Рішення

від 13.07.2016 по справі 903/340/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2016 р. Справа № 903/340/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Управління з питань цивільного захисту Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос", м. Луцьк

про зобов'язання передати майно

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. №292/01-10/2-16 від 26.05.2016р.; ОСОБА_3-дов. №318/01-10/2-16 від 06.06.2016р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 12.07.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Управління з питань цивільного захисту Волинської обласної державної адміністрації - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос"- про зобов'язання передати майно позивачу за договором на обслуговування із застосуванням талонів/заправочної відомості на ПММ №187 від 24.12.2007р., а саме: бензин марки А-76 в кількості 2130,043 літрів та дизпаливо в кількості 1930 літрів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір на обслуговування із застосуванням талонів/заправочної відомості на ПММ №187 від 24.12.2007р., рахунок від 24.12.2007р. №2137, накладну №6706 від 24.12.2007р., платіжне доручення №577 від 25.12.2007р., талони на пальне та ст.ст. 317, 321, 334, 526, 667 ЦК України та ч. 5 ст. 226 ГК України.

Ухвалою суду від 20.05.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 07.06.2016р. на 10:00год.

Позивач в судовому засіданні 07.06.2016р. позовні вимоги підтримав.

Водночас, звернувся до суду з заявою б/н від 07.06.2016р. (вх.№01-54/5108/06), в якій просив суд з метою з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність представлення суду додаткових доказів по справі, а також зважаючи на неявку представника відповідача в судове засідання відкласти розгляд справи.

Відповідач в судове засідання 07.06.2016р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034006690 від 25.05.2016р.

Ухвалою суду від 07.06.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 29.06.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали.

Водночас, додаткових письмових пояснень та доказів по суті позовних вимог не надали (з врахування того, що в матеріалах справи наявні талони ТзОВ "Аргос" та ТзОВ "Біопетроль", хоча відповідачем по справі є ТзОВ "Аргос").

Відповідач в судове засідання 29.06.2016р. вдруге не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 07.06.2016р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос", зазначену у позовній заяві та Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 25, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "адресат вибув".

Ухвалою суду від 29.06.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази по суті позовних вимог з врахуванням того, що до позовної заяви додані талони і ТзОВ "Біопетроль"; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут

В судовому засіданні 12.07.2016р. представники позивача звернулися до суду з заявою б/н (вх.№01-65/146/16 від 12.07.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку з тим, що деяка частина талонів, яка перебуває у власності Управління зареєстрована на ТзОВ "Біопетроль", а саме 700 літрів дизпалива на суму 3 479 гривень, яке згідно Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 2016 рік припинило свою діяльність, просили суд зобов'язати ТзОВ "Аргос" передати майно по талонах/заправочної відомості на ПММ, яка зареєстрована на ТзОВ "Аргос",а саме 2130,043 літрів бензину А-76 та 1230 літрів дизпалива, загальною сумою 16 121,00грн.

Долучили до матеріалів справи копії розпорядження №252-ос від 01.07.2014р. та акту службового розслідування від 11.07.2014р.

Відповідач в судове засідання 12.07.2016р. не з'явився втретє, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, ухвала суду від 29.06.2016р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос", зазначену у позовній заяві та Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 25, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за даною адресою не значиться (вибув)".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх.№01-65/146/16 від 12.07.2016р.), та справа вирішується з врахуванням вищезазначеної заяви.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за даною адресою не значиться (вибув)" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2007 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос" та Управлінням з питань цивільного захисту Волинської обласної державної адміністрації був укладений договір №187 на обслуговування із застосуванням талонів/заправочної відомості на ПММ, згідно якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну цілодобову заправку пальним автотранспорту покупця, а покупець - приймати й оплачувати пальне відповідно до умов цього договору. Асортимент, кількість, ціна за літр пального, термін, протягом якого покупець зобов'язується отримати нею кількість пального, визначаються у цьому договорі і становить: ДП; Бензин-76. Загальна сума договору: 19 600,00грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот грн.), в тому числі ПДВ - 3 266,67грн. (три тисячі двісті шістдесят шість грн. 67 коп.). Постачальник на підтвердження свого зобов'язання, що випливає з цього договору, видає покупцеві талони/заправочну відомість на всю кількість оплаченого пального згідно з даним договором (п. 1.3. договору). Згідно п. 1.4. договору відпуск пального покупцеві здійснюється тільки після пред'явлення талонів ТзОВ "Аргос" або заправочної відомості. Право власності на пальне виникає у покупця з моменту фактичного отримання талонів/ заправочної відомості на ПММ. (п. 1.5. договору).

У відповідності до пунктів 2.2.-2.3. цього договору пальне, що реалізовує постачальник, повинно відповідати ДСТУ, іншим чинним стандартам і технічним умовам на відповідний вид пального. Якість пального повинні підтверджувати сертифікати, оформлені належним чином. Вартість зберігання пального покупця у межах терміну, вказаного у договорі, включено до вартості пального та додатковій оплаті не підлягає.

В розділі 3 даного договору сторони обумовили порядок оплати, згідно якого покупець оплачує постачальникові вартість пального, вказаного у договорі, на протязі попередньої оплати згідно рахунків, накладних, наданих постачальником. При використанні накопичувальної заправочної відомості, розрахунок за поставлену паливно-мастильну продукцію проводиться покупцем не пізніше останнього числа місяця за вартістю, що не може бути нижчою від максимальної ціни, яка була зафіксована у пунктах відпуску ПММ постачальника на протязі поточного місяця розрахунку, за 1 літр. За повної стовідсоткової попередньої передоплати ціна реалізації придбаних нафтопродуктів є фіксованою і не підлягає зміні протягом усього періоду вибірки ПММ. Термін вибірки стовідсотково попередньо оплачених належних покупцю ПММ - не обмежений (п. 3.4. договору).Талони видаються покупцю у день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Перерахунок талонів, виданих постачальником уповноваженому представнику покупця, проводиться у момент їх безпосередньої передачі. Претензії щодо невідповідності кількості та асортименту талонів після належно оформленого прийому - не приймаються.

Згідно п. 6.5. цього договору, цей договір набуває чинності з 24.12.2007р. та діє до моменту повної вибірки покупцем ПММ за талонами чи заправочною відомістю.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх печаток.

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується рахунком №2137 від 24.12.2007р. на суму 19 600,00грн., накладною №6706 від 24.12.2007р. на суму 19 600,00грн., згідно якої позивач набув право власності на 2130,043л бензину А-76 та 1930л. дизпалива (а.с.13-14).

Оплата покупцем талонів стверджується платіжним дорученням №577 від 25.12.2007р. на суму 19 600,00грн. з призначенням платежу: "КПК-210105; КЕКВ-1172=19 600,00грн. за бензин та дизпаливо згідно накладної №6706 від 24.12.07р. по дог. №187 від 24.12.07р.; в т.ч. ПДВ-3266,67грн.".

Листом від 21.11.2011р. №871/4.1 позивач звертався до відповідача про заміну талонів на пальне позивачу, який залишений відповідачем без відповіді та належного реагування (а.с.17-18).

За наведених вище обставин, позивач, посилаючись, зокрема, на умови договору та ст.949 ЦК України, просить суд зобов'язати відповідача передати спірне майно, яке належить позивачу.

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є змішаним договором, який містить ознаки договору поставки та договору зберігання.

Згідно ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як унормовано ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України(далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору №187 на обслуговування із застосуванням талонів/заправочної відомості на ПММ від 24.12.2007р., згідно якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну цілодобову заправку пальним автотранспорту покупця, а покупець - приймати й оплачувати пальне відповідно до умов цього договору.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пункті 1 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну цілодобову заправку пальним автотранспорту покупця, а покупець - приймати й оплачувати пальне відповідно до умов цього договору. Асортимент, кількість, ціна за літр пального, термін, протягом якого покупець зобов'язується отримати нею кількість пального, визначаються у цьому договорі і становить: ДП; Бензин-76. Загальна сума договору: 19 600,00грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот грн.), в тому числі ПДВ - 3 266,67грн. (три тисячі двісті шістдесят шість грн. 67 коп.). Постачальник на підтвердження свого зобов'язання, що випливає з цього договору, видає покупцеві талони/заправочну відомість на всю кількість оплаченого пального згідно з даним договором. Відпуск пального покупцеві здійснюється тільки після пред'явлення талонів ТзОВ "Аргос" або заправочної відомості. Право власності на пальне виникає у покупця з моменту фактичного отримання талонів/ заправочної відомості на ПММ. Крім того, п.2.3 договору сторони передбачили, що вартість зберігання пального покупця у межах терміну, вказаного у договорі, включено до вартості пального та додатковій оплаті не підлягає.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за накладною між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, з моменту передання відповідачем за накладною карток на пальне позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у накладній, а саме бензин А-76 в кількості 2130,043л. на суму 8 342,49грн., без ПДВ та дизпаливо в кількості 1930л на суму 7 990,84грн., без ПДВ.

Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаного договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Закінчення дії документа(картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно вказаного вище договору, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті , а не картки, які підтверджують право власності на нього.

При цьому, як встановлено судом, з врахуванням заяви позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог, та підтверджується матеріалами справи, в т.ч. копіями талонів ТзОВ "Аргос", відповідно до накладної №6706 від 24.12.2007р. відовідачем не було отоварено наступну кількість товару 2130,043 літрів бензину А-76 та 1230 літрів дизпалива.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що оплативши товар, позивач набув у власність, проте не отримав із зберігання відповідача 2130,043 літрів бензину А-76 та 1230 літрів дизпалива.

Таким чином, оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача 2130,043 літрів бензину А-76 та 1230 літрів дизпалива на загальну суму 16 121,00грн., суд приходить до переконання про задоволення уточнених позовних вимог позивача.

Дана правова позиція відображена і у постановах Вищого господарського суду України від 28.04.2015р. у справі №903/586/14 та Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. у справі №903/3/16.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, а саме щодо передання відповідачем позивачу бензину марки А-76 в кількості 2 130,043літрів та дизпалива в кількості 1230,00 літрів.

При цьому, суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю. .

2. Зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 25, код 20121705) передати Управлінню з питань цивільного захисту Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Теремнівська, буд. 85, код 14373035) бензин марки А-76 в кількості 2 130,043 літрів та дизпаливо в кількості 1230,00 літрів.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 25, код 20121705)

на користь Управління з питань цивільного захисту Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Теремнівська, буд. 85, код 14373035)

1 378,00 грн.-витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

13.07.2016

Суддя С. В. Бондарєв