Ухвала

від 12.07.2016 по справі 810/1114/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1114/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Межевича М.В.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю - прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (далі - позивач, ТОВ «УЦК») звернулось суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), за участю - прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3472/0007752201, №3473/0007812201 та №3474/0007792103 від 10 листопада 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та прокуратура Київської області, звернулися з апеляційними скаргами, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позов відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року апеляційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та прокуратури Київської області - залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області та Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №810/1114/15 скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України вказав на те, що судами не було перевірено доводи податкового органу щодо фізичної неможливості підписання податкових накладних, складених контрагентами позивача їх керівниками у зв'язку з їх відсутністю на території України у відповідний період. Так само не було встановлено судами надання повноважень на підписання податкових накладних іншим особам, ніж ті, інформація про яких міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також суди не дослідили питання правильності визначення коду УКТЗЕД для КПМА, зокрема, які саме показники повинні мати товари з кодом 2207 та кодом 3811.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що Київським апеляційним адміністративним судом не було перевірено доводи апелянтів щодо залишення судом першої інстанції без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України. Так само суд апеляційної інстанції не надав оцінки безпідставній та необґрунтованій відмові в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи для надання стороні відповідача можливості подати докази на підтвердження правомірності податкових повідомлень - рішень, про призначення експертизи для встановлення правомірності віднесення товару, який вироблявся позивачем, до категорії підакцизних. Також судом апеляційної інстанції не надано оцінки правомірності переходу суду першої інстанції до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в жовтні 2014 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області та Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР Головного управління Міндоходів у Київській області майора податкової міліції Бойка М.І. від 16 вересня 2014 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», код за ЄДРПОУ 00372536 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року» та згідно наказів Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 1403 від 01 жовтня 2014 року «Щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та № 1447 від 14 жовтня 2014 року «Щодо продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено Акт № 3365/10-02-22-01/00372536/108 від 28 жовтня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п .п. ХХ п. 4 ст. 15 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 2729056, 00 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 163525665 грн., у т.ч. за січень 2013 року - 1800135 грн., лютий 2013 року - 1603147 грн., березень 2013 року - 7877370 грн., квітень 2013 року - 12140498 грн., травень 2013 року - 8077066 грн., червень 2013 року - 7025202 грн., липень 2013 року - 7913476 грн., серпень 2013 року - 8380736 грн., вересень 2013 року - 3293510 грн., жовтень 2013 року - 8529004 грн., листопад 2013 року - 9533198 грн., грудень 2013 року - 5336043 грн., січень 2014 року - 5018698 грн., лютий 2014 року - 10859867 грн., березень 2014 року - 13734684 грн., квітень 2014 року - 13901046 грн., травень 2014 року - 9695572 грн., червень 2014 року 9917641 грн., липень 2014 року - 12208118 грн., серпень 2014 року - 6680654 грн.;

- п. 50.1 п. б ст. 50 ПК України, в результаті чого занижено фінансову санкцію в розмірі 5% в результаті не застосування фінансової санкції при самостійному виявленні арифметичних помилок у складі податкових декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 15060 грн., в тому числі за травень 2013 року - 4634 грн., квітень 2014 року - 10426 грн.

- п. 217.1 ст. 217 ПК України, в результаті чого занижено акцизного податку, що підлягає сплаті (основний платіж) - 805121968,71 грн. за період з 01.01.2013 по 31.08.2014, в тому числі за січень 2013 року - 8975414,23 грн., лютий 2013 року - 7981366,93 грн., березень 2013 року - 39386856,08 грн., квітень 2013 року - 60702492,36 грн., травень 2013 року - 40229082,10 грн., червень 2013 року - 35126012,80 грн., липень 2013 року - 39542375,19 грн., серпень 2013 року - 41888534,06 грн., вересень 2013 року - 16467554,70 грн., жовтень 2013 року - 42622571,37 грн., листопад 2013 року - 47540185,75 грн., грудень 2013 року - 23986383,53 грн., січень 2014 року - 25093484,28 грн., лютий 2014 року - 54250433,10 грн., березень 2014 року - 66385247,78 грн., квітень 2014 року - 67156227,81 грн., травень 2014 року - 46153173,78 грн., червень 2014 року 47813819,13 грн., липень 2014 року - 60996324,69 грн., серпень 2014 року - 32824429,04 грн.;

- ст. 2 Закону України від 19.12.1995 №481-95/ВР, підприємство не має ліцензії на право виробництва спирту (біоетанолу). На підставі ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481-95/ВР (виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого, виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень). До суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 173579592,71 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 3472/0007752201 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 4093584 грн., з яких: 2729056 грн. - за основним платежем; 1364529 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 3473/0007812201 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 245289251 грн., з яких: 163525665 грн. - за основним платежем; 81763586 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 3474/0007792103 від 10 листопада 2014 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "акцизний податок (спирт)" у розмірі 1006421160,89 грн., з яких: 805121968,71 грн. - за основним платежем; 201299192,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Матеріали справи свідчать, що податковий орган в Акті перевірки вказував на те, що ТДВ «Узинський цукровий комбінат» в порушення п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7651326 грн. - по контрагентах ТОВ «ТК «Міссурі» (код ЄДРПОУ 36927463), ТОВ «Топ-Трейд» (код за ЄДРПОУ 31991217), ТОВ «Сталь Енерго Транс» (код ЄДРПОУ 36800832), ТОВ «Компанія Голд-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38811700).

З матеріалів справи вбачається, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" мав взаємовідносини з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем на перевірку було надано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні.

Так, згідно наданих суду належним чином завірених копій оборотно-сальдових відомостей, відомостей по бухгалтерських рахунках №№ 361, 311, 701, 702, 791, 902, 631, 311, 20, 23, 26, 281, 91 судом встановлено, що факт поставки ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" товарно-матеріальних цінностей (паливних гранул (піллети), меляси бурякової) та використання даного товару у виробництві ТДВ "Узинський цукровий комбінат" підтверджено за результатами роботи підприємства, так як ТДВ "Узинський цукровий комбінат" використовує мелясу бурякову та паливні гранули (піллети) для виробництва на власних потужностях компоненту моторного палива альтернативного універсального (КМПУ), згідно ТУ У 20.5-00372536-001:2013 "Компонент палива моторного альтернативного універсальний (КМПУ). Технічні умови".

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем було надано податковому органу первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" товарно-матеріальних цінностей (паливних гранул (піллети), меляси бурякової).

При цьому, Київський окружний адміністративний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять видаткові накладні, податкові накладні, а також не зазначав про невідповідність вказаних первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

За даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 10.81 - виробництво цукру; 08.12 - добування піску, гравію, глин і каоліну; 20.59 - виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 23.32 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; 46.36 - оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірного правочину є купівля меляси бурякової та паливних гранул (паллетів), які використовувались позивачем для виробництва на власних потужностях компоненту моторного палива альтернативного універсального (КМПУ), колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

При цьому суд першої інстанції вірно визнав необґрунтованими доводи відповідача, щодо обґрунтування спірних рішень, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності контрагентами позивача, оскільки таке твердження можливе лише після проведення належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, Київський окружний адміністративний суд, із посиланням на положення ст. 69, 70 КАС України вірно зазначив, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковим посилання Податковим органом в Акті перевірки на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 22.05.2006 №493, оскільки вони не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, при вирішенні питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", судом першої інстанції вірно враховано і висновки судових рішень в адміністративних справах №810/6988/13-а, №810/6277/13-а, №810/513/14.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі №810/6988/13-а за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0010851502, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано.

Крім того, даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд".

Зазначена постанова набрала законної сили 10 квітня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі №810/6988/13-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі №810/6988/13-а.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №810/6277/13-а за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 №0008971502, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано.

Даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд".

Зазначена постанова набрала законної сили 08 жовтня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 у справі №810/6277/13-а.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 у справі №810/513/14 за позовом ТДВ "Узинський цукровий комбінат" до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 №0012451502, №0012441502 та від 23.10.2013 №0005492201/873, було задоволено позов позивача. Зокрема, зазначені рішення було визнано протиправними та скасовано.

Даним судовим рішенням встановлено реальність господарських операцій між ТДВ "Узинський цукровий комбінат" та ТОВ "Сталь Енерго Транс".

Зазначена постанова набрала законної сили 15 липня 2014 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі №810/513/14.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права позивача на визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по контрагентам - ТОВ "ТК "Міссурі", ТОВ "Топ-Трейд", ТОВ "Сталь Енерго Транс", ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" є безпідставними.

Крім того, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" в порушення абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищив податковий кредит з податку на додану вартість по контрагентах - ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38811700), ТОВ "Компанія Маркет Сервіс" (код за ЄДРПОУ 38812153), ТОВ "Фірма Фінанссервіс" (код ЄДРПОУ 39098292), ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" (код ЄДРПОУ 38863611).

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами позивачем було надано на перевірку, а також надано суду належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, відомості по бухгалтерських рахунках №№ 361, 311, 701, 702, 791, 902, 631, 311, 20, 23, 26, 281, 91.

Так, згідно наданих суду належним чином завірених копій первинних документів судом першої інстанції встановлено, що факт поставки ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" товарно-матеріальних цінностей (паливних гранул (піллети), меляси бурякової, цукру-піску) та використання даного товару у виробництві ТДВ "Узинський цукровий комбінат" підтверджено за результатами роботи підприємства.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" товарно-матеріальних цінностей (паливних гранул (піллети), меляси бурякової, цукру-піску).

При цьому, за даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 10.81 - виробництво цукру; 08.12 - добування піску, гравію, глин і каоліну; 20.59 - виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 23.32 - виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; 46.36 - оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля меляси бурякової, паливних гранул (піллет), які використовувались позивачем для виробництва на власних потужностях компоненту моторного палива альтернативного універсального (КМПУ), а також купівля цукру-піску, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Компанія Голд-Трейдінг", ТОВ "Компанія Маркет Сервіс", ТОВ "Фірма Фінанссервіс", ТОВ "Р.І.Д. Делюкс"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

Колегія суддів наголошує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фізичної неможливості підписання податкових накладних, складених контрагентами позивача їх керівниками у зв'язку з їх відсутністю на території України у відповідний період, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем не доведено факту обізнаності позивача щодо можливих порушень контрагентами вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 №3474/0007792103, згідно з якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з акцизного податку (спирт), колегія суддів зазначає наступне.

Податковий орган в Акті перевірки зазначив, що під час перевірки встановлено, що відповідно до технологічного регламенту від 08.01.2013 та Технічних умов ТУ У 20.5-00372536-001:2013 підприємство виробляє компонент палива моторного альтернативного універсального (КМПУ). В серпні 2014 року старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області Бойко М.І. на ТДВ "Узинський цукровий комбінат" було відібрано зразки продукції. Відповідно до листа ТОВ "Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів" від 21.08.2014 №419-14 зразки, що проходили випробування, є спиртовмісними рідинами, при цьому об'ємна частка сприту етилового (етанолу) складає 98,2-99,2%. У відповідності до експертного висновку від 08.09.2014 №К-1695 Київської торгово-промислової палати зразки продукції (КМПУ), відібрані на ТДВ "Узинський цукровий комбінат", відповідають коду УКТ ЗЕД 2207 20 00 00 - спирт етиловий, неденатурований з концентрацією спирту 80% або більше, сприт етиловий та інші спиртові дистиляти та спирті напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані будь-якої концентрації.

Наведена інформація, на думку осіб, що провели документальну перевірку, вказує на те, що позивачем в порушення п. 217.1 ст. 217, п.п.222.1.1 п. 222.1 ст. 222 Податкового кодексу України здійснювалось виробництво та реалізація підакцизного товару (КМПУ) в січні-грудні 2013 року в кількості 6642,104 тон (8262182,153 літрів) та в січні-серпні 2013 року в кількості 5545,793 тон (6965864,249 літрів) у перерахунку на 100-відсотковий спирт без сплати акцизного податку, внаслідок чого не задекларовано та не сплачено акцизного податку на суму 805121968,71 грн.

Податковий орган в Акті перевірки також зазначає, що позивачем в порушення п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України не подавались у встановлений строк до податкового органу податкові декларації з акцизного податку.

Крім того, вказано про порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки підприємство здійснювало виробництво спирту етилового без відповідної ліцензії на право виробництва сприту (біоетанолу).

Відповідно до п. п. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 ПК України - платниками податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Згідно до п. п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України - підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Перелік товарів, які належать до підакцизних, визначений у пункті 215.1 статті 215 ПК України.

До підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Частина перша статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що за виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень.

Частина перша статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначає, що виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм власності за наявності у них ліцензій.

Як зазначалось вище, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України вказав на те, що постановляючи рішення по суті справи, суди не дослідили питання правильності визначення коду УКТЗЕД для КПМА, зокрема, які саме показники повинні мати товари з кодом 2207 та кодом 3811.

Досліджуючи зазначене питання колегія суддів виходить з наступного.

Згідно положень Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 року №584-VII, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Водночас, Митним тарифом України передбачено товарну позицію 38 - різноманітна хімічна продукція, до якої, зокрема, відносяться антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки для нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти.

Відповідно до Технічних умов «Компонент палива моторного альтернативного універсальний (КМПУ). ТУ У 20.5-00372536-001:2013», компонент палива моторного альтернативного універсального використовується як антидетонаційна домішка до автомобільних бензинів на нафтовій основі та як окремий компонент у сумішевих бензинах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за правилами інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, КМПУ не може бути віднесений до товарної позиції 2207, оскільки за спеціальними характеристиками підпадає під категорію 38.

Той факт, що до складу КМПУ входить етанол об'ємною часткою від 98.8% до 99,2%, який являє собою денатурований спирт етиловий різної концентрації та відповідає коду товару, згідно з УКТ ЗЕД 2207200000, не робить КМПУ таким спиртом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 у справі № 826/17484/14.

З огляду на вищевикладене, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" не виготовляв жодний із видів підакцизних товарів, виключний перелік яких регламентований п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України.

При цьому встановлені вище обставини, на думку колегії суддів спростовують твердження апелянтів про необхідність призначення судової експертизи у даній адміністративній справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що допущені порушення судом першої інстанції, які полягають у відмові в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи для надання стороні відповідача можливості подати заяву про призначення експертизи для встановлення правомірності віднесення товару, який вироблявся позивачем, до категорії підакцизних, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

З аналогічних причин колегія суддів відхиляє доводи апелянтів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Щодо встановлення перевіркою відсутність пільги по податку з прибутку при реалізації спирту етилового згідно п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого ТДВ "Узинський цукровий комбінат" занижено податок з прибутку на суму 2729056 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у відповідності до експертних висновків зразки, що проходили випробування є спиртовмісними рідинами та відповідають коду УКТ ЗЕД: 2207 20 00 00 - Спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80% або більше, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь якої концентрації: - спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь якої концентрації.

Згідно п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Як було встановлено, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" не виготовляв жодний із видів підакцизних товарів, виключний перелік яких регламентований п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснював виробництво Компоненту палива моторного альтернативного універсального з дотриманням вимог до виробництва, згідно атестату виробництва виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до технологічного регламенту та ТУ У 20.5.-00372536-001:2013, сертифікатів відповідності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із зазначенням коду ДКПП 20.59.42-50.00.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позивач правомірно застосував податкову пільгу стосовно сплати податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, визначену п. 15 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а відтак, доводи податкового органу про заниження позивачем податку з прибутку на суму 2729056 грн. є необґрунтованими.

Не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про відмову суду першої інстанції в задоволенні відводу.

Згідно статті 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 151 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частини першої статті 30 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Так посилання апелянтів на те, на протязі 2014 року, перед тим як справи за позовом ТДВ «Узинський цукровий комбінат» потрапляли до судді Балаклицького А.І., вони попередньо проходили ще декількох суддів, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та не можуть свідчити про наявність сумнів у неупередженості судді.

Також не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції доводи апелянтів щодо залишення судом першої інстанції без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України , оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» 20.03.2015 року подав клопотання про відкликання позовної заяви у справі № 810/155/15, яке було задоволено судом 25.03.2015 року. Натомість розгляд клопотань про залишення позовної зави без розгляду, здійснювався в даній справі судом першої інстанції 25.03.2015 року, тобто після звернення позивача з клопотанням про відкликання позовної заяви у справі № 810/155/15.

Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у відмові в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи для надання стороні відповідача можливості подати докази на підтвердження правомірності податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає, що вказані докази були надані представником відповідача під час апеляційного розгляду справи. При цьому, дослідивши зміст зазначених доказів, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому, така відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання не може бути безумовною підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

За таких обставин, що допущенні судом першої інстанції норми процесуального права не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, прокуратури Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.