Рішення

від 11.07.2016 по справі 910/8318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8318/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" до відповідачів:№1 Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" простягнення 78401,71 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаМельниченко О.В. - представник від відповідача №1Івахненко І.В. - представник від відповідача №2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" 78401,71 грн., з яких 12295,73 грн. 3% річних та 66105,98 грн. інфляційних втрат солідарно.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як покупцем, та відповідачем №1, як постачальником, було укладено контракт № 309/2013 від 11.12.2013, на виконання якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" перерахувало відповідачу №1 кошти в розмірі 6323183,06 російських рублів, які конвертовані банком платника в суму 187950,00 доларів США, однак відповідач №1, в порушення взятих на себе зобов'язань та умов контракту не здійснив поставку товару протягом 5 робочих днів з моменту зарахування передоплати. 20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", як цесіонарієм було укладено договір відступлення права вимоги № 20/10/2014-2, за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" передало належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту № 309/2013 від 11.12.2013, який був укладений між цедентом і Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", і згідно з договором поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладеного між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", у тому числі належного виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187950,00 доларів США, зі сплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди тощо. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 194468,43 доларів США, що еквівалентно 4093560,45 грн., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до відповідачів задоволено частково, стягнуто Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 177950,00 доларів США, що еквівалентно 3745847,50 грн. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10000,00 доларів США, що еквівалентно 210500,00 грн., 70630,41 грн. витрат по сплаті судового збору, 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15 відповідачем №1 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 3745847,50 грн. (15.12.2015 - 751303,60 грн. та 13.01.2016 - 2994543,90 грн.). В подальшому, постановою Вищого господарського суду України 15.03.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 змінено, а саме: пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 викладено в такій редакції: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 залишено без змін». Також, як зазначає позивач, 20.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" укладено угоду №2 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі контракту №309/2013 від 11.12.2013 та право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс", що іменується надалі поручитель, зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору поруки № 02-08-2014/2 від 02.08.2014, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди. Отже, оскільки на підставі п. 1.2. вказаної угоди позивач одержав право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником (відповідачем №1) та/або поручителем (відповідачем №2) зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 04.11.2015 по 13.01.2016, що становить 78401,71 грн., він звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 порушено провадження у справі №910/8318/16 та призначено її до розгляду на 08.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача №2, неподанням ними витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 22.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача №2, неподанням відповідачем №2 витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 30.06.2016.

В судовому засіданні 22.06.2016 судом розглянуто клопотання відповідача №1 про припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що позов подано у питанні, що є предметом арбітражної угоди, що міститься у п. 7.2 контракту №309/2013 від 11.12.2013, та відмовлено у задоволенні цього клопотання з огляду на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 124 Конституції України, здійснюючи правосуддя суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, а отже наявність арбітражного застереження у договорі не позбавляє суб'єктів господарювання права на розгляд і вирішення спору саме господарським судом.

У судовому засіданні 30.06.2016 оголошено перерву до 11.07.2016.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 11.07.2016, з'явився та позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача №1 в судове засідання 11.07.2016 з'явився, надав суду відзив на позов. Відповідач №1 у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що 3% річних та інфляційні витрати не нараховуються у випадку повернення суми авансу. Крім цього, відповідач №1 зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" право вимоги за контрактом №309/2013 від 11.12.2013, в тому числі зі сплати 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" просило стягнути 3% річних з відповідача №1 при розгляді справи № 910/13862/15, однак після того, як суди у справі № 910/13862/15 відмовили Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача №1 3% річних, останнє відступило право вимоги щодо стягнення 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції, у зв'язку із виконанням контракту № 309/2013 від 11.12.2013 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз", у зв'язку з чим відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" недійсну, в силу ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, вимогу. Крім цього, відповідач зазначив про те, що індексації знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору (попередня оплата здійснена в рублях), індексації не підлягає. Отже, відповідач №1 просив суд в позові відмовити повністю.

Відповідач №2 повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 11.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 194468,43 доларів США, що еквівалентно 4093560,45 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до відповідачів задоволено частково, стягнуто Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 177950,00 доларів США, що еквівалентно 3745847,50 грн. та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10000,00 доларів США, що еквівалентно 210500,00 грн., 70630,41 грн. витрат по сплаті судового збору, 15000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 вищезазначене рішення залишено без змін.

При цьому, вищенаведеними рішенням та постановою встановлено, що 11.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Укpнaфта" (постачальник) було укладено контракт № 309/2013, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави, іменовані надалі товар, на умовах, у кількості та строки, додатках (специфікаціях) до цього контракту, які є невід'ємною його частиною, загальна вартість контракту на момент його укладення складає 6200000,00 доларів США. На виконання даного контракту Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" перерахувало Публічному акціонерному товариству "Укpнaфта" кошти в розмірі 6323183,06 російських рублів, які конвертовані банком платника в суму 187950,00 доларів США, однак Публічне акціонерне товариство "Укpнaфта", в порушення взятих на себе зобов'язань та умов контракту не здійснило поставку товару протягом 5 робочих днів з моменту зарахування передоплати. 20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", як цесіонарієм було укладено договір відступлення права вимоги № 20/10/2014-2, за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" передало належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту № 309/2013 від 11.12.2013, який був укладений між цедентом і Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", і згідно з договором поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладеного між цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", у тому числі належного виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187950,00 доларів США, зі сплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди тощо. При розгляді справи №910/15376/15 суди дійшли висновку, що оскільки відповідач №1, в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 712, 662, 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, на вимогу покупця товар на суму 187950 доларів США не поставив, отриману від останнього суму передоплати не повернув, заявлені позовні вимоги у частині стягнення попередньої оплати підлягають задоволенню. Крім цього, з урахуванням встановленого факту невиконання відповідачем №1 умов контракту № 309/2013 щодо повернення попередньої оплати, за що поручився поручитель (відповідач №2) та не виконання відповідачем №2 як поручителем своїх зобов'язань за договором поруки № 01-08-2014/2, суди дійшли висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 10000 доларів США, що еквівалентно 210500,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 6518,43 доларів США нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов'язання, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні цих вимог, оскільки обов'язок боржника (відповідача №1) сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних не виникає у випадках повернення попередньої оплати, з огляду того, що боржником (відповідачем №1) допущено порушення не грошового зобов'язання.

Зазначені обставини в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребують.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15, яке набрало законної сили 04.11.2016 відповідачем №1 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 3745847,50 грн. (15.12.2015 - 751303,60 грн. та 13.01.2016 - 2994543,90 грн.).

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 змінено, а саме: п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 викладено в такій редакції: Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 залишено без змін.

02.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" було укладено договір поруки №02-08-2014/2, відповідно до умов якого поручитель поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" за виконання обов'язків Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - боржник) за контрактом № 309/2013 від 11.12.2013 (основний контракт) в розмірі 100000,00 гривень, у т.ч. по відшкодуванню основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди, у разі порушення боржником зобов'язання за основним контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в основному контракті (п.п. 1.1., 2.1., 4.1.1), цей договір поруки діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.6.1).

20.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (новий кредитор, позивач) укладено угоду №2 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої, первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі контракту №309/2013 від 11.12.2013, та право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс", що іменується надалі поручитель, зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору поруки №02-08-2014/2 від 02.08.2014, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2 угоди №2 від 20.04.2016 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником та/або поручителем зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 04.11.2015 по 13.01.2016, що становить 78401,71 грн., але не обмежуючись даною сумою.

Згідно з п. 4.2 угоди №2 від 20.04.2016 первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника та поручителя про поступку права вимоги за цією угодою.

26.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" повідомлення про відступлення права вимоги по контракту № 309/2013 від 11.12.2013 та договору поруки № 02-08-2014/2 від 02.08.2014, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та описами вкладення у цінні листи.

26.04.2016 позивач направив поручителю претензію про погашення заборгованості за договором поруки № 02-08-2014/2 від 02.08.2014, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, однак, поручитель відповіді на претензію не надав, заборгованість по договору поруки № 02-08-2014/2 від 02.08.2014 не сплатив.

Отже, на оскільки на підставі п. 1.2. угоди №2 від 20.04.2016 позивач одержав право вимагати виконання боржником (відповідачем №1) та/або поручителем (відповідачем №2) зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 04.11.2015 по 13.01.2016, що становить 78401,71 грн., він звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Зобов'язання - це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в результаті цесії первісний кредитор (цедент) перестає бути учасником зобов'язання, і замість нього в зобов'язання особа - цесіонарій. При цьому змінюється суб'єктний склад зобов'язання, але зміст його залишається таким самим.

До нового кредитора переходять права первинного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто до нового кредитора переходить не лише право в тому обсязі і на тих умовах, на яких воно існувало у первинного кредитора в момент відступлення, але і права, які забезпечують або гарантують виконання зобов'язання (порука, застава, гарантія, утримання тощо), права, які переходять від первинного кредитора до нового, можуть бути змінені законом або договором, але такі зміни не повинні спричинити погіршення матеріального стану боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Пунктом 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Отже, судом встановлено, що передане позивачу відповідно до умов угоди №2 про заміну кредитора у зобов'язанні від 20.04.2016 зобов'язання відповідачів виникло з рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, а отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання рішенням законної сили по дату його фактичного виконання є правомірним, оскільки зобов'язання по поверненню попередньої оплати стало грошовим з дати набрання рішенням законної сили.

При цьому, постановою Вищого господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/15376/15 судом змінено п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 та визначено суму зобов'язання у гривні, а саме: 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російський рублів, у зв'язку з чим суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення як 3% так і інфляційних втрат.

У розрахунку позивача, останній здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дати набрання вищевказаним рішенням законної сили (з 05.11.2015) по 13.01.2016 (дата фактичного виконання рішення суду) з урахуванням часткової оплати основної заборгованості відповідачем №1 від 15.12.2015 на суму 751303,60 грн. на суму, яка визначено у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2016.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням дати постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015, дат фактичної оплати відповідачем №1 основної заборгованості та з урахуванням п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 12094,49 грн. та 60846,85 грн. інфляційних втрат.

За змістом ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, порука - акцесорне зобов'язання, що виникає на підставі договору, за умовами якого до основного зобов'язання боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається, і у випадку неспроможності основного боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

З урахуванням встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем №1 рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 щодо повернення попередньої оплати та виникнення у нього обов'язку сплатити кредитору 3% річних та інфляційні втрати, за що поручився відповідач №2 та не виконання відповідачем №2 як поручителем своїх зобов'язань за договором поруки № 02-08-2014/2 від 02.08.2014, про що свідчить залишена без відповіді та виконання претензія про погашення заборгованості від 26.04.2016, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 3% річних у розмірі 12094,49 грн. та 60846,85 грн. інфляційних втрат.

Матеріалами справи спростовуються твердження відповідача №1 у відзиві на позов про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" відступило позивачу недійсну, в силу ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, вимогу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" передало позивачу право вимоги щодо стягнення 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції за зобов'язаннями відповідача №1 по контракту № 309/2013 від 11.12.2013, яке стало грошовим з моменту набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі №910/15376/15 законної сили. Укладення договору про уступку права вимоги щодо цих вимог є правомірним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" (01011, м.Київ, вул. Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 35196821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, будинок 47, ідентифікаційний код 39274796) 3% річних у розмірі 12094 (дванадцять тисяч дев'яносто чотири) грн. 49 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 60846 (шістдесят тисяч вісімсот сорок шість) грн. 85 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, будинок 47, ідентифікаційний код 39274796) витрати по сплаті судового збору у розмірі 641 (шістсот сорок одна) грн. 02 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" (01011, м.Київ, вул. Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 35196821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, будинок 47, ідентифікаційний код 39274796) витрати по сплаті судового збору у розмірі 641 (шістсот сорок одна) грн. 01 коп.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2016

Суддя Ю.М. Смирнова