Постанова

від 13.07.2016 по справі 911/1397/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2016 р. Справа№ 911/1397/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Cопільняк Д.В.,

від відповідача - Корчук І.І,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р.

по справі № 911/1397/15 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина»

про стягнення 161 316,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016р.у позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» 60 525,73 грн. пені; 7248,89 грн. 3% річних; 72160,97 грн. інфляційних втрат; 2 099,04 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р. по справі № 911/1397/15 змінити та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Фоззі-Фуд» на користь ТОВ «ФК Факторинг» 3 542,82 грн. пені, 416,89 грн. 3% річних, 5 149,67 грн. інфляційних втрат. По решті відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/3089/16 від 12.07.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Смірнової Л.Г. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 12.07.2016р., в зв'язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Смірнової Л.Г., які не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р. по справі №911/1397/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

ТОВ «Фоззі-Фуд» заявило клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема призначення господарським судом судової експертизи.

При цьому зупинення провадження у справі у зв'язку із призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року № 4).

Заявник просить на розгляд експерту поставити питання щодо підтвердження оплати, проте зазначене носить правовий характер і їх вирішення входить до компетенції суду, шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу первинних документів, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

Клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

ТОВ «ФК «Факторинг» заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина» своїх представників, в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третьої особи, яка належним чином повідомлена.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2012р. між ТОВ «Морська перлина» (постачальник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) було укладено договір поставки №2181, разом із протоколом розбіжностей, додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ «Премія» відповідно до умов договору. /а.с. 6. т.4/.

Згідно п. 3.5. договору оплата за товар проводиться протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товарів передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання зазначеного договору, третя особа поставила відповідачу, товар по накладних, а сам: від 07.02.2014р. № РН-0000015 на суму 76101,12 грн.; від 14.02.2014р. № РН-0000023 на суму 94443,84 грн.; від 21.02.2014р. №РН-0000029 на суму 59 719,68 грн.; від 22.02.2014р. № РН-0000033 на суму 223 015,68 грн.; від 28.02.2014р. № РН-0000037 на суму 73 457,28 грн.

01.03.2012р. між ТОВ «Морська перлина» (постачальник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) було укладено договір поставки №2353, разом із протоколом розбіжностей, додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар ТМ «Повна чаша» відповідно до умов договору. /а.с. 18, т. 4/.

По накладним від 07.02.2014р. № РН-0000016 на суму 9284,48 грн.; від 14.02.2014р. № РН-0000024 на суму 32140,80 грн.; від 21.02.2014р. № РН-0000030 на суму 25712,64 грн.; від 22.02.2014р. № РН-0000032 на суму 64281,60 грн. третя особа поставила відповідачу товар по договору поставки №2353.

Згідно п. 3.5. договору оплата за товар проводиться протягом 55 календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товарів передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

12.03.2013р. між ТОВ «ФК «Факторинг» (фактор) та ТОВ «Морська перлина» (клієнт) укладено договір факторингу №141-13Ф, за умовами якого фактор зобов'язувався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язувався відступити факторові своє право грошових вимог до боржників, найменування та реквізити яких вказуються у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1). /а.с. 58, т.1/.

Клієнт відступає факторові свої грошові вимоги до боржників за продукцію, поставлену з умовою відстрочки платежу (пункт 2.2 договору факторингу), за узгодженими фактором накладними та рахунками-фактурами, номери яких вказуються у додаткових угодах до договору (пункт 3.1 договору факторингу).

Фактор надає фінансування клієнту траншами. Розмір кожного траншу, строк, на який надається кожний транш визначається в додаткових угодах (пункти 3.7, 3.9 договору факторингу). Фактор надає фінансування клієнтові на умовах регресу, тобто якщо сума, одержана фактором вдд боржника, незалежно від причин, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу та здійснити переказ плати за користування фінансуванням (пункт 4.1).

За користування клієнтом фінансуванням клієнт сплачує грошові кошти у вигляді відсотків за користування фінансуванням (плата за користування фінансуванням), сума якої визначається пропорційно часу користування фінансуванням із застосуванням ефективної ставки відсотків відповідно до умов договору та додаткових угод (пункти 5.1, 5.3).

Клієнт зобов'язаний відповідно до умов цього договору надіслати боржникові рекомендованим листом письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові протягом 2 календарних днів після укладення додаткових угод (пункт 6.1).

