Постанова

від 05.03.2010 по справі 2-а-276/2010

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-276/2010

Провадження № 2-а-276/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2010 м.Енергодар

Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Пахоменка О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності відповідача і зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги „Дітям війниВ» , -

ВСТАНОВИВ:

02,02.2010р., позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області (надалі - відповідач), в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р., визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії згідно до ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війниВ» (надалі - Закон), зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, згідно з вищезазначеним ОСОБА_2 за той самий період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «Дитини війни» та згідно з положеннями ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни", органами Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювалися у 2006-2009 роках, в наслідок чого вона звернулася до суду за захистом порушеного права.

В своїй позовній заяві позивач у обґрунтування вказаних вище позовних вимогах зазначила, що вона, у 2008 - 2009 роках зверталась до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати несплаченої їй, як „дитині війниВ» , щомісячної надбавки до пенсії за 2006-2009 роки. Однак, отримала відмову і тому звернулася до суду.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надіслала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.19) і зазначила що відповідно на ст. 7 ОСОБА_2 України „Про соціальний захист дітей війниВ» , де визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме - за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. Вважала, що пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007р. № 1261, передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, на її думку законодавством України до 01.01.2008р. не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.6 ОСОБА_2 України „Про соціальний захист дітей війниВ» , тобто вважала про відсутність законних підстав щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії. Також вважала, що позивач пропустила строк звернення з позовом до суду. Наполягала на відмові у задоволенні зазначеного адміністративного позову відповідно до ст. 100 КАС України, і зазначала, що з заявою про перерахунок допомоги за 2008 рік позивачка до УПФ у м. Енергодар не зверталась.

В судове засідання сторони не з’явилися та надіслали заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність та не заперечували проти судовий розгляд в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.02.2010р„ на підставі ч.З ст. 122 КАС України суд прийняв рішення здійснити судовий розгляд по даній справі у порядку письмового провадження

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності

докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив

наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивачка народилася 01.01.1945 року, що підтверджується її паспортом (а.с.6), має пенсійне посвідчення з відповідною відміткою в ньому (а.с.7), у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006- 2008 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім ОСОБА_2, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»).

10.11.2008р. та 15.11.2009р. позивачка зверталася до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до пенсії, у зв’язку тим, що має статус „дитини війниВ» . Однак отримала письмові відповіді, в яких їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених позивачем сум (а.с.9-14).

Відповідно до ч.І ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

4.1 ст. 65 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік, у наступному розмірі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У ч.2 ст. 65 ОСОБА_2 зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим ОСОБА_2 та нормативно - правовими актами КМУ, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за ОСОБА_2 України «Про соціальний статус дітей війни».

Згідно з ч. 1 ст. 62 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік, затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч. З ст. 62 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію ОСОБА_2 України від 15.03.2007р. № 749-V, який набрав чинності після ОСОБА_2 України від 25.03.2005р. № 2505-ІV, яким встановлені обмеження в ч. З ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., № 1058-IV. Тому, відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

У ч. З ст. 62 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок не суперечить положенням ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 65 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ч. 1, 3 ст. 62 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч. 1 ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 17 ст. 77 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим ОСОБА_2 зупинена на 2006 рік дія ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни». ОСОБА_2 України «Про внесення змін до ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367-ІV, п. 17 ст. 77 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, в наслідок чого стає зрозумілим, що дія ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлена.

Згідно ст. 111 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього ОСОБА_2 з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим ОСОБА_2 зупинена на 2007 рік дія ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.І ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим ОСОБА_2, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп\2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до статті 6 ОСОБА_2 України В«Про соціальний захист дітей війниВ» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 ОСОБА_2 України В«Про Державний бюджет України на 2009 рікВ» Кабінет) Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ОСОБА_2 України В«Про соціальний захист дітей війниВ» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ОСОБА_2 України В«Про соціальний захист дітей війниВ» .

У' відповідності до ст.152 Конституції України, ОСОБА_2, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими

законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в своєму запереченні на позов наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги.

В позовній заяві позивач ставить вимогу стосовно відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008р.

Позивач звернувся з позовом до суду 02.02.2010 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку. Але суд вважає за необхідне визнати поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом права на отримання щомісячної державної допомоги за 2007-2009 роки та поновити його, в зв’язку з похилим віком позивача та його матеріальною неспроможністю.

Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача в частині визнання бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому в повному обсязі надбавки до пенсії згідно до ОСОБА_2 України « Про соціальний захист дітей війни», підлягають частковому задоволенню - за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Керуючись ст.ст. 19, 124, 152 Конституції України, ст. 1,6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 61, 69 ОСОБА_2 України «Про Конституційний Суд України», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р. та від 22.05.2008 року № 10- рп\2008р., ст.ст. 9, 11, 60, 69-70, 86, 99, 158, 160, 163, 186, 254 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_1 пропущений- нею строк для звернення до суду щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області та його зобов'язання здійснити нарахування та виплату їй надбавки до пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_2 України „Про соціальний захист дітей війниВ» за 2007-2009р.р.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 надбавки до її пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_2 України „Про соціальний захист дітей війниВ» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до її пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_2 України „Про соціальний захист дітей війниВ» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя О. Г. Пахоменко