Рішення

від 15.07.2016 по справі 902/435/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2016 р. Справа № 902/435/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м.Вінниця в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі", м.Калинівка, Вінницька область

до: Сальницької сільської ради, с.Сальник, Калинівський район, Вінницька область

про визнання укладеним договору № ДСВ КА-134000 від 01.01.2015 р.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-14-5067 від 04.01.2016 р., паспорт серії ВН № 218993 виданий Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області 19.09.2003 р.

відповідача: ОСОБА_2, Сальницький сільський голова, паспорт серії АА № 636923 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.12.1997 р.

ОСОБА_3, довіреність № 2 від 12.07.2016 р., паспорт серії АС № 951603 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 06.01.2005 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" заявлено позов до Сальницької сільської ради про визнання укладеним договору № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р.

Ухвалою суду від 30.05.2016 р. порушено провадження за вказаним позовом та призначено справу до розгляду на 15.06.2016 р.

13.06.2016 р. до суду позивачем надано письмові пояснення нормативно - правового обґрунтування підвідомчості та відповідності встановленим законодавством способам захисту заявлених позовних вимог та пояснення з приводу оскарження рішення Сальницької сільської ради від 21.06.2013 р. № 313 та рішення виконкому Сальницької сільської ради від 31.05.2013 р. № 37 та їх чинності на момент розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.06.2016 р. розгляд справи відкладено до 12.07.2016 р.

12.07.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про спонукання до вчинення дій, якою останній просить суд зобов'язати ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" прийняти у володіння та користування шляхом підписання актів приймання-передавання основних засобів, що прийняті до комунальної власності територіальної громади села Сальник Калинівського району Вінницької області (за переліком який додається до даної заяви) і передаються у володіння та користування (на баланс) ПАТ "Вінницяобленерго", м.Вінниця в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі".

12.07.2016 р. відповідачем подано клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України колишнього Сальницького сільського голову ОСОБА_4 та директора структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" ПАТ "Вінницяобленерго" ОСОБА_5.

В судовому засіданні 12.07.2016 р. судом оголошено перерву до 15.07.2016 р. з огляду на необхідність суду в повному обсязі дослідити всі обставини справи.

Також судом відкладено до наступного судового засідання питання прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2016 р. зустрічну позовну заяву повернуто Сальницькій сільській раді без розгляду.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши вказане вище клопотання представника відповідача суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 30 ГПК надає господарському суду право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі, на вимогу суду, - в письмовій формі).

У частині першій зазначеної статті ГПК йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами) трудовими відносинами на основі трудового договору (контракту). Тому якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), в тому числі в разі, якщо зазначені відносини припинилися до моменту вирішення спору господарським судом, то вона не підпадає під дію відповідної норми ГПК.

Із змісту заявленого клопотання слідує, що відповідач просить викликати в судове засідання колишнього Сальницького сільського голову, який виходячи із наведеного вище не підпадає під дію відповідної норми.

Виклик в судове засідання директора структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" ПАТ "Вінницяобленерго" є недоцільним з урахуванням участі в судових засіданнях уповноваженого представника цієї юридичної особи.

Відхиляючи вказане клопотання суд також приймає до уваги те, що виклик вказаних осіб в судове засідання обумовлений заявником з'ясуванням обставин прийняття у власність Сальницької сільської ради спірних мереж та обладнання і існуванням домовленостей про їх подальшу передачу позивачу, які входять до предмету доказування зустрічного позову, який як вказувалось вище ухвалою від 15.07.2016 р. повернуто судом без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги мотивовано тим, що ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" є ліцензованим постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і для постачання електричної енергії іншим споживачам використовує технологічні електричні мережі, що належать Сальницькій сільській раді на підставі рішення № 313 16 сесії 6 скликання від 21.06.2013 р., яким було затверджено рішення виконавчого комітету Сальницької сільської ради "Про прийняття в комунальну власність ради електромереж та обладнання, що належить спілці об'єднань громадян "Сальник-1" від 31.05.2013 р. № 37.

Зазначаючи на обов'язковості укладення договору з відповідачем позивач в якості нормативно-правової підстави позовних вимог посилається на ст.ст. 179, 181 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"; пунктів 1.7, 5.15, 5.17, 5.18, 5.22, 6.29, 6.30, 6.31 "Правил користування електричною енергією".

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.07.2016 р. позов не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі вказуючи на те, що:

- позивач не навів ні положення Закону, ні відповідних випадків, передбачених ПКЕЕ, які зобов'язують Сальницьку сільську раду укласти договір про спільне використання технологічних мереж;

- в даному випадку, позивач не навів належного обґрунтування потреб захисту власних прав, а саме позивач не заперечує той факт, що після отримання Сальницькою сільською радою у власність спірних мереж і обладнання ПАТ "Вінницяобленерго" здійснює постачання електричної енергії споживачам, отримує за це оплату згідно встановленого тарифу, що, включає також компенсацію витрат на транспортування електричної енергії, однак відповідні кошти на утримання вищевказаного майна не використовує;

- позивач не обґрунтував те, що він обрав належний спосіб захисту свого права, з огляду на те, що визнання договору укладеним, тим паче, без зазначення його змісту є незаконним і не передбачено ст.16 ЦК України;

- за твердженням відповідача, прийняття ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" на власний баланс спірного майна створить для останнього можливість на законних підставах використовувати його з метою постачання електричної енергії, виключить обов'язок Сальницькій сільській раді кошти на його утримання та покладе обов'язок на забезпечення його належного стану за рахунок коштів, отриманих від споживачів як плату за послуги електропостачання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.05.2013 р. виконавчим комітетом Сальницької сільської ради прийнято рішення № 37 про прийняття в комунальну власність ради електромереж та обладнання, що належить спілці об'єднань громадян "Сальник-1 та садовому товариству "Машинобудівник" (а.с. 9, т.1).

21.06.2013 р. рішенням № 313, 16 сесії 6 скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області було затверджено рішення виконавчого комітету Сальницької сільської ради "Про прийняття в комунальну власність ради електромереж та обладнання, що належить спілці об'єднань громадян "Сальник-1" від 31.05.2013 р. № 37 (а.с. 8 т.1).

На виконання рішення сесії сільської ради електромережі та електрообладнання згідно актів приймання-передачі від 16.06.2013 р. і 02.06.2014 р. передані у комунальну власність Сальницької сільської ради.

Постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2014 р. у справі № 132/3077/13-а та ухвали суду Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. у справі № 132/3077/13-а підтверджує той факт, що електричні мережі та обладнання перебувають у комунальній власності Сальницької сільської ради (а.с. 10-14, т.1).

12.06.2014 р. між ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" та Сальницькою сільською радою було укладено договір про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р., який мав діяти тимчасово до 01.09.2014 р.

ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" в 2015 р. звернулося до суду про стягнення з Сальницької сільської ради боргу за договором про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області № 902/921/15 від 30.07.2015 р. відмовлено в задоволенні позову та визнано недійсним договір про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р. (а.с.59-64, т.1).

09.10.2015 р. на адресу Сальницької сільської ради було надіслано позивачем супровідним листом № 1-01/876 проект договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. в двох примірниках з додатками для розгляду та прийняття пропозицій щодо його укладення (а.с. 15, т.1).

29.10.2015 р. на адресу позивача від Сальницької сільської ради надійшов лист-відповідь № 1842 від 23.10.2015 р. в якому сільський голова ОСОБА_4 зазначає, що питання про укладення договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. не може бути розглянуто останнім оскільки Сальницька сільська рада, як власник мереж не має споживачів, приєднаних до цих мереж і не є споживачем електроенергії, а належні їй електромережі використовуються виключно СО "Калинівські електричні мережі" для подачі електроенергії споживачам - населенню масиву Сальник-1 та юридичній особі - Раді садівничих товариств масиву "Сальник", з якими СО "Калинівські електричні мережі" мають прямі договори, натомість останній запропонував позивачу розглянути питання щодо укладення договору "Про тимчасове використання "Калинівські електричні мережі" і на взаємовигідних умовах.

Недосягнення згоди щодо укладення договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків щодо заявленого позову.

Відносини у сфері укладення договорів про постачання електроенергії врегульовані постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", ст.714 ЦК України, ст.ст.179, 180, 275 ГК України.

В п. 1.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Постановою НКРЕ від 17.10.2005 р. N 910 (з подальшими змінами) зобов'язано суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил користування електричною енергією, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил, зокрема, встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абз. 2 п. 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання у визначені постановою строки в залежності від обсягів електроенергії, що передається.

Згідно п. 1.10 Правил користування електричною енергією, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно п.1.2 Правил користування електричною енергією договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Пунктом 1.7 Правил встановлено, що в разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу - в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Згідно з абзацом першим пункту 5.15 розділу 5 Правил відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Водночас підпункт 20 пункту 10.2 Правил покладає на споживача електричної енергії обов'язок у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Таким чином, обов'язок власника укласти з електропередавальною організацією договір про спільне використання технологічних електричних мереж встановлено законодавством, а ухилення від виконання приписів закону є підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно п.6.29 Правил користування електричною енергією, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423.

Статтею 275 ГК України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Згідно з ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору визначений п. п. 5.17, 5.18 Правил користування електричною енергією, а Типовий договір про спільне використання технологічних електричних мереж викладено в додатку 2 до Правил.

Детальний аналіз запропонованих позивачем відповідачу умов Договору, а також проведене судом співставлення умов Договору, який долучений позивачем до матеріалів справи у якості додатка, до визначених та затверджених НКРЕ вимог вказаного вище типового договору на момент розгляду справи в суді вказує на те, що проект Договору позивача не відповідає встановленій типовій формі , а саме: п. 4.3 в редакції позивача не передбачений типовим договором; п. 9.2 не відповідає п. 9.2 типового договору; п. 10.2 в редакції позивача не відповідає п. 10.2 типового договору; п. 10.4 в редакції позивача не відповідає п. 10.4 типового договору.

Враховуючи наведене вище суд дійшов переконливого висновку про те, що запропонований позивачем ОСОБА_6 не відповідає змісту типового договору, а вищенаведені розбіжності, які полягають не тільки у невідповідності змісту окремих пунктів Договору, а і наявності окремих пунктів, які взагалі не передбачено типовим договором не можна вважати конкретизацією умов типового договору .

Окрім того судом встановлено, що додаток № 3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", додаток № 7 "Кошторис обґрунтованих витрат" взагалі не заповнений відповідними показниками відповідно до пункту 1.8 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

При цьому із змісту заявлених позовних вимог слідує, що окремої вимоги щодо зобов'язання власника надати такий кошторис позивачем не заявлялось .

Також суд зазначає, що згідно з приписами ст.84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору .

Пунктом 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" наголошено, що у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Разом з тим позивачем не наведено у позові змісту договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2015 р. № ДСВ КА-134000, що свідчить про неможливість визначення та фіксації відповідних умов договору у резолютивній частині судового рішення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів наведених вище (запропонований позивачем ОСОБА_6 не відповідає змісту типового договору, а вищенаведені розбіжності не можна вважати конкретизацією умов типового договору; позивачем не наведено у позові змісту договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2015 р. № ДСВ КА-134000; позивачем не надано заповнених додатків № 3, № 7 до Договору, а вимоги про зобов'язання власника надати кошторис не заявлялось тощо).

Витрати на судовий збір в зв'язку із відмовою в позові підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

15.07.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4 2 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 41, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У позові Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" до Сальницької сільської ради про визнання укладеним договору № ДСВ КА-134000 від 01.01.2015 р. відмовити повністю.

Повне рішення складено 20 липня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.