У випадку, якщо боржник виконав грошову вимогу, відступлену факторові, на користь клієнта, клієнт зобов'язаний негайно сповістити про це фактора та перерахувати факторові отримані від Боржника грошові кошти протягом 2 банківських днів з дати їх отримання у розмірі фактичного фінансування та перерахувати плату за користування фінансуванням (пункт 6.3). Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги та за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором. При цьому клієнт та боржник несуть солідарну відповідальність до повного виконання зобов'язань перед фактором, відповідно до основного договору з узгодженими сторонами додатками (пункт 9.3 договору факторингу).

Додатковою угодою від 10.02.2014р. №83 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 06.02.2014р. №14 від 06.02.2014р., від 07.02.2014р. № 15 та №16, про що боржнику товариству «Фоззі-Фуд» було направлено відповідне повідомлення. /а.с. 71, 73, т. 1/.

Додатковою угодою від 13.02.2014р. №85 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 14.02.2014р. № 23 та №24, про що боржнику товариству «Фоззі-Фуд» було направлено відповідне повідомлення. /а.с. 74, 76, т. 1/.

Додатковою угодою від 24.02.2014р. №87 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 21.02.2014р. № 29 та №30, про що боржнику товариству «Фоззі-Фуд» було направлено відповідне повідомлення. /а.с. 77, 79, т.1/.

Додатковою угодою від 25.02.2014р. №89 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладними від 22.02.2014р. № 32, №33 та №34, про що боржнику товариству «Фоззі-Фуд» було направлено відповідне повідомлення. /а.с 80, 82, т.1/.

Додатковою угодою від 03.03.2014р. №91 клієнт відступив позивачу право вимоги за накладною від 28.02.2014р. № 37, про що боржнику товариству «Фоззі-Фуд» було направлено відповідне повідомлення. /а.с. 83, 85, т. 1/.

На доказ отримання повідомлень, матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення, з відміткою про отримання 08.04.2014р. /а.с. 94, т.1/.

Матеріали справи містять докази оплати, зокрема судом встановлено, що відповідач сплатив на користь ТОВ «Морська перлина» 710 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.03.2014р. № 2301169 на суму 50 000,00 грн.; від 02.04.2014р. № 2326839 на суму 50 000,00 грн.; від 08.04.2014р. № 2334782 на суму 50 000,00 грн.; від 14.04.2014р. № 2340582 на суму 40 000,00 грн.; від 15.04.2014р. № 2344046 на суму 50 000,00 грн.; від 24.04.2014р. № 2357516 на суму 50 000,00 грн.; від 25.04.2014р. № 2358938 на суму 50 000,00 грн.; від 12.05.2014р. № 2375805 на суму 300 000,00 грн.; від 02.06.2014р. № 1000010882 на суму 30 000,00 грн.; від 16.06.14 № 2425067 на суму 40 000,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача перед ТОВ «Морська перлина» станом на 28.02.2014р. становить 643 608,44 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, сплачені за період після 28.02.2014р. кошти в сумі 643608,44 грн. за вищевказаними платіжними дорученнями відповідачем було сплачено первісному кредитору на погашення заборгованості, що виникла раніше і не є предметом розгляду у даній справі. Залишок у розмірі 66391,56 грн. боржником було сплачено на погашення заборгованості за накладною від 10.01.2014р. № РН-0000001 на суму 105 701,76 грн., строк оплати якої настав 06.03.2014р. і заборгованість за якою не була врахована в акті звірки станом на 28.02.2014р.

Крім того, за договором поставки №2353 від 01.03.2012р. відповідачем було сплачено на користь ТОВ «Морська перлина» суму 280 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: від 07.03.2014р. № 2291797 на суму 80 000,00 грн.; від 14.05.2014р. № 2381542 на суму 50 000,00 грн.; від 21.05.2014р. № 2391186 на суму 50 000,00 грн.; від 27.05.2014р. № 2399645 на суму 50 000,00 грн.; від 03.06.2014р. № 2409093 на суму 50 000,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків у відповідача станом на 28.02.2014р. існує заборгованість перед ТОВ «Морська перлина» за договором поставки №2353 від 01.03.2012р. у сумі 311 680,00 грн., а тому сплачені після 28.02.2014р. кошти в сумі 280 000,00 грн. пішли на погашення заборгованості, що виникла раніше і не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2. договорів поставки сторони встановили, що за прострочення оплати передбачено сплату пені в розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши правильність нарахування пені, погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 60 525,73 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами справи, перевіривши правильність перерахунку, Київський апеляційний господарський суд вважає розрахунок господарського суду Київської області арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/1397/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/1397/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №911/1397/15 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко