірського району м. Чернівці та заяви сторони виконавчого провадження ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення торгів, в порушення вимог ст. 32, ст. ст. 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 4.3, 4.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій» умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Юнор», не відклав та не зупинив проведення торгів, з огляну на наступне.

Зокрема, нормами статей 32 - 36 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено вичерпний перелік підстав для відкладення проведення виконавчих дій та можливості державного виконавця зупинити виконавче провадження з подальшим постановлення відповідної постанови й відповідно наслідком винесення такої постанови торгівельна організація згідно умов договору зобов`язана негайного зупиненими реалізації арештованого майна при одержанні постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження чи відкладення проведення виконавчих дій.

Разом з тим, ні пояснення свідка ОСОБА_21 , ні пояснення свідка ОСОБА_10 , ні вручений прокурором Садгірського району м. Чернівці 23 лютого 2010 року припис про припинення торгів не свідчить про наявність в діях ОСОБА_7 протиправних дій чи бездіяльності в частині не зупинення проведення торгів, оскільки ними не наведено наявність підстав передбачених ст. ст. 32 - 36 Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення виконавчого провадження чи відкладення проведення виконавчих дій. При цьому, судом враховується й те, що ні представники банку, ні боржник у день торгів не звертався до підрозділу примусового виконання із клопотанням про зупинення виконавчого провадження з підстав, зазначених ст. ст. 34-36 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.5 Інструкції, в яких міститься вичерпний перелік випадків, в яких виконавче провадження підлягає зупиненню чи із клопотанням про відкладення виконавчих дій з підстав, визначених ст. 32 Закону України Про виконавче провадження» та п. 4.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, а припис прокурора про припинення торгів в розумінні вищевказаних норм законодавства не є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Крім того, як убачається з постанови Садгірської районної прокуратури м. Чернівці від 2 березня 2010 року порушенні кримінальної справи по факту організації і проведення прилюдних торгів з продажу нерухомого майна ТОВ «Блікс» відносно начальника підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_7 , директора Чернівецької філії ТОВ «Юнор» ОСОБА_10 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 366, 367 КК України (а.п. 156-153, т. 6 ) й відповідно доказів щодо оскарження та скасування даної постанови суду не надано.

Спростовуються й наявними у матеріалах кримінального провадження доводи сторони обвинувачення в тій частині, що ОСОБА_7 не вжив ніяких дій для повернення грошових коштів, які були перераховані покупцями на рахунок торгівельної організацт ТОВ «Юнор», не звернувся ні в правоохоронні органи, ні в саму організацію, що вказує виключно на умисність дій останнього, а саме: листом за підписом начальника підрозділу ОСОБА_7 , яким спеціалізовану організацію повідомлено про надходження припису прокурора Садгірського району м. Чернівці від 4 березня 2010 року про вжиття невідкладних заходів щодо не затвердження акту про поведені торги з продажу нерухомого майна і невидачі їх покупцеві, а також про ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 березня 2010 року про накладення заборони ТОВ «Юнор», підрозділу, ЧКОБТІ та ЧМКБТІ проводити прилюдні торги, складати акти про проведення торгів, перераховувати на депозитний рахунок органу ДВС та списувати з нього кошти тощо до ухвалення судового рішення, а тому повідомлено про неможливість видачі актів про проведені торги з продажу нерухомого майна за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42 (а.п. 98, т. 5). Також спростовуються й листом за підписом начальника підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_7 , яким повідомлено прокурора Садгірського району м. Чернівці від 29 березня 2010 року про виконання припису щодо не затвердження акту про проведенні торги та відмову спеціалізованій торгівельній організації ТОВ «Юнор» у видачі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги з продажу арештованого майна ТОВ «Блікс» (а.п. 99, т. 5). До того ж ОСОБА_7 , як начальником підрозділу на виконання ухвали суду та припису прокурора були вжиті заходи щодо забезпечення невидачі свідоцтв про право власності на придбане нерухоме майно, надіславши відповідний лист-повідомлення до ЧОКБТІ та ЧМКБТІ та зняття арештів з нерухомого майна (а.п. 120-122,123-125, т. 5).

Таким чином, оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 діяв на підставі Закону України «Про іпотеку» , який має вищу юридичну силу, ніж Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р., порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 42/5 від 15.07.1999 р., Генеральний договір № 4 «Про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень», укладений 15.01.2010 р. між Міністерством юстиції України та ТОВ «Юнор», а тому наявність в його діях трьох обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 364 КК України стороною обвинувачення не доведено й відповідно не доведено використання ОСОБА_7 влади або службового становища всупереч інтересам служби при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого провадження, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Крім того, дані про будь-яку користь або іншу особисту зацікавленість ОСОБА_7 чи вчинення ним дій в інтересах третіх осіб при укладанні договору про реалізацію майна ТОВ «Блікс» й відповідно наявність причинного зв`язку між його діями та наслідками, які настали судом також не здобуто, а стороною обвинувачення суду не надано, як й не надано доказів того, що обвинувачений дійсно причетний до привласнення коштів службовими особами ТОВ «Юнор», матеріали досудового розслідування у відношенні яких виділені в окреме провадження та наслідків їх розгляду суду не надано.

Також в ході розгляду даного кримінального провадження на підтвердження пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, судом було досліджено за клопотанням представника потерпілих диск фіксування подій, які відбувалися 23 лютого 2010 року, а саме у день проведення торгів, на місці їх проведення, а саме за адресою м. Чернівці, вул. Заводська, 42, зі змісту якого убачається факт не проведення торгів у призначений час, їх блокування представниками банку, а також присутність обвинуваченого та прокурора Садгірського району м Чернівці та вручення відповідного припису.

Разом з тим, оцінюючи даний матеріал як доказ з точки зору належності та допустимості, суд зазначає наступне.

Так, рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства; перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі; обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбаченихЗаконом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності, визнає недопустимим доказом, оскільки вказані записи здійснені без відповідного дозволу суду з порушенням діючого законодавства.

Таким чином, врахувавши офіційне тлумачення положень ч. 3ст. 62 Конституції Українивикладене у рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 1-31/2011, відповідно до якого обвинувачення увчиненні злочину не може ґрунтуватись на фактичних даних одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбаченихЗаконом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності, суд даний диск визнає недопустимими доказами у пред`явленому ОСОБА_7 обвинуваченні.

Крім того, судом також враховується й те, що згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 лютого 2011 року, за наслідками перевірки заяви керуючого ПАТ КБ «Приват Банк» на дії посадових осіб підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області щодо видачі актів про результати прилюдних торгів, встановлено, що державними виконавцями акти про реалізацію предмета іпотеки складено та видано після прийняття постанови Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 28 січня 2011 року, яким в позові ПАТ КБ «Приват Банк» відмовлено та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 3 березня 2010 року й відповідно не встановлено та не отримано будь-яких даних, які б вказували на наявність в діях державного виконавця ОСОБА_9 складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366 КК України та у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину (а.п. 175-180, т. 5).

Також суд звертає увагу на те, що у ч. 2 ст. 366 КК Українисформульований матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки.

Для інкримінування особі спричинення (заподіяння) її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв`язку між її діями і певними наслідками.

Отже, для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п.4 примітки достатті 364 КК України, необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв`язку саме з діями, зазначеними у диспозиції частини першоїстатті 366 КК України.

За таких обставин, внесення ОСОБА_7 в документ (договір) формулювань діючого на час складання цього документу вимог Закону України «Про іпотеку», а також подальше укладення додаткового договору із внесенням змін щодо предмету реалізації, не може кваліфікуватись як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей й відповідно стороною обвинувачення не доведено, що тяжкі наслідки, які проявились у неперерахуванні коштів на рахунок стягувача ПАТ КБ «Приват Банк» та подальшого їх привласнення службовими особами ТОВ «Юнор», були безпосередньо спричинені саме в результаті укладеного ОСОБА_7 договору із ЧФ ТОВ «Юнор», тобто не наведено наявність причинного зв`язку між діями обвинуваченого і певними наслідками.

Так, згідно з чч. 2, 3ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ч.4ст.17 КПК Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого уст. 62 конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким ніхто не зобов`язаний доводити невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Якщо сумніви у винуватості овинуваченого не були усунуті в ході судового слідства, суд, виходячи із презумпції невинуватості та необхідності тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, виносить виправдовувальний вирок.

При цьому, відповідно до ст. 373 КПК України, виправдовувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд з урахуванням вимогст. 94 КПК України, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи вимогист. 22 КПК України, щодо змагальності сторін, вважає, що зібрані стороною обвинувачення докази не можуть однозначно поза розумним сумнівом вказувати на вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальни правопорушень. Достатні докази для доведення вини ОСОБА_7 в суді не встановлені і вичерпані можливості їх отримати, а тому ОСОБА_7 підлягає виправданню за відсутністю складу злочину в його діях як за ч. 2 ст. 264 , так і за ч. 2 ст. 366 КК України.

При цьому, судом також враховується зокрема й те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони діяння, передбаченого як ч. 2 ст. 364 КК України, так і ч. 2 ст. 366 КК України, є також тяжкі наслідки та наявність безпосереднього причинного зв`язку між допущеними службовою особою порушеннями службових обов`язків, однак настання таких наслідків зокрема для потерпілих прокурором в ході судового розгляду не доведено та не надано належних доказів на підтвердження вказаного й відповідно дослідивши в ході судового розгляду усі засіданні зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, не знайшло свого підтвердження, так як не було доведено, що ОСОБА_7 умисно використав своє службове становище в інтересах третіх осіб, а саме ТОВ «Юнор» та всупереч інтересам служби і це спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам потерпілим, які до того ж претензій до обвинуваченого не мають та шкода їм була відшкодована, а також вніс до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а тому підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367-371,373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України та виправдати його за відсутністю в його діях складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Речові докази: 170 аркушів, на яких міститься інформація по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_1 , МФО 321983, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 23.05.2012 року; СД-диск «Verbatium» із інформацією по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_1 , МФО 321983, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 23.05.2012 року в електронному вигляді; 1 аркуш, на якому міститься інформація по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_4 , МФО 38033, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року; дискету «Verbatium» із інформацією по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_4 , МФО 38033, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року в електронному вигляді; 152 аркуші, на яких міститься інформація по рахунку ТзОВ «Юнор» № НОМЕР_5 , МФО 380032, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року; СД-диск «Verbatium» із інформацією по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_5 , МФО 380032, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року в електронному вигляді; 482 аркуші, на яких міститься інформація по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_3 , МФО 380601, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року; 4 аркуші, на яких міститься інформація по рахунку ТОВ «Юнор» № НОМЕР_6 , МФО 380601, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року; СД- диск «CD ultimate» з інформацією по рахунках ТОВ «Юнор» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_6 , МФО 380601, код ЄДРПОУ 19257538, за період часу з 22.02.2010 року по 07.03.2013 року в електронному вигляді; документи виконавчого провадження №2160/02/09 на 495 аркушах, документи виконавчого провадження №28/08-11 на 145 аркушах; документи виконавчого провадження №352/4-09 на 110 аркушах; завірені копії документів виконавчих проваджень №№13294774, 13295737, а також документів пов`язаних з проведенням та оформленням результатів прилюдних торгів по реалізації арештованого майна ТОВ «Блікс» на 276 аркушах; завірену копію юридичної справи клієнта банку ТОВ «Юнор» (код ЄДРПОУ 19257538) на 41 аркуші, долучені до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_1