Постанова

від 14.07.2016 по справі 904/810/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року Справа № 904/810/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 06.10.2015 р. )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 04.05.2016 р. № 3 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс",

( м. Дніпропетровськ )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак",

( м. Дніпропетровськ )

про стягнення 174 925,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак" ( з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог № 20 від 20.03.2014 р. ) в якому просило стягнути 174 925,12 грн. суму основного боргу, при цьому зазначивши, що відмовляється від стягнення будь-яких штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1/12 від 12.12.2012 р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 182 від 05.08.2013 р. на суму 211 371, 08 коп. та № 239 від 18.11.2013 р. на суму 752 грн.

Провадження у справі зупинялося у зв'язку з призначенням по справі 904/810/14 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в Дніпропетровській області, оплату за проведення експертизи суд поклав на Позивача.

Після проведення судової почеркознавчої експертизи та поновлення провадження у справі, від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просив суд стягнути суму основного боргу у розмірі - 174 925,12 грн., пеню у розмірі - 13 917,33 грн., інфляційні втрати у сумі - 97 433,28 грн. та 3% річних у сумі - 6 886,78 грн. Також, позивач просив стягнути з Відповідача грошові кошти у сумі 2 250,24 грн. за проведення судової експертизи та 4 461,13 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 р. ( суддя Дубінін І. Ю. ) у справі № 904/810/14 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що Позивачем не доведено факт поставки за договором купівлі-продажу № 1/12 від 12.12.2012 р., оскільки підписи на видаткових накладних: № 2266 від 14.12.2012 р., № 2291 від 27.12.2012 р. та № 2284 від 28.12.2012 р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, що встановлено судовою експертизою.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 р. у справі № 904/810/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги cтягнути з ТОВ «СТЕРІПАК», на користь ТОВ «ДЕЗЦЕНТР ПЛЮС» суму основного боргу у розмірі 174 925,12 грн; суму пені у розмірі 13 917.33 грн.; суму інфляційних втрат у розмірі 97 433,28 грн.; суму трьох відсотків річних у розмірі 6 886,78 грн., суму судового збору у розмірі 4 461,13 грн.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх доводів, Позивач посилається на те, що господарським судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Відповідно до Положення про реєстрацію платників ПДВ до ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська ГУ ДФС Дніпропетровської області ТОВ «СТЕРІПАК» була подана реєстраційна заява з комплектом документів, які підтверджують отримання та подальшу реалізацію товару на суму, що перевищує 300 000,00 грн. В вищезазначений комплект документів ввійшли копії спірних видаткових накладних, якими ТОВ «Стеріпак» підтверджував отримання від ТОВ «Дезцентр плюс» Товару на загальну суму 228 251,57 гри, та наявність яких ТОВ «Стеріпак» в судовому засіданні заперечує. Податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, було надано до суду пакет документів, який містив в собі оспорювані видаткові накладні, підписані Відповідачем та скріплені печаткою, що свідчить про встановлення факту проведення господарської операції з поставки Товару за видатковими накладними № 2266 від 14.12.2012 р. на суму 95 571,31 грн., № 95 571,31 грн., № 2284 від 28.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн. та № 2291 від 27.12.2012 р. на суму 73 680,26 грн.

Відповідач не визнає апеляційну скаргу, вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки твердження Позивача про те, що ДПІ своєю довідкою про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дезцентр плюс» досліджувала питання щодо реального вчинення правочину та господарських операцій із поставки по спірним накладним - не є коректним. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні належні матеріали, які мають силу доказів, які б підтверджували факт здійснення поставок за спірними видатковими накладними. Крім того, Відповідач зазначає, що ОСОБА_4, який наразі є учасником і директором Позивача, до 21.11.2013 р. був одним із двох засновників Відповідача, що пояснює його доступ до печатки ТОВ «Стеріпак», приміщень, та фінансово-господарської документації.

Також Відповідачем заявлялося клопотання про витребування звітності із ПДІ за грудень 2012 року, особливо додаток, в якому розшифровуються покупці та постачальники за їх відповідним кодом.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_5 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_5 (головуючий ), суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М. Розгляд справи призначено на 14.06.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 07.07.2016 р.

По справі оголошувалася перерва з 07.07.2016 р. по 14.07.2016 р.

В судовому засіданні 14.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи - 12.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стеріпак" ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу № 1/12, відповідно до п. 1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

Загальна вартість товару за договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного договору ( п. 2.1. договору ).

Відповідно до п. 3.2. договору, датою доставки товару вважається дата передачі Продавцем товару Покупцю, згідно підписаних сторонами накладних.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За весь період дії договору № 1/12 від 12.12.2012 р. Продавцем було поставлено товару на загальну суму 965 893,12 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2266 від 14.12.2012р. на суму 95 571,31 грн., № 2283 від 14.12.2012р. на суму 180,00 грн., №2291 від 27.12.2012р. на суму 73 680,26 грн., № 2284 від 28.12.2012р. на суму 59000,00 грн., №050 від 18.01.2013р. на суму 3920,00 грн., № 012 від 31.01.2013р. на суму 5850,00 грн., № 008 від 04.02.2013р. на суму 180,00 грн., №050 від 12.02.2013р. на суму 3240,00 грн., №058 від 12.02.2013р. на суму 2708,32 грн., № 067 від 25.02.2013р. на суму 8160,00 грн., № 080 від 05.03.2013 р. на суму 11899,58 грн., №081 від 11.03.2013р. на суму 541,00 грн., №088 від 12.03.2013р. на суму 66 541,92 грн., № 091 від 15.03.2013 р. на суму 118046,76 грн., № 095 від 15.03.2013 р. на суму 949,50 грн., № 099 від 25.03.2013р. на суму 22680,00 грн., № 103 від 27.03.2013 р. на суму 102,00 грн., №113 від 04.04.2013р. на суму 9360,00 грн., № 117 від 09.04.2013р. на суму 4468,40 грн., № 120 від 15.04.2013 р. на суму 8190,43 грн., №121 від 15.04.2013 р. на суму 8241,48 грн., № 122 від 22.04.2013 р. на суму 383,15 грн., № 126 від 29.04.2013р. на суму 672,00 грн., № 125 від 30.04.2013р. на суму 11 292,00 грн., №127 від 13.05.2013 р. на суму 13 626,07 грн., №138 від 20.05.2013р. на суму 2521,24 грн., №141 від 27.05.2013 р. на суму 1410,00 грн., №140 від 31.05.2013 р. на суму 191 890,62 грн., № 142 від 03.06.2013 р. на суму 2916,00 грн., №147 від 14.06.2013р. на суму 19680,00 грн., № 182 від 05.08.2013 р. на суму 211371,08 грн., №189 від 22.08.2013р. на суму 5868,00 грн., № 239 від 18.11.2013р. на суму 752,00 грн.

П. 4.2. договору передбачено, що Покупець зобов'язується оплатити партію доставленого товару протягом 60 ( шестидесяти ) календарних днів від дати доставки товару, вказаної у видатковій накладній.

Покупцем поставлений товар було сплачено частково на суму 790 968,00 грн., що підтверджується наступними платіжним дорученнями: № 10 від 03.01.2013р. на суму 40000,00 грн., №16 від 05.02.2013р. на суму 188400,00 грн., № 95 віж 13.03.2013р. на суму 80000,00 грн., №133 від 26.03.2013р. на суму 20000,00 грн., №163 від 29.03.2013р. на суму 10000,00 грн., №211 від 12.04.2013р. на суму 1000,00 грн., №226 від 17.04.2013р. на суму 1500,00 грн., №254 від 23.04.2013р. на суму 500,00 грн., №255 від 23.04.2013р. на суму 1500,00 грн., №261 від 24.04.2013р. на суму 500,00 грн., № 299 від 13.05.2013р. на суму 20000,00 грн., №318 від 16.05.2013р. на суму 15000,00 грн., № 319 від 17.05.2013р. на суму 45000,00 грн., № 332 від 20.05.2013р. на суму 10000,00 грн., №370 від 29.05.2013р на суму 63000,00 грн. , № 417 від 12.06.2013 р. на суму 10 000,00 грн., №465 від 27.06.2013р. на суму 128000,00 грн., № 471 від 02.07.2013р. на суму 13000,00 грн., № 470 від 02.07.2013р. на суму 25000,00 грн., № 536 від 19.07.2013р. на суму 25000,00 грн., № 549 від 25.07.2013р. на суму 25000,00 грн., № 13 від31.07.2013р. на суму 31200,00грн., №17 від 01.08.2013р. на суму 1000,00 грн., №14 від 01.08.2013р. на суму 5000,00 грн., № 19 від 01.08.2013р. на суму 13000,00 грн., №; 27 від 05.08.2013р. на суму 12500,00 грн., № 412 від 18.09.2013р. на суму 5868,00 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за договором № 1/12 від 12.12.2012 р. Відповідача перед Позивачем складає 174 925,12 грн.

Остання поставка товару була здійснена Продавцем видатковими накладними № 182 від 05.08.2013 р. на суму 211 371, 08 коп. та № 239 від 18.11.2013 р. на суму 752 грн., які були сплачені Покупцем частково.

Доказів оплати поставленого товару, протягом 60 календарних днів від дати доставки товару, вказаної у видатковій накладній № 182 від 05.08.2013 р. в сумі залишку основного боргу у розмірі 174 968,00 грн. - Відповідач не надав.

Предметом спору по цій справі є вимоги Позивача про стягнення 174 968,00 грн. суми залишку основного боргу за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу № 1/12 від 12.12.2012 р., відповідно до видаткових накладних № 182 від 05.08.2013 р. на суму 211 371, 08 коп. та № 239 від 18.11.2013 р. на суму 752 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стеріпак", не погоджуючись з позовними вимогами Позивача, посилалося на те, що товар за видатковими накладними № 2266 від 14.12.2012 р., № 2291 від 27.12.2012 р., № 2284 від 28.12.2012 р. не отримував і підписані вищенаведені накладні не уповноваженою особою.

Господарським судом Дніпропетровської області було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, на розгляд експерта були поставлені наступні питання:

1) Чи виконано підпис у документі Видаткова накладна № 2266 від 14.12.2012 р., в графі "Отримав(ла)" ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт громадянина України АН 465508, виданий Жовтневим РВ ДМУ МВС України в Дніпропетровській області 10.01.2006 р.)?

2) Чи виконано підпис у документі Видаткова накладна № 2291 від 27.12.2012 р., в графі "Отримав(ла)" ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_2, паспорт громадянина України АН 465508, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 10.01.2006 р.)?

3) Чи виконано підпис у документі Видаткова накладна № 2284 від 28.12.2012 р., в графі "Отримав(ла)" ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_2, паспорт громадянина України АН 465508, виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 10.01.2006 р.)?

4) Чи являється підпис, вчинений від імені відповідальної, уповноваженої особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак" на видаткових накладних № 2266 від 14.12.2012 р. на суму 95 571,31 гри., № 2284 від 28.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн. та № 2291 від 27.12.2012 р. на суму 73 680,26 гри. автентичним підписом директора ТОВ "Стеріпак" ОСОБА_6?

5) Чи виконано підпис у незвичних умовах під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) ?

6) Чи підтверджується документально заявлений у позовний вимогах позивача (ТОВ "Дезцептр плюс" код ЄДРПОУ 36295719) розмір заборгованості за поставлений відповідачу (ТОВ "Стеріпак" код ЄДРПОУ 38528194) товар за весь період дії договору купівлі-продажу №1/12 від 12.12.2012р.?

7) Чи була фактично здійсненна поставка товару ТОВ "Дезцентр плюс" за видатковими накладними № 2266 на суму 95 571,31 грн. від 14.12.2012 р., № 2284 на суму 59 000,00 грн. від 28.12.2012 р., № 2291 на суму 73 680,26 грн. від 27.12.2012 р. на адресу ТОВ "Стеріпак"?

8) Чи була в подальшому реалізована продукція поставлена ТОВ "Дезцентр плюс" за видатковими накладними № 2266 на суму 95 571,31 грн. від 14.12.2012 р. , № 2284 на суму 59 000,00 грн. від 28.12.2012 р., № 2291 на суму 73 680,26 гри. від 27.12.2012р. ТОВ "Стеріпак"?

Відповідно до висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичний центр ГУМВС України в Дніпропетровській області № 70/04-792 від 19.11.2014 р., надані наступні відповіді:

1. Підпис у графі "Отримав (ла) За довіреністю" видаткової накладної № 2266 від 14.12.2012 р. - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

2. Підпис у графі "Отримав (ла) За довіреністю" видаткової накладної № 2291 від 27.12.2012р. - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

3. Підпис у графі "Отримав (ла) За довіреністю" видаткової накладної № 2284 від 28.12.2012р. - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

4. Підписи у графах "Отримав (ла) За довіреністю" видаткових накладних №: 2266 від 14.12.2012р., 2291 від 27.12.2012р., 2284 від 28.12.2012р. - виконані не ОСОБА_6, а іншою особою, або (особами).

5. Ознаки, які б свідчили про незвичайні умови виконання рукописних записів у графах "Отримав (ла) За довіреністю" видаткових накладних №: 2266 від 14.12.2012р., 2291 від 27.12.2012р., 2284 від 28.12.2012р. про вплив на виконавця (виконавців) будь яких-небудь "збиваючих" факторів (незвичні умови написання: стоячи, без опори руки, що пише, і тому подібне) чи незвичайний психофізіологічний стан виконавця (виконавців) - не виявлено.

6. Питання: "Чи підтверджується документально заявлений у позовний вимогах позивача (ТОВ "Дезцентр плюс" код ЄДПРПОУ 36295719) розмір заборгованості за поставлений відповідачу (ТОВ "Стеріпак" код ЄДПРПОУ 38528194) товар за весь період дії договору купівлі-продажу № 1/12 від 12.12.2012р?. " - не вирішувалося в зв'язку з тим, що воно не входить до компетенції експерта судової почеркознавчої експертизи.

7. Питання: "Чи була фактично здійсненна поставка товару ТОВ "Дезцентр плюс" за видатковими накладними № 2266 на суму 95 571, 31 грн. від 14.12.2012 р., № 2284 на суму 59 000, 00 грн. від 28.12.2012 р., № 2291 на суму 73 680,26 грн. від 27.12.2012 р. на адресу ТОВ "Стеріпак"?" - не вирішувалося в зв'язку з тим, що воно не входить до компетенції експерта судової почеркознавчої експертизи.

8. Питання: "Чи була в подальшому реалізована продукція поставлена ТОВ "Дезцентр плюс" за видатковими накладними № 2266 на суму 95 571, 31 грн. від 14.12.2012 р., № 2284 на суму 59 000, 00 грн. від 28.12.2012 р., № 2291 на суму 73 680,26 грн. від 27.12.2012р. ТОВ "Стеріпак"?" - не вирішувалося в зв'язку з тим, що воно не входить до компетенції експерта судової почеркознавчої експертизи.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі відмовив Позивачу у задоволені вимог, пославшись на ті обставини, що оспорювані видаткові накладні були підписані не представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак". Таким чином, Позивачем не доведено факту поставки за договором купівлі-продажу № 1/12 від 12.12.2012 р.

Однак, апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Вищий господарський суд України звертає увагу судів на те, що певні обставини повинні доводитися відповідними засобами доказування. Так, у п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що, вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Маючи предметом спору вимоги Позивача про стягнення 174 968,00 грн. суми залишку основного боргу за поставлений товар, відповідно до видаткових накладних № 182 від 05.08.2013 р. на суму 211 371, 08 коп. та № 239 від 18.11.2013 р. на суму 752 грн., місцевий господарський суд без відповідного обґрунтування призначив по справі почеркознавчу експертизу видаткових накладних № 2266 від 14.12.2012 р. на суму 95 571,31 грн., № 2284 від 28.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн. та № 2291 від 27.12.2012 р. на суму 73 680,26 грн. на предмет встановлення вчинення на них підпису від імені відповідальної, уповноваженої особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак" ОСОБА_6. Не зважаючи на те, що на вказаних накладних відсутнє взагалі прізвище особи, що їх підписала, зокрема ОСОБА_6.

Як вбачається з письмових пояснень Позивача наданих на вимогу апеляційного суду щодо обставин пов'язаних із поставкою товару за вказаними накладними, Позивач не стверджує про те, що накладні були підписані саме директором підприємство, а його співробітником.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище, з видаткових накладних стосовно яких призначалася почеркознавча експертиза вбачається, що останні містять відмітку про отримання товару Покупцем, а також відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стеріпак".

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Згідно зі ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Відповідно до ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (в редакції на момент спірних правовідносин).

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Крім того, Відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів по факту зникнення або використання печатки підприємства іншими особами.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги надані суду першої інстанції з боку Податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, пакет документів, який містить в собі зазначені видаткові накладні, підписані Відповідачем та скріплені печаткою. Суми ПДВ по виписаним податковим накладним включено до реєстру виданих податкових накладних та відображено у відповідних деклараціях з податку на додану вартість. Отже, Державною податковою Інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС Дніпропетровської обл., було досліджено питання щодо реального вчинення спірного правочину та був встановлений факт проведення господарської операції з поставки Товару за видатковими накладними № 2266 від 14.12.2012 р. на суму 95 571,31 грн., № 95 571,31 грн., № 2284 від 28.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн. та № 2291 від 27.12.2012 р. на суму 73 680,26 грн.

Вище зазначені документи містяться в матеріалах справи і доводять, що у вказані на видаткових накладних дати, Позивачем на адресу Відповідача було поставлено товар вказаний у видаткових накладних № 2266 від 14.12.2012 р., № 2284 від 28.12.2012 р., № 2291 від 27.12.2012 р., але місцевий господарський суд при вирішенні спору не надав оцінки вищенаведеним обставинам та дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (п.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування звітності із ПДІ за грудень 2012 року, що є підставою для відмови в задоволені клопотання Відповідача про прийнятті додаткових доказів.

Таким чином, рішення господарського суду слід скасувати, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, прийнявши нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Позивача, стягнувши з Відповідача суму основного боргу у розмірі 174 925,12 грн.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки Позивач просив в скарзі стягнути з Відповідача ( відповідно до заяви про збільшення позовних вимог ) суму основного боргу у розмірі - 174 925,12 грн., пеню у розмірі - 13 917,33 грн., інфляційні втрати у сумі - 97 433,28 грн. та 3% річних у сумі - 6 886,78 грн.

Апеляційний суд розцінює заяву Позивача про збільшення позовних вимог ( подану до місцевого суду після початку розгляду справи по суті ) в частині стягнення пені у розмірі - 13 917,33 грн., інфляційних втрат у сумі - 97 433,28 грн. та 3% річних у сумі - 6 886,78 грн. як подання іншого (ще одного) позову.

Відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 р. у справі № 904/810/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеріпак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" - суму основного боргу у розмірі 174 925,12 грн., суму судового збору у розмірі 3 498,50 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеріпак» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр Плюс" - 3 848 грн. 35 коп. судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 18.07.2016 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко