Постанова

від 18.07.2016 по справі 907/1215/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа №907/1215/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.,

при секретарі судового засідання Грабовський В.В.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_1

від відповідачів - не з'явились

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід», б/н від 15.04.2016 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року (підписане 21.04.2016 року), суддя Журавчак Л.С.

у справі №907/1215/15

за позовом Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід», м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода»

до відповідача-3 Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Ужгород

про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року Приватне комерційне підприємство «Ресурс-Захід» звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода та Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року по справі №907/1215/15 відмовлено у задоволенні позовної вимоги Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід» про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та припинено провадження у справі в частині позовної вимоги Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід» про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішення суду в частині відмови в позові мотивоване тим, що позивачем пропущено позовну давність щодо вимоги про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки, про таке свідоцтво, за висновком суду, позивач дізнався ще 14.05.2010 року, тобто, з дати його видачі. В частині припинення провадження у справі щодо вимоги позивача про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно рішення суду мотивоване тим, що визначені позивачем відповідачі у правовідносинах щодо вчинення оспорюваних дій - КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород» та Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції (замінена згодом ухвалою суду від 11.02.2016 року на Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області) є суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, а спори, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, тобто з публічно-правових відносин, не підвідомчі господарським судам в силу приписів п.1 ч.1 ст.12 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне комерційне підприємство «Ресурс-Захід» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року по справі №907/1215/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову: визнати незаконним (недійсним) та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а також запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Зокрема, скаржник зазначає, що про видачу спірного свідоцтва довідався лише у 2013 році в процесі розгляду судами адміністративного позову про визнання протиправним та скасування п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28.04.2010 року, на підставі якого видано спірне свідоцтво. З огляду на наведене, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності з моменту видачі спірного свідоцтва (14.05.2010 року).

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року по справі №907/1215/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. У додаткових мотивах до апеляційної скарги (вих.№1 від 23 червня 2016 року) апелянт також посилається на лист КП БТІ м. Ужгород №1442 від 19.10.2010 року, яким останнє повідомило позивача про те, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не видавалось. Крім того, зазначив, що його позовні вимоги спрямовані на захист його цивільних прав та інтересів, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, а позовні вимоги обґрунтовані посиланням виключно на норми цивільного та господарського права, відтак, вважає, що висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є помилковим, а вказана вимога підлягає розгляду в господарському суді.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (арк. справи 67 том ІІ).

Оскільки, явка представників відповідачів та третьої особи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

18 липня 2016 року на адресу суду від виконавчого комітету Ужгородської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (б/н від 14 липня 2016 року), в якому відповідач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарських судах, зважаючи на суб'єктний склад відповідачів у справі. При цьому, вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано наслідки спливу позовної давності, яку слід обраховувати з моменту видачі спірного свідоцтва - тобто з 14 травня 2010 року.

Одночасно, на адресу суду надійшов і відзив на апеляційну скаргу (б/н від 14.06.2016 року) від третьої особи - ОСОБА_2, в якому остання також просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих же мотивів, що і відповідач: вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає припиненню. Також посилається на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року, в якій суд зазначив, що даний спір підлягає розгляду в адміністративному суді. Разом з тим, погоджується з висновком суду про перебіг позовної давності до вимоги позивача про скасування свідоцтва про право власності.

Поряд з тим, на адресу суду від відповідача-3 (Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області) надійшла заява про вилучення неналежного відповідача (б/н та б/д). Вказана заява мотивована тим, що наказом Міністерства юстиції України №572/5 від 01 березня 2016 року ліквідовано усі територіальні органи Міністерства юстиції України, в тому числі і Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області, у зв'язку з наведеним, просить вилучити останнє з числа відповідачів у даній справі.

У п.4.7 (абз.1,5,6) постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів. Ліквідація юридичної особи - сторони у справі, здійснена після прийняття судового рішення, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не може бути підставою для застосування пункту 6 частини першої статті 80 ГПК. Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області (код ЄДРПОУ 33331586) внесено лише 17 травня 2016 року (№ запису 13241110012000389), тобто після прийняття рішення місцевим господарським судом (07 квітня 2016 року). Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що підстави для вилучення неналежного відповідача в даній справі відсутні, як і підстави для припинення провадження у справі до відповідача-3 на підставі п.6 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки апеляційний господарський суд переглядає рішення місцевого господарського суду станом на момент його прийняття, а наведене не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №48 від 24 лютого 2010 року «Про реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна» за результатами розгляду клопотання ПКП «Ресурс-Захід» вирішено Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтва про право власності Приватному комерційному підприємству «Ресурс-Захід» на 68-квартирний житловий будинок (літ. А№) по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород), загальною площею 6482,5 кв. м, в тому числі житловою - 2755,1 кв. м, цокольних приміщень - 636,8 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №64 від 17 березня 2010 року «Про внесення доповнення до рішення виконкому» визначено перелік квартир та офісних приміщень у 68-квартирному житловому будинку по вул. Гленца, 10, право власності на які, слід зареєструвати за ПКП «Ресурс-Захід».

31 березня 2010 року між ПКП «Ресурс-Захід» та ОСОБА_2 укладено попередній договір №55/32, відповідно до умов якого, сторони зобов'язались у майбутньому, в строк, передбачений п.5.1 договору (а саме: 31 липня 2010 року), укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири №32) по вул. Гленца, 10 у м. Ужгороді.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року «Про внесення доповнення до рішення виконкому» вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності, зокрема (п.1.33), громадянці ОСОБА_2 - на квартиру №32 загальною площею 97,1 кв. м, в тому числі житловою 54,1 кв. м, у 68 квартирному житловому будинку по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород).

14 травня 2010 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі вищенаведеного рішення (№105 від 28.04.2010 року) видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №702632), відповідно до якого ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 97,1 кв. м у м. Ужгород по вул. Гленца (вул. Профспілкова), 10/32.

На підставі зазначеного свідоцтва Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» здійснило державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 на квартиру за адресою: м. Ужгород, вул. Гленца, 10/32, про що 18 травня 2010 року внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний номер майна 30026842).

Поряд з тим, судом встановлено, що 14 лютого 2011 року ПКП «Ресурс-Захід» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2Ю про визнання недійсним попереднього договору №55/32 від 31.03.2010 року та скасування свідоцтва про реєстрацію права власності на квартиру, у зв'язку з порушенням умов попереднього договору щодо проведення розрахунку (п.1.7 договору) з боку ОСОБА_2

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 липня 2011 року позов задоволено повністю.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року наведене вище рішення скасоване, в позові - відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зобов'язання сторін, які випливають із попереднього договору припинились, оскільки, у строк встановлений умовами попереднього договору, договір купівлі продажу укладено не було, а позивачем обрано невірний спосіб захисту. Щодо вимоги про скасування свідоцтва суд зазначив, що на день ухвалення рішення судом першої інстанції такого свідоцтва не існувало в природі.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2012 року.

В подальшому, 18 січня 2012 року ПКП «Ресурс-Захід» звернулось до Івано-Франківського міського суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 зокрема, про скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2012 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року вказану постанову скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року у справі №К/800/2692/13 наведені вище постанови скасовано та ухвалено нове рішення: позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності громадянці ОСОБА_2 на квартиру №32 загальною площею 97,1 кв. м у житловому будинку по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород).

Крім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №308/13101/13ц (за позовом ПКП «Ресурс-Захід» до виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_2Ю.) визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру №32 за адресою: вул. Гленца, 10 у м. Ужгород) на ім'я ОСОБА_2, видане виконкомом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

Проте, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №308/13101/13ц скасовано та провадження у вказаній справі закрито. Ухвала суду мотивована тим, що вказаний спір, з огляду на його суб'єктний склад, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведене, у листопаді 2015 року Приватне комерційне підприємство «Ресурс-Захід» звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів: Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода та Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, а є документом, яким оформляється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва) свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, відтак, визнання недійсним свідоцтва про право власності як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах, а наслідком задоволення такого позову - відновлення становища, яке існувало до порушення.

З урахуванням того, що п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності громадянці ОСОБА_2 на квартиру №32 загальною площею 97,1 кв. м у житловому будинку по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород), визнано протиправним та скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року у справі №К/800/2692/13, зважаючи на припинення попереднього договору №55/32 від 31.03.2010 року, укладеного між ПКП «Ресурс-Захід» та ОСОБА_2, а також неукладення в подальшому договору купівлі продажу нерухомого майна, свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №702632), видане на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, (яке як зазначено вище, зокрема в частині п.1.33 визнано протиправним і скасовано), підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про підставність його вимоги щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2, однак, відмовив у задоволенні вказаної вимоги, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявили відповідач-1 та третя особа.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо обґрунтованості та підставності зазначеної позовної вимоги, однак, не погоджується з висновком суду про те, що позивач пропустив строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, зважаючи на наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Положеннями статей 253-255 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що для юридичної особи днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається з днем, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, місцевий господарський суд дійшов висновку про початок перебігу позовної давності саме з моменту видачі спірного свідоцтва про право власності - тобто з 14 травня 2010 року, однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки, свідоцтво про право власності на нерухоме майно не можна ототожнювати з правочином, поряд з тим, спірне свідоцтво не стосувалось позивача у справі - ПКП «Ресурс-Захід», а було видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради - ОСОБА_2.

Більше того, у матеріалах справи міститься лист генерального директора КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» (вих.№1442 від 19 жовтня 2010 року), яким останній повідомив директора ПКП «Ресурс-Захід» про те, що свідоцтво про право власності гр. ОСОБА_2 не видавалось, у зв'язку з тим, що остання не зверталась до КП «БТІ м. Ужгорода» та не проводила оплати послуг підприємства.

Поряд з тим, як було зазначено вище, у рішенні колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року, яким суд відмовив позивачу у скасуванні свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2, суд зазначив як підставу для відмови в позові, що на день ухвалення рішення судом першої інстанції (27 липня 2011 року) такого свідоцтва не існувало в природі.

Безпідставними колегія суддів також вважає посилання суду першої інстанції на акт виконаних Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» робіт по об'єкту нерухомого майна ПКП «Ресурс-Захід» по вул. Гленца, 10 від 13 травня 2010 року, відповідно до якого останньому виготовлено свідоцтва про право власності для фізичних осіб (68 шт.) та юридичних осіб (4 шт.), оскільки у вказаному акті не ідентифіковано конкретних фізичних осіб, яким виготовлено відповідні свідоцтва.

Колегія суддів вважає обґрунтованими та підставними доводи позивача про те, що останній дізнався про порушення свого права з моменту прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 19 червня 2013 року у справі №К/800/2692/13, якою суд визнав протиправним та скасував п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності громадянці ОСОБА_2 на квартиру №32 загальною площею 97,1 кв. м у житловому будинку по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород).

Зважаючи на наведене, з огляду на ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач, звертаючись у листопаді 2015 року до господарського суду Закарпатської області з вимогою про скасування свідоцтва про державну реєстрацію нерухомого майна за ОСОБА_2, не пропустив трирічний строк позовної давності.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на судові рішення, копії яких знаходяться у матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач, починаючи з 2011 року намагається захистити своє порушене право, шляхом подання позовів, спрямованих на відновлення становища, яке існувало до порушення, з огляду на що, навіть якщо вважати, що позивач дізнався про порушене право з моменту видачі спірного свідоцтва, так як це зазначив у рішенні суд, то перебіг позовної давності переривався, у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України, у зв'язку з поданням позивачем наведених вище позовів, а у відповідності до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наведене вище та помилково зроблено висновок про пропуск позивачем позовної давності.

З огляду на наведене вище, порушене право позивача підлягає захисту, а позов в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в частині якої суд першої інстанції припинив провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (яке діяло на момент внесення запису) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

18 травня 2010 року Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» здійснило державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_2 на квартиру за адресою: м. Ужгород, вул. Гленца, 10/32, про що внесено запис до Державного реєстру прав (реєстраційний номер майна 30026842).

Згідно з ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент внесення відповідного запису) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Разом з тим, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як встановлено колегією суддів та зазначено вище, постановою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року у справі №К/800/2692/13 визнано протиправним та скасовано п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року, яким вирішено провести реєстрацію права власності та оформити свідоцтво про право власності громадянці ОСОБА_2 на квартиру №32 загальною площею 97,1 кв. м у житловому будинку по вул. Гленца, 10 (м. Ужгород).

В даному випадку, оскільки, вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є похідною та пов'язаною з вимогою про скасування свідоцтва про право власності, зважаючи на те що, підставами для звернення позивача з даною вимогою не були порушення, пов'язані з безпосередньою діяльністю державних органів, що є відповідачами у даній справі, а зводились до того, що підстава, на якій було видано спірне свідоцтво та в подальшому внесено відповідний запис про державну реєстрацію, відпала (скасування п.1.33 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №105 від 28 квітня 2010 року), колегія суддів вважає, що розгляд даної вимоги в сукупності з первісною вимогою саме господарським судом, до якого звернувся за захистом позивач, не суперечить положенням ст.12 ГПК України.

У п.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що вимога позивача спрямована на захист його цивільного права, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, згідно з вимогами ст.16 ЦК України, та не пов'язана з безпосередньою діяльністю відповідачів як органів державної влади щодо здійснення їх управлінських функцій, зважаючи також на підстави даного позову, колегія суддів вважає, що вимога позивача про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та зважаючи на наведене вище, підлягає задоволенню.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведене вище свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, що у відповідності до ч.1 ст.104 ГПК України слугує підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Поряд з тим, місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, безпідставно припинивши провадження у справі в частині вимоги позивача про визнання незаконним (недійсним) і скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, посилаючись на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову: визнання незаконним (недійсним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ №702632), виданого 14 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_2 та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, внесеного до Державного реєстру прав (реєстраційний номер майна 30026842) 18 травня 2010 року.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з відповідачів-1,2 на користь позивача слід стягнути по 2557,80 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1218 грн. - за подання позову та 1339,80 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід» задоволити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2016 року по справі №907/1215/15 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Визнати незаконним (недійсним) та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №702632 на квартиру №32, що знаходиться у будинку №10 по вул. Гленца (вул. Профспілкова) у м. Ужгороді, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 14 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_2.

Визнати незаконним (недійсним) та скасувати запис у Державному реєстрі прав про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру №32, що знаходиться у будинку №10 по вул. Гленца (вул. Профспілкова) у м. Ужгороді, здійснену 18 травня 2010 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода».

Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, 3, і.к. 04053699) на користь Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 35, офіс 103, і.к. 32605938) 2557,80 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1218 грн. - за подання позову та 1339,80 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» (88000, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ 34888247) на користь Приватного комерційного підприємства «Ресурс-Захід» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 35, офіс 103, код ЄДРПОУ 32605938) 2557,80 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 1218 грн. - за подання позову та 1339,80 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги).

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Матеріали справи №907/1215/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 20.07.2016 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_3