Рішення

від 14.07.2016 по справі 922/1685/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р.Справа № 922/1685/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент", м. Київ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Поліс", м. Київ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1.", м. Дніпропетровськ; до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", м. Одеса; та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп", м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", м. Харків; про визнання недійсним договору за участю в режимі відеоконференції представника:

відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №051323 від 08.06.2016р.; решта представників учасників судового процесу не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

27.05.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Есетс Менеджмент" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп", у якому просить визнати недійсним іпотечний договір від 23 січня 2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (код ЄДРПОУ 20041917) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" (код ЄДРПОУ 34757068), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за номером 2.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

13.07.2016р. надійшли додаткові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "ОСОБА_1." щодо ліквідаційної процедури ТОВ "ОСОБА_1." №б/н від 11.07.2016р. (вх. № 23027 від 13.07.2016р.), у яких вказана третя особа позов підтримує та просить задовольнити позов у повному обсязі, та докази для долучення до матеріалів справи.

08.07.2016р. від позивача надійшли додаткові пояснення щодо порушення прав позивача оспорюваним договором іпотеки б/н від 06.07.2016р. (вх. №22379 від 08.07.2016р.) та докази для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 14.07.2016р. проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав вказаних у №05/376 від 10.06.2016р. (вх. № 19407 від 13.06.2016р., т. І а. с. 202-208), звернувся з клопотанням про долучення наданих доказів до матеріалів справи (вх. №1419 від 14.07.2016р.)

Решта учасників судового процесу своїх представників у судове засідання не направили, докази витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі в повному обсязі не надали, причини неявки у судове засідання суду не повідомили.

13.07.2016р. надійшло за допомогою електронної пошти клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з відмовою позивачу у задоволенні клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції (вх. № 23022).

За змістом п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

23 січня 2014р. між ПАТ „ФІНБАНК (Іпотекодержатель) та ТОВ „ОРТІЯ (Іпотекодавець), який є майновим поручителем ТОВ „ВЕЛТОРГ 2013 (Боржник) , згідно Договору овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014р., укладеного між Іпотекодержателем та Боржником , також всіх інших договорів про внесення змін та доповнень до них, які будуть укладені протягом дії цього Іпотечного договору, був укладений Іпотечний договір (т. І а. с. 14-22), предметом якого є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку для забезпечення виконання зобовязань Боржника за Договором овердрафту №03/01/14 від 23.01.2014р. нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 (Предмет іпотеки) , яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. у справі №922/296/13-г, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 14594463101.

Як стверджує позивач у позові, Іпотечний договір від 23.01.2014р. має бути визнаний судом недійсним, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. (т. І а. с. 34-44), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016р. (т. І а. с. 45-49), скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. у справі №922/296/13-г (т. І а. с. 27-33), посилаючись на норми ч.1 ст.215 ЦК України.

Також позивач зазначає, що оспорюваний договір порушує його права та інтереси як кредитора у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1.", адже, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. у справі № 29/5005/6381/2011 (т. І а. с. 51-56) визнано банкрутом ТОВ "ОСОБА_1." та відкрито ліквідаційну процедуру, в рамках якої до складу ліквідаційної маси ТОВ "ОСОБА_1." було включено спірне нерухоме майно, яке в подальшому вибуло з володіння останнього на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. у справі №922/296/13-г та було передано в іпотеку ПАТ "Фінбанк" (відповідачу-1). В зв"язку з наведеним ТОВ "ОСОБА_1." було позбавлено можливості задовольнити вимоги кредиторів за рахунок нерухомого майна, в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 зазначеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Разом з тим, згідно узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у Цивільному кодексі України й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.

Слід зауважити, що оцінюючи правильність обрання позивачем способу захисту прав , необхідно виходити зі встановлення можливості відповідним способом поновити порушені права у разі існування останніх способом захисту прав є відповідні заходи, які дають об"єктивні підстави постраждалій особі відновити становище, яке існувало до порушення і отримати тим самим втрачені блага майнового або немайнового характеру . Відтак у разі, коли обраний спосіб не є таким, що спричинятиме поновлення порушених прав, суд не має правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Так, відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя ст.215 Цивільного кодексу України ).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. у справі № 29/5005/6381/2011 визнано банкрутом ТОВ "ОСОБА_1." та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Так у позовній заяві позивач стверджує, що ним помилково перераховано ТОВ "ОСОБА_1." 85,00 грн., як оплата за товар згідно рахунку-фактури №СФ-7004 від 25.04.2016р. (платіжне доручення, т. І а. с. 57).

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/6381/2011 ТОВ "ОСОБА_1." визнано банкрутом 02.06.2011р., позивач є поточним кредитором.

Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 23 січня 2014р., укладеного між ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Ортія", позивач визначив порушення своїх прав та інтересів як кредитора у справі про банкрутство ТОВ "ОСОБА_1.", адже, у зв"язку із вибуттям предмету іпотеки за оспорюваним договором з ліквідаційної маси боржника, останній був позбавлений можливості задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і позивача, за рахунок нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про склад та вартість ліквідаційної маси ТОВ "ОСОБА_1.", результати продажу ліквідатором активів боржника та задоволення за їх рахунок кредиторських вимог, не доведено недостатність майна боржника для задоволення кредиторських вимог позивача, розмір яких, згідно матеріалів справи , становить 85,00 грн. (помилково перераховані як оплата за товар згідно рахунку-фактури №СФ-7004 від 25.04.2016р., т. І а. с. 57); не надано доказів того, що в межах ліквідаційної процедури ТОВ "ОСОБА_1." реалізовано всі види майнових активів боржника, вартості яких не вистачило для задоволення кредиторських вимог позивача.

За таких обставин, до затвердження господарським судом Дніпропетровської області звіту ліквідатора , з якого вбачалось би про недостатність майна боржника - ТОВ "ОСОБА_1." для задоволення кредиторських вимог позивача, твердження позивача про те, що його кредиторські вимоги не можуть бути задоволені внаслідок вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ "ОСОБА_1.", є лише припущенням.

Крім того, на думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить відновлення порушеного права позивача, адже, у випадку визнання судом недійсним оспорюваного Іпотечного договору від 23.01.2014р., ТОВ "ОСОБА_1." все одно не стане власником предмету іпотеки - нежитлових приміщень загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, у зв"язку з чим зазначене майно не буде включено до його ліквідаційної маси.

Адже, згідно рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. у справі №922/1133/15 (залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р.) визнано право власності ПАТ "Фінбанк" на нежитлову будівлю загальною площею 3435,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, шляхом звернення стягнення на зазначене нерухоме майно.

Також суд зазначає, що витребування від добросовісного набувача приміщення вартістю 1.831.900,00 грн. заради задоволення вимоги про стягнення 85,00 грн., порушує принцип справедливості, добросовісності та розумності, визначений п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в позові повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі, що складаються з 1.378,00 грн. судового збору, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 3, 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_1

/Справа № 922/1685/16/