Рішення

від 14.07.2016 по справі 910/6737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/6737/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

орендодавця

Споживче товариство «Діамед»

про стягнення 182 857,28 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: Шевельова А.С., Онищук Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» про стягнення 182 857,28 грн. (з яких: 117 523,74 грн. заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р., 3 602,99 грн. три відсотки річних за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р. та 61 730,55 грн. пеня за період 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/6737/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2016 р. повідомив, що наразі не може виконати вимоги ухвали суду.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 18.05.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 р. відкладено розгляд справи на 30.05.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 30.05.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № 16/11 від 26.09.2012 р. - Споживче товариство «Діамед».

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Споживчого товариства «Діамед».

Відповідач уповноважених представників в судове засідання 30.05.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 р. відкладено розгляд справи до 13.06.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням відповідачем ухвали суду та в зв'язку з залученням до участі в справі третьої особи.

У судовому засіданні 13.06.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі, також надав письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 13.06.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позицію позивача, надав письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав. До Господарського суду міста Києва 13.06.2016 р. повернувся конверт з ухвалою про відкладення розгляду справи від 30.05.2016 р. з відміткою відділення поштового зв'язку «не знаходиться».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. відкладено розгляд справи до 22.06.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним ухвали суду та для витребування додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. представник третьої особи просив відкласти розгляд справи, для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представник позивача заперечень проти задоволення даного клопотання не навів та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідач уповноважених представників в судове засідання 22.06.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, у зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвал суду вданій справі та для витребування додаткових доказів у справі, керуючись ч. 3, ст. 69, ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.06.2016 р. розгляд справи відклав на 14.07.2016 р.; клопотання позивача задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; зобов'язав позивача та третю особу надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців третьої особи на дату судового засідання (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи); повторно зобов'язав позивача та третю особу надати суду письмові пояснення з належними та допустимими доказами щодо дії договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 станом на день розгляду справи в суді; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2016 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники третьої особи в судовому засіданні 14.07.2016 р. надали суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 14.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/8341/15-г за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» про стягнення 117 455,76 грн.

Зазначеним судовим рішенням були встановлені наступні факти.

26.09.2012 р. між Споживчим товариством «Діамед» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 16/11 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення, (далі - приміщення), загальною площею 52 кв.м., на строк, зазначений в п. 5.1. цього договору.

Згідно з п. 2.4.1. договору оренди, позивач має право передавати приміщення в суборенду з письмового на те погодження орендодавця.

26.09.2015 р. Споживчим товариством «Діамед» та позивачем було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди до договору оренди нежитлового приміщення № 16/11 від 26.09.2012 р., відповідно до якого СТ «Діамед» передало, а позивач прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 на підставі договору оренди № 16/11 від 26.09.2012 р.

27.09.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) та Приватним підприємством «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» (далі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди № 17/15 (далі - договір суборенди), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - приміщення, або приміщення, що орендується) згідно з поверховим планом, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору суборенди, строк суборенди: з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до 01.10.2013 р.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. та 3.8. договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов, абонплату за телефон. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених останнім рахунків-фактур протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Згідно з пунктами 2.3. та 3.6. договору суборенди, по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку непідписання вищезгаданого акту з вини суборендаря в дію вступає п. 3.6. та 6.4.5. договору. У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкцій. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання орендарем акта прийому-передачі приміщення.

Судом було встановлено, що у відповідача станом на 01.03.2015 р. виникла заборгованість з орендної плати у сумі 82 899,86 грн. та у сумі 8 000,14 грн. з компенсації за отримані комунальні послуги за договором суборенди за період з лютого 2014 р. до березня 2015 р.

Також судом було встановлено, що оскільки позивач продовжував користуватись орендованим майном, а від СТ «Діамед» позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, Договір оренди було пролонговано до 31.09.2015 р.

Для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

З огляду на вищенаведене, договір суборенди є автоматично пролонгованим на той самий строк, на який його було укладено, та, як встановлено судом, строк договору суборенди не перевищує строку договору оренди. В свою чергу, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження повернення орендованого майна позивачу та, відповідно, припинення дії договору суборенди та/або договору оренди, оскільки відповідно до п. 6.3.7. договору суборенди, по закінченню строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення згідно акту прийому-передачі. Підписаний сторонами акт прийому-передачі (повернення) приміщення матеріали справи не містять.

Щодо ненадання позивачем відповідачу письмового дозволу власника приміщення на укладення договору суборенди, то суд зазначає, що ані в основному договорі оренди, ані в законі не має чітко визначеної форми згоди власника на передачу майна в суборенду. В свою чергу, на останній сторінці договору суборенди під розділом «Підписи сторін» міститься напис «Погоджено Споживче товариство «Діамед», підпис Голови правління та відбиток печатки вказаного товариства, що свідчить про надання згоди власником приміщення на укладення договору суборенди.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати орендних платежів Приватним підприємством «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» за вищевказаним договором суборенди, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8341/15-г від 12.08.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 90 900,00 грн., пеню в розмірі 8 288,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 824,95 грн., 3 % річних в розмірі 1 442,77 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349,12 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що у справі № 910/8341/15-г було заявлено позивачем період, за який нараховано заборгованість, інфляційні втрати, три проценти річних та пеню за період з лютого 2014 р. до березня 2015 р., а у справі № 910/6737/16 за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р.

За таких обставин, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» про стягнення 182 857,28 грн. (з яких: 117 523,74 грн. заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р., 3 602,99 грн. три відсотки річних за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р. та 61 730,55 грн. пеня за період 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р.), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. та 3.8. договору суборенди, орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць. Суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов, абонплату за телефон. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених останнім рахунків-фактур протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами частин 1, 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно з п. 2.2. договору суборенди, строк суборенди: з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до 01.10.2013 р.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У справі № 910/8341/15-г судом було встановлено, що оскільки позивач продовжував користуватись орендованим майном, а від СТ «Діамед» позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, то договір оренди було пролонговано до 31.09.2015 р.

Враховуючи наведене, оскільки ПП «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» продовжувало користуватись суборендованим майном станом на 01.04.2016 р., а саме - нежилим приміщенням у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ФОП ОСОБА_1 та СТ «Діамед» не заперечували проти договірних стосунків, то суборенда за договіром суборенди № 17/15 від 27.09.2012 р., з урахуванням умов п. 2.2., 13.1., ст. 764 ЦК України, є пролонгованою до 01.10.2016 р.

За таких обставин, позивач нарахував відповідачу 117 523,74 грн. орендні платежі з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р. за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

При цьому, суд зауважує, що інфляційне збільшення в даному випадку є складовою орендної плати, а не санкцією в розумінні ст. 625 ЦК України.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 р. строк розрахунки за користування орендованим приміщенням не здійснив.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 117 523,74 грн. заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» про стягнення 117 523,74 грн. заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд також стягнути з відповідача 3 602,99 грн. три відсотки річних за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши, наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що позивачем при розрахунку допущені помилки щодо суми заборгованості, зокрема, позивач вказав загальну суму заборгованості в розрахунку 117 523,74 грн., тоді як борг виникав щомісячно.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних:

Сума боргу, грн. Період прострочення Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 7 170,05 26.03.2015 - 01.04.2016 373 3 % 219,82 7 944,41 26.04.2015 - 01.04.2016 342 3 % 223,31 9 056,63 26.05.2015 - 01.04.2016 312 3 % 232,25 9 255,87 26.06.2015 - 01.04.2016 281 3 % 213,77 9 292,90 26.07.2015 - 01.04.2016 251 3 % 191,71 9 199,97 26.08.2015 - 01.04.2016 220 3 % 166,36 9 126,37 26.09.2015 - 01.04.2016 189 3 % 141,77 9 336,28 26.10.2015 - 01.04.2016 159 3 % 122,01 9 214,9 26.11.2015 - 01.04.2016 128 3 % 96,95 9 399,2 26.12.2015 - 01.04.2016 98 3 % 75,71 9 465,00 26.01.2016 - 01.04.2016 67 3 % 52,12 9 550,18 26.02.2016 - 01.04.2016 36 3 % 28,26 9 511,98 26.03.2016 - 01.04.2016 7 3 % 5,47 Всього: 1 769,51

Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 769,51 грн. трьох відсотків річних за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 61 730,55 грн. пені за період 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору суборенди в разі прострочення суборендарем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього Договору, останній сплачує орендарю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення так крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України та ст. 198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Дослідивши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем при розрахунку допущені помилки щодо суми заборгованості, зокрема, позивач вказав загальну суму заборгованості в розрахунку 117 523,74 грн., тоді як борг виникав щомісячно, а також позивачем невірно визначено періоди нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені, з урахуванням діючої облікової ставки НБУ за період прострочення грошового зобовязання:

Сума боргу, грн. Період прострочення Кількість днів прострочення Загальна сума пені, грн. 7 170,05 26.03.2015 - 25.09.2015 184 2 134,51 7 944,41 26.04.2015 - 25.10.2015 183 2 245,33 9 056,63 26.05.2015 - 25.11.2015 184 2 451,49 9 255,87 26.06.2015 - 25.12.2015 183 2 368,49 9 292,90 26.07.2015 - 25.01.2016 184 2 266,96 9 199,97 26.08.2015 - 25.02.2016 184 2 118,42 9 126,37 26.09.2015 - 25.03.2016 182 2 000,59 9 336,28 26.10.2015 - 01.04.2016 159 1 787,53 9 214,9 26.11.2015 - 01.04.2016 128 1 419,93 9 399,2 26.12.2015 - 01.04.2016 98 1 108,41 9 465,00 26.01.2016 - 01.04.2016 67 762,37 9 550,18 26.02.2016 - 01.04.2016 36 413,32 9 511,98 26.03.2016 - 01.04.2016 7 80,05 Всього: 21 157,40

Таким чином, за розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 21 157,40 грн. пені за період з 26.03.2015 р. до 01.04.2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 17/15 від 27.09.2012 р.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

Таким чином, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС» (03040, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 27, корпус 1; ідентифікаційний код: 33226479) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податку: НОМЕР_1) заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 117 523 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 74 коп., пеню в розмірі 21 157 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 40 коп., три відсотки річних у розмірі 1 769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 76 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